Ухвала суду № 55867719, 10.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 лютого 2016 року м. Львів № 876/4814/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Гулида Р.М., Костіва М.В.

за участю секретаря судового засідання:Коцур В.К.

представника апелянта:ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі за позовом ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Нафтопродукти» до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

В С Т А Н О В И В:

28.02.2013 року позивач ОСОБА_2 з обмеженою відповідальністю «Торговий Дім «Нафтопродукти» звернувся в суд із позовом до Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № НОМЕР_1.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року позов задоволено. Суд скасував податкове повідомлення-рішення Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Волинської області Державної податкової служби від 15 січня 2013 року № НОМЕР_1.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Луцька об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Волинській області подав апеляційну скаргу, в якій зазначає, що судом при винесенні постанови порушено норми матеріального та процесуального права.

Апелянт просить суд постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року скасувати та прийняти нову, якою в позові відмовити.

Апелянт ОСОБА_1 в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Інші особи, які беруть участь у справі, в судове засідання на виклик суду не з'явились, хоча належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що не перешкоджає розгляду справи у їх відсутності відповідно до ч.4 ст.196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, учасника процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступних підстав.

Як видно із матеріалів справи, податковим органом проведено позапланову виїзну перевірку ОСОБА_3 «ТД «Нафтопродукти» з питань достовірності відображення показників декларації з податку на прибуток підприємства за 9 місяців 2012 року.

За результатами перевірки складено акт № 7464/22-1/37068216 від 28 грудня 2012 року, яким встановлено порушення:

- пункту 135.4 статті 135, підпункту 14.1.36, пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 159 081 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 74 484 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 40 512 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 44 085 грн.

На підставі вказаного акту перевірки податковий орган прийняв податкове повідомлення-рішення від 15 січня 2013 року за № НОМЕР_1, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 238 621 грн. 50 коп., в тому числі 159 081 грн. - основний платіж та 79 540 грн. 50 коп. - штрафна (фінансова) санкція.

Висновки перевірки мотивовані тим, що позивачем занижено собівартість реалізованих паливно-мастильних матеріалів за 9 місяців 2012 року на загальну суму 757 529 грн., в тому числі за 1 квартал 2012 року на суму 354 688 грн., за 2 квартал 2012 року на суму 192 912 грн., за 3 квартал 2012 року на суму 209 929 грн.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_3 «ТД «Нафтопродукти»» здійснює роздрібну торгівлю паливно-мастильними матеріалами через АЗС.

За період з 1 січня 2012 року по 30 вересня 2012 року ОСОБА_3 «ТД «Нафтопродукти»» задекларовано дохід, що враховується при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 55 840 847 грн., з якого нараховано податок на прибуток в сумі 122 889 грн.

Згідно даних бухгалтерського обліку, позивачем до собівартості реалізованих товарів (рах. 902) віднесено вартість паливно-мастильних матеріалів. Витрати на оплату праці операторам та технічним працівникам АЗС, внески на соціальні заходи, транспортні витрати, послуги оренди АЗС, витрати на електроенергію понесені ОСОБА_3 «ТД «Нафтопродукти»», віднесені до витрат на збут (рах 93) та адміністративних витрат (рах. 93).

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

В п. 44.1 статті 44 Податкового кодексу України передбачено що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Із змісту п. 134.1.1 п. 134.1 ст.134 ПК України об'єктом оподаткування податком на прибуток підприємств є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135 - 137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138 - 143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

п. 135.1, 135.2 ст.135 ПК України передбачено, що доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з:

доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті;

інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу.

Доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до підпунктів 14.1.27, 14.1.36, 14.1.228 пункту 14.1 статті 14 ПК України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником);

господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу).

Як передбачено пунктом 138.1 статті 138 ПК України, витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті: інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

При цьому, підпунктом 138.1.1 пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу визначено, що витрати операційної діяльності, зокрема, включають: собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2 - 140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

пп.139.1.9 пункту 139.1 ст.139 ПК України передбачено, що не включаються до складу валових витрат, витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Отже, позивач ОСОБА_3 «Торговий Дім «Нафтопродукти» не є виробником товару (паливно-мастильних матеріалів), а лише придбав готовий до продажу товар, жодного доведення до стану, придатного до продажу не проводив та реалізовує його у незмінному вигляді.

Тому, колегія суддів вважає що позивачем правомірно сформовано собівартість такого товару на підставі п. 138.6 ст.138 Податкового кодексу України, згідно якого собівартість придбаних та реалізованих товарів формується відповідно до ціни їх придбання з урахуванням ввізного мита і витрат на доставку та доведення до стану, придатного для продажу.

Водночас, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що податковим органом протиправно при визначенні собівартості паливно-мастильних матеріалів застосовано п. 138.8 ст.138 ПК України оскільки, в даному випадку ОСОБА_3 «Торговий Дім «Нафтопродукти» не є виробником продукції, а вказаний пункт регулює саме собівартість виготовлених та реалізованих товарів.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про наявність підстав для задоволення позову оскільки, податковий орган діяв не у спосіб передбачений законами та Конституцією України.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ст.200 КАС України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи і ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Із врахуванням викладеного, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції є законною, доводи апеляційної скарги зроблених судом першої інстанції висновків не спростовують і при ухваленні оскарженого судового рішення порушень норм матеріального та процесуального права ним допущено не було, тому, відсутні підстави для скасування чи зміни рішення суду першої інстанції.

Керуючись ст. 160, ст.195, ст.198, ст.200, ст.205, ст.206, ст.254 КАС України, суд,

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Луцької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Волинській області залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 26.03.2013 року у справі за № 803/457/13-a без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання ухвалою законної сили.

Головуючий:Н.В. Бруновська

Судді: Р.М. Гулид

ОСОБА_4

Ухвала складена у повному обсязі 15.02.2016 року.