Постанова № 55867994, 11.02.2016, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року № 813/5662/15

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Зубач С.А.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Укрбуд до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимоги про сплату боргу, -

Встановив:

Товариство з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Укрбуд звернулося з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій та вимоги про сплату боргу.

В обгрунтування позовних вимог зазначає, що перевірка проведена на підставі наказу від 15.01.2015 №22 неправомірно в частині організації проведення організації проведення документальної перевірки ТзОВ «ХК «Укрбуд» з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період 2012-2014 років, яка не стосується фінансово-господарської діяльності позивача з ТзОВ «Денікс Груп», що підтверджується постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015 у справі №813/2067/15. Здійснення господарських операцій позивача з ТзОВ «Денікс Груп» підтверджуються належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, та які підтверджують реальність здійснення господарських операцій. Вказують на те, що висновки відповідача про неправомірне формування позивачем витрат та податкового кредиту по суті ґрунтуються лише на акті податкової інспекції про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» щодо підтвердження господарських відносин з платниками податків за період з 01.06.2014 по 31.08.2014.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав, наведених у позові, просив позов задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив, мотивуючи тим, що господарські операції між позивачем та ТзОВ «Денікс Груп» не мали реального товарного характеру. Фактично актом встановлено документування операцій по регістрах бухгалтерського обліку лише бухгалтерськими проводками.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позову заперечив з підстав, наведених у письмових запереченнях на позов, просив відмовити у задоволенні позову.

Суд, заслухавши думку представників сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Державною податковою інспекцією у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області (далі - відповідач) проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТзОВ «ХК «Укрбуд» (код ЄДРПОУ 36659992) з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період 2012-2014 років. За результатами перевірки складено акт від 20.03.2015 року за № 230/2202/36659992.

Як вбачається з акта перевірки, податковим органом в ході перевірки встановлено порушення: вимог пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, п.44.1 ст.44, п.138.2 с т.138, пп.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.10 (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено податок на прибуток на загальну суму 89145 грн., пп.14.1.181 п.14.1 ст.14, п.198.3 ст.198 Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.10 (із змінами та доповненнями) внаслідок чого занижено суми ПДВ, що підлягає сплаті (рядок 25 Декларації з ПДВ) на загальну суму 95554 грн., пп.14.1.180 п.14.1 ст.14, ст..18, п.54.2 ст.54, пп.168.1.2 п.168.1 ст.168 Податкового Кодексу України №2755/VI від 02.12.10 (із змінами та доповненнями) внаслідок чого встановлено несплату податку на доходи фізичних осіб в сумі 9389,75 грн., п.2 ст.6, п.5, п.8 ст.8, п.2 ст.9 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов?язкове державне соціальне страхування» №2464-IV від 08.07.2010р. в частині порушення порядку нарахування єдиного внеску.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 21.04.2015 №0000172202 про донарахування суми грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 111 431,25грн., від 15.07.2015 №0000472202 про донарахування суми грошового зобовязання по податку на прибуток в сумі 3287грн., від 21.04.2015 №0000182202 про донарахування суми грошового зобовязання по податку на додану вартість в сумі 119 442,50грн., від 21.04.2015 №0000581701 про донарахування суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб в сумі 16400,94грн., від 21.04.2015 №0000571701 про донарахування суми грошового зобовязання по податку з доходів фізичних осіб сумі 11917,65грн., рішення від 21.04.2015 №0000261701 від 21.04.2015 про застосування штрафних санкцій в розмірі 8321,22грн., вимоги про сплати боргу від 03.07.2015 №Ю-540-23 на суму визначеного єдиного внеску в розмірі 16637,55 грн.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд врахував наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

5.01.2015 ДПІ у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області прийнято наказ за №22 «Про проведення документальної позапланової виїзної перевірки ТзОВ «ХК Укрбуд» (код ЄДРПОУ 36659992)».

