Постанова № 55867287, 09.02.2016, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" лютого 2016 р.Справа № 914/2906/15

Львівський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючого-суддіМельник Г.І.

суддівМихалюк О.В.

ОСОБА_1

розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Баюр б/н від 17.12.2015 року

на рішеннягосподарського суду Львівської області від 26.10.2015 року

у справі № 914/2906/15

за позовом Управління комунальної власності Департаменту економічної політики

Львівської міської ради, м. Львів

до відповідача ОСОБА_2 підприємства Баюр, м. Львів

про зобовязання звільнити та повернути нежитлові приміщення загальною

площею 4,2 кв.м., що знаходяться за адресою:

м. Львів, пр. Червоної Калини, 109

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_3. представник (довіреність №2302-вих-8 від 05.01.2016р.)

від відповідача: ОСОБА_4 представник (довіреність б/н від 14.12.2015 р.)

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 26.10.2015 року у справі №914/2906/15 (суддя Березяк Н.Є.) позовні вимоги задоволено; зобовязано Приватне підприємство Баюр усунути перешкоди в користуванні нерухомим майном приміщенням загальною площею 4,2 кв.м., розташованим за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109 шляхом виселення та повернення зазначеного майна Управлінню комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради; стягнуто з ОСОБА_2 підприємства Баюр на користь Управління комунальної власності Департаменту економічної політики Львівської міської ради 1218,00 грн. судового збору.

Рішення суду мотивоване тим, що дія Договору оренди № С-6975-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) припинилася, обєкт оренди відповідачем не був повернений позивачу і станом на день розгляду справи судом, відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням.

Не погоджуючись з вказаним рішенням місцевого господарського суду Приватне підприємство Баюр оскаржило його в апеляційному порядку, звернувшись до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою б/н від 17.12.2015 року, в якій просить скасувати рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. у справі №914/2906/15 та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, оскільки вважає, що рішення є незаконне та прийняте з неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.

Свої доводи скаржник аргументує, зокрема, тим, що позивач не довів у встановленому законом порядку припинення терміну дії договору оренди на підставі ч. 2 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна, ч. 1 ст. 764 ЦК України, ч. 4 ст. 284 ГК України, оскільки, на думку апелянта, у справі відсутні належні докази відправлення позивачем повідомлення № 2302-вих-630 від 27.02.2015р. про припинення дії договору, оскільки у реєстрі рекомендованих листів від 02.03.2015 року зазначено колишню юридичну адресу ПП «Баюр», а саме: 79066 м. Львів, вул. Грунтова,5.

При цьому, апелянт зазначає, що у звязку із не отриманням повідомлення про припинення спірного договору Договір оренди є пролонгованим та продовжує діяти, на підтвердження зазначених обставин подав квитанції з призначенням платежу «зг. дог. оренди №С-6975-9 від 12.02.09» та акт звірки взаємних розрахунків станом на 25.01.2016р. про відсутність у ПП «Баюр» заборгованості.

Також, скаржник покликається на п. 5 прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні» та вважає, що Договір оренди № С-6975-9 є пролонгований до 12.02.2019 року.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в якому доводи скаржника спростовує та просить відмовити в задоволенні апеляційної скарги, а рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2015 року у справі №914/2906/15 залишити без змін.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.12.2015р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено справу до розгляду на 26.01.2016р. У судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду від 26.01.2016р. за згодою представників сторін оголошено перерву до 09.02.2016р.

В дане судове засідання прибули представники позивача та відповідача.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, вивчивши матеріали справи та оцінивши наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. у справі №914/2906/15 слід залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Баюр без задоволення, виходячи з наступного.

Аналізом матеріалів справи встановлено, що 12 лютого 2009 року між Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради (Орендодавець) та ОСОБА_2 підприємством Баюр (Орендар) укладено Договір оренди № С-6975-9 нерухомого майна (будівель, споруд, приміщення) (а.с. 20-21) (надалі Договір), відповідно до умов якого Орендодавець на підставі наказу управління комунальної власності від 09.02.2009 року № 9-А передає, а Орендар приймає в строкове платне користування нерухоме майно (далі обєкт оренди), що знаходиться на балансі ЛКП Під Зуброю, надалі Балансоутримувач. Обєктом оренди є приміщення, що знаходиться за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109 загальною площею 4,2 м.кв. (п. 1.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору обєкт оренди буде використовуватись орендарем для пункту обміну валют.

