Постанова № 55867463, 15.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"15" лютого 2016 р. Справа № 918/803/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Петухов М.Г.

суддя Гулова А.Г. ,

суддя Олексюк Г.Є.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача - ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН"

на рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р.

у справі № 918/803/15 (суддя Торчинюк В.Г.)

за позовом Приватного підприємства "Іоланта - Волинь"

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області

про стягнення заборгованості в сумі 935052,00 грн.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2, ОСОБА_3;

від відповідача: ОСОБА_4, ОСОБА_5;

від третьої особи: не зявився

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі № 918/803/15 позов Приватного підприємства "Іоланта - Волинь" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" про стягнення заборгованості в сумі 935052,00 грн. задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" на користь Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" 381 748 грн. основної суми боргу, 3 984 грн. 48 коп. штрафу, 249 977 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 27 995 грн. 13 коп. три процента річних, 5 000 грн. адвокатських послуг та 13 274 грн. 10 коп. судового збору. Відмовлено в частині стягнення 50 881 грн. 17 коп. суми основного боргу, 177 043 грн. пені, 35 989 грн. 80 коп. інфляційних втрат та 9 447 грн. 87 коп. три процента річних.

При прийнятті вищевказаного рішення, суд першої інстанції виходив з того, що 12 серпня 2010 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" та Приватним підприємством "Іоланта-Волинь" було укладено договір № 22 на виконання проектних робіт. 19 квітня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № 16/11 на розробку робочої документації. 16 травня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № В-01 на виконання проектних робіт від 16 травня 2011 року. 12 липня 2011 року між замовником та субпідрядником було укладено договір № Р-02 на виконання проектних робіт.

Судом враховано, що на час розгляду справи доказів недійсності чи розірвання договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02, зокрема відповідних судових рішень з цього приводу, господарському суду не надано. Також суд зазначив, що про наявні між сторонами правовідносини свідчить той факт, що відповідачем на рахунок позивача були перераховані кошти на виконання договорів №Р-02, В-01, 22, на загальну суму 25 800 грн. 00 коп., що стверджується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку. Матеріалами справи стверджено, що позивачем направлено акти виконаних робіт для відповідача супровідним листом від 7 квітня 2015 року, а відповідач повернув зазначені акти 15 квітня 2015 року. В матеріалах справи міститься акт здачі-приймання від 10 вересня 2011 року науково-технічної продукції по договору № 16/11 від 19 квітня 2011 року та договору № 26/1, 26/2 від 23 травня 2011 року на суму 343 877 грн. 17 коп., факт підписання якого підтвердив уповноважений представник відповідача у судовому засіданні. Крім того, уповноважений представник відповідача у відзиві на позовну заяву визнав позов в частині виконання підприємством своїх зобов`язань за договором № Р-02, щодо розробки робочого проекту по під`їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки, по акту виконаних робіт на суму 75 360 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх висновків, суд першої інстанції вказав на те, що 27 серпня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області у справі № 5004/993/12 задоволено позов ТОВ "Фірма "СААН" до Пульмівської сільської ради та стягнуто з останньої 592 354 грн. 15 коп. згідно договорів від 25 листопада 2011 року № ВП 1-11/09 та від 5 травня 2010 року № ВП 2-05/10. При цьому сторонами суду не надано жодних належних та допустимих доказів про стан виконання зазначеного рішення. Судо встановлено, що відповідач взяте на себе за вказаними договорами зобовязання по оплаті виконаних робіт виконав частково, сплативши підприємству 16 800 грн. 00 коп. за договором № Р-02 та заборгувавши таким чином позивачу 381 748 грн. 00 коп. З урахування такого, суд зазначив, що станом на час подання позову, у відповідача перед позивачем існує заборгованість за договором № 16/11 в сумі 323 088 грн. 00 коп. та за договором № Р-02 на суму 58 560 грн. 00 коп. (з урахуванням часткової оплати боргу), разом 381 748 грн. 00 коп.

З урахуванням тієї обставини, що сума основного боргу відповідача за договорами №16/11 та Р-02, яка складає 381 748 грн. 00 коп., підтверджена належними доказами, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог позивача до ТОВ "Фірма "СААН" про стягнення вказаної суми основного боргу та задоволив позов в цій частині.

З приводу виконаних робіт за договорами № 22 та В-01, суд зазначив, що за договором від 12 серпня 2010 року № 22 позивач не міг виконувати роботи, оскільки з розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 4 червня 2010 року № 120, листа Виконавчого комітету Пульмівської сільської ради від 4 червня 2010 року, розпорядження голови Шацької районної державної адміністрації від 21 липня 2010 року № 161, вбачається, що станом на 21 липня 2010 року роботи, передбачені договором № 22 уже були виконані ТОВ "Фірма "СААН" та затверджені в установленому порядку.

Суд зауважив, що позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів того, що ним було передано для відповідача або третій особі результати виконуваних робіт за договорами від 12 серпня 2010 року № 22 та від 16 травня 2011 року № В-01, а, відтак, дійшов висновку, що в частині стягнення 39 192 грн. суми основного боргу належить відмовити.

Враховуючи, що в укладених між позивачем та відповідачем договорах не передбачено такий вид штрафної санкції, як пеня, а жодним законодавчим актом не визначено розмір пені за невиконання договору підряду, то суд першої інстанції дійшов висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 178 794 грн.

В частині нарахування штрафу, суд першої інстанції, враховуючи, що пунктом 5.10 договорів передбачено таке нарахування, при цьому, позивачем були надані, а відповідачем отримані роботи за договорами № 16/11 та Р-02 на загальну суму 398 448 грн., а, відтак розмір штрафу згідно пункту 5.10, який підлягає до стягнення становить 3 984 грн. 48 коп.

З урахуванням проведеного перерахунку, суд встановив, що за договором від 19 квітня 2011 року № 16/11 з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 248 454 грн. 67 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн. 00 коп. та 27 590 грн. 83 коп. три процента річних, нарахованих за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн. 00 коп.

З приводу нарахувань за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, суд зазначив, що відповідач визнав позов в частині виконання зобовязань позивачем на суму 75 360 грн. 00 коп. згідно договору. Також зазначив, що за умовами договору № Р-02, обовязок оплатити такі роботи у товариства настав 23 квітня 2015 року. При цьому, перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат та три процента річних, судом встановлено, що він зроблений арифметично невірно. Відповідно до перерахунку суду, за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 522 грн. 56 коп. інфляційних втрат, нарахованих за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн. 00 коп. та 404 грн. 30 коп. три процента річних нарахованих за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн.

За наведеного, суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 249 977 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 27 995 грн. 13 коп. три процента річних, у звязку з чим задоволив позов в цій частині.

На підставі наведеного вище, ссуд першої інстанції дійшов висновку про те, що позовні вимоги Приватного підприємства "Іоланта Волинь" до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" підлягають частковому задоволенню на суму 663 704 грн. 84 коп., з яких: 381 748 грн. основна сума боргу, 249 977 грн. 23 коп. інфляційні втрати, 27 995 грн. 13 коп. три проценти річних, 3 984 грн. 48 коп. штраф.