Перевірка призначена у відповідності до підп.78.1.11 п.78.1 ст.78 ПК України у зв'язку з надходженням постанови слідчого слідчої групи СУ ГУМВС України у Львівській області лейтенанта міліції ОСОБА_4 від 17.12.2014 року про призначення позапланової документальної перевірки. Однак, як встановлено судом, контролюючий орган вийшов за межі питань, викладених в постанові слідчого, що підлягали перевірці.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 28.05.2015р. у справі №813/2067/15, залишеної без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.11.2015, визнано протиправним та скасовано наказ Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 15.01.2015 за №22 в частині організації проведення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Холдингова компанія Укрбуд» з питань дотримання вимог чинного податкового, валютного законодавства України за період 2012-2014 років, яка не стосується фінансово-господарської діяльності позивача з ТзОВ «Денікс Груп»; визнано протиправними дії Державної податкової інспекції у Франківському районі м.Львова Головного управління ДФС у Львівській області щодо проведення перевірки на підставі наказу від 15.01.2015 за №22 в частині яка не стосується фінансово-господарської діяльності позивача з ТзОВ «Денікс Груп».

Такий зміст правового регулювання відповідає правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у постанові від 27.01.2015 у справі за позовом ТОВ «Будгарантінвест-55» до ДПІ у м. Южному Одеської області про визнання незаконним наказу про проведення документальної невиїзної позапланової перевірки та визнання протиправними дій.

Відповідно до ст. 244-2 КАС України рішення Верховного Суду України, прийняте за результатами розгляду заяви про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить зазначені норми права, та для всіх судів України. Суди зобов'язані привести свою судову практику у відповідність з рішенням Верховного Суду України.

Керуючись наведеною позицію Верховного Суду України, з огляду на встановлені обставини справи щодо недотримання контролюючим органом норм Податкового кодексу України державні інспектори, які проводили перевірку діяли не на підставі , не у спосіб та не у межах повноважень, передбачених законодавством України наслідком чого, є невизнання розглядуваної перевірки як юридичного факту, що свідчить про відсутність у контролюючого органу компетенції на прийняття податкових повідомлень рішень за наслідками порушень, що не стосуються взаємовідносин з ТзОВ «Денікс Груп».

Щодо правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Денікс Груп» суд зазаначає наступне.

Як передбачено п.198.1 ст.198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п.198.3 цієї ж статті, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Не відносяться до податкового кредиту, у відповідності до вимог абзац.1 п.198.6 ст.198 ПК України, суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Пунктом 185.1 статті 185 цього ж Кодексу передбачено, що об'єктом оподаткування є операції платників податку з, зокрема, постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З врахуванням даної позиції судом досліджуються обставини правомірності формування позивачем податкового кредиту по господарських операціях з ТзОВ «Денікс Груп».

На підтвердження виконання господарських операцій з ТзОВ «Денікс Груп», позивачем подано договір підряду № 23/06-14 від 23.06.2014 , акт виконаних робіт №5 за червень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №6/АЗС 34 від 30.06.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 30.06.2014, акт виконаних робіт №6 за липень 2014р., акт приймання-передачі матеріалів №6/АЗС 35 від 04.07.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 04.07.2014, акт виконаних робіт №8 за липень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №8/АЗС 25 від 04.07.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 04.07.2014, акт виконаних робіт №9 за липень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №9/АЗС 23 від 07.07.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 07.07.2014, акт виконаних робіт №10 за червень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №10/АЗС 20 від 30.06.2014, Звіт про витрати основних матеріалів від 30.06.2014, акт виконаних робіт №11 за червень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №11/АЗС 28 від 30.06.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 30.06.2014, акт виконаних робіт №12 за липень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №12/АЗС 43 від 16.07.2014р., звіт про витрати основних матеріалів від 16.07.2014, акт виконаних робіт №13 за липень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №13/А3с 30 від 21.07.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 21.07.2014, акт виконаних робіт №14 за серпень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №14/АЗС 26 від 01.08.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 01.08.2014, акт виконаних робіт №15 за вересень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №15/АЗС 24 від 26.09.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 26.09.2014р., акт виконаних робіт №1 за вересень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №1/Галспецбуд від 30.09.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 30.09.2014, акт виконаних робіт №1 за вересень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №1/ОСОБА_5, від вересня 2014, звіт про витрати основних матеріалів від вересня 2014, акт виконаних робіт № 1 /Колеси за вересень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №1/Знання від вересня 2014, звіт про витрати основних матеріалів від вересня 2014, акт виконаних робіт за жовтень 2014, акт приймання-передачі матеріалів №1-1/АЗС 24 від 14.10.2014, звіт про витрати основних матеріалів від 14.10.2014, платіжні доручення від 23.06.2014, від 27.06.2014, від 21.07.2014, від 04.08.2014, від 11.08.2014, від 12.08.2014, податкові накладні ТзОВ «Денікс Груп» від 23.06.2014, від 27.06.2014, від 30.06.2014, від 04.07.2014, від 07.07.2014, від 16.07.2014, від 21.07.2014, від 01.08.2014, від 12.08.2014.

