Постанова № 55867419, 15.02.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"15" лютого 2016 р. Справа № 903/7/16

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

суддя Філіпова Т.Л. ,

суддя Юрчук М.І.

при секретарі Кушніруку Р.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 - представник за довіреністю від 04.01.2016р.

від відповідача: не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

на ухвалу господарського суду Волинської області

від 06.01.16 р. у справі № 903/7/16 (суддя Пахолюк В.А.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії, м.Ковель Волинської області

про визнання кредитором та зобовязання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суд Волинської області від 06.01.2016р. у справі №903/7/16 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії про визнання кредитором та зобовязання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу повернуто без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Не погоджуючись з винесеною ухвалою, Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" звернулося до суду з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржену ухвалу скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Волинської області. Також, просить судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Мотивуючи апеляційну скаргу, скаржник зазначає, зокрема, наступне:

- вважає ухвалу місцевого господарського суду незаконною та необґрунтованою, такою, що винесена з порушенням норм матеріального права та процесуального права;

- не погоджується з висновком господарського суду Волинської області в тому, що позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №18.5/801 від 29.12.2015р. містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру, а відтак позивачем має бути сплачено судовий збір окремо за кожну з вимог, а саме: 1218,00грн. судового збору за розгляд вимоги немайнового характеру та 16280,28грн. судового збору за розгляд майнової вимоги;

- стверджує, що предметом доказування у даній справі є захист права за допомогою зобов'язально-правових засобів, а саме зобов'язання вчинити певні дії стосовно визнання та включення кредиторських вимог, а не стягнути кошти у певному розмірі. А отже визначити вартісну оцінку бездіяльності ліквідаційної комісії не можливо;

- вказує, що Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк" вірно сплачено кошти у розмірі 1218,00грн. за подачу позовної заяви про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства;

- констатує, що позивачем подано суду докази сплати судового збору у встановленому законом розмірі.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. відновлено строк на подання апеляційної скарги, прийнято її до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя Демидюк О.О., суддя Юрчук М.І. та призначено розгляд на 15.02.2016р..

Відповідно до розпорядження керівника апарату Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2016р. у справі №903/7/16, у зв'язку із перебування у відпустці судді Демидюк О.О. та відповідно до ч.4 ст.15 Закону України "Про судоустрій і статус суддів", ст.ст.2-1, 4-6 Господарського процесуального кодексу України, призначено автоматичну зміну складу колегії суддів автоматизованою системою документообігу суду.

Згідно протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів від 12.02.2016р., у зв'язку із перебування у відпустці судді Демидюк О.О., визначено колегію у складі суддів: головуючий суддя - Павлюк І.Ю., суддя Філіпова Т.Л., суддя Юрчук М.І..

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду від 12.02.2016р. апеляційну скаргу прийнято до провадження колегією суддів у новому складі.

Представник позивача в судовому засіданні 15.02.2016р. підтримав доводи апеляційної скарги та надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Вважає ухвалу місцевого суду незаконною та необґрунтованою. Просить суд ухвалу господарського суд Волинської області від 06.01.2016р. у справі №903/7/16 скасувати, а справу передати на розгляд до господарського суду Волинської області. Також, просить судові витрати за подачу апеляційної скарги покласти на відповідача.

Відповідач не скористався правом подачі письмового відзиву на апеляційну скаргу, що, у відповідності до ч.2 ст.96 ГПК України, не перешкоджає перегляду ухвали місцевого господарського суду.

Відповідач в судове засідання 09.02.2016р. не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Ухвала Рівненського апеляційного господарського суду від 01.02.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження надіслана на адресу відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії, яка повідомлена позивачем, а саме: 45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Луцька, 22, однак повернулась з відповідною відміткою підприємства поштового зв'язку "за закінченням терміну зберігання".

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (з подальшими змінами та доповненнями) особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом зазначеної статті 64 ГПК, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, ухвалою суду від 01.02.2016р. про прийняття апеляційної скарги до провадження участь учасників судового процесу в судовому засіданні визначалась на власний розсуд, нові докази не витребовувались та повідомлено, що неявка уповноважених представників сторін в судове засідання не є перешкодою для розгляду апеляційної скарги по суті за наявними у ній матеріалами.

Згідно абз.1 п.3.9.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Враховуючи приписи ст.101 ГПК України про межі перегляду справ в апеляційній інстанції та той факт, що неявка в засідання суду представника відповідача, належним чином та відповідно до законодавства повідомленого про дату, час та місце розгляду справи, не перешкоджає перегляду оскарженого судового акту, судова колегія розглянула апеляційну скаргу за відсутності представника останнього.