Окрім того, враховуючи складність справи, ціну позову, розмір задоволених позовних вимог, суд зазначив, що відшкодуванню підлягають витрати позивача на адвокатські послуги в розмірі 5 000 грн.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" звернулось з апеляційною скаргою до Рівненського апеляційного господарського суду, відповідно до якої просить рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі №918/803/15 скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «СААН» на користь Приватного підприємства «Іоланта-Волинь» 381748 грн. основної суми боргу, 3 984, 48 грн. штрафу, 249 977,23 грн. інфляційних втрат, 27 995, 13 грн. три процента річних, 5 000 грн. адвокатських послуг, 13 274, 10 грн. судового збору, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Іоланта-Волинь» відмовити.

Скаржник вважає, що рішення господарського суду є незаконним та таким, що прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

На підтвердження своїх доводів, скаржник зважає, зокрема, на таке:

відповідно до ст. 324 ГК України, ст. 887 ЦК України істотною умовою договору на виконання проектних робіт є вартість таких робіт. Пунктом 2.1. договорів № 22 від 12.08.2010р., № 16/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011 р. № Р-02 від 12.07.2011 р. передбачено, що договірна ціна вартості виконуваних робіт не перевищує кошторисну вартість, а п. 2.3. таких договорів визначено дії у випадку перевищення погодженого приблизного кошторису. Таким чином, за умовами договорів сторонами повинен був бути погоджений приблизний кошторис. Позивач та відповідач не погоджували приблизний кошторис до договорів № 22 від 12.08.2010р., №16/11 від 19.04.2011 р., №В-01 від 16.05.2011 р. та № Р-02 від 12.07.2011р.;

у додаткових поясненнях позивач вказує, що на дату підписання сторонами договорів №16/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011 р. та № Р-02 від 12.07.2011 р. позивач ще не виконав зазначених у ньому робіт, оскільки цей Договір для того і укладався, щоб такі роботи були виконані після набуття ним чинності, а, відтак, підтвердив, що роботи, передбачені договорами № 16/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011 р. та № Р-02 від 12.07.2011 р. повинні були бути виконані після набуття ним чинності. Отже, договори № 22 від 12.08.2010 р., № 16/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011 р. № Р-02 від 12.07.2011 р. є неукладеними (такими, що не відбулися), а тому не створюють, не змінюють і не припиняють для їх сторін відповідні права та обов'язки;

в порушення норм ГПК України, суд не прийняв до уваги заперечення відповідача про те, що Акт від 10.09.2011 р. не підтверджує належне виконання позивачем умов договору № 16/11 від 19.04.2011р. Оскільки, дата складання Акту від 10.09.2011 р. містить явні ознаки виправлення, при цьому, позивач стверджував, що в 2013 році вдруге направляв такі акти відповідачу. Листом № 18 від 07.04.2015 р. позивач направляв відповідачу акти виконаних робіт, зокрема по договору № 16/11 від 19.04.2011р.;

частиною 4 статті 7 Закону України «Про архітектурну діяльність» (в редакції від 17.02.2011 р.) було визначено, що проекти об'єктів архітектури затверджуються замовником. Проект «Розширення с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення енергопостачанням, водопостачанням і каналізуванням» був затверджений рішенням Пульмівської сільської ради від 20.09.2011 р. № 8/6. Таким чином Робоча документація та Робочий проект, передбачені Актом від 10.09.2011 р., не могли бути виконанні належним чином, оскільки вони повинні були виконанні на підставі затвердженого проекту, який був затверджений лише 20.09.2011р.;

Договори № 26/1, 26/2 від 23.05.2011 р. відсутні в матеріалах справи. Таким чином з Акту від 10.09.2011 р. неможливо встановити вартість виконаних робіт по кожному з договорів окремо;

зі змісту договорів № 22 від 12.08.2010 р., № 16/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011р. № Р-02 від 12.07.2011 р. вбачається, що договір № 22 від 12.08.2010 р. відноситься до стадії підготовки вихідних даних до проектування, а всі інші договори (№ 6/11 від 19.04.2011 р., № В-01 від 16.05.2011 р. № Р-02 від 12.07.2011 р.) - до стадії виконання робочої документації для будівництва. Рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2012 р. у справі № 5004/993/12 стосується стягнення відповідачем заборгованості з Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області, яка виникла на підставі договорів № ВП 1-11/09 від 25.11.2009 р. та № ВП 2-05/10 від 05.05.2010 р.;

предметом договору № ВП 1-11/09 від 25.11.2009 р., укладеного відповідачем з Пульмівською сільською радою Шацького району Волинської області, є збір вихідних даних, виконання топогеодезичних та інженерно-геологічних вишукувань для будівництва траси напірного каналізаційного колектора та лінії електропостачання, розробки містобудівного обґрунтування частини с. Пульмо (урочище Мокошин) Шацького району. Предметом договору № ВП 2-05/10 від 05.05.2010 р., укладеного відповідачем з Пульмівською сільською радою Шацького району Волинської області, є виконання проектних робіт (стадія проект) розширення с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням. Таким чином, договір № ВП 1-11/09 від 25.11.2009 р. та договір № ВП 2-05/10 від 05.05.2010 р. не відносяться до стадії виконання робочої документації для будівництва;

суд першої інстанції безпідставно не врахував в рахунок оплати робіт з розробки «Робочого проекту по під'їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд по об'єкту «Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин) Шацького району Волинської області» та «Робочого проекту по під'їзних дорогах до станції водопідготовки по об'єкту «Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин) Шацького району Волинської області» на загальну суму 75 360 грн., грошові кошти, які були сплачені відповідачем позивачу відповідно до платіжних доручень № 610 від 08.11.2010 р. на суму 4 000 та № 1034 від 18.08.2011 р. на суму 5 000 грн.;

з наданого позивачем платіжного доручення № 48 від 01.07.2015 р. вбачається, що правова допомога сплачена ФОП ОСОБА_6, а не адвокату ОСОБА_6 Відповідно до ст. 13 Закону України «Про адвокатуру/та адвокатську діяльність» адвокат не може здійснювати свою діяльність як фізична особа підприємець. Таким чином, витрати на правову допомогу, сплачені позивачем платіжним дорученням № 48 від 01.07.2015 р., не є витратами на оплату послуг адвоката в розумінні ст.ст. 44, 48 ГПК України, а тому не підлягають відшкодуванню.

Від позивача - Приватного підприємства "Іоланта - Волинь" надійшов відзив на апеляційну скаргу відповідача, відповідно до якого просить оскаржене рішення суду першої інстанції залишити без змін, а в задоволенні апеляційної скарги відмовити.

