Постанова № 55867376, 10.02.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Справа № 922/5686/15

Колегія суддів у складі:

головуючий суддя Сіверін В. І., суддя Терещенко О.І. , суддя Івакіна В.О.

при секретарі Новіковій Ю.В.

за участю представників сторін:

позивача - ОСОБА_1,

відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача (вх. №92 Х/1-7) на рішення господарського суду Харківської області від 16.12.15 у справі

за позовом ТОВ "Дрім Мейкерс", м. Київ,

до ФО-П ОСОБА_3, м. Харків,

про стягнення 222 386,95 грн.

ВСТАНОВИЛА:

09.10.2015р. позивач ТОВ Дрім Мейкерс звернувся до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача ФОП ОСОБА_3, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість за договором поставки від 23.12.2013р. №12/13-1Ха.

В обґрунтування позову позивач стверджує, що у період з 23.12.2013р. по 07.10.2015р. ним було поставлено відповідачеві товар на загальну суму 595.580,69 грн. Частина товару на суму 173.414,00 грн. була оплачена відповідачем із простроченням строків оплати. Частина товару на суму 348.137,33 грн. була повернута позивачеві. Не оплаченою і не повернутою залишилася частина товару на суму 74.029,36 грн., поставлена за накладними: №13960 від 30.12.2014 р. на суму 9.673,92 грн., №11885 від 24.11.2014 р. на суму 2.714,06 грн., № 11858 від 24.11.2014р. на суму 42.833,26 грн., №10400 від 27.10.2014р. на суму 5.538,84 грн., №10399 від 27.10.2014р. на суму 7.519,49 грн., №10398 від 27.10.2014р. на суму 1.632,00 грн. та №10123 від 20.10.2014 р. на суму 4.117,79 грн. (всього за цією накладною поставлено товар на суму 8.357,82 грн., з яких 4.240,03 грн. оплачені)). Крім основної заборгованості із посиланням на частину другу статті 625 ЦК України та пункт 6.2. договору позивачем відповідачеві нараховані 81.611,52 грн. пені, 10.776,25 грн. 3% річних, 33.761,01 грн. інфляційних втрат та 22.208,81 грн. штрафу.

Рішенням господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року (суддя Бринцев О.В.) позов задоволено частково. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Дрім Мейкерс" 74 029,36 грн. основного боргу; 22 208,81 грн. штрафу; 1 443,57 грн. судового збору. В задоволенні позову в частині позовних вимог про стягнення 81 611,52 грн. пені, 10 776,25 грн. 3% річних та 33 761,01 грн. інфляційних втрат відмовлено.

Відповідач із вказаним рішенням місцевого господарського суду не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить вищенаведене рішення скасувати в частині задоволення позовних вимог, а в частині відмови у задоволенні позовних вимог - залишити рішення без змін.

В судовому засіданні представник відповідача апеляційну скаргу підтримав у повному обсязі, просив її задовольнити.

Представник позивача в судовому засіданні проти доводів апеляційної скарги заперечував, просив залишити її без задоволення.

В обґрунтування своєї позиції по справі позивач вказує на те, що всі видаткові накладні, які доводять факт отримання товару відповідачем, у тому числі видаткові накладні №№ 18792, 2122, 4856, 5180, 7079, 7773 - підписані ФОП ОСОБА_3 особисто, що підтверджується ОСОБА_2 звірки за період з 01.04.2015 - 17.06.2015 р., який в свою чергу підтверджує усі проведені господарські операції між позивачем та відповідачем. Крім того, позивач зазначає, що поставлений товар за видатковими накладними №№ 18792, 2122, 4856, 5180, 7079, 7773, оплачений відповідачем, і твердження останнього про неналежність підпису відповідачу є хибним та спрямовані на введення суду в оману.

На думку суду обставини справи свідчать про наявність у справі матеріалів достатніх для її розгляду та ухвалення законного і обґрунтованого рішення. Крім того, суд приймає до уваги, що судом сторонам були створені належні умови для надання усіх необхідних доказів (надано достатньо часу для підготовки до судового засідання, ознайомитись із матеріалами справи, зняти з них копії, надати нові докази тощо).

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

Між позивачем ТОВ "Дрім Мейкерс" (постачальник) та ФОП ОСОБА_3 (покупець) було укладено договір поставки від 23.12.2013 р. №12/13-1Ха (т.І а.с.16-19), відповідно до умов якого постачальник зобов'язався поставляти товар відповідно до поданих покупцем замовлень, а покупець зобов'язався прийняти товар та своєчасно сплатити його вартість. Конкретні кількість, ціна (вартість), асортимент, номенклатура товару, його часткове співвідношення за видами, марками визначається видатковими накладними на кожну поставку (п.п. 1.1, 1.2 договору).

