Ухвала суду № 55868246, 26.01.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

26 січня 2016 року

справа № 2а-704/08/1170 (2-кас/811/12/15)

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дурасової Ю.В.

суддів: Туркіної Л.П. Коршуна А.О.

за участю секретаря судового засідання: Комар Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області

на постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра-Сі” до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у м.Кіровограді №0000463510/0 від 26 грудня 2007 року, №0000463510/1 від 26 лютого 2008 року, №0000463510/2 від 17 травня 2008 року та №0000463510/3 від 31 липня 2008 року в частині визначення Товариству з обмеженою відповідальністю “Астра-СІ” грошового зобов'язання з податку на додану вартість у сумі у сумі 25000 грн. та застосування штрафної санкції – 12500 грн.

Постанова суду першої інстанції обґрунтована тим, що метою придбання робіт у Підприємства стало бажання Товариства здійснити рекламацію фільму з метою одержання максимального прибутку від його прокату в майбутньому.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції податковим органом подано апеляційну скаргу, згідно якої відповідач просить скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права. Посилається на те, що податковим органом проведено документальну позапланову перевірку за результатами якої встановлені порушення позивачем п. 13.2 ст. 13 ЗУ «Про оподаткування прибутку підприємств». В ході проведення перевірки підприємством не надано підтверджуючих документів щодо передання матеріальної частини аудіовізуального запису. Зазначає, що надання послуг по переданню чи наданню авторських прав позивачем не здійснювалось, що не відповідає критеріям пп. «д» п. 6.5 ст. 6 ЗУ «Про податок на додану вартість». Це також підтверджують умови ліцензійної угоди від 20.01.2006 року на передання компанії (Центральна Америка) виключних прав на використання аудіовізуального твору. Позивачем не включено до складу податкового зобов’язання з податку на додану вартість кошти, отримані з надання виключного права на використання аудіовізуального твору та занижено податок на додану вартість за квітень 2006 року на суму 43329грн., що є порушенням пп. 3.1.1 ст. 3, 7.3.1 ст. 7 ЗУ «Про податок на додану вартість».

В запереченнях на апеляційну скаргу зазначено, що апеляційна скарга є безпідставною. Посилається на те, що ухвалою ВАСУ від 23.04.2015 року скасована Постанова Кіровоградського окружного адміністративного суду від 21.04.2009 року та Постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 07.07.2011 року в частині відмови в задоволенні позову про визнання протиправними та скасування ППР. Суд першої інстанції врахував рішення ВАСУ. Натомість, апеляційна скарга складена без врахування рішення ВАСУ. Позивач просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Учасники процесу в судове засіданні не з’явилися, про час і місце судового засідання повідомлені належним чином. В силу ч.1 ст. 41 КАС України судове засідання не фіксувалося технічними засобами.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційної інстанції не вбачає підстав для задоволення апеляційної скарги, внаслідок наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що одним із видів діяльності є виробництво кіно та відеофільмів, телевізійних програм. Упродовж з 01 січня 2005 року юридична особа займалась виготовленням фільму "З днем народження, королева!" та витратила 1639658,15 грн. При цьому, 22 грудня 2005 року позивачем складено акт про введення в господарський оборот об'єкта права інтелектуальної власності згаданого фільму. 01 вересня 2005 року Товариства з обмеженою відповідальністю “Астра-Сі” уклало договір з Підприємством «Санпіреті класико» стосовно виконання демонстраційних сюжетів з матеріалів, які надані позивачем.

Матеріалами справи підтверджено, що у період з вересня по жовтень 2005 року Підприємство «Санпіреті класико» виконало роботи (том 1 а.с.113-116). Вартість робіт склала 150000 грн., які сплачено позивачем. При цьому, Підприємством «Санпіреті класико» виписано податкові накладні на цю суму, на підставі яких позивачем включено до податкового кредиту з податку на додану вартість кошти у сумі 25000 грн. Слід зазначити, що фільм вийшов у прокат 2006 році.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що суд першої інстанції до даних правовідносин правильно застосував норми Закону України “Про податок на додану вартість”, Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств”.

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Згідно зі ст. 67 Конституції України кожен зобов’язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Матеріалами справи підтверджено, що 14 грудня 2007 року податкова інспекція провела позапланову документальну перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства (Том 1 а.с.6-54). В акті перевірки міститься висновок, що придбання робіт у Підприємства «Санпіреті класико» не обумовлювалися господарською діяльністю і не використовувались у ній. На підставі акта перевірки 26 грудня 2007 року податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення, яким визначив позивачу суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 72329 грн., також накладено штрафну санкцію – 36165 грн. (Том 1 а.с.122).