На спростування доводів, викладених в апеляційній скарзі, вказує на таке:

оригінали договорів № 22, № 16/11, № В-01 та № Р-02 були оглянуті місцевим господарським судом в судовому засіданні 22.09.2015р., про що є відповідний запис у протоколі судового засідання від 22.09.2015р. Зазначені договори були підписані уповноваженим представником позивача ОСОБА_3 та уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4, що останні підтвердили в судових засіданнях, також всі договори скріплені відтисками печаток позивача та відповідача;

зі змісту ст. 2 Договорів № 22, № 16/11, № В-01 та № Р-02 вбачається, що позивач і відповідач установили тверді договірні суми вартості виконуваних позивачем проектних робіт, які не перевищують кошторисну їх вартість;

на момент укладення зазначених договорів сторони погодили всі істотні умови останніх, включаючи вартість виконуваних позивачем проектних робіт із урахуванням податку на додану вартість, у звязку з цим не відповідають дійсності твердження відповідача про те, що сторони за вищезазначеними договорами не досягли згоди щодо договірної ціни та не уклали ці договори;

позивач у судовому засіданні надавав суду для огляду оригінали завдання № 1 на розроблення "Робочої документації по розширенню с. Пульмо Шацького району в частині огляду забезпечення електропостачання, водопостачання і каналізування", завдання № 26/1 на розроблення робочого проекту будівництва під'їзної автомобільної дороги до каналізаційних очисних споруд, завдання №26/2 на розроблення робочого проекту будівництва під'їзної автомобільної дороги до станції водопідготовки питної води, завдання № 1 на розроблення проектно-кошторисної документації будівництва автомобільного під'їзду до каналізаційних очисних споруд, зазначені документи затверджені відповідачем та погоджені третьою особою. Окрім того, позивач у судовому засіданні також надавав місцевому суду для огляду оригінал листа відповідача б/д та б/н, в якому відповідач просить позивача виготовити "Робочу документацію" на будівництво по "Розширенню с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням", а також виготовити "Робочий проект" на під'їзд автомобільні дороги до "Станції водоочистки" та "Каналізаційних очисних споруд" на даному об'єкті;

зазначені документи, а саме: завдання від 2011 р. № 1, завдання № 26/1 2011 р., завдання № 26/2 2011 р., та клопотання 2011 р. (без №), не містять відомостей про будь-які господарські операції, тобто про дії або події, які б викликали якісь зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі позивача чи відповідача, та самі не підтверджують здійснення позивачем чи відповідачем будь-яких господарських операцій, а, відтак, закон не надає вищезазначеним завданням на розроблення проектів та клопотанню на виготовлення документації статусу первинних документів, а тому відсутні підстави стверджувати, що вищезазначені завдання і клопотання повинні за формою відповідати ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні";

всі результати виконаних робіт по Договору № 16/11 від 19.04.2011 р. позивач дійсно передав відповідачу на підставі акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 10.09.2011р., який власноруч був підписаний уповноваженим представником позивача ОСОБА_3 та уповноваженим представником відповідача ОСОБА_4, що останні підтвердили в судових засіданнях місцевого суду. Зазначений акт здачі-приймання від 10.09.2011 р. також скріплений відтисками печаток позивача та відповідача;

повторне неодноразове відправлення актів виконаних робіт по договору № 16/11 від 19.04.2011 р. стало наслідком повної відсутності впорядкованого документообігу між позивачем та відповідачем, про що неодноразово наголошував у судових засіданнях місцевий суд;

на дату підписання сторонами Договору № 16/11 від 19.04.2011 р. позивач ще не виконав зазначених у ньому робіт, оскільки цей Договір для того і укладався, щоб такі роботи були виконані після набуття ним чинності. У подальшому, після укладення вищезазначеного Договору та після отримання 20.07.2011 р. позитивного висновку комплексної державної експертизи Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області № 1331/03-822-10 позивач майже за два місяці виконав роботу, яка була передбачена Договором № 16/ 11 від 19.04.2011 р. і передав її результати відповідачу по зазначеному вище акту здачі-приймання науково-технічної продукції від 10.09.2011 р.;

з дати отримання позитивного висновку комплексної державної експертизи Філії ДП "Укрдержбудекспертиза" у Волинській області № 1331/03-822-10 від 20.07.2011р. до дати прийняття рішення третьої особи від 20.09.2011 р. № 8/6 розроблявся проект, який цим рішенням третьої особи був затверджений. У свою чергу, з метою економії часу, паралельно з проектом, також розроблялися "Робоча документація" та "Робочий проект", які повністю відповідали вимогам проекту, який пізніше був затверджений рішенням третьої особи від 20.09.2011 р. № 8/6. При цьому, факт затвердження третьою особою проекту раніше, ніж позивач передав відповідачу на підставі акту здачі-приймання від 10.09.2011 р. розроблену "Робочу документацію" та розроблений "Робочий проект", не свідчить, що розроблені робоча документація і робочий проект не відповідали затвердженому проекту, або те, що робоча документація і робочий проект взагалі не були розроблені позивачем та не були передані відповідачу;

суд обґрунтовано встановив, що договори № 22, № 16/11, № В-01 та № Р-02 відповідач уклав із позивачем в рамках виконання відповідачем своїх зобов'язань перед третьою особою, які виникли із договорів на виконання проектних робіт, укладених відповідачем із третьою особою, на підставі яких між останніми існували правовідносини на виконання робіт та на виконання проектних робіт. У свою чергу, договорами № 22, № 16/11, № В-01 та № Р-02, які були укладені між позивачем та відповідачем, зокрема, пунктом 2.5., сторони передбачили, що розрахунок між останніми проводиться після перерахування грошових коштів третьою особою на рахунок відповідача за виконані проектні роботи. Матеріали справи містять акти здачі приймання науково-технічної продукції, підписані та скріплені відтисками печаток відповідача та третьої особи;

27.08.2012 р. рішенням господарського суду Волинської області у справі №5004/993/12 задоволено позов відповідача до третьої особи, та стягнуто з останньої 592 354 грн. 15 коп. На підставі зазначеного рішення третю особу було зобов'язано оплатити виконані проектні роботи відповідачу і останній згідно чинного законодавства, отримав право стягнути суму боргу зазначену в рішенні суду у примусовому порядку. Разом з цим, відповідач не надав до місцевого суду жодних належних та допустимих доказів про стан виконання рішення господарського суду Волинської області від 27.08.2012 р. по справі № 5004/993/12, а відтак, місцевий суд правильно з'ясував, що обов'язок оплатити борг у відповідача перед позивачем виник саме 10.09.2012 р., з моменту набрання чинності рішенням господарського суду Волинської області від 27.08.2012 р. по справі № 5004/993/12.

За наведеного вище, відповідач вважає, що оскаржене рішення є цілком законним, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

В судових засіданнях Рівненського апеляційного господарського суду 25.01.2016р. та 15.02.2016р. представник скаржника підтримав доводи, наведені в апеляційній скарзі, стверджує, що судом першої інстанції при винесенні оскарженого рішення було порушено норми матеріального та процесуального права. Зазначив, що договори, на які позивач посилається в позовній заяві, є неукладеними. При цьому, сторонами не погоджено приблизний кошторис до договорів. Пояснив, що проект, на підставі якого позивач міг би виконати роботи датований 20.09.2011 р., тоді як акт здачі - приймання науково - технічної продукції підписаний 10.09.2011 р. З огляду на вказане, наголошує на тому, що роботи станом на дату підписання акту не могли бути виконаними, оскільки проект був відсутнім. Також зауважив, що вартість робіт зазначена в акті від 10.09.2011 р. є загальною для всіх договорів. Щодо виплачених коштів Пульмівською сільською радою Шацького району Волинської області пояснив, що сільською радою виплачено лише частину коштів.

З огляду на вказане, вважає, що рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі №918/803/15 належить скасувати в частині стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю «Фірма «СААН» на користь Приватного підприємства «Іоланта-Волинь» 381748 грн. основної суми боргу, 3 984,48 грн. штрафу, 249 977,23 грн. інфляційних втрат, 27 995, 13 грн. три процента річних, 5 000 грн. адвокатських послуг, 13 274, 10 грн. судового збору, та в цій частині прийняти нове рішення, яким у задоволені позовних вимог Приватного підприємства «Іоланта-Волинь» відмовити.