На підтвердження наступної реалізації отриманих від ТзОВ «Денікс Груп» робіт, в матеріалах справи наявні договір Договір №03/04/14 від 01.04.2014 з ПАТ «Концерн Галнафтогаз», Акт виконаних робіт №1 за червень 2014, акт виконаних робіт №2 за червень 2014, акт виконаних робіт №3 за червень 2014, акт виконаних робіт №4 за червень 2014, акт виконаних робіт №5 за липень 2014, акт виконаних робіт №6 за липень 2014, акт виконаних робіт №7 за липень 2014р., акт виконаних робіт №8 за липень 2014р., акт виконаних робіт №9 за липень 2014, акт виконаних робіт №10 за липень 2014, акт виконаних робіт №11 за липень 2014, акт виконаних робіт №12 за липень 2014, акт виконаних робіт №13 за липень 2014, акт виконаних робіт №14 за серпень 2014, акт виконаних робіт №15 за вересень 2014р., податкові накладні ПАТ «Концерн Галнафтогаз» від 23.06.2014, №6, від 23.06.2014 №7, від 26.06.2014 №8, від 19.06.2014 №3, від 20.06.2014 №4, від 04.07.2014р. №1, від 04.07.2014 №2, від 04.07.2014 №3, від 04.07.2014р. №4від 08.07.2014 №5, від 08.07.2014 №6, від 09.07.2014 №7, від 17.07.2014 №8, від 22.07.2014 №11від 01.08.2014 №1.

Судом встановлено, що наданими позивачем до матеріалів справи, на обґрунтування дотримання вимог ст. 198 ПК України у охопленому перевіркою періоді, актами виконаних робіт на об'єктах підтверджено виконання робіт.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що первинним документом є документ, якій містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Статтею 9 цього Закону визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Як вже зазначалось вище, відповідно до п.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

За своїм змістом наведені норми Податкового кодексу України передбачають як підставу для не включення до валових витрат лише випадок повної відсутності будь-яких розрахункових, платіжних та інших документів, а тому і неможливість віднесення до складу валових витрат підприємства нереальних сум, непідтверджених будь-якими документами взагалі, а для підтвердження включення витрат до складу валових витрат необхідні документи, оформлені відповідно до вимог, встановлених статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні».

Господарські операції позивача підтверджені належним чином оформленими первинними документами, а правочини не визнані у встановленому законом порядку недійсними, як і немає інших відомостей, які б свідчили про завищення позивачем валових витрат.

Судом встановлено, що надані позивачем, на підтвердження фактичного здійснення спірних господарських операцій, до матеріалів справи документи, зокрема, акти приймання-передачі робіт, податкові накладні, оформлені згідно вимог чинного законодавства та укладених договорів, тобто до відповідного виду містить усі необхідні реквізити, передбачені ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, відтак, є первинними документами - письмовими свідоцтвами, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення (пп. 2.1 п. 2 вказаного Положення).

Таким чином, суд дійшов до висновку, що факт здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентом ТзОВ «Денікс Груп» підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів виконаних робіт, податкових накладних, платіжних документів тощо, що свідчать про укладення відповідних договорів і виконання повного обсягу робіт, передбаченого всіма договорами. Із наданих документів вбачається саме фактичне виконання спірних операцій.