Відповідно п.8.1 договору, цей договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами і діє до 31 грудня 2014 року.

Постачальник зобов'язався приймати від покупця замовлення на поставку товару та здійснювати поставки товарів. Замовлення покупця повинне містити асортимент та кількість товару, код (артикул) виробника, код товару та надсилатись у формі, що дозволяє зафіксувати замовлення (лист, телеграма, зареєстрована телефонограма, факс, е-mail. Термін виконання замовлення встановлюється сторонами по домовленості. Передача товару здійснюється на складі покупця або на складі постачальника за взаємною домовленістю. Перехід права власності на товар відбувається в момент підписання покупцем видаткової накладної. Ризик випадкової втрати або пошкодження товару переходить до покупця в момент передачі товару (п. п. 2.1, 2.2, 2.3, 2.4, 2.5 договору).

На виконання умов договору, протягом терміну його дії в період з 23.12.2013р. по 30.12.2014р. позивач поставив, а відповідач прийняв, товар на загальну суму 595.580,69 грн., що підтверджується наявними у матеріалах справи видатковими накладними підписаними сторонами (т.І а.с.49-88).

У відповідності до п.5.4. договору оплата партії товару здійснюється покупцем в безготівковому порядку шляхом перерахування коштів на банківський рахунок постачальника на підставі накладної на протязі 30 (тридцяти) календарних днів з моменту поставки товару.

Частину товару на суму 173.414,00 грн. відповідач оплатив позивачеві, що підтверджується наявними у матеріалах справи виписками про рух коштів на поточних рахунках (т.І а.с. 109-134).

Частину товару на суму 348.137,33 грн. відповідач позивачеві повернув, що підтверджується наявними у матеріалах справи накладними на повернення підписаними сторонами договору (т.І а.с. 89-108).

Частина товару на суму 74.029,36 грн. залишилася неоплаченою. Зокрема, це товар поставлений за накладними: №13960 від 30.12.2014 р. на суму 9.673,92 грн., №11885 від 24.11.2014 р. на суму 2.714,06 грн., № 11858 від 24.11.2014р. на суму 42.833,26 грн., №10400 від 27.10.2014р. на суму 5.538,84 грн., №10399 від 27.10.2014р. на суму 7.519,49 грн., №10398 від 27.10.2014р. на суму 1.632,00 грн. та №10123 від 20.10.2014 р. на суму 4.117,79 грн. (всього за цією накладною поставлено товар на суму 8.357,82 грн., з яких 4.240,03 грн. оплачені)).

Такі обставини, на думку позивача, свідчать про порушення його прав та охоронюваних законом інтересів і є підставою для їх захисту у судовому порядку.

Вирішуючи питання про наявність або відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог та вимог апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

У відповідності до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Згідно ст.ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачено строк (термін) виконання зобов'язання. Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню за настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З урахуванням наведених норм права, на підставі матеріалів справи колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що позивачем дійсно на умовах договору поставки від 23.12.2013 р. №12/13-1Ха поставлено, а відповідачем прийнято, але всупереч умов договору не оплачено товар на загальну суму 74.029,36 грн. поставлений згідно названих вище накладних.

При цьому, вказаний розмір заборгованості підтверджено обома сторонами в порядку, визначеному договором. Так, пунктами 5.5. та 5.6. договору поставки від 23.12.2013р. №12/13-1Ха сторонами було погоджено, що за вимогою однієї з сторін, сторони проводять звірку взаєморозрахунків, результати якої оформляються відповідним актом. Акт повинен бути підписаний уповноваженим представником сторони, що його отримала, у термін 10 (десяти) днів з моменту його отримання, або в такий самий строк повинні бути надіслані письмові мотивовані зауваження. У разі порушення строків, передбачених в п. 5.5 договору, акт вважається погодженим сторонами, а суми розрахунків - підтвердженими.

До матеріалів справи позивачем надано акт звірки взаємних розрахунків за період з 01.04.2015 р. по 17.06.2015 р., підписаний обома сторонами в т.ч. ФОП ОСОБА_3, згідно якого сума заборгованості відповідача перед позивачем збігається с заявленою до стягнення і становить 74.029,36 грн. (т.І а.с. 20-21).

Всупереч вимог ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України (судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень) відповідач ні доказів на спростування заборгованості, ні контррозархунку суми боргу не надав. У звязку з цим суд приходить до висновку про наявність у справі достатніх правових підстав для задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі.

Відсутність замовлень відповідача на поставку, на які посилається відповідач в обґрунтування апеляційної скарги, за наявності доказів здійснення поставки не спростовує ні факту поставки, ні обов'язку здійснення розрахунку за відповідний товар.