Представник позивача в судовому засіданні заявив, що з доводами апелянта не погоджується, вважає їх безпідставними, а оскаржене рішення таким, що відповідає встановленим обставинам справи та нормам закону. Пояснив, що позивачем та відповідачем встановленні тверді договірні суми вартості виконаних проектних робіт. Пояснив, що акт здачі - приймання науково - технічної продукції від 10.09.2011 р. підписаний та скріплений печатками сторін. Зазначив, що всі виконані роботи вказані в акті здачі - приймання науково - технічної продукції від 10.09.2011 р., заперечень до виконаних робіт від відповідача не надходило.

Директор ОСОБА_3 пояснив, що ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" є замовником та генеральним підрядником проекту. Пояснив, що всі креслення, роботи, які вказані в договорах та були виконані, директор ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" передав Пульмівській сільській раді Шацького району Волинської області.

З огляду на зазначене, просять суд відмовити в задоволенні апеляційної скарги.

Крім того, 15.02.2016р. у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником відповідача було заявлено клопотання про призначення у даній справі судової будівельно технічної експертизи для зясування питань про те, чи відповідає Робоча документація проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо вимогам Проекту «Розширення с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням» та вимогам нормативно правових актів в галузі будівництва станом на 10 вересня 2011 року; та який розмір вартості робіт з розробки Робочої документації проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо є частиною загальної вартості робіт, зазначених в Акті від 10.09.2011р. здачі приймання науково технічної продукції по Договору № 16/11 від 19.04.2011р. та Договору № 26/1, 26/2 від 23.05.2011р.?

Представник позивача в судовому засіданні заперечив щодо задоволення зазначеного вище клопотання з тих підстав, що питання стосовно належності виконаних робіт необхідно було зясовувати до підписання акту здачі приймання науково технічної продукції по Договору. При цьому, з приводу оплати зазначив, що п. 2.5. Договорів за своїм змістом є відкладальною умовою, ураховуючи положення ст. 212 ЦК України, тоді як укладені сторонами договори за своїм змістом є оплатними, у звязку з чим порядок проведення оплати за такими договорами не може ставитися в залежність від настання відкладальної умови. За таких умов, підлягають до застосування положення ст. 530 ЦК України.

Представник третьої особи - Пульмівської сільської ради Шацького району Волинської області в судові засідання Рівненського апеляційного господарського суду 25.01.2016р. та 15.02.2016р. не зявився.

Враховуючи приписи ст.ст. 101,102 ГПК України про межі та строки перегляду справ в апеляційній інстанції, той факт, що всі учасники судового процесу були належним чином та своєчасно повідомлені про дату, час та місце судового засідання, про що свідчать поштові повідомлення, направлені сторонам та третій особі у справі (Т.2, а.с. 99, 101 -103, 110-111, 119), а також те, що явка представників сторін та третьої особи в судове засідання обов'язковою не визнавалася, колегія суддів визнала за можливе здійснювати розгляд апеляційної скарги за відсутності представника третьої особи.

Дослідивши матеріали справи, апеляційну скаргу, заслухавши пояснення представників сторін, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом при винесенні рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційну скарг належить задоволити частково, а оскаржене рішення скасувати в частині стягнення 3 984 грн. 48 коп. штрафу та 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, прийняти в цій частині нове рішення, яким провадження у справі в частині стягнення 3 984 грн. 48 коп. штрафу припинити та відмовити в позові в частині стягнення 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, а врешті рішення залишити без змін, з огляду на таке.

Судом апеляційної інстанції встановлено та як стверджується матеріалами справи, 12 серпня 2010 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (замовник, підрядник) та Приватним підприємством "Іоланта-Волинь" (субпідрядник) укладено договір № 22 на виконання проектних робіт (далі по тексту договір № 22) (Т.1, а.с. 38-39).

За умовами п.п. 1.1., 1.2 договору № 22 субпідрядник зобовязується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість. Роботами в розумінні цього договору є розробка містобудівного обґрунтування "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області". Згідно з п. 2.1 ціна вартості виконаних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 25 152 грн. 00 коп.

В подальшому, 19 квітня 2011 року замовником та субпідрядником було укладено договір № 16/11 на розробку робочої документації (далі по тексту - договір № 16/11) (Т.1, а.с. 40-41).

За умовами п. 1.1. означеного договору, субпідрядник зобов'язується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість. Відповідно до п. 1.2, роботами в розумінні цього договору є: розробка "Робочу документацію" проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище - Мокошин), розробка мереж каналізації і водопостачання "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області". Як передбачено п. 1.2. договірна ціна вартості виконаних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 323 88 грн.

16 травня 2011 року замовником та субпідрядником укладено договір № В-01 на виконання проектних робіт від 16 травня 2011 року (далі по тексту - договір № В-01)(Т.1. а.с. 42-43).

За умовами п. 1.1. договору № В-01 субпідрядник зобовязується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість. У відповідності до пункту 1.2 договору, роботами в розумінні цього договору є: розробка мереж енергопостачання "Проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області". Відповідно до пункту 2.1 договору № В-01 договірна ціна виконуваних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 14 040 грн.

12 липня 2011 року замовником та субпідрядником було укладено договір № Р-02 на виконання проектних робіт (далі по тексту - договір № Р-02) (Т.1. а.с. 44-45).

За умовами п. 1.1. договору № Р-02 субпідрядник зобовязується за дорученням замовника в межах договірної ціни та на умовах договору на свій ризик виконати певні роботи, а замовник зобов'язується прийняти такі роботи та оплатити їх вартість. Як передбачено п. 1.2 договору № Р-02 роботами в розумінні цього договору є: розробка робочого проекту по під'їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки по об'єкту "Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області". У п. 2.1 договору сторони погодили, що договірна ціна вартості виконуваних робіт, що доручені для виконання субпідрядником не перевищує кошторисну вартість та складає 75 360 грн.

За змістом п. 2.5 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 визначено, що оплата за виконані роботи проводиться після отримання коштів на рахунок ТОВ "Фірма "СААН" від Пульмівської сільської ради за виконані проектні роботи.

Як обумовлено п. 4.3, 4.4 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02, кінцевий термін виконання проектних робіт за договором - не обумовлюється. Субпідрядник зобов'язується не пізніше 10-ти календарних днів після настання кінцевого терміну, визначеного в пункті 4.3 договору, передати замовникові результати виконаних проектних робіт.

При відсутності зауважень замовник зобов'язується підписати акт приймання-передачі протягом 10-ти робочих днів (пункт 4.5 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02).

Згідно з п. 5.1 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 приймання виконаних робіт здійснюється шляхом підписання сторонами та скріплення їх печатками актів здачі-приймання виконаних робіт.

Пунктом 5.3 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 передбачено, що субпідрядник складає акт здачі-приймання виконаних робіт та передає замовнику для підписання та затвердження. Виконані роботи повинні бути прийняті замовником в триденний термін з моменту предявлення йому акту та довідки. В разі виникнення заперечень щодо акту (якості, обємів робіт тощо), замовник повинен надати їх субпідряднику в письмовому вигляді протягом двох календарних днів. У випадку неподання таких заперечень у встановлений строк, акт вважається прийнятим та підписаним.

