Ухвала суду № 55867614, 08.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08.02.2016р. Справа №876/6898/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

Головуючого судді Левицької Н.Г.,

судді Обрізка І.М.,

судді Сапіги В.П.,

за участю секретаря судового засідання Гелецького П.В.,

за участю представників:

апелянта (відповідача у справі): не зявився

позивача у справі: не зявився

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара

на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2014р. у справі №819/1044/14-а

за позовом Заступника прокурора м.Тернополя в інтересах Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів

до Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара

про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -

ВСТАНОВИВ:

26.05.2014р. позивач: заступник прокурора м.Тернополя в інтересах Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернувся до Тернопільського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач не працевлаштував у 2013р. трьох інвалідів, згідно із нормативами робочих місць, відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, і за вказане незайняте інвалідами місце самостійно не сплатив вчасно адміністративно-господарські санкції в розмірі 37209,39грн., що стало підставою нарахування пені у розмірі 323,64грн. У зв'язку з цим Тернопільське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів, звернувшись до суду із даним позовом, просить стягнути з відповідача вищезазначені суми адміністративно-господарських санкцій та пені в судовому порядку. Крім того, позивач зазначив, що звіт про наявність вакансій форми №3-ПН на адресу Тернопільського міськрайонного центру зайнятості не надходив.

За результатами розгляду справи Тернопільський окружний адміністративний суд позовні вимоги задоволив, оскільки відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, а також самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, апелянт (відповідач у справі): ТзОВ Сахара оскаржив її в апеляційному порядку. В своїй апеляційній скарзі апелянт зазначає, що направляло на адресу позивача звіт форми 3-ПН від 03.01.2014р. про наявність 3-х вакантних місць, а також подавався звіт форми 10-ПІ. Також апелянт вказує, що товариство вжило всіх необхідних заходів, що передбачені чинним законодавством по забезпеченню працевлаштування інвалідів. Апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позову.

В судове засідання сторони не зявились, хоча належним чином були повідомлені про дату, час та місце розгляду справи, тому суд вважає можливим розглянути справу без їх участі та відповідно до вимог ч.1 ст.41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Заслухавши доповідь судді-доповідача у справі, перевіривши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегією суддів апеляційного суду встановлено наступне:

З матеріалів справи вбачається та встановлено судом першої інстанції, що враховуючи чисельність штатних працівників підприємства, для виконання нормативу робочих місць для інвалідів відповідно до ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, середньооблікова кількість штатних працівників-інвалідів, які повинні були працювати на підприємстві на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, у 2013р. становить 4 особи. В порушення вимог Закону у товаристві з обмеженою відповідальністю Сахара працював лише 1 інвалід.

Відповідно до частини восьмої ст.69 Господарського кодексу України, підприємство з правом найму робочої сили забезпечує визначену відповідно до закону кількість робочих місць для працевлаштування неповнолітніх, інвалідів, інших категорій громадян, які потребують соціального захисту. Відповідальність підприємства за невиконання даної вимоги встановлюється законом.

Згідно з положеннями ст.18 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог п.1 ст.19 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Частиною четвертою ст.20 Закону України Про зайнятість населення встановлено, що підприємства, установи і організації незалежно від форми власності реєструються у місцевих центрах зайнятості за їх місцезнаходженням як платники збору до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, щомісяця подають цим центрам адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій), у тому числі призначених для працевлаштування інвалідів, та про працівників, які працюють неповний робочий день (тиждень), якщо це не передбачено трудовим договором, або не працюють у зв'язку з простоєм виробництва з не залежних від них причин, і в десятиденний строк про всіх прийнятих працівників у порядку, встановленому законодавством. Несвоєчасна реєстрація або відмова від неї, порушення порядку подання адміністративних даних тягне за собою відповідальність, передбачену законом.

Постановою Кабінету Міністрів України №70 від 31.01.2007p. "Про реалізацію статей 19 та 20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні затверджено Порядок подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування.

У відповідності до пункту 2 вказаного Порядку №70, крім обов'язку подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів, - на роботодавців покладено обов'язок подання інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів до центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.12.2005p. №420 Про затвердження форм звітності та інструкцій щодо їх заповнення (який був чинним до вступу в дію Наказу Міністерства соціальної політики Про затвердження форми звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання №316 від 31.05.2013p.) - було затверджено Інструкцію щодо заповнення форми звітності №3-ПН Звіт про наявність вакансій, яка використовується для інформування населення про наявність вакансій, сприяння працевлаштуванню громадян, зареєстрованих у центрах зайнятості як такі, що шукають роботу, для підбору персоналу на замовлення роботодавців.