Вирішуючи спір в частині позовних вимог про стягнення інфляційних втрат, 3-х процентів річних, пені та штрафу колегія суддів виходить з наступного.

На підставі ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п.3, ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Відповідно ч.2 ст.551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі.

Відповідно до п. 6.2. договору, у випадку невиконання або неналежного виконання п. 5.4 договору покупець сплачує постачальнику пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період виникнення заборгованості, від суми заборгованості за кожен день прострочення платежу та проценти за користування чужими грошовими коштами в розрахунку 3% (три відсотка) річних, нарахованих на суму грошового зобов'язання за весь період такого користування. У разі, якщо затримка по оплаті товару становить більше 30 (тридцяти) календарних днів, покупець зобовязаний додатково до пені за несвоєчасне виконання грошового зобовязання та процентів за користування чужими грошовими коштами виплатити постачальнику штраф у розмірі 30% від суми заборгованості (п. 6.2 договору).

З урахуванням викладеного, а також беручи до уваги те, що відповідачем прострочено оплату отриманого від позивача товару на строк, що перевищує 30 календарних днів (остання поставка відбулася 30.12.2014 р.), колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд вірно зазначив про те, що позивачем підставно нарахований відповідачеві штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, що становить 22.208,81 грн. (74.029,36 грн. / 100 Х 30 = 22.208,81 грн.). Відтак, в цій частині позовні вимоги також підлягають задоволенню.

Стосовно решти позовних вимог (про стягнення пені, 3-х процентів річних та інфляційних втрат) колегія суддів керується наступним.

Згідно ст. 4-3 та ст. 33 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності; сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У відповідності до пункту 5 частини 2 статті 54 ГПК України позовна заява повинна містити, зокрема, обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

З урахуванням цього вбачається, що однією з необхідних умов визнання обґрунтованими позовних вимог позивача в цій частині є доведення ним правильності, законності і обґрунтованості розрахунків заявлених до стягнення сум пені, 3-х процентів річних та інфляційних втрат. Проте цей тягар доведення позивачем не витриманий.

Позивачем у позовній заяві розрахунок цих вимог було здійснено неправильно.

Розрахунок пені позивача не містив вказівок на ставки за якими здійснювалося її нарахування. У відповідності до умов договору (п. 6.2.) ставка пені повинна була обчислюватись виходячи з розміру облікової ставки НБУ. Остання ж протягом терміну нарахування неодноразово змінювалась. Між тим, в розрахунку позивача ні розмір облікової ставки НБУ на рік, ні розмір ставки пені на рік та на день не були визначені. Так само не були визначені дати зміни цих ставок.

Крім того, позивачем у своєму розрахунку при визначенні кінцевої дати оплати товару і, відповідно, початкової дати нарахування пені, 3-х процентів річних не було враховано вимоги ст.253 ЦК України та п. 5.4. договору поставки від 23.12.2013р. №12/13-1Ха. Згідно умов останнього оплата здійснюється на протязі 30-ти календарних днів з моменту поставки. Момент поставки визначений п.2.5. договору момент підписання покупцем видаткової накладної.

Між тим, згідно розрахунку виконаного позивачем нарахування пені, 3-х процентів річних та інфляційних втрат, починається раніше 30-денного терміну, що встановлений для оплати товару. Так, за видатковою накладною від 23.12.2013 р. №18600 з 21.01.2014р., в той час як 30-денний строк закінчується 22.01.2014 р., і тому нарахування має здійснюватись з 23.01.2014 р. За видатковою накладною від 25.12.2013р. №18792 нарахування зроблено з 23.01.2014 р., в той час, як строк оплати по 24.01.2014 р. і тому нарахування має здійснюватись з 25.01.2014р. Те саме стосується розрахунків за іншими накладними.

Не надано також позивачем правового обґрунтування нарахування пені за межами шестимісячного строку встановленого ч. 6 ст. 232 ГК України. Пунктом 6.8. договору не визначено, який саме строк позовної давності (загальний чи спеціальний) наразі підлягає застосуванню.

Нарахування інфляційних втрат зроблене позивачем без конкретизації щодо сум вартості кожної партії товару, без визначення дат з яких починається, дат в які закінчується нарахування, без визначення ставок інфляції, що були застосовані, та без визначення сум, які були базою нарахування. Не визначено позивачем порядок встановлення ним середнього індексу інфляції за період. Також позивачем безпідставно розпочато нарахування інфляційних втрат з листопада 2014 року в той час, як відповідні партії товару були поставлені відповідачеві в т.ч. 24.11.2014 р. та 30.12.2014 р., а отже з урахуванням п.5.4. договору, строк розрахунків за них закінчився лише в грудні (24.12.2014р. та 30.12.2014р. відповідно), що виключає можливість нарахування інфляції на відповідні суми за листопад.