Колегія суддів апеляційної інстанції бере до уваги, що до суми грошового зобов'язання входили 25000 грн. суми податку на додану вартість, котрі сплачені Підприємством «Санпіреті класико». На цю ж суму нараховано штрафну санкцію 12500 грн. (50% від грошового зобов'язання).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України “Про податок на додану вартість” (далі – Закон 1) (податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8 1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв’язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Якщо у подальшому такі товари (послуги) починають використовуватися в операціях, які не є об’єктом оподаткування згідно зі статтею 3 цього Закону 1 або звільняються від оподаткування згідно зі статтею 5 цього Закону, чи основні фонди переводяться до складу невиробничих фондів, то з метою оподаткування такі товари (послуги), основні фонди вважаються проданими за їх звичайною ціною у податковому періоді, на який припадає початок такого використання або переведення, але не нижче ціни їх придбання (виготовлення, будівництва, спорудження).

Таким чином, визначальною умовою для віднесення сум податку на додану вартість, сплачених у ціні придбаних робіт, до складу податкового кредиту є наявність мети подальшого їх використання платником податку в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такого платника.

Пунктом 1.32 статті 1 Закону України “Про оподаткування прибутку підприємств” (далі – Закон 2) визначено, що господарською діяльністю є будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою.

Мета отримання доходу як кваліфікуюча ознака господарської діяльності кореспондується з вимогою щодо наявності розумної економічної причини (ділової мети) під час здійснення господарської діяльності. Оскільки господарська діяльність складається із сукупності господарських операцій платника податку, які є формою здійснення господарської діяльності, то розумна економічна причина має бути наявною в кожній господарській операції. Лише в такому разі та чи інша операція може вважатись вчиненою в межах господарської діяльності платника податків та лише за таких умов платник податків має право на врахування у податковому обліку наслідків відповідних господарських операцій.

Колегія суддів апеляційної інстанції погоджується, що зміст поняття розумної економічної причини (ділової мети) передбачає обов’язкову спрямованість будь-якої операції платника на отримання позитивного економічного ефекту – приросту (збереження) активів та/або їх вартості, створення умов для такого приросту (збереження) в майбутньому.

Проте, не обов’язково, аби економічний ефект спостерігався негайно після вчинення операції. Не виключено, що такий ефект настане в майбутньому, а також не виключено, що в результаті об’єктивних причин економічний ефект може не настати взагалі. Зокрема, операція може виявитись збитковою, і це є одним із варіантів нормального перебігу подій при здійсненні господарської діяльності.

Придбання рекламної продукції стосовно товару, який виготовляється для продажу, є витратами, котрі обумовленні господарською діяльністю платника податків і прямо впливають на одержання доходу. Це пояснюється тим, що якісне рекламування товару сприяє його продажу та збільшенню доходу. Згідно матеріалів справи виготовлений відео сюжет стосовно фільму роздався позивачем на кінофестивалях, які проходили на території України і за її межами.

Слід зазначити, що метою придбання робіт у Підприємства «Санпіреті класико» стало бажання позивача здійснити рекламацію фільму з метою одержання максимального прибутку від його прокату в майбутньому. Отже, є підстави погодитися з висновком суду першої інстанції, що рішення податкового органу в межах розгляду, які визначені судом касаційної інстанції, є протиправними.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують правового обґрунтування, покладеного в основу судового рішення, тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції.

Також слід зазначити, що сплата судового збору за подачу апеляційної скарги була відстрочена до ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Натомість, на час ухвалення рішення апелянтом не надано документ, що підтверджує сплату судового збору. Таким чином з особи, що подала апеляційну скаргу слід стягнути судовий збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1127,43 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством. Одночасно ЗУ «Про судовий збір» визначає випадки, коли судовий збір не підлягає сплаті шляхом виключення відповідних заяв із числа об’єктів справляння судового збору та встановлення пільг щодо сплати судового збору. Так вичерпний перелік заяв, за подання яких не справляється судовий збір наведено у ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а пільги щодо сплати судового збору встановлені у ст. 5 цього Закону. При цьому, подання податкового органу не визначено у ч. 2 ст. 3 ЗУ «Про судовий збір», а податкові органи не мають пільг щодо сплати судового збору встановлені у ст. 5 ЗУ «Про судовий збір». Отже, податковий орган зобов’язаний сплатити судовий збір у розмірі, встановленому ЗУ «Про судовий збір».

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст. 200, 205, 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області – залишити без задоволення.

Постанову Кіровоградського окружного адміністративного суду від 24 вересня 2015 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю “Астра-Сі” до Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень – залишити без змін.

Стягнути з Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області збір за подання апеляційної скарги в розмірі 1127,40 грн. (тисяча сто двадцять сім гривень 40 коп.) за реквізитами:

Отримувач коштів

УДКСУ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровськ Дніпропетровської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ)

37989274

Банк отримувача

ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області м.Дніпропетровськ

Код банку отримувача (МФО)

805012

Рахунок отримувача

31217206781004

Код класифікації доходів бюджету

22030001

Призначення платежу

*;101;39484073 (код клієнта за ЄДРПОУ) Судовий збір, за позовом Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління державної фіскальної служби у Кіровоградській області), Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа)

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів відповідно до ст. 212 та ч. 5 ст. 254 КАС України.

Головуючий: Ю.В. Дурасова

Суддя: Л.П. Туркіна

Суддя: А.О. Коршун