Згідно з пунктом 6.1 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 договір діє з моменту його підписання і до завершення повного виконання робіт.

Зазначені вище договори засвідчені підписами уповноваженого представника позивача ОСОБА_3 та уповноваженого представника відповідача ОСОБА_4, та скріплені відтисками печаток позивача та відповідача.

З матеріалів справи також вбачається, що відповідач уклав із третьою особою Договори на виконання проектних робіт на будівництво мереж водопостачання, каналізації та станції очищення води для госппитних цілей і підїзної дороги до каналізаційних очисних споруд і станції водо підготовки, по об`єкту село Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області, а саме:

25 листопада 2009 року укладено договір на виконання робіт № ВП 1-11/09, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є збір вихідних даних, виконання топогеодезичних та інженерно-геологічних вишукувань для будівництва траси напірного каналізаційного колектора та лінії електропостачання, розробка містобудівного обґрунтування частини с. Пульмо (Урочище Мокошин) Шацького району;

5 травня 2010 року укладено договір на виконання проектних робіт № ВП 2-05/10, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є виконання проектних робіт (стадія проект) розширення с. Пульмо, Шацького pайону в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням;

29 листопада 2010 року укладено договір на виконання проектних робіт № ВП 3-11/10, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є розробка робочої документації проекту будівництва мереж водопостачання та каналізації та станції очищення води для госппитних цілей продуктивністю 300 м.куб./добу, частини с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького району Волинської області;

8 грудня 2010 року укладено договір на виконання проектних робіт № ВП 4-12/10, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є розробка робочої документації проекту будівництва резервуарів, каналізаційно-насосних станцій, споруди біологічного очищення води продуктивністю 300 м.куб./добу, електричних мереж частини с. Пульмо (урочище Мокошин), Шацького pайону Волинської області;

22 липня 2011 року укладено договір на виконання проектних робіт № ВП 5-07/11, предметом якого відповідно до пунктів 1.1 та 1.2 є проектні роботи по підїзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки "Робочим проектом" по обєкту "Розширення с. Пульмо (урочище Мокошин) Шацького району Волинської області в частині водопостачання, каналізування та енергопостачання".

Копії означених вище договорів наявні в матеріалах справи (Т.1., а.с. 46 - 63).

Договорами, укладеними позивачем та відповідачем, зокрема пунктом 2.5, сторони передбачили, що розрахунок між останніми проводиться після перерахування грошових коштів третьою особою на рахунок відповідача.

При цьому, як стверджується наявними у матеріалах справи доказами, відповідачем на рахунок позивача перераховано кошти на виконання договорів № Р-02, В-01, 22, на загальну суму 25 800 грн. Наведений факт засвідчується наявними в матеріалах справи копіями виписок з банку (Т.1, а.с. 88 - 90).

В матеріалах справи містяться завдання № 1 на розроблення "Робочої документації по розширенню с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачання, водопостачання і каналізування", завдання № 26/1 на розроблення робочого проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги до каналізаційних очисних споруд, завдання 26/2 на розроблення робочого проекту будівництва під`їзної автомобільної дороги до станції водо підготовки питної води, завдання № 1 на розроблення проектно-кошторисної документації будівництва автомобільного під`їзду до каналізаційних очисних споруд, зазначені документи затверджені відповідачем та погоджені третьою особою (Т.1, а.с. 78-81).

Відповідно до наявного в матеріалах справи листа відповідача б/д та б/н, останнє просить позивача виготовити "Робочу документацію" на будівництво по "Розширенню с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням", а також виготовити "Робочий проект" на під`їзд автомобільні дороги до "Станції водоочистки" та "Каналізаційних очисних споруд" на даному об`єкті (Т.1, а.с. 82).

Також з матеріалів справи колегія суддів встановила, що позивач направив на адресу відповідача лист від 7 квітня 2015 року № 18, в додатках до якого долучено акти виконаних робіт, а також звернувся до відповідача з вимогою підписати акти та повернути їх примірники позивачу (Т. 1, а.с. 68, 69, 70).

15 квітня 2015 року відповідач направив позивачу лист-відповідь від 15 квітня 2015 року № 16/04, в якому повідомив, що підприємство не надавало позивачу письмового розпорядження на етап виконання робіт, а тому не замовляло їх виконання. Крім того, зазначило, що роботи передбачені договором позивачем не виконувалися, так як позивач не передав відповідачу результати виконаних робіт. А таким чином у відповідача відсутні правові підстави для погодження і підписання актів, у звязку з чим відповідач відмовив позивачу у погоджені і підписанні актів (Т.1, а.с. 78).

Позивачем направлено акти виконаних робіт для відповідача супровідним листом від 7 квітня 2015 року, а відповідач повернув зазначені акти 15 квітня 2015 року.

Відповідач у відповідності до пункту 5.3 договорів подав для позивача письмові заперечення щодо актів по видах робіт та об`ємах робіт.

Крім того, в матеріалах справи міститься акт здачі-приймання від 10 вересня 2011 року науково-технічної продукції по договору № 16/11 від 19 квітня 2011 року та договору № 26/1, 26/2 від 23 травня 2011 року на суму 343 877 грн. 17 коп. (Т.2, а.с. 26).

Факт підписання зазначеного акта представником відповідача не спростовано останнім.

Як убачається зі змісту позовної заяви, позивач зазначає, що на виконання умов договорів, укладених між підприємством та товариством, субпідрядником було виконано усі передбачені договорами роботи, про що було складено акти прийому-передачі. Позивач стверджує, що 31 січня 2013 року підприємство підготувало, підписало та відправило відповідачу чотири акти виконаних робіт по договорам, які були укладені між позивачем та відповідачем. У цих актах було зазначено про виконання субпідрядником всього комплексу робіт по розробці проектної документації по Пульмівській сільській раді урочище Мокошин. Також позивач звертає увагу на те, що впродовж 2013 року вдруге звернувся до відповідача із актами прийому-передачі виконаних робіт, однак такі акти відповідач не підписав та не повернув для позивача (Т.1, а.с. 2-16).

З наявного в матеріалах справи відзиву на позовну заяву вбачається, що відповідач визнав позов в частині виконання підприємством своїх зобов`язань за договором № Р-02, щодо розробки робочого проекту по під`їзних дорогах до каналізаційних очисних споруд і станції водопідготовки, по акту виконаних робіт на суму 75 360 грн. 00 коп. (Т.1, а.с. 168-173). При цьому відповідач визнає позов в частині стягнення за договором № Р-02 на суму 49 560 грн. 00 коп., мотивуючи це тим, що підрядником було перераховано субпідряднику 25 800 грн. 00 коп., що стверджується виписками з банку (Т. 1, а.с. 185 - 186).

Відповідач згідно виписок з банку перерахував позивачу 9 000 грн. 00 коп. 18 серпня 2011 року та 7 800 грн. 00 коп. 26 липня 2012 року, призначення платежу за проектні роботи, згідно договору Р-02. Також відповідачем 18 серпня 2011 року було перераховано для позивача 5 000 грн. 00 коп. як попередньої оплати, згідно договору В-01 та 4 000 грн. 00 коп. 8 листопада 2010 року за надані послуги згідно договору № 22.

При цьому, 9 000 грн. перераховані на виконання умов договорів № 22 та В-01, а тому не приймаються до уваги, оскільки оплачені за іншими договорами, за якими між сторонами ще не підписані акти здачі-приймання.