Заслухавши пояснення представника позивача, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши повноту з'ясування та доведеність всіх обставин, що мають значення для справи, відповідність висновків, викладених в ухвалі місцевого господарського суду, обставинам справи, правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при винесенні оскарженої ухвали, судова колегія вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2016р. до господарського суду Волинської області надійшла позовна заява Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" №18.5/801 від 29.12.2015р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії про визнання ПАТ "Дельта Банк" кредитором ТОВ "АТМ-Строй" за кредитним договором №11193095000 від 03.08.2007р. та зобовязання ТОВ "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором №11193095000 від 03.08.2007р. до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 1085351,90грн..

Як вже зазначалося, ухвалою господарського суд Волинської області від 06.01.2016р. у справі №903/7/16 позовну заяву Публічного акціонерного товариства "Дельта банк" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії про визнання кредитором та зобовязання включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу повернуто без розгляду, на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

Колегія суддів апеляційного господарського суду не погоджується з висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Відповідно до ст.106 Господарського процесуального кодексу України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду. Окремо від рішення місцевого господарського суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали місцевого господарського суду, зокрема, про повернення позовної заяви.

Згідно з нормами ст.99 ГПК України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі XII Господарського процесуального кодексу України.

Статтею 55 Конституції України передбачено, що кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань. Відповідно до частини 2 статті 124 Конституції України юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Статтею 2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" визначено, що суд здійснює правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Частиною 3 статті 3 вказаного Закону встановлено, що судова система забезпечує доступність правосуддя для кожної особи в порядку, встановленому Конституцією та законами України.

Згідно із ч.1 ст.7 цього ж Закону усім суб'єктам правовідносин гарантується захист їх прав і законних інтересів незалежним і безстороннім судом, утвореним відповідно до закону.

Конституційне право на судовий захист передбачає як невід'ємну частину такого захисту можливість поновлення порушених прав і свобод громадян, правомірність вимог яких встановлена в належній судовій процедурі і формалізована в судовому рішенні, і конкретні гарантії, які дозволяли б реалізовувати його в повному об'ємі і забезпечувати ефективне поновлення в правах за допомогою правосуддя, яке відповідає вимогам справедливості, що узгоджується також із ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основних свобод.

На підставі ч.1 ст.1 ГПК України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності, мають право звертатись до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених ГПК України заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами підприємств та організацій, які звертаються до господарського суду за захистом своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

29.12.2015р. Публічне акціонерне товариства "Дельта Банк" звернулося до господарського суду Волинської області з позовною заявою №18.5/801 від 29.12.2015р. до Товариства з обмеженою відповідальністю "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії про визнання ПАТ "Дельта Банк" кредитором ТОВ "АТМ-Строй" за кредитним договором №11193095000 від 03.08.2007р. та зобовязання ТОВ "АТМ-Строй" в особі ліквідаційної комісії включити кредиторські вимоги ПАТ "Дельта Банк" за кредитним договором №11193095000 від 03.08.2007р. до проміжного ліквідаційного балансу в розмірі 1085351,90грн..

Порядок подання позову, форма і зміст позовної заяви встановлені статтями 54 - 58 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, згідно п.3 ч.1 ст.57 ГПК України, до позовної заяви додаються документи, які підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.

З наведених норм законодавства вбачається, що особа, яка подає позовну заяву, повинна дотримуватися вимог ст.ст.54 - 58 ГПК України, в тому числі щодо сплати судового збору та подання до суду відповідних доказів його сплати.

Недодержання цих вимог тягне за собою наслідки, передбачені ст.63 ГПК України.

Закон України від 08.07.2011р. №3674-VI "Про судовий збір" визначає правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору.

Відповідно до ст.8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" від 16.01.2014р. №719-VIІ розмір мінімальної заробітної плати з 1 січня 2014р. складає 1218,00грн..

У відповідності до ст.2 Закону України "Про судовий збір", платниками судового збору є громадяни України, іноземці, особи без громадянства, підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні) та фізичні особи-підприємці, які звертаються до суду.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Відповідно до підпунктів 1, 2 п.2 ч.2 ст.4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір із позовної заяви майнового характеру, що подається до господарського суду, сплачується у розмірі 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат, а із позовної заяви немайнового характеру 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Пунктом 2.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. №7 "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" роз'яснено, що статтею 55 ГПК передбачено визначення ціни позову у позовах про стягнення грошей і про витребування майна. Відповідні позовні заяви мають майновий характер, і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за приписом підпункту 1 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Що ж до позовних заяв немайнового характеру, то до них відносяться вимоги, які не підлягають вартісній оцінці. Подання до господарського суду таких заяв оплачується судовим збором згідно з підпунктом 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону.

