Ухвала суду № 55867608, 11.02.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 р. Справа № 876/4877/15

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Глушка І.В.

суддів: Большакової О.О., Макарика В.Я.

за участю секретаря судового засідання: Омеляновської Л.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 р. по справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу,-

встановив:

13.02.2015 року позивач - фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом до відповідача - Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - управління Пенсійного фонду України в м.Івано-Франківську про скасування вимоги про сплату боргу (недоїмки) № Ф-66-25 від 03.02.2015 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 є фізичною особою-підприємцем та отримує пенсію в зв'язку з втратою годувальника, а тому на неї не розповсюджуються вимоги п.4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", оскільки вона належить до осіб, які звільнені від сплати єдиного внеску. Платником такого внеску позивач може бути тільки на умовах добровільної участі. Тому, позивач просить суд позов задовольнити та скасувати вимогу про сплату боргу (недоїмки), як протиправну, таку, що порушує законні права та інтереси фізичної особи-підприємця ОСОБА_1.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 р. позов задоволено повністю. Визнано протиправною та скасовано Вимогу Державної податкової інспекції у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області за №Ф-66-25 від 03.02.2015 року про сплату фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 недоїмки в сумі 9872 грн.56 коп.

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції прийшов до висновку, що Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, сформувавши спірну вимогу не врахувала тієї обставини, що у відповідності до вимог пенсійного законодавства України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, пенсія якої призначена на пільгових умовах, може сплачувати такі внески тільки на добровільній основі.

Не погоджуючись із постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області оскаржила її в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова прийнята з неповним зясуванням обставин, що мають значення для справи, з помилковим застосуванням норм матеріального права, порушенням норм процесуального права та підлягає скасуванню з підстав, викладених у апеляційній скарзі. Просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги апелянт звертає увагу суду на те, що відповідно до Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи які обрали спрощену систему оподаткування звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Оскільки фізична особа-підприємець ОСОБА_1 отримує пенсію у зв'язку з втратою годувальника, на неї не поширюються пільги щодо сплати такого внеску. Тому просить суд апеляційної інстанції в задоволенні позовних вимог відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу апелянта слід залишити без задоволення, а оскаржувану постанову без змін, з наступних підстав.

Закон України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" від 08.07.2010 р. № 2464-VI (із змінами та доповненнями) визначає правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п.2 ч.1 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) -консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Згідно пункту 4 частини 1 статті 4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування.

В силу ч.4 ст.4 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування", особи, зазначені у пункті 4 частини 1 цієї статті, які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу. Такі особи можуть бути платниками єдиного внеску виключно за умови їх добровільної участі у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 р. № 1058-IV (із змінами та доповненнями), пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її інвалідом, або отримують члени її сім'ї у випадках, визначених цим Законом.

Частиною 1 статті 9 вищевказаного Закону встановлено, що за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства); 3) пенсія у зв'язку з втратою годувальника.

Вищевказаній правовій нормі кореспондує ст.2 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 р. № 1788-XII, відповідно до якої, за цим Законом призначаються:

а) трудові пенсії:

за віком;

по інвалідності;

в разі втрати годувальника;

за вислугу років.

В силу ч.1 ст. 10 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Враховуючи вищевикладені законодавчі норми, судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що ОСОБА_1, з 23.07.1993 року зареєстрована фізичною особою-підприємцем, перебуває на спрощеній системі оподаткування та є платником єдиного податку.

Також, позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області та отримує пенсію у разі втрати годувальника згідно Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" з 26.03.2010 року - довічно.

Крім того, ОСОБА_1 має право на пільги встановлені законодавством України для сімей загиблих ветеранів війни, що підтверджується копією посвідчення серії Г № 057216 від 18.01.2000 року.

На позивача поширюються норми Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту" від 22.10.1993 р. № 3551-XII.

Зокрема, пунктом 19 статті 15 цього Закону (в редакції, що діяв на час спірних правовідносин) визначено пільги особам, на яких поширюється чинність цього Закону, а саме зі сплати податків, зборів, мита та інших платежів до бюджету відповідно до податкового та митного законодавства.

Враховуючи вище встановлені обставини, ОСОБА_1 28.05.2012 року звернулась до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську із заявою про звільнення її від сплати єдиного соціального внеску, яку мотивувала тим, що вона є пенсіонером і має пільги, передбачені ст.ст.6, 7, 10 Закону України "Про статус ветеранів війни і гарантії їх соціального захисту".

Однак, в січні 2015 року відповідач та третя особа повідомили позивача про її обов'язок щодо сплати єдиного соціального внеску згідно Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування".

03.02.2015 року Державною податковою інспекцією у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області сформована вимога № Ф-66-25, згідно якої ОСОБА_1 зобов'язана сплатити борг (недоїмку) по єдиному соціальному внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 9872,56 грн.

Беручи до уваги вище встановлені обставини справи, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про підставність та обґрунтованість позовних вимог, з огляду на те, що фізичні особи-підприємці звільняються від сплати за себе єдиного внеску, якщо вони є пенсіонерами за віком або інвалідами та отримують відповідно до закону пенсію або соціальну допомогу.

Так, із наявних матеріалів справи судом апеляційної інстанції встановлено, що на час звернення до управління Пенсійного фонду України в м. Івано-Франківську ОСОБА_1 досягнула 50-ти річного віку, а її стаж роботи становив більше 20 років. Даний факт підтверджується копією трудової книжки ОСОБА_1, а також не заперечується відповідачем та третьою особою.

Тому, суд першої інстанції вірно зазначив, що особи, яким призначені пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до статті 16 Закону України "Про пенсійне забезпечення", є пенсіонерами за віком.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що особи, яким призначені пенсії відповідно до норм Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", є пенсіонерами за віком, а тому фізичні особи-підприємці, які отримують зазначену пенсію і які обрали спрощену систему оподаткування, звільняються від сплати за себе єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на підставі частини 4 статті 4 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», проте не позбавлені права сплачувати цей внесок на добровільній основі.

Як наслідок, суд першої інстанції задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 прийшов до вірного переконання, що Державна податкова інспекція у м. Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області, сформувавши спірну вимогу не врахувала тієї обставини, що у відповідності до вимог пенсійного законодавства України, фізична особа-підприємець ОСОБА_1, пенсія якої призначена на пільгових умовах, може сплачувати такі внески тільки на добровільній основі.

Висновки суду першої інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права та відповідають правовій позиції Верховного Суду України, висловленій у справах цієї категорії, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 15 квітня 2014 року у справі №21-25а14.

Відповідно до частини першої статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим.

Суд першої інстанції повністю виконав вказані вимоги процесуального закону, оскільки до спірних правовідносин вірно застосував норми матеріального та процесуального права, що призвело до ухвалення законного рішення, яке скасуванню не підлягає.

Керуючись ч.3 ст.160, ст.ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м.Івано-Франківську Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 26.03.2015 р. по справі № 809/620/15 без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом двадцяти днів з дня набрання ухвалою законної сили, а у разі складення ухвали в повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України з дня складення ухвали в повному обсязі.

Головуючий суддя І.В. Глушко

Судді О.О. Большакова

ОСОБА_2

Ухвала складена в повному обсязі 16.02.2016 року.