Постанова № 55867658, 03.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 лютого 2016 року м. Львів № 876/1828/14

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Бруновської Н.В.

суддів: Костіва М.В., Шавеля Р.М.

за участю секретаря судового засідання: Коцур В.К.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Дроздюка Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Військової частини А1349 Міністерства оборони України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини А1349 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій,-

В С Т А Н О В И В:

18.12.2013 року позивача ОСОБА_1 звернувся в суд із позовом до Військової частина А1349 Міністерства оборони України про визнання дій протиправними та зобов'язання до вчинення дій.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року позов задоволено частково. Суд визнав протиправними дії військової частини А1349 щодо не нарахування та виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди за період з 24.10.2012 року по 31.03.2013 року, згідно вимог Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 №595 (у редакції наказу Міністерства оборони України від 05.12.2012 №825), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 06.09.2012 року за № 1540/21852.

Крім того, суд зобов'язав військову частину А1349 нарахувати та виплатити позивачу щомісячну додаткову грошову винагороду в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць, згідно вимог Інструкції, за період з 24.10.2012 року по 31.03.2013 року з урахуванням індексації. В задоволенні решти позовних вимог суд відмовив.

Не погоджуючись із даною постановою, апелянт Військова частина А1349 Міністерства оборони України подав апеляційну скаргу в якій зазначає, що судом неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушенням судом норм матеріального та процесуального права.

Апелянт, просить суд, постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року скасувати та прийняти нову якою відмовити в позові.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні просив суд, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Представник апелянта Дроздюк Н.В. в судовому засіданні підтримав апеляційну скаргу із підстав у ній зазначених.

Заслухавши суддю-доповідача, учасників процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, законність і обґрунтованість постанови суду, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи з наступних підстав.

Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2010 року № 889 «Про питання грошового забезпечення окремих категорій військовослужбовців Збройних Сил, Державної прикордонної служби, внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ та осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту Державної служби з надзвичайних ситуацій» позивач має право на щомісячну грошову додаткову винагороду.

Пунктом 2 вказаної Постанови передбачено, що граничні розміри, порядок та умови виплати цієї винагороди визначаються Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством надзвичайних ситуацій та Адміністрацією Державної прикордонної служби за погодженням з Міністерством соціальної політики і Міністерством фінансів у межах затвердженого фонду грошового забезпечення.

Наказом Міністра оборони України № 595 від 15 листопада 2010 року затверджено Інструкцію про розміри і порядок виплати військовослужбовцям, які займають посади у Військово-Морських Силах Збройних Сил України та льотного складу Збройних Сил України.

Відповідно до п. 2.3 зазначеної Інструкції передбачено що виплата винагороди здійснюється в розмірах до 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць, зокрема, військовослужбовцям, які займають посади наземних авіаційних спеціалістів, що забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України за Переліком посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів, у військових частинах і підрозділах Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних Сил України, згідно з додатком 1 до цієї Інструкції (далі - Перелік).

Отже,умовою виплати вказаної винагороди є віднесення посад військовослужбовців - наземних авіаційних спеціалістів, які забезпечують безпеку польотів літаків та вертольотів у військових частинах і підрозділів Повітряних Сил Збройних Сил України та Сухопутних військ Збройних сил України до переліку визначеному в додатку 1 до Інструкції.

В примітці до додатку 1 Інструкції зазначено, що виплата винагороди проводиться за умови, якщо передбачені в штаті військової частини за посадою, що займає військовослужбовець, цифрові позначення військово-облікової спеціальності і посади збігаються з цифровими позначеннями військово-облікової спеціальності та посади зазначеними в цьому Переліку.

Як видно з матеріалів справи позивач проходив військову службу у військовій частині А 1349 на посаді з подвійним найменуванням «начальник командного пункту штабі - заступник начальника штабу з бойового управління».

Посада ОСОБА_1 як начальника командного пункту-заступника начальника штабу з бойового управління включає дві посади та в Додатку 1 до Інструкції визначено посаду начальник командного пункту цифрове позначення військової облікової спеціальності якої 0627 код посади 4320.

Судом першої встановлено що позивачу вказана щомісячна додаткова грошова винагорода за період з 24.10.2012 р. по 31.03.2013 р. не виплачувалась.

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що наявні умови для виплати позивачу щомісячної додаткової грошової винагороди.

Крім того, колегія суддів не бере до уваги покликання апелянта на роз'яснення Департаменту фінансів Міністерства оборони України від 22 лютого 2013 року №248/3/9/1/136, оскільки таке не є нормативно-правовим актом, а тому не може бути підставою для відмови в отриманні вказаної грошової винагороди військовослужбовцям, право на отримання якої передбачено законодавством України.

Вказана позиція узгоджується із позицією викладеній в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 08.12.2015 року № К/800/8309/14.

