Постанова № 55867473, 17.02.2016, Донецький апеляційний адміністративний суд

Головуючий у 1 інстанції - Смішлива Т.В.

Суддя-доповідач - Міронова Г.М.

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року справа № 812/1642/15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді Міронової Г.М., суддів: Геращенка І.В., Сіваченка І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі № 812/1642/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплачених коштів та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 30.11.2015 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області, в обґрунтування адміністративного позову зазначив, що з 03.10.2006 року проходив службу на різних посадах в УМВС України в Луганській області та був звільнений згідно наказу начальника управління № 342 о/с від 03.10.2008 року на підставі ст. 38 Кодексу законів про працю України за власним бажанням з посади провідного спеціаліста-юрисконсульта відділу юридичного забезпечення УМВС України в Луганській області. У 2007 році він не використав свою відпустку. Компенсацію за невикористану відпустку за 2007 рік йому було виплачено лише у 2009 році, однак, допомога для оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2007 рік йому не надавалась. У 2008 році позивач використав свою відпустку, але допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу йому також не надано. Допомога на оздоровлення складає за 2007 рік - 440 грн.; за 2008 рік - 914, всього - 1354 грн.

Позивач просив суд: визнати дії Головного управління Національної поліції в Луганській області з невиплати йому під час звільнення компенсації за не використану відпустку за 2007 рік, допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки незаконними; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на його користь допомогу на оздоровлення за 2007 рік; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на його користь середній заробіток за весь час затримки проведення остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку; стягнути з Головного управління Національної поліції в Луганській області на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі № 812/1642/15 у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплачених коштів та моральної шкоди відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто з ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса реєстрації: АДРЕСА_1, адреса проживання: АДРЕСА_2) судовий збір у розмірі 974,40 грн. (дев'ятсот сімдесят чотири грн. 40 коп.) до Державного бюджету України за наступними реквізитами: Отримувач коштів у м. Сєвєродонецьку /Луганський окр.адмін.суд/ 22030001, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37944909, Банк отримувача (МФО) 804013, Рахунок отримувача 31217206784080, Код класифікації доходів бюджету 22030001.

Не погодившись з таким судовим рішенням, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

В обґрунтування апеляційної скарги посилається на норми Кодексу адміністративного судочинства України та зазначає, що принцип адміністративного судочинства та його завдання є захист прав громадянина від порушень з боку органів державної влади, і суд при розгляді справи має виходити з того, що державні органи, правомірність дій яких оскаржується, мають доводити свою правоту та законність своїх дій. Суд має всебічно розглянути справу, та вразі виявлення того, що державний орган до якого пред'явлено вимоги, не несе відповідальності за порушення прав громадянина, має залучити та притягнути до відповідальності той державний орган, який має нести відповідальність.

Крім того, апелянт в своїй апеляційній скарзі зазначає, що суд неправомірно стягнув з нього судовий збір за подання до суду адміністративного позову, оскільки немає жодної норми, яка б надавала таку можливість.

Сторони у судове засідання не з'явились, про розгляд справи були повідомлені належним чином.

За нормами пункту другого частини першої статті 197 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, так як не прибула жодна з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Колегія суддів, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, вважає за необхідне вимоги, викладені в апеляційній скарзі, задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції змінити, з наступних підстав.

Судами обох інстанції встановлено, що, згідно записам в трудовій книжці, ОСОБА_2 з 03.10.2006 року проходив службу на різних посадах в УМВС України в Луганській області. 06.10.2008 року позивача звільнено з посади головного спеціаліста юрисконсульта відділу юридичного забезпечення УМВС України у Луганській області згідно ст. 38 Кодексу законів про працю України (за власним бажанням) (а.с. 8).

Позивач в адміністративному позові вказує, що після звільнення з займаної посади йому стало відомо про те, що УМВС України в Луганській області не було виплачено допомогу на оздоровлення в розмірі посадового окладу за 2007 та 2008 роки, що стало підставою для звернення до суду за захистом порушених прав.

В матеріалах справи наявна постанова Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року у справі № 2а-5485/10/1270, якою позовні вимоги ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, третя особа - Головне управління Державного казначейства України в Луганській області про визнання дій неправомірними, про стягнення допомоги на оздоровлення, про стягнення середнього заробітку на час затримки проведення остаточного розрахунку - задоволено частково. Стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на користь ОСОБА_2 допомогу на оздоровлення за 2008 рік в розмірі 914 грн. 00 коп. В решті позовних вимог відмовлено за необґрунтованістю (а.с. 27-28).

Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 січня 2014 року постанову Луганського окружного адміністративного суду від 03 листопада 2010 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 11 січня 2011 року було скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 9-10).

Ухвалою Луганського окружного адміністративного суду від 07 липня 2014 року зупинено провадження у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку до 10 вересня 2014 року (а.с. 29)

В матеріалах справи наявна відповідь в.о. голови Луганського окружного адміністративного суду, з якої вбачається, що у зв'язку з проведенням антитерористичної операції в деяких районах Луганської та Донецької областей головою Луганського окружного адміністративного суду видано наказ від 15 липня 2014 року № 26/С-од про призупинення роботи суду, дію якого в подальшому пролонговано до 15 листопада 2014 року (а.с. 12).

Орієнтовно у період з 17 липня 2014 року по 30 липня 2014 року невідомими озброєними людьми відбулося захоплення адміністративної будівлі Луганського окружного адміністративного суду, розташованої за адресою: вул. Поштова, 1, м. Луганськ, внаслідок чого Луганський окружний адміністративний суд втратив контроль над документами та справами.

На даний час адміністративна справа 2а-5485/10/1270 за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Луганській області, третя особа Головне управління Державного казначейства України у Луганській області про стягнення допомоги на оздоровлення та середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку, вважається втраченою.

Колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні позовних вимог є правомірним.

Як вбачається з адміністративного позову, позивач просив визнати дії Головного управління Національної поліції в Луганській області з невиплати йому під час звільнення компенсації за невикористану відпустку за 2007 рік, допомоги на оздоровлення за 2007 та 2008 роки незаконними та стягнути з відповідача на його користь допомогу на оздоровлення за 2007 рік, середній заробіток за весь час затримки проведення остаточного розрахунку по день фактичного розрахунку та моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивач перебував на службі в УМВС України у Луганській області, яке на даний час не ліквідовано та функціонує як самостійна юридична особа, то звернення до суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Луганській області є необґрунтованим.

Колегія суддів зазначає, що позивачем було невірно визначено відповідача у справі, з огляду на наступне.

Як зазначалось вище, ОСОБА_2 з 03.10.2006 року проходив службу в ГУМВС України в Луганській області.

Постановою Кабінету Міністрів України № 730 від 16.09.2015 року «Про утворення територіальних органів Національної поліції та ліквідацію територіальних органів Міністерства внутрішніх справ» утворено як юридичні особи публічного права територіальні органи Національної поліції, у тому числі Головне управління Національної поліції в Луганській області, а також прийнято рішення про ліквідацію юридичних осіб публічного права територіальних органів Міністерства внутрішніх справ, зокрема, Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

Відповідно до ст. 104 Цивільного кодексу України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.

Юридична особа є такою, що припинилася, з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.

На виконання вказаної постанови Міністерством внутрішніх справ України прийнято наказ № 1325 від 30.10.2015 року «Про затвердження голів ліквідаційних комісій територіальних органів МВС по Луганській області», яким утворено ліквідаційні комісії.

Пунктом 3 Наказу № 1325 від 30.10.2015 року встановлено двомісячний строк з дати публікації оголошення про ліквідацію територіального органу для заяви кредиторами претензій до нього, які подаються в письмовій формі з наданням документів, що їх підтверджують (а.с. 49-52).

Згідно спеціального витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців 06.11.2015 року внесено запис про те, що Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області знаходиться в стані припинення за рішенням засновників (а.с. 44).

Отже, враховуючи те, що позивач перебував на службі в Головному управлінні Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області, як самостійної юридичної особи, то і позовні вимоги повинні були бути заявлені саме до цієї юридичної особи, крім того, вказана особа не ліквідована.

Згідно відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців Головне управління Національної поліції в Луганській області зареєстровано у якості юридичної особи 07.11.2015 року (а.с. 45).

Відповідно до Положення про Головне управління Національної поліції в Луганській області, затверджене Наказом Національної поліції 06 листопада 2015 року № 29, Головне управління є територіальним органом Національної поліції та згідно із законодавством України реалізовує повноваження Національної поліції на території Луганської області. Головне управління Національної поліції в Луганській області не є правонаступником Головного управління МВС України у Луганській області (а.с. 56-67).