Згідно з п. 4.1. Договору термін Договору оренди визначений на 2 роки 364 дні з 12 лютого 2009 року до 11 лютого 2012 року.

Пунктом 4.3. Договору сторони погодили що у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов Договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії Договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені Договором.

Розділом 9 Договору визначено порядок повернення орендодавцю обєкта оренди.

Так, відповідно до пункту 9.1. Договору повернення Орендодавцю обєкта оренди здійснюється після закінчення терміну дії Договору або його дострокового припинення чи розірвання.

Згідно пункту 9.2. Договору сторони повинні приступити до передачі обєкта оренди протягом 5 днів з моменту закінчення терміну оренди.

Пунктами 9.3. 9.5. Договору встановлено, що об'єкт оренди повинен бути переданий Орендарем та прийнятий Орендодавцем (чи за його дорученням - балансоутримувачем) протягом пятнадцяти днів з моменту настання однієї із подій, визначених у пункті 9.1. Договору. При передачі обєкта оренди складається акт здачі-приймання, який підписується сторонами. Об'єкт оренди вважається переданим Орендодавцю з моменту підписання акту здачі-приймання.

Відповідно до п. 13.2. Договору у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів, сторони зобовязуються у 10-ти денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, які направлені за попередньою адресою, вважаються врученими.

Зазначений договір оренди нерухомого майна, укладено сторонами у письмовій формі єдиного документа, підписано повноважними представниками обох сторін за договором, їх підписи засвідчено печатками сторін, що відповідає приписам ст. 181 ГК України, ст. ст. 207, 208 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України). При цьому, за своїми основними та другорядними ознаками, зазначений правочин є договором найму (оренди).

З матеріалів справи вбачається, що спірний Договір був пролонгований на той самий термін, що визначений Договором, оскільки доказів повідомлення про припинення Договору сторонами суду не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

Також, як вбачається з матеріалів справи та встановлено місцевим господарським судом, позивачем 02.03.2015р. на виконання умов Договору на адресу відповідача було скеровано повідомлення від 27.02.2015р. № 2302-вих-630 (а.с. 11) про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди з 09.02.2015р., з вимогою виконати умови Договору щодо повернення орендодавцю обєкта оренди.

Дане повідомлення скеровано позивачем відповідачу 02.03.2015р. рекомендованою кореспонденцією, що підтверджується реєстром від 02.03.2015р. (а.с. 12) та фіскальним чеком №4410 від 02.03.2015р. (зворотня сторона а.с. 12).

Разом з тим, перевіряючи покликання скаржника на те, що позивачем не доведено у встановленому законом порядку припинення терміну дії договору оренди, оскільки останній не надав належних доказів відправлення повідомлення № 2302-вих-630 від 27.02.2015р. про припинення дії договору (у реєстрі рекомендованих листів від 02.03.2015 року зазначено колишню юридичну адресу ПП «Баюр», а саме: 79066 м. Львів, вул. Грунтова, 5), колегія суддів зазначає наступне.

З реєстру від 02.03.2015р. (а.с. 12) Управління комунальної власності в Адміністративно-господарське управління Львівської міської ради вбачається, що рекомендовані листи скеровані адресату ПП «Баюр» на адресу 79066 м. Львів, вул. Грунтова, 5 (п. 2) та на адресу 79044 м. Львів, вул. Куликівська, 18а/6 (п. 11). Вказаний реєстр від 02.03.2015р. скріплений поштовою відміткою (штампом) працівника поштового відділення та рекомендовані листи згідно реєстру скеровані адресатам, що підтверджується фіскальним чеком №4410 від 02.03.2015р. (зворотня сторона а.с. 12).

Одночасно, колегія суддів зазначає, що у разі заперечення стороною факту одержання повідомлення про відмову від договору, припинення дії договору та повернення обєкта оренди орендодавцю, вона має подати господарському суду належні докази, які підлягають правовій оцінці, зокрема, з урахуванням Правил надання поштового звязку, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2009р. № 270.