За наведених обставин, сума яка підлягає до часткового зарахування за надані послуги згідно договору № Р-02 становить 16 800 грн.

Матеріали справи містять акти здачі приймання науково-технічної продукції, підписані та скріплені відтисками печаток відповідача та третьої особи (Т. 1, а.с. 83 - 86).

Як убачається із долучених до матеріалів справи копій судових актів, 27 серпня 2012 року рішенням господарського суду Волинської області по справі № 5004/993/12 задоволено позов ТОВ "Фірма "СААН" до Пульмівської сільської ради, та стягнуто з останньої 592 354 грн. 15 коп. згідно договорів від 25 листопада 2011 року № ВП 1-11/09 та від 5 травня 2010 року № ВП 2-05/10 (Т 1, а.с. 146 - 148).

Вказане рішення набрало законної сили 10 вересня 2012 року.

Отже, встановлені обставини свідчать про те, що третю особу було зобов`язано у судовому порядку оплатити виконані проектні роботи відповідачу і останній згідно чинного законодавства, отримав право стягнути суму боргу зазначену в рішенні суду у примусовому порядку.

В матеріалах справи відсутні докази про виконання рішення господарського суду Волинської області від 27 серпня 2012 року по справі № 5004/993/12.

З огляду на доведення у судовому порядку наявності у третьої особи обовязку оплатити виконані проектні роботи відповідачу, то, відповідно, у відповідача, станом на дату набрання рішенням господарського суду Волинської області від 27 серпня 2012 року по справі №5004/993/12 законної сили (10 вересня 2012 року), виник обов`язок оплатити борг перед позивачем.

Натомість, як свідчать встановлені обставини у даній справі, відповідач взяте на себе за вказаними договорами зобовязання по оплаті виконаних робіт виконав частково, сплативши підприємству 16 800 грн. за договором № Р-02.

Таким чином, як стверджується наявними у матеріалах справи доказами, станом на момент звернення позивача з позовом до суду першої інстанції, у відповідача перед позивачем виникла заборгованість за договором № 16/11 на суму 323 088 грн. та за договором № Р-02 на суму 58 560 грн. В сукупності сума боргу становить 381 748 грн.

11 листопада 2015 року до господарського суду Рівненської області надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 933 082 грн. 17 коп. боргу, а саме: 432 629, 17 грн. основного боргу; 177 043 грн. штрафних санкцій у вигляді пені; 285 967 грн. інфляційних втрат; 37 443 грн. 3% річних (Т.2, а.с. 14-19).

Аналізуючи встановлені обставини справи та переглядаючи спірні правовідносини на предмет наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, суд апеляційної інстанції приймає до уваги наступні положення діючого законодавства з урахуванням фактичних даних справи.

В силу приписів ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, згідно з ч.1, 2 ст. 837 ЦК України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу. Договір підряду може укладатися на виготовлення, обробку, переробку, ремонт речі або на виконання іншої роботи з переданням її результату замовникові.

Відповідно до ст. 887 ЦК України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх. До договору підряду на проведення проектних і пошукових робіт застосовуються положення цього Кодексу, якщо інше не встановлено законом.

За змістом п. 1 ч. 1 ст. 889 ЦК України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, з поміж іншого, сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Відповідно до ст. 846 ЦК України строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду. Якщо у договорі підряду не встановлені строки виконання роботи, підрядник зобов'язаний виконати роботу, а замовник має право вимагати її виконання у розумні строки, відповідно до суті зобов'язання, характеру та обсягів роботи та звичаїв ділового обороту.

Між тим, в силу ч. 1 ст. 843 ЦК України у договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення. Згідно з ч. 1 ст. 844 ЦК України ціна у договорі підряду може бути визначена у кошторисі.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За змістом ст. 854 ЦК України, якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

При цьому, умова Договорів підряду, визначена у п.2.5., за змістом якої оплата за виконані роботи проводиться після отримання коштів на рахунок ТОВ "Фірма "СААН" від Пульмівської сільської ради за виконані проектні роботи, не спростовує виникнення у відповідача обовязку по проведенню оплати за виконані роботи в силу дії ст. 530 ЦК України.

Зокрема, в матеріалах справи міститься акт здачі приймання науково технічної продукції від 10.09.2011р., який підтверджує факт виконання позивачем робіт за Договором № 16/11 від 19.04.2011р. та за Договором №26/1, 26/2 від 23.05.2011р. (Т. 2, а.с. 26).

Відтак, як правильно встановив суд першої інстанції, сума основного боргу відповідача за договорами № 16/11 та Р-02 складає 381748 грн., підтверджена належними доказами, наявними у матеріалах справи. При цьому, на момент розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій, боржник не надав належних доказів на підтвердження факту погашення вказаної суми боргу, а тому суд першої інстанції дійшов правомірного висновку, що позовні вимоги позивача до ТОВ "Фірма "СААН" про стягнення вказаної суми основного боргу є обґрунтованими, у звязку з чим позов в цій частині підлягає частковому задоволенню.

При цьому, як правильно відзначив суд першої інстанції, позивачем не виконувалися роботи за договорами № 22 та В-01.

Адже, заслуговує на увагу то факт, що розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації від 4 червня 2010 року № 120 (Т.1, а.с. 139), листом Виконавчого комітету Пульмівської сільської ради від 4 червня 2010 року (Т.1, а.с. 140), розпорядженням голови Шацької районної державної адміністрації від 21 липня 2010 року № 161 (Т. 1, а.с. 141) стверджується, що станом на 21 липня 2010 року роботи, передбачені договором № 22, уже були виконані ТОВ "Фірма "СААН" та затверджені в установленому порядку. Відтак, роботи за договором від 12 серпня 2010 року № 22 станом на 12 серпня 2010 року були виконані ТОВ "Фірма "СААН".

Окрім того, в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження тієї обставини, що позивачем було передано для відповідача або третій особі результати виконуваних робіт за договорами від 12 серпня 2010 року № 22 та від 16 травня 2011 року № В-01.

За таких умов, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову в частині стягнення суми основного боргу, яка складає 39 192 грн.

З приводу позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 177 043 грн., нарахованої за період з 18 червня 2014 року по 17 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн. (Т. 2, а.с. 22), то колегія суддів приймає до уваги наступне.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

За приписами ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до пункту 5.9 договорів № 22, 16/11, В-01, Р-02 у випадку порушення своїх зобовязань за цим договором сторони несуть відповідальність визначену цим договором та чинним в Україні законодавством. Порушенням зобовязання є його невиконання або неналежне виконання, тобто виконання з порушеннями умов, визначених змістом зобовязань.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобовязання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання.

Згідно частини 2 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

У частині 3 пункту 2.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" висловлено правову позицію, відповідно до якої, якщо у вчиненому сторонами правочині розмір та базу нарахування пені не визначено або вміщено умову (пункт) про те, що пеня нараховується відповідно до чинного законодавства, суму пені може бути стягнуто лише в разі, якщо обов'язок та умови її сплати визначено певним законодавчим актом.

Як убачається зі змісту укладених між сторонами договорів, в означених правочинах сторони не погодили такий вид штрафної санкції, як пеня та її розмір, а жодним законодавчим актом не визначено розмір пені за невиконання договору підряду. За таких підстав, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову у задоволенні позову в частині стягнення з відповідача пені в сумі 178 794 грн.