Враховуючи вище викладене колегія суддів зазначає, що оскільки Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області на час подання адміністративного позову не ліквідовано, то визначення позивачем в якості відповідача - Головне управління Національної поліції в Луганській області є неправомірним.

Крім того, в матеріалах справи наявна довідка Головного управління Національної поліції в Луганській області від 11.12.2015 року № 6/2-191 в якій зазначено, що ОСОБА_2 не проходив службу в Головному управлінні Національної поліції в Луганській області (а.с. 48).

Основним доводом апеляційної скарги позивача є те, що суд першої інстанції повинен був залучити та притягнути до відповідальності той державний орган, який має нести відповідальність за порушення його прав, а саме: Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Луганській області.

Колегія суддів зазначає, що ст. 196 КАС України визначені правила апеляційного розгляду справи у судовому засіданні, а ст. 197 КАС України передбачений порядок розгляду справи в порядку письмового провадження.

Обидві норми не містять приписів щодо процесуальної заміни неналежної сторони у адміністративній справі при апеляційному розгляді за частиною 1 ст. 52 КАС України, яка передбачає таке право для суду першої інстанції.

Окрім того, ч. 1 ст. 195 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

В прохальній частині апеляційної скарги апелянт - позивач у справі - наполягає на прийнятті нової постанови про задоволення позовних вимог саме за рахунок Головного управління Національної поліції в Луганській області. За таких обставин суд не може вийти за межі апеляційної скарги (а.с. 86).

Що стосується позовних вимог ОСОБА_2 про стягнення з Головного управління Національної поліції в Луганській області на його користь моральну шкоду в розмірі 10 000,00 грн. колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Постановою Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року (із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України № 5 від 25.05.2001 року, № 1 від 27.02.2009 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що при розгляді справ за позовами про відшкодування моральної шкоди на підставі ст. 56 Конституції судам слід мати на увазі, що при встановленні факту заподіяння такої шкоди незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, місцевого самоврядування або їх посадових чи службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень вона підлягає відшкодуванню за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування (абз. 1 п. 10-1).

При вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди, заподіяної громадянинові незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, його посадовими або службовими особами, судам слід виходити з того, що зазначений орган має бути відповідачем у такій справі, якщо це передбачено відповідним законом (наприклад, ст. 9 Закону "Про оперативно-розшукову діяльність". Якщо ж відповідним законом чи іншим нормативним актом це не передбачено або в ньому зазначено, що шкода відшкодовується державою (за рахунок держави), то поряд із відповідним державним органом суд має притягнути як відповідача відповідний орган Державного казначейства України (абз. 2 п. 10-1).

Як вбачається з адміністративного позову, позивач визначив Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області, як третю особу. Тобто, за таких обставин питання про стягнення моральної шкоди не могло бути розглянуто належним чином.

Довід апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення з позивача судового збору заслуговує на увагу через таке.

Частиною 2 ст. КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється Законом.

Питання відкриття провадження в адміністративній справі регламентовано ст. 107 КАС України, п. 3 ч. 1 якої передбачає, що суддя при одержанні позовної заяви з'ясовує, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтею 106 цього Кодексу.

Остання норма містить вимогу щодо сплати судового збору.

Суд першої інстанції ухвалою від 02 грудня 2015 року відкрив провадження у даній справі, вказавши, що адміністративний позов подано з додержанням вимог статей 104-106 КАС України.

Кодекс адміністративного судочинства України не містить унормування стягнення судового збору, який не був сплачений при поданні адміністративного позову, як не містить такого положення і Закон України «Про судовий збір» (із змінами та доповненнями).

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції були правильно встановлені обставини справи, алеа постанова прийнята з частковим порушенням норм процесуального права.

З огляду на вищезазначене та керуючись ст.ст. 195, 197, п. 2 ч. 1 ст. 198, 201, 205, 207, 211, 212, 254 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 18 грудня 2015 року у справі № 812/1642/15 за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Національної поліції в Луганській області, третя особа: Головне управління Державної казначейської служби України в Луганській області про визнання протиправними дій, стягнення невиплачених коштів та моральної шкоди - змінити.

Виключити з резолютивної частини постанови у даній справи абзац другий.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду в порядку письмового провадження набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Г.М. Міронова

Судді І.В. Геращенко

І.В. Сіваченко