Постанова № 55867314, 11.02.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" лютого 2016 р.Справа № 916/4420/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: В.В.Лашина

Суддів: О.Л.Воронюка

ОСОБА_1

При секретарі І.М.Станковій

Представники стрін в судове засідання не з'явилися.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу приватного підприємства Артек-Союз

на рішення господарського суду Одеської області

від 2 грудня 2015 року

справа № 916/4420/15

за позовом квартирно-експлуатаційного відділу міста ОСОБА_1

до відповідача приватного підприємства Артек-Союз

про стягнення 422 296, 12 грн.

ВСТАНОВИЛА:

У листопаді 2015 року квартирно-експлуатаційний відділ міста Миколаєва Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління Міністерства оборони України (в подальшому за текстом КЕВ м. Миколаєва) звернувся до господарського суду Одеської області із позовом до приватного підприємства «Артек-Союз» (далі ПП «Артек-Союз») про стягнення 391 753,33 грн. основного боргу, 24174,78 грн. пені, 4822,71 грн. інфляційних витрат, 1545,30 грн. 3 % річних, а також судового збору. У звязку із неналежним виконанням відповідачем своїх зобовязань за договором № 89 від 29.03.2012 р. про відшкодування вартості електропостачання.

18.11.2015 позивачем подано заяву про зменшення розміру позовних вимог в частині основного боргу до 221 753,33 у зв'язку з частковим погашенням ПП "Артек-Союз" заборгованості.

Рішенням господарського суду Одеської області від 02.12.2015 р. (суддя Мостепаненко Ю.І.) позовні вимоги задоволені частково. З ПП «Артек-Союз» на користь позивача стягнуто 147 119 грн. основної заборгованості, 17308,56 грн. пені, 1 045,86 грн. 3% річних, 3106,12 грн. інфляційних витрат, а також 2528,76 грн. витрат по сплаті судового збору. В решті позову було відмолено.

Не погоджуючись з цим рішенням, ПП «Артек-Союз» в апеляційній скарзі просить його скасувати частково й постановити нове судове рішення, яким стягнути з відповідача лише 147118,39 грн. боргу, пені, 3% річних та інфляційних витрат, посилаючись на неповне з'ясування місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, оскільки ще до звернення позивача до суду ПП «Артек-Союз» з липня по вересень 2015 року сплатило 444 634,33 грн. із необхідних 591 753,33 грн., а тому сума основного боргу складала лише 147118,39 грн. Відтак, скаржник вважає, що наданий позивачем розрахунок пені, 3% річних та інфляційних витрат не обґрунтований та помилковий. Також ПП «Артек-Союз» вказує на те, що позивачем не заявлялись вимоги щодо стягнення судового збору, а тому господарським судом здійснено вихід за межі позовних вимог.

Представники сторін в судове засідання не зявилися. Про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином, про причини незявлення суд не повідомили. і таким чином не скористалися своїм правом на участь в судовому засіданні.

Обговоривши доводи апеляційної скарги,дослідивши матеріали справи та перевіривши правильність застосування господарським судом норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Однією з підстав виникнення цивільних прав і обов'язків є: договори та інші правочини.

Цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства (ч. 1 ст. 14 ЦК України).

Частиною 1 статті 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

В силу вимог ч. 1 ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічні приписи містяться й у ч. 1, 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Порушенням зобовязання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

Згідно із ч. 2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано (ч. 6 ст. 232 ГК України).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як вбачається з матеріалів справи, 29 березня 2012 року між КЕВ м. Миколаїв та ПП «Артек-Союз» укладено договір № 89 про відшкодування вартості електропостачання (КЕКВ 1163), за умовами якого КЕВ м. Миколаїв зобовязався забезпечити ПП «Артек-Союз» електричною енергією, а відповідач, у свою чергу, прийняв на себе обовязок відшкодувати її вартість.

Відповідно до п.п.2.3., 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3 зазначеного договору відповідач зобов'язався виконувати умови цього Договору та відшкодування вартості за спожиту електричну енергію здійснювати відповідно до показників встановлених засобів обліку, або до складеної та затвердженої калькуляції. Після отримання від КЕВ м. Миколаєва рахунку-фактури, акта виконаних робіт протягом 10 банківських днів здійснити оплату за спожиту електричну енергію на реєстраційні або спеціальні реєстраційні рахунки позивача.

У відповідності до п. 4.2.1 договору сторони узгодили, що за внесення платежів з порушенням термінів відшкодування вартості спожитої електричної енергії, ПП «Артек-Союз» сплачує КЕВ м. Миколаєва пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діє момент прострочення, за кожен день прострочення платежу, враховуючи день фактичної оплати.