В акті перевірки орган державної податкової служби посилається на обставини, викладені: в акті ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС від 01.09.2014 №2623/26-55-22-07/37882958 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТзОВ «Денікс Груп» (ПН 37882958) щодо підтвердження господарських відносин з платниками за період діяльності з 01.04.2010 по 31.03.2013.».

Даючи правову оцінку наведеним доказам суд, вважає, що прямими доказами в підтвердження обставин правомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість є надані позивачем первинні бухгалтерські документи. Подані ж відповідачем докази не є прямими та в своїй сукупності не можуть вказувати на протиправність дій позивача при оподаткуванні згаданих господарських операції і підтверджувати обізнаність позивача про сумнівне ведення господарської діяльності його контрагента та контрагентами останнього. Посилання відповідача на акти перевірки по контрагентах не можуть бути взяті до уваги, оскільки нормами діючого законодавства України не передбачено можливість посилання податкового органу в ході проведення перевірки суб'єкта господарювання на акти перевірок інших суб'єктів господарювання. Також, чинним законодавством України на сторону цивільно - правової угоди, яка є платником податків, не покладено обов'язку перевірки відповідності законодавству установчих документів постачальників товарів (робіт, послуг) та дотримання ними вимог податкового законодавства. Чинне податкове законодавство не ставить в залежність право позивача на формування податкового кредиту від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати контрагентами податку до бюджету. Питання податкового кредиту поширюється тільки на окремо взятого платника податків і не ставить цей факт у залежність від розрахунку з бюджетом третіх осіб. Дана позиція також відображена в рішенні Вищого адміністративного суду України від 13.12.2012 №К/9991/32048/12.

Крім того, не можна залишити поза увагою і те, що як передбачено п.198.2 ст.198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

В матеріалах справи наявні податкові накладні, які не мають недоліків.

Таким чином, як випливає з вищенаведеного, сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі у разі ухилення від сплати) при фактичному здійсненні господарської операції не впливає на податковий кредит покупця та суму бюджетного відшкодування.

Згідно з ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

За таких обставин, надані відповідачем докази, в підтвердження нереальності господарських операцій, судом до уваги не беруться, оскільки такі є непрямими і спростовуються прямими доказами (первинними бухгалтерськими документами), які подані позивачем.

На викладені обставини також звертає увагу Європейський Суд з прав людини у рішенні від 22 січня 2009 року у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03).

У згаданому рішенні Європейського суду з прав людини зазначено, що враховуючи своєчасне і повне виконання покупцем своїх зобов'язань щодо подання звітності з податку на додану вартість, неможливість ним забезпечити дотримання постачальником обов'язку подавати звітність по податку на додану вартість і той факт, що жодних протиправних дій з боку контрагента про які знав чи міг знати покупець вчинено не було, суд вважає, що покупець не повинен відповідати за наслідки невиконання продавцем своїх зобов'язань своєчасно подавати звітність з податку на додану вартість і в результаті чого вдруге сплачувати податок на додану вартість, а також пеню.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Враховуючи наведене, перевіривши обставини передбачені ч.3 ст.2 КАС України, суд прийшов до висновку про обґрунтованість та підставність позовних вимог і вважає, що позов підлягає задоволенню у повному обсязі.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.94 КАС України, судові витрати у формі судового збору належить стягнути на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 71, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,

Постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області від 21.04.2015 №0000172202, №0000182202, №0000581701 та №0000571701, від 15.07.2015 №0000472202.

Визнати протиправним та скасувати рішення Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області про застосування штрафних санкцій від 21.04.2015 №0000261701.

Визнати протиправною та скасувати вимогу про сплату боргу від 03.07.2015 №Ю-540-23.

Стягнути з Державної податкової інспекції у Франківському районі м. Львова Головного управління ДФС у Львівській області за рахунок її бюджетних асигнувань на користь товариства з обмеженою відповідальністю Холдингова компанія Укрбуд судовий збір в розмірі 4 311 (чотири тисячі триста одинадцять) грн 60 коп.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Р.М. Брильовський