Правилами надання послуг поштового звязку, які затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 5 березня 2009 року № 270 (з наступними змінами і доповненнями), передбачено, що поштовим відправленням є реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення визначеною відправником.

Поштовий конверт, згідно вказаних Правил, це упаковка, виготовлена за встановленим стандартом і призначена для пересилання письмових повідомлень та іншого вкладення відповідно до цих Правил (п. 14 Правил). В свою чергу, поштове відправлення з оголошеною цінністю, це реєстровані лист, бандероль, посилка, прямий контейнер, які приймаються для пересилання з оцінкою вартості вкладення, визначеною відправником.

Згідно зазначених Правил, приймання поштового відправлення, поштового переказу виробнича операція, яка полягає в оформленні поштового відправлення, поштового переказу, що подаються до пересилання.

Реєстрованим поштовим відправленням є поштове відправлення, яке приймається для пересилання з видачею розрахункового документа, пересилається з приписуванням до супровідних документів та вручається одержувачу під розписку. Розрахунковий документ це документ встановленої відповідно до Закону України Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг форми та змісту (касовий чек, розрахункова квитанція тощо), що підтверджує надання послуг поштового звязку.

Отже реєстр від 02.03.2015р. про відправлення поштових конвертів рекомендованою кореспонденцією 02.03.2015р. та фіскальний чек №4410 від 02.03.2015р., підтверджують факт надання послуг поштового звязку щодо відправлення відповідної кореспонденції, зокрема, за адресами ПП «Баюр» 79066 м. Львів, вул. Грунтова, 5 (п. 2) та 79044 м. Львів, вул. Куликівська, 18а/6 (п. 11). Відповідно до п. 19 Правил, опис вкладення не є обовязковими для оформлення відправником.

Поряд з цим, колегія суддів зазначає, що відповідно до п. 13.2. Договору у випадку зміни юридичної адреси, номеру розрахункового рахунку, місцезнаходження, інших реквізитів, сторони зобовязуються у 10-ти денний термін повідомити один одного про зміни, що сталися. У разі невиконання цього пункту всі повідомлення, які направлені за попередньою адресою, вважаються врученими.

Як вбачається з розділу 15. Договору, юридичною адресою орендаря (ПП «Баюр») є 79066 м. Львів, вул. Грунтова, 5. При цьому, долучений скаржником до матеріалів апеляційної скарги лист № 9 від 21.10.2014р. (а.с. 79) у якому відповідач просить надсилати кореспонденцію за адресою Львівська область Пустомитівський район с. Конопниця, вул. Л.Українки, 7 не є повідомленням про зміну юридичної адреси.

Разом з тим, покликання скаржника на те, що повідомлення про припинення договірних стосунків слід було скерувати на юридичну адресу орендаря (ПП «Баюр») 79066 м. Львів, пр. Червоної Калини, 109 є безпідставними, оскільки у встановленому Договором порядку (п. 13.2.) орендар (ПП «Баюр») не повідомив орендодавця (Управлінням комунальної власності департаменту економічної політики Львівської міської ради) про зміну юридичної адреси.

Відтак, оцінюючи документальні докази у справі в їх сукупності та враховуючи умови укладеного між сторонами Договору (п. 13.2.) повідомлення від 27.02.2015р. № 2302-вих-630 (а.с. 11) про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди з 09.02.2015р., яке скероване адресату ПП «Баюр» на адресу 79066 м. Львів, вул. Грунтова, 5 (п. 2) та на адресу 79044 м. Львів, вул. Куликівська, 18а/6 (п. 11) вважається врученим Орендарю ПП «Баюр». А тому, колегія суддів вважає, що повідомлення від 27.02.2015р. № 2302-вих-630 про припинення договірних стосунків у звязку із закінченням терміну дії договору оренди з 09.02.2015р. є належним доказом дотримання позивачем вимог п.4.3. Договору.

Відповідно до ст. 179 ГК України майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Статтею 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно приписів частини 3 статті 283 ГК України, обєктом оренди, зокрема, можуть бути нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Статтею 759 ЦК України передбачено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобовязується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Відповідно до ст. 2 Закону України Про оренду державного та комунального майна орендою є засноване на договорі строкове платне користування майном, необхідним орендареві для здійснення підприємницької та іншої діяльності.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

В даному випадку господарське зобовязання виникло між сторонами з господарського Договору оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) № С 6975 9 від 12.02.2009 року.