Разом з тим, суд першої інстанції не звернув увагу на ту обставину, що ОСОБА_1 пропустив строк звернення з позовом до суду в частині вимог з 24.10.2012 року по 17.06.2013 року виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.2 ст.99 КАС України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналась або повинна була дізнатись про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною 1 статті 100 КАС України передбачено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, встановлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

З матеріалів справи видно, що позивач з позовом до суду звернувся 18.12.2013 р. в якому просив визнати протиправні дії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду за період з 24.10.2012 року по теперішній час (момент звернення в суд).

Позивач не подавав клопотання про поновлення строків звернення з позовом до суду.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що позивач пропустив шестимісячний строк звернення з позовом до суду без поважних причин на що суд першої інстанції не звернув увагу, а тому позовні вимоги за період з 24.10.2012 року по 17.06.2013 р. слід залишити без розгляду в порядку ст.ст. 99, 100 КАС України у зв'язку з пропуском строків звернення з позовом до суду без поважних причин.

Крім того, колегія суддів не погоджується із висновками суду першої інстанції в частині стягнення витрат на правову допомогу адвоката виходячи із наступних підстав.

Витрати на правову допомогу - це витрати сторін та третіх осіб, які вони несуть у зв'язку із оплатою допомоги адвоката або іншого фахівця в галузі права, котрі беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 33 Правил адвокатської етики, схвалених Вищою кваліфікаційною комісією адвокатури при Кабінеті Міністрів України від 01 жовтня 1999 р. (далі Правила адвокатської етики), єдиною допустимою формою отримання адвокатом винагороди за надання правової допомоги клієнту є гонорар.

Розмір гонорару та порядок його внесення мають бути чітко визначені в угоді про надання правової допомоги. Засади обчислення гонорару (фіксована сума, погодинна оплата, доплата гонорару за позитивний результат по справі тощо) визначаються за домовленістю між адвокатом та клієнтом і також мають бути закріплені в угоді.

ст. 34 Правил адвокатської етики передбачено, що адвокат має право, окрім гонорару, стягувати з клієнта кошти, необхідні для покриття фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення, якщо обов'язок клієнта з погашення цих витрат визначено угодою. В угоді про надання правової допомоги мають бути визначені види передбачуваних фактичних витрат, пов'язаних з виконанням доручення (оплата роботи фахівців, чиї висновки запитуються адвокатом, транспортні витрати, оплата друкарських, копіювальних та інших технічних робіт, перекладу та нотаріального посвідчення документів, телефонних розмов тощо), порядок їх погашення (авансування, оплата по факту в певний строк і т. ін.) та може бути визначений їх обсяг.

Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмету доказування по справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (наприклад, квитанція до прибуткового касового ордеру, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). При цьому недопустимими є документи, які не відповідають встановленим вимогам (наприклад, особисті розписки адвоката про одержання авансу).

До складу витрат включаються лише фактично сплачені стороною або її представником (а не будь-ким) витрати. В постанові від 01 жовтня 2002 року по справі № 30/63 Верховний Суд України звернув увагу, що судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають сплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами.

В наданій суду квитанція № 2 від 20.01.2014 р., відсутня інформація яка свідчить про те по якій конкретній справі надавалась позивачу правова допомога.

Отже, колегія суддів приходить до висновку, що ув'язку із відсутністю в матеріалах справи належних та допустимих доказів які свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги та які відповідають вище встановленим вимогам відсутні підстави для стягнення вказаних витрат.

У відповідності до вимог ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує судове рішення та ухвалює нове, коли має місце, зокрема, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, недоведеність таких обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи чи питання.

З огляду на вищевикладене, доводи апеляційних скарг є суттєвими і складають підстави для висновку про неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи тому, колегія суддів приходить до висновку, що постанову слід скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково. В решті вимог відмовити.

Керуючись ст.160, ст.195, ст.198, ст.202, ст.207, ст.212, ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Військової частина А1349 Міністерства оборони України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20.01.2014 року у справі за № 809/4016/13-а - скасувати та прийняти нову якою позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Військової частина А1349 Міністерства оборони України щодо невиплати ОСОБА_1 щомісячної додаткової грошової винагороди з 18.06.2013 року по 18.12.2013 року згідно Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 року № 595.

Зобов'язати Військову частину А1349 здійснити перерахунок та виплатити щомісячну додаткову грошову винагороду з 18.06.2013 року по 18.12.2013 року в розмірі 100 відсотків місячного грошового забезпечення на місяць, згідно Інструкції про розміри і порядок виплати щомісячної додаткової грошової винагороди окремим категоріям військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом Міністра оборони України 15.11.2010 року № 595 з урахуванням індексації та виплачених сум.

В решті вимог відмовити.

Позов за період з 24.10.2012 року по 17.06.2013 року - залишити без розгляду.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів після набрання постановою законної сили.

Головуючий: Н.В. Бруновська

Судді: М.В. Костів

Р.М. Шавель