Вивченням матеріалів справи встановлено, що господарський суд першої інстанції ухвалами від 15.10.2015 року, 12.11.2015 року та від 01.12.2015 року зобовязував позивача, крім іншого, надати докладний і обґрунтований розрахунок ціни позову, проте, позивач витребуваних судом розрахунків не надав.

Згідно положень п.18 Інформаційного листа Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році» від 11.04.2005р. N01-8/344, згідно яких коли вимога про стягнення сум штрафних санкцій, річних тощо є додатковою до основної (наприклад, про стягнення заборгованості) і розрахунок зазначених сум відсутній, суд, прийнявши позовну заяву, в порядку підготовки справи до розгляду (стаття 65 ГПК зобов'язує позивача надати такий розрахунок, за необхідності - з матеріалами, які його обґрунтовують, а в разі їх неподання - з урахуванням обставин конкретної справи застосовує припис пункту 5 частини 1 статті 81 ГПК або відмовляє в задоволенні позову.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується із висновком місцевого господарського суду про відмову в позові в частині позовних вимог про стягнення 81.611,52 грн. пені, 10.776,25 грн. 3% річних та 33.761,01 грн. інфляційних втрат, як у необґрунтованих та недоведених матеріалами справи.

Щодо інших доводів апеляційної скарги, зокрема, відхилення судом клопотання відповідача про відкладення розгляду справи, колегія суддів зазначає, що чинним господарським процесуальним кодексом України не передбачено надання доказів "на майбутнє", це стосується і доказів непрацездатності відповідача, а тому такі доводи апеляційної скарги відхиляються колегією суддів.

З приводу заявленого відповідачем клопотання про призначення у справі почеркознавчої експертизи, колегія суддів зазначає наступне.

Як стверджує відповідач в клопотанні про проведення почеркознавчої експертизи, на видаткових накладних на поставку товару: №2122 від 03.03.2014 р., №8866 від 15.09.2014 р., №9399 від 29.09.2014 р., №9400 від 29.09.2014 р., №9404 від 29.09.2014 р., на ОСОБА_2 звірки взаємних розрахунків за період 01.04.2015 - 17.06.2015 р.р., а також на накладних на повернення товару №30988 від 31.03.2015 р., №33996 від 29.04.2015 р., №36900 від 29.04.2015 р.; №37169 від 25.05.2015 р., №38628 від 29.05.2015 р., №39723 від 17.05.2015 р. наявний підпис, який Відповідачу не належить.

З приводу викладеного, колегія суддів зазначає, що жодних документальних доказів щодо невідповідності підпису Відповідачем суду не надано. При цьому, відповідних заяв/клопотань на проведення судово-економічної та почеркознавчої експертизи, відповідачем та/або його представником суду першої інстанції не було надано впродовж усього терміну розгляду даної справи судом.

Як вже було зазначено вище поставлений товар за вказаними видатковими накладними - сплачений.

Отримання відповідачем товару, його часткове повернення, оплати, а також існування заборгованості по Договору поставки №12/13-1 Ха від 23.12,2013 р. підтверджується ОСОБА_2 звірки, сформованими та підписаними сторонами за періоди 01.06,2014 - 30.06.2014р., 01.07.2014 - 31,12.2014 р., 01.04.2015 - 17.06.2015р. (копії додаються та оригінали для огляду в судовому засіданні).

Відповідно до п.5.5. - 5.6. Договору поставки №12/13-1 Ха від 23.12.2013 р., ОСОБА_2 звірки повинен бути підписаний у термін 10 календарних днів з моменту його отримання Стороною або надати письмові мотивовані зауваження. У разі порушення таких строків Стороною, Акт вважається погодженим Сторонами, а суми розрахунків - підтвердженими.

В матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач заперечував щодо підписання усіх вищезазначених ОСОБА_2 звірок взаєморозрахунків.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для задоволення вищевказаного клопотання відповідача про призначення у справі судової експертизи, а тому у його задоволенні слід відмовити.

Беручи до уваги всі наведені обставини в їх сукупності, судова колегія дійшла висновку, що під час розгляду справи господарським судом першої інстанції фактичні обставини справи встановлені на основі всебічного, повного і об'єктивного дослідження поданих доказів, висновки суду відповідають обставинам справи та їм надана правильна юридична оцінка, прийняте рішення відповідає нормам чинного законодавства та підстав для його скасування не вбачається.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 16.12.2015 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її підписання і може бути оскаржена протягом 20 днів до Вищого господарського суду України.

Повний текст постанови складено 15.02.2016 року.

Головуючий суддя Сіверін В. І.

Суддя Терещенко О.І.

Суддя Івакіна В.О.