В силу положень статті 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу інших актів цивільного законодавства.

Частина перша статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна передбачає, що термін договору оренди визначається за погодженням сторін.

Відповідно до частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна договір оренди припиняється в разі закінчення строку, на який його було укладено.

Згідно частини другої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та частини четвертої статті 284 ГК України у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення терміну дії договору він вважається продовженим на той самий термін і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Приписами частини першої статті 764 ЦК України встановлено, що у випадку, якщо наймач продовжує користуватися майном після закінчення строку договору найму, то, за відсутності заперечень наймодавця протягом одного місяця, договір вважається поновленим на строк, який був раніше встановлений договором.

Крім цього, у п. 4.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна зазначено, про те, що зі змісту статей 759, 763 і 764 ЦК України, частини другої статті 291 ГК України, частини другої статті 17 та частини другої статті 26 Закону України Про оренду державного та комунального майна вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак, якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

При цьому слід зазначити, що чинне законодавство не містить вказівок на те, яким саме чином сторони повинні виявляти волю щодо припинення дії договору. Також відсутні норми, які б вимагали обовязкового доказування факту отримання іншою стороною будь-яких письмових повідомлень про припинення дії договору після закінчення його терміну дії. Однак, в матеріалах справи міститься реєстр від 02.03.2015р. про відправлення поштових конвертів рекомендованою кореспонденцією та фіскальний чек №4410 від 02.03.2015р., з яких вбачається, що відповідачу було надіслано повідомлення вих. № 2302-вих-630 від 27.02.2015р. про припинення дії договору, що в свою чергу доводить факт виконання позивачем (Орендодавця за договором) умови про повідомлення відповідача (Орендаря за договором) про припинення дії договору оренди.

Також слід зазначити, що чинне законодавство України не ставить настання наслідків відмови орендодавця у продовженні договору оренди в залежність від дати отримання орендарем такої відмови, натомість встановлює обовязок орендодавця вчинити дії по такому повідомленню в межах місячного строку.

Як вже зазначалося вище, позивачем у встановленому нормами статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна та статті 764 ЦК України порядку надіслано відповідачу повідомлення про припинення дії договору, а тому укладений між сторонами у справі Договір оренди нерухомого майна (будівель, приміщень, споруд) № С 6975 9 від 12.02.2009р. є припиненим з 09.02.2015р.

При цьому, станом на час розгляду справи у суді доказів повернення відповідачем позивачу обєкта оренди за Договором не подано, в матеріалах справи такі докази відсутні.

У апеляційній скарзі скаржник покликається на п. 5. Прикінцевих положень Закону України Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні від 15.12.2009р. щодо того, що термін дії договорів оренди державного та комунального майна для субєктів малого підприємства, укладених до набрання чинності цим Законом, вважати продовженим до пяти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін. А тому, враховуючи, що ПП «Баюр» є субєктом малого підприємства, скаржник вважає, що Договір оренди дійсний до 12.02.2019 року.

Відповідно до розяснень п. 4.4. Постанови Пленум Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №12 Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" передбачено, що термін договорів оренди державного та комунального майна для суб'єктів малого підприємництва, укладених до набрання чинності цим Законом, слід вважати продовженим до п'яти років з дня укладення, якщо орендар не пропонує менший термін.

Оскільки зазначена норма надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, то визначення конкретного строку, на який продовжується строк договору, повинно бути здійснено шляхом внесення змін до договору. У зв'язку з цим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень Закону України "Про внесення змін до деяких законів України щодо спрощення умов ведення бізнесу в Україні" в будь-який час до припинення дії договору оренди.

Слід зазначити, що доказів звернення до суду чи орендодавця про продовження дії чи внесення будь яких змін до договору не має, такі докази в матеріалах справи відсутні.

Відповідно до ч. 1 ст. 626, ч. 1 ст. 638, ст. 654 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Зміна договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України "Про оренду державного та комунального майна" договір оренди вважається укладеним з моменту досягнення домовленості з усіх істотних умов і підписання сторонами тексту договору.