Відповідно до п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суддя повертає позовну заяву і додані до неї документи без розгляду, якщо не подано доказів сплати судового збору у встановлених порядку та розмірі.

Як вбачається з матеріалів позовної заяви №18.5/801 від 29.12.2015р. Публічним акціонерним товариством "Дельта Банк", в якості доказу сплати судового збору додано платіжне доручення №67031616 від 22.12.2015р. на суму 1218,00грн..

Обґрунтовуючи повернення позовної заяви ПАТ "Дельта Банк" без розгляду на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України, суд першої інстанції покликався на те, що подана останнім до господарського суду позовна заява №18.5/801 від 29.12.2015р. містить одну вимогу майнового та одну вимогу немайнового характеру, а відтак позивачем має бути сплачено судовий збір окремо за кожну з вимог, а саме: 1218,00грн. судового збору за розгляд вимоги немайнового характеру та 16280,28грн. судового збору за розгляд майнової вимоги.

Однак, колегія суддів апеляційної інстанції із зазначеним висновком суду першої інстанції не погоджується з огляду на те, що предметом доказування у даній справі є захист права за допомогою зобов'язально-правових засобів, а саме зобов'язання вчинити певні дії стосовно визнання та включення кредиторських вимог, а не визнання і стягнення коштів у певному розмірі. А отже і визначити вартісну оцінку бездіяльності ліквідаційної комісії не можливо.

Відтак, колегія суддів вважає, що позивачем вірно сплачено судовий збір у розмірі 1218,00грн. за подачу позовної заяви про зобов'язання визнати та включити кредиторські вимоги до проміжного ліквідаційного балансу підприємства і вважати, що останнім не подано суду доказів сплати судового збору у встановленому законом розмірі передчасно, а тому, за наведених обставин, судова колегія не погоджується із висновком суду першої інстанції про недотримання останнім вимог чинного законодавства стосовно подання доказів на підтвердження факту сплати судового збору, у зв'язку з чим подана позовна заява повернута на підставі п.4 ч.1 ст.63 ГПК України.

У відповідності до ст.32 ГПК України, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно вимог ст.33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до пунктів 1, 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про судове рішення" №6 від 23.03.2012р., рішення з господарського спору повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі.

Разом з тим, згідно із п.2 ч.1 ст.103 ГПК України, апеляційна інстанція за результатами розгляду апеляційної скарги (подання) має право скасувати рішення повністю або частково і прийняти нове рішення.

За приписами п.4 ч.1 ст.104 ГПК України, підставами для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є порушення або неправильне застосування норм матеріального чи процесуального права.

Згідно ч.7 ст.106 ГПК України у випадках скасування апеляційною інстанцією ухвал про відмову у прийнятті позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, про повернення позовної заяви або заяви про порушення справи про банкрутство, зупинення провадження у справі, припинення провадження у справі, про залишення позову без розгляду або залишення заяви у провадженні справи про банкрутство без розгляду справа передається на розгляд місцевого господарського суду.

Згідно положень ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Сукупність вищезазначеного дає підстави дійти до висновку про порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а, отже, і порушення вимог ст.43 ГПК України щодо всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Відтак, апеляційна скарга Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" підлягає задоволенню, а ухвала господарського суду Волинської області від 06.01.2016р. у справі №903/7/16 - скасуванню, з направленням даної справи на розгляд до суду першої інстанції.

Крім того, колегія суддів зазначає, що відповідно до п.4.8 постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування розділу VI Господарського процесуального кодексу України" від 21.02.2013р. №7, якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу місцевого господарського суду з числа зазначених у частині сьомій статті 106 ГПК або судом касаційної інстанції скасовано ухвалу з числа зазначених у частині четвертій статті 111-13 ГПК з передачею справи на розгляд суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, пов'язаного з розглядом відповідних апеляційної та/або касаційної скарг, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами статті 49 ГПК.

Керуючись ст.ст.101, 103 - 106 Господарського процесуального кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд,-

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк", м.Київ задовольнити.

2. Ухвалу господарського суду Волинської області від 06.01.2016р. у справі №903/7/16 скасувати.

3. Справу №903/7/16 передати на розгляд господарського суду Волинської області.

Головуючий суддя Павлюк І. Ю.

Суддя Філіпова Т.Л.

Суддя Юрчук М.І.

Віддрук. прим.:

1 до справи,

2, 3 ПАТ "Дельта банк" (01133, м.Київ, вул.Щорса, 36-Б,

01014, м.Київ, вул.Мельникова, 81, корпус 20),

4 ТОВ "АТМ-Строй" (45000, Волинська обл., м.Ковель, вул.Луцька, 22),

5 в наряд.