На підставі розрахунків та/або показів засобів обліку електричної енергії оформлюються такі документи: рахунок-фактура, акт виконаних робіт, акт показників лічильників (по кожній військовій частині окремо), акт звірки розрахунків. Щомісячно, 30 числа, сторони на підставі лімітів споживання електричної енергії, які визначаються згідно із діючим законодавством і тарифами, що встановлені уповноваженим органом чи відповідними підприємствами та згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) складають і підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. Щомісячно, 30 числа, відповідач надає згідно з показниками (засобів обліку або розрахунку) підписаний акт показників лічильників в двох примірниках. Щомісячно, до 10 числа, сторони складають та підписують акт звірки взаємних розрахунків в двох примірниках. Сторонами визначено, що рахунок-фактура та акт виконаних робіт є підставою для проведення оплати по даному Договору (п.п. 6.4, 6.5, 6.6 Договору).

На виконання вимог вказаного договору в період з липня 2015 р. по вересень 2015 р. позивач забезпечив постачання електричної енергії на об`єкти відповідача на загальну суму 591 753,33 грн.

Позивачем було складено акти виконаних робіт (надання послуг) за липень 2015р., за серпень 2015р. та за вересень 2015р., а також виставлено відповідачу відповідні рахунки: № 1183 від 03.08.2015р. за активну електричну енергію в липні 2015 р. на суму 198 127,02 грн.; № 188 від 03.08.2015 р. за реактивну електричну енергію в липні 2015 р. на суму 11556,02 грн.; № 207 від 31.08.2015 р. за активну електричну енергію в серпні 2015 р. на суму 167 075,27 грн.; № 211 від 03.08.2015 р. за реактивну електричну енергію в серпні 2015 р. на суму 19300,99 грн.; № 230 від 01.10.2015 р. за активну електричну енергію в вересні 2015 р. на суму 186 023,90 грн.; № 234 від 05.10.2015 р. за реактивну електричну енергію в вересні 2015 р. на суму 9670,13 грн.

Листами № 3670 від 04.08.2015 р., № 3594 від 28.08.2015р. та № 4609 від 05.10.2015 р. КЕВ м. Миколаїв надано ПП «Артек-Союз» відповідні рахунки, акти звірок та акти виконаних робіт, однак відповідачем здійснено лише часткову сплату за спожиту електроенергію в сумі 444 634,33 грн. та із порушенням строків оплати.

Отже, сума заборгованості відповідача за період з липня по вересень 2015 р. складає частині 147 119 грн.

Задовольняючи позовні вимоги частково, місцевий господарський суд дослідив усі надані сторонами докази в сукупності й обґрунтовано дійшов висновку про наявність заборгованості відповідача саме в сумі 147 119 грн. Також судом першої інстанції, враховуючи невірне визначення позивачем періоду виникнення заборгованості у ПП «Артек-Союз» та здійснення розрахунку без урахування проведеної відповідачем часткової оплати, розраховано пеню, інфляційні втрати та 3 % річних саме з урахуванням дат оплати заборгованості відповідачем.

Аналізуючи матеріали справи, судова колегія дійшла висновку, що судом першої інстанції цілком вірно встановлені обставини справи в їх сукупності із наданням правильної юридичної оцінки та застосуванням до спірних правовідносин належних норм матеріального права із дотриманням норм процесуального законодавства України.

Посилання ПП «Артек-Союз» на наявність боргу в сумі саме 147 118,39 грн., колегія суддів вважає помилковим, оскільки господарським судом правильно розраховано, що 591 753,33 грн. (сума боргу за липень-вересень 2015 року) - 444 634,33грн. часткової оплати, здійсненої відповідачем, становить саме 147 119 грн. Саме враховуючи часткову оплату, її строки та періоди виникнення заборгованості, господарським судом арифметично вірно здійсненні й розрахунки пені за порушення строків оплати рахунків позивача, а також згідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України 3 % річних та інфляційних витрат.

Не може погодитися судова колегія й з твердженням скаржника про неправомірність стягнення з відповідача на користь позивача судового збору.

Відповідно до частини 1 статті 44 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно із ч. 1 ст. 49 названого Кодексу судовий збір покладається, зокрема, у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

При цьому, законодавцем навіть визначено положення, за яким якщо спір виник внаслідок неправильних дій сторони, господарський суд має право покласти на неї судовий збір незалежно від результатів вирішення спору.

Отже, з цих приписів законодавства вбачається, що вирішення питання про стягнення судового збору вирішується судом та без необхідності зазначення позивачем цього або подання відповідного клопотання.

До того ж, пунктом 6 прохальної частини позовної заяви КЕВ м. Миколаєва просило покласти судові витрати на відповідача. При цьому, при поданні позову, позивачем було сплачено 6334,44 грн. судового збору.

Оскаржуваним рішенням судом першої інстанції з відповідача стягнуто лише 2528,76 грн. судового збору, тобто саме пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а тому порушень процесуального закону господарським судом не допущено.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення господарського суду Одеської області відповідає обставинам справи та вимогам закону, а тому достатніх правових підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись статтями 101-105 Господарського процесуального кодексу України, колегія суддів

ПОСТАНОВИЛА :

Апеляційну скаргу приватного підприємства «Артек-Союз» залишити без задоволення, а рішення господарського суду Одеської області від 02.12.2015 р. по справі № 916/4420/15 без змін.

Головуючий суддя В.В. Лашин

Суддя О.Л. Воронюк

Суддя М.А. Мирошниченко