З приводу позовних вимог в частині стягнення інфляційних втрат в сумі 285 967 грн., нарахованих за період з 1 січня 2013 року по 30 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн., та трьох процентів річних в сумі 37 443 грн., нарахованих за період з 28 серпня 2012 року по 17 липня 2015 року на суму основного боргу 432 629 грн. (Т. 2, а.с. 21), то колегія суддів зважає на таке.

Відповідно до норми, визначеної частиною 2 статті 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Колегія суддів суду апеляційної інстанції, перевіривши перерахунок інфляційних та 3 % річних, здійснених судом першої інстанції, встановила, що за договором від 19 квітня 2011 року № 16/11 з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 248 454 грн. 67 коп. інфляційних втрат за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн. та 27 590 грн. 83 коп. три процента річних, нарахованих за період з 10 вересня 2012 року по 15 липня 2015 року на суму основного боргу 323 088 грн.

Стосовно нарахувань за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, то, як правильно відзначив суд першої інстанції, відповідач визнав позов в частині виконання зобовязань позивачем на суму 75 360 грн. згідно договору.

При цьому, як свідчать встановлені обставини у даній справі, акт виконаних робіт за договором № Р-02 був надісланий для відповідача 7 квітня 2015 року та отриманий останнім 15 квітня 2015 року. Виходячи зі змісту умов договору № Р-02, обовязок оплатити такі роботи у товариства настав 23 квітня 2015 року.

Здійснивши перевірку перерахунку суду першої інстанції щодо нарахування інфляційних та 3 % річних, колегія суддів встановила, що за договором від 12 липня 2011 року № Р-02, з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 1 522 грн. 56 коп. інфляційних втрат за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн. та 404 грн. 30 коп. три процента річних за період з 23 квітня 2015 року по 15 липня 2015 року на суму боргу 58 560 грн.

За наведеного вище, колегія суддів суду апеляційної інстанції встановила, що з відповідача на користь позивача підлягає до стягнення 249 977 грн. 23 коп. інфляційних втрат та 27 995 грн. 13 коп. три процента річних, а тому позов в цій частині підлягає до часткового задоволення, у звязку з чим суд першої інстанції дійшов правильного висновку в цій частині.

З приводу позовних вимог в частині стягнення штрафу в сумі 4 376 грн., то колегія суддів зазначає наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 11 листопада 2015 року до господарського суду Рівненської області від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просив суд стягнути з відповідача на користь позивача 933 082 грн. 17 коп. боргу, а саме: 432 629, 17 грн. основного боргу; 177 043 грн. штрафних санкцій у вигляді пені; 285 967 грн. інфляційних втрат; 37 443 грн. 3% річних (Т.2, а.с. 14-19).

За приписами ч. 4 ст. 22 ГПК України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог. До початку розгляду господарським судом справи по суті позивач має право змінити предмет або підставу позову шляхом подання письмової заяви.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі, якщо позивач відмовився від позову і відмову прийнято господарським судом.

У п. 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» № 18 від 26.12.2011р. розяснено, що у випадках відмови позивача від позову (пункт 4 частини першої статті 80 ГПК) господарському суду слід керуватись частиною шостою статті 22 ГПК, тобто перевіряти, чи не суперечить ця відмова законодавству та чи не порушує вона інтереси інших осіб.

Якщо у справі заявлено кілька позовних вимог і позивач відмовився від деяких з них, провадження у справі на підставі пункту 4 частини першої статті 80 ГПК припиняється у частині тих вимог, від яких було заявлено відмову (за умови, що судом не буде застосовано припис частини шостої статті 22 ГПК щодо неприйняття відмови від позовних вимог), а розгляд решти позовних вимог здійснюється в загальному порядку.

За наявності у справі кількох позивачів відмова одного з них від позову не є перешкодою для розгляду справи за участю інших позивачів.

Зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору стає вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів у даному випадку розцінює заяву про уточнення позовних вимог у якій відсутня вимога про стягнення штрафу, як відмову позивача від позову в частині стягнення штрафу на стадії здійснення судового провадження у даній справі судом першої інстанції до винесення судового рішення, оскільки дана заяву, надійшла до суду першої інстанції 11.11.2015 р. та була прийнята судом, тоді як оскаржене рішення суду прийнято 17 листопада 2015 року.

Натомість, суд першої інстанції у порушення наведених вище норм процесуального Закону, не врахував тієї обставини, що позивач відмовився від позову в частині стягнення штрафу до вирішення спору по суті шляхом подання заяви про уточнення позовних вимог. За таких умов, суд першої інстанції помилково розглянув позовні вимоги в цій частині та, як наслідок, дійшов помилкового висновку про задоволення позову в частині стягнення штрафу на суму 3 984 грн. 48 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи;

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції належить скасувати в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу на суму 3 984 грн. 48 коп. та прийняти нове про припинення провадження у справі в цій частині.

З приводу заявленої позивачем у позові вимоги (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 11.11.2015р.) про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на оплату послуг адвоката у розмірі 5 000 грн., то колегія суддів, зясовуючи питання про наявність визначених законом підстав для задоволення такої вимоги, виходить з наступного.

Відповідно до статті 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки статтею 44 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що до складу судових витрат входить оплата послуг адвоката, то суд зазначає, що в контексті цієї норми судові витрати за участь адвоката при розгляді справи підлягають оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі послуги надавались, та їх сплата підтверджується відповідними фінансовими документами, а також в тому випадку, коли відповідні послуги надавались адвокатом стосовно конкретного боржника та повноваження адвоката підтвердженні відповідними документами.

Згідно статті 48 Господарського процесуального кодексу України, витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються в порядку, встановленому Законом України Про адвокатуру.

Статтею 12 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність визначено, що оплата праці адвоката здійснюється на підставі угоди між юридичною особою і адвокатом.

За змістом статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.

В матеріалах справи міститься копія договору про надання правової допомоги №01/07-2015р. від 01.07.2015р., укладеного Приватним підприємством «Іоланта-Волинь» з адвокатом ОСОБА_6, та платіжне доручення від 01.07.2015р. № 48 на суму 5 000 грн.

Як убачається з долученого до матеріалів справи позивачем платіжного доручення № 48 від 01.07.2015 р. правова допомога, сплачена за договором №01/07-2015р. від 01.07.2015р., перерахована на рахунок отримувача ФОП ОСОБА_6

Відтак, наведені документи вказують на те, що сума коштів 5 000 грн. в якості оплати вартості правової допомоги перерахована на рахунок фізичної особи - підприємця ОСОБА_6

При цьому, за змістом Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність адвокат при здійсненні своєї професійної діяльності не перебуває у статусі субєка підприємницької діяльності.

Відтак, проведення оплати на рахунок субєкта підприємницької діяльності за надання правової допомоги не кваліфікується в розумінні процесуального Закону як здійснення оплати судових витрат в частині оплати послуг адвоката.

Таким чином, витрати на правову допомогу, сплачені позивачем платіжним дорученням № 48 від 01.07.2015 р., не є витратами на оплату послуг адвоката в розумінні ст.ст. 44, 48 ГПК України, а тому не підлягають відшкодуванню.