Отже, норма пункту 5 Прикінцевих положень Закону № 1759-VІ від 15.12.2009 надає орендарю право продовжувати орендні відносини на строк до п'яти років, шляхом внесення до договору відповідних змін в частині визначення конкретного терміну, на який продовжується строк договору, у зв'язку з чим орендар має право звернутися з відповідним позовом до суду на підставі пункту 5 Прикінцевих положень вказаного Закону в будь-який час до припинення дії договору оренди (п. 4.4. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна" №12 від 29.05.2013).

Відтак, покликання скаржника в цій частині колегія суддів вважає необгрунтованими та такими, що не спростовують обґрунтованого висновку суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1 ст. 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

Приписами частини першої статті 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що у разі розірвання договору оренди, закінчення строку його дії та відмови від його продовження або банкрутства орендаря він зобов'язаний повернути орендодавцеві об'єкт оренди на умовах, зазначених у договорі оренди. Якщо орендар допустив погіршення стану орендованого майна або його загибель, він повинен відшкодувати орендодавцеві збитки, якщо не доведе, що погіршення або загибель майна сталися не з його вини.

Відповідно п.9.6 Договору у разі припинення або розірвання Договору орендар повинен повернути орендодавцеві обєкт оренди в належному стані, не гіршому ніж на момент передачі його в оренду, з урахуванням нормального фізичного зносу.

З пояснень представників сторін, які надані у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що приміщення за адресою: м. Львів, пр. Червоної Калини, 109 загальною площею 4,2 м.кв. використовується ПП «Баюр» і надалі.

Отже, як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, що станом на момент розгляду справи місцевим господарським судом, докази повернення цього приміщення в матеріалах справи відсутні.

Згідно положень ст. 16 ЦК України з якими кореспондуються положення ст. 20 ГК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, припинення дії, яка порушує право та примусове виконання обов'язку в натурі.

Враховуючи той факт, що дія Договору оренди припинилася, обєкт оренди відповідачем не був повернений позивачу і станом на день розгляду справи судом, відповідач безпідставно продовжує користуватися орендованим приміщенням, а відтак місцевий суд прийшов до обгрунтованого висновку, що позовні вимоги про повернення (шляхом виселення) обєкта оренди є обґрунтованими та відповідачем не спростовані, а тому підлягають до задоволення повністю.

Поряд з цим, покликання скаржника на те, що Договір оренди є пролонгованим та продовжує діяти, ПП «Баюр» оплачує квитанції з призначенням платежу «зг. дог. оренди №С-6975-9 від 12.02.09» та у орендаря відсутня заборгованість, колегія суддів вважає надуманими враховуючи те, що рахунки на сплату платежів за користування майном, не можна розцінювати як згоду орендодавця на пролонгацію Договору оренди, оскільки здійснення платежів не є підставою продовження договору, термін дії якого закінчився. Більше того, з пояснень представника позивача у судовому засіданні Львівського апеляційного господарського суду встановлено, що позивач сплачував неустойку (кошти за фактичне користування майном) у подвійному розмірі орендної плати після припинення дії договору та у звязку з неповерненням обєкта оренди.

З огляду на наведене, колегія суддів зазначає, що скаржником у справі не доведено обставини на які він покликається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до ст.ст. 33 та 34 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень; господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і обєктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Отже, з огляду на викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. відповідає матеріалам справи, ґрунтується на чинному законодавстві і підстав для його скасування немає, а інші зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, не базуються на законодавстві, що регулює спірні правовідносини, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення в апеляційному порядку, відповідно до вимог ст. 49 ГПК України покласти на скаржника.

Керуючись ст. ст. 49, 99, 101, 103, 105 ГПК України, - Львівський апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В :

1.Рішення Господарського суду Львівської області від 26.10.2015р. у справі № 914/2906/15 залишити без змін, апеляційну скаргу ОСОБА_2 підприємства Баюр б/н від 17.12.2015 року без задоволення.

2.Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Матеріали справи скеровуються в Господарський суд Львівської області.

Повний текст постанови складений 12.02.2016р.

Головуючий-суддяМельник Г.І.

СуддяМихалюк О.В.

Суддя Плотніцький Б.Д.