При цьому, форма звіту №3-ПН, затвердженого вказаною Інструкцією, окрім граф про характеристику вакантного місця та основних вимог до претендента на вакансію, містяться також графи 13-15, які заповнюються, якщо до претендента на вакантне робоче місце (посаду) висуваються додаткові (особливі) вимоги.

У графі 15 наводяться дані про можливість працевлаштування на вільне робоче місце (вакантну посаду) особи, що належить до окремої категорії громадян, які потребують соціального захисту і не здатні на рівних умовах конкурувати на ринку праці, у рахунок річної броні, установленої місцевими державними адміністраціями, виконавчими органами відповідних рад за поданням центрів зайнятості, відповідно до статті 5 Закону України Про зайнятість населення, із змінами та доповненнями, а також інвалідів, пенсіонерів, студентів та інших.

Наявність вільного робочого місця (вакантної посади) зазначається щодо кожної категорії громадян окремо під окремими шифрами. Так, у разі працевлаштування інваліда зазначається потреба в працівнику за такою категорією громадян за шифром 11 інваліди.

А відповідно до Наказу Міністерства соціальної політики Про затвердження форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядку її подання №316 від 31.05.2013p., у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Відповідно до вимог ст.14 Закону України Про зайнятість населення, до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню, належать, зокрема, інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого ст.26 Закону України Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.

Відповідно до норм ч.1 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст.19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Нормами ч.2 ст.20 Закону України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні, встановлено, що порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій тягне за собою нарахування пені. Пеня обчислюється, виходячи з 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, що діяла на момент сплати, нарахованої на повну суму недоїмки за весь її строк.

Вимогами частини 4 цієї ж статті визначено, що адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.

Колегія суддів апеляційного суду критично ставиться до доводів апеляційної скарги, не бере їх до уваги, оскільки такі є безпідставними, жодним чином не спростовують висновків сулу першої інстанції та спростовуються наявними в матеріалах справи доказами. Зокрема, колегія суддів звертає увагу на реєстр відправлень вихідної кореспонденції, яким відповідач обґрунтовує надсилання звіту форми 3-ПН від 03.01.2014р., та звертає увагу, що такий не містить підпису відповідальної особи відділу поштового звязку, а також не можливо встановити який саме звіт та від якого числа подавався на відправлення відповідачем. Крім того, належним доказом того, що кореспонденція вказана в реєстрі була відправлена є квитанція про оплату поштових відправлень, а не реєстр поштових відправлень, тому колегія суддів приходить до висновку про те, що належні докази надсилання на адресу позивача звіту форми 3-ПН від 03.01.2014р. в матеріалах справи відсутні.

Відносно звітів форми 3-ПН за 23.07.2013p., за 1.08.2013p., за 09.08.2012p., за 16.08.2013p., 02.09.2013p., за 04.09.2013p., за 16.09.2013p., за 14.10.2013p., за 22.10.2014p., за 04.11.2013p., за 07.11.2014p., за 18.11.2013p., 21.11.2013p., за 25.11.2013p., 02.12.2013p., від 03.12.2013p., від 17.12.2013p. колегія суддів не заперечує, що такі були надіслані на адресу Фонду, проте звертає увагу, що вимоги щодо заповнення таких звітів відповідачем дотримано не було, оскільки у пункті 3 не було зазначено кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України Про зайнятість населення). Саме по собі надсилання звіту форми 3-ПН не є виконанням обовязку встановленого Законом України Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні.

Приписами ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Керуючись вимогами ст.9 КАС України, суди при вирішенні справи керуються принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, що відповідач не забезпечив виконання встановленого нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування інвалідів, не надавав, відповідно до встановленого законом порядку, державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, а також самостійно не сплатив адміністративно-господарські санкції у строки встановлені Законом.

Відповідно до приписів ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись вимогами ч.3 ст.160, ст.ст.195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України,

суд,

УХВАЛИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара на постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2014р. у справі №819/1044/14-а за позовом Заступника прокурора м.Тернополя в інтересах Тернопільського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю Сахара про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, - залишити без задоволення.

2. Постанову Тернопільського окружного адміністративного суду від 25.06.2014р. у справі №819/1044/14-а, - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Касаційна скарга подається безпосередньо до адміністративного суду касаційної інстанції.

Касаційна скарга на судові рішення подається протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до статті 160 КАС України, з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя Н.Г. Левицька

Суддя І.М. Обрізко

Суддя В.П. Сапіга

Повний текст ухвали виготовлено та підписано 12.02.2016р.