Відповідно до пункту 6.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №7 від 21 лютого 2013 року Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України, витрати позивачів та відповідачів, третіх осіб, пов'язані з оплатою ними послуг адвокатів, адвокатських бюро, колегій, фірм, контор та інших адвокатських об'єднань з надання правової допомоги щодо ведення справи в господарському суді, розподіляються між сторонами на загальних підставах, визначених частиною п'ятою статті 49 ГПК.

Відшкодування цих витрат здійснюється господарським судом шляхом зазначення про це у рішенні, ухвалі, постанові за наявності документального підтвердження витрат, а саме: угоди про надання послуг щодо ведення справи у суді та/або належно оформленої довіреності, виданої стороною представникові її інтересів у суді, платіжного доручення або іншого документа, який підтверджує сплату відповідних послуг, а також копії свідоцтва адвоката, який представляв інтереси відповідної сторони, або оригіналу ордера адвоката, виданого відповідним адвокатським об'єднанням, з доданням до нього витягу з договору, в якому зазначаються повноваження адвоката як представника або обмеження його прав на вчинення окремих процесуальних дій.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів констатує той факт, що суд першої інстанції неправильно застосував норми матеріального права, у звязку з чим дійшов помилкового висновку про задоволення вимоги позивача в частині стягнення з відповідача на користь позивача 5 000 грн. як оплати послуг адвоката, а тому оскаржене рішення в цій частині належить скасувати та прийняти нове, яким відмовити у стягненні з відповідача 5 000 грн.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 104 ГПК України підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

З урахуванням викладеного, судова колегія вважає, що доводи апелянта в частині відсутності визначених законом підстав для стягнення з відповідача на користь позивача штрафу в сумі 3 984, 48 грн. та щодо відмови у стягнення 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката є цілком обгрунтованими, підтверджуються встановленими обставинами справи та відповідними нормами закону, в зв'язку з чим рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015 р. у справі № 918/803/15 в частині задоволення позовних вимог про стягнення штрафу та 5 000 грн. на оплату послуг адвоката належить скасувати та прийняти в цій частині нове рішення, яким провадженняу справі щодо стягнення штрафу припинити та відмовити у задоволенні вимоги позивача про стягнення 5 000 грн., а в решті рішення залишити без змін.

З приводу заяленого відповідачем у суді апеляційної інстанції 15 лютого 2016 року клопотання про призначення судової будівельно - технічної експертизи, то колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до вимог ст. 41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про судову експертизу", судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об'єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні, зокрема, суду.

Як роз'яснено в абз. 2 п. 2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики призначення судової експертизи" від 23.03.2012р. № 4 судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.

Згідно з п. 9 наведеної Постанови ВГСУ питання, які ставляться перед експертом, мають бути сформульовані чітко, ясно і таким чином, щоб вони виключали неоднозначне їх розуміння й тлумачення та відповідали тим об'єктам і матеріалам, які направляються на експертизу.

Із сукупності наведених норм матеріального і процесуального права вбачається, що неприпустимо ставити перед судовими експертами правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду, зокрема, про правову оцінку дій сторін тощо.

Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку в разі необхідності може бути здійснено господарським судом з призначенням відповідної судової експертизи.

Як убачається зі змісту заявленого клопотання, відповідач вважає за необхідне призначити судову експертизу для зясування тих питань, чи чи відповідає Робоча документація проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо вимогам Проекту «Розширення с. Пульмо Шацького району в частині забезпечення електропостачанням, водопостачанням і каналізуванням» та вимогам нормативно правових актів в галузі будівництва станом на 10 вересня 2011 року, а також для зясування розміру вартості робіт з розробки Робочої документації проекту будівництва каналізації, водопостачання та електрифікації частини села Пульмо з урахуванням вартості робіт, зазначених в Акті від 10.09.2011р. здачі приймання науково технічної продукції по Договору № 16/11 від 19.04.2011р. та Договору № 26/1, 26/2 від 23.05.2011р.?

При цьому колегія суддів вважає за необхідне відзначити, що зясування судовим експертом питань наведеного змісту не спростовує той факт, що позивачем виконані роботи за Договором № 16/11 від 19.04.2011р. з огляду на наявний у матеріалах справи акт здачі приймання науково технічної продукції по Договору № 16/11 від 19.04.2011р. та Договору №26/1, 26/2 від 23.05.2011р. Оскільки такий акт засвідчує проведення відповідної господарської операції, а достовірність даних, зазначених в такому акті, не спростовано заінтересованою у тому стороною. Між тим, відповідач не заперечує той факт, що роботи за Договором виконувалися, а, відтак, визначення вартості робіт з розробки документації у співвідношенні із загальною вартістю робіт, зазначених в акті від 10.09.2011р., не ставить виникнення обовязку у відповідача по проведенню оплати за виконані роботи у залежність від зясування питання наведеного змісту.

За наведеного вище, колегія суддів відзначає, що судова експертиза є одним із джерел доказів, яка судом оцінюється сукупно з іншими доказами, які наявні в матеріалах справи.

А тому, суд керуючись ст. 43 ГПК України дійшов висновку про недоцільність призначення судової експертизи у даній справі, у звязку з чим у задоволенні клопотання відповідача про призначення судової експертизи належить відмовити.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103-105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" задоволити частково.

2. Рішення господарського суду Рівненської області від 17.11.2015р. у справі №918/803/15 скасувати в частині стягнення 3 984 грн. 48 коп. штрафу та 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Прийняти в цій частині нове рішення про припинення провадження у справі в частині стягнення 3 984 грн. 48 коп. штрафу та про відмову в позові в частині стягнення 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката, виклавши пункти 2, 3 резолютивної частини оскарженого рішення в наступній редакції:

"2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Васильченка, будинок 3, ідентифікаційний код: 21084797) на користь Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" (43000, Волинська область, місто Луцьк, Проспект Соборності, будинок 32 Б, квартира 19, ідентифікаційний код: 35594086) - 381 748 грн. 00 коп. основної суми боргу, 249 977 грн. 23 коп. інфляційних втрат, 27 995 грн. 13 коп. три процента річних та 13 195 грн. судового збору за подання позову.

Провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Васильченка, будинок 3, ідентифікаційний код: 21084797) на користь Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" (43000, Волинська область, місто Луцьк, Проспект Соборності, будинок 32 Б, квартира 19, ідентифікаційний код: 35594086) - 3 984 грн. 48 коп. штрафу - припинити.

3. Відмовити в частині стягнення 50 881 грн. 17 коп. суми основного боргу, 177 043 грн. пені, 35 989 грн. 80 коп. інфляційних втрат, 9 447 грн. 87 коп. три процента річних та 5 000 грн. витрат на оплату послуг адвоката."

В решті рішення залишити без змін.

3. Стягнути з Приватного підприємства "Іоланта-Волинь" (43000, Волинська область, місто Луцьк, Проспект Соборності, будинок 32 Б, квартира 19, ідентифікаційний код: 35594086) на користь ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Фірма "СААН" (33023, Рівненська область, місто Рівне, вулиця Васильченка, будинок 3, ідентифікаційний код: 21084797) - 14 514 грн. 59 коп. витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

4. Господарському суду Рівненської області видати накази на виконання даної постанови.

5. Справу №918/803/15 повернути в господарський суд Рівненської області.

Головуючий суддя Петухов М.Г.

Суддя Гулова А.Г.

Суддя Олексюк Г.Є.