Постанова № 55867263, 08.02.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. Справа№ 910/13666/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Зеленіна В.О.

суддів: Шевченка Е.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Волуйко Т.В.

представники сторін:

позивача: Афанасиїва Н.В. - довіреність б/н від 27.01.2016; Котлярова П.І. - довіреність б/н від 27.01.2016;

відповідача: Табурова А.А. - довіреність № б/н від 30.01.2015;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2015 року

у справі № 910/13666/15 (суддя - Мельник В.І.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркат фешн"

про стягнення 686 338,11 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 910/13666/15 позов задоволено частково, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Каркат Фешн" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд - 22 558 грн. 26 коп. - заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат за серпень - вересень 2014р., 3 376 грн. 46 коп. - пені за прострочення відшкодування експлуатаційних витрат за період серпень - вересень 2014 року та 550 грн. 52 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Гросленд" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким задовольнити позов повністю.

Скарга мотивована тим, що судом неповно з'ясовано обставини, які мають значення для справи, висновки суду не відповідають обставинам справи, судом порушені норми матеріального та процесуального права, оскільки застосування оперативно-господарських санкцій відповідає умовам договору, тому позивач правомірно обмежив доступ відповідача до орендованого приміщення, не відповідають обставинам справи висновки суду щодо відмови позивача від частини вимог, щодо вчинення відповідачем дій направлених на звільнення орендованого приміщення та вивезення майна, щодо безпідставності вимог про стягнення орендної плати за жовтень 2014 року та санкцій у вигляді подвійної плати за неповернення приміщення.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.11.2015р. розгляд справи призначено на 14.12.2015.

11.12.2015 відповідач подав відзив на апеляційну скаргу, у якій заперечує проти її задоволення та просить залишити оскаржуване рішення без змін.

Відповідно до ст. 77 ГПК України у судовому засіданні оголошувалась перерва з 14.12.2015 по 08.02.2016, а також за клопотанням представників сторін ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 14.12.2015 продовжено строк вирішення спору.

05.02.2016 відповідач подав письмові пояснення до відзиву на апеляційну скаргу, у яких навів додаткові заперечення на доводи позивача.

08.02.2016 у судовому засіданні представники позивача підтримали апеляційну скаргу з підстав, викладених у скарзі, просили її задовольнити, скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким задовольнити позов у повному обсязі. Представник відповідача заперечила проти задоволення апеляційної скарги, просила відмовити у її задоволенні з підстав, викладених у відзиві та доповненнях до нього.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, колегія суддів встановила наступне.

28.06.2012 між ТОВ "Вінстер", яке орендодавцем, та позивачем - ТОВ "Гросленд", як орендарем, було укладено Договір оренди нежитлової будівлі, відповідно до якого орендодавець передав орендарю в користування за плату на обумовлений строк частину нежитлової будівлі загальною площею 22255,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дніпровська набережна, б.33, для використання її орендарем у його господарській діяльності.

Згідно п.9.1 Договору оренди від 28.06.2012 він набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 01.06.2014 року.

По акту приймання-передачі нежилої будівлі від 01.07.2012 року ТОВ "Вінстер" передало, а ТОВ "Гросленд" прийняло частину нежитлової будівлі загальною площею 22255,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дніпровська набережна, б.33.

По акту приймання-передачі нежилої будівлі від 13.02.2014 року ТОВ "Гросленд" (орендар) передало, а ТОВ "Віністер" (орендодавець) прийняло частину нежитлової будівлі загальною площею 22255,4 кв.м., яка знаходиться за адресою: м.Київ, вул.Дніпровська набережна, б.33.

14.02.2014 між ТОВ "Вінстер" та ТОВ "Гросленд" було укладено новий Договір оренди нежитлової будівлі зі строком дії до 14.01.2017 року.

Відповідно до Виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців основним видом діяльності ТОВ "Гросленд" є надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна.

31.01.2013 між позивачем - ТОВ "Гросленд", яке орендодавцем, та ТОВ "Мелон Фешн Україна", як орендарем, було укладено Договір суборенди №441-КО (далі - договір суборенди), відповідно до якого орендодавець передав орендарю в тимчасове платне користування (суборенду) частину нежилих приміщень загальною площею 108,72 кв.м. в будівлі Громадсько-торгівельного комплексу "Аркадія", розташований за адресою: м.Київ, вул. Дніпровьска набережна, буд. 33, на другому рівні будівлі (осі 11/12 ряди А/Г ГТК).

По акту приймання-передачі від 01.02.2013 ТОВ "Гросленд" передало, а ТОВ "Мелон Фешн Україна" прийняло зазначені приміщення.

25.02.2013 між ТОВ "Гросленд", як стороною-1, ТОВ "Мелон Фешн Україна", як стороною-2, та відповідачем - ТОВ "Каркат Фешн", як стороною-3, було укладено Додаткову угоду про заміну сторони у Договорі суборенди № 441-КО від 31.01.2013, відповідно до якого сторона-2 передала, а сторона-3 приймає всі права і зобов'язання, які належать стороні-2 за Договором суборенди з 01.04.2013 року включно.

На підставі вказаного договору суборенди та додаткової угоди про заміну сторони у ньому, відповідач - ТОВ "Каркат Фешн" використовував для розміщення магазину білизни нежитлове приміщення площею 108,72 кв.м. секції 205, розташованої на другому рівні будівлі (осі 11/12 ряди А/Г) громадсько-торгівельного комплексу "Аркадія" по вул. Дніпровській набережній, 33 в м. Києві. Договір суборенди був укладений строком до 31 січня 2014р., та в подальшому пролонгований до 31 січня 2015р. на підставі п.11 Додаткової угоди № 1 від 31 січня 2014р. до договору суборенди.

Відповідно до п.3.1.1 договору суборенди орендна ставка на протязі строку дії договору встановлена у розмірі 439,62 грн. з ПДВ за 1 кв.м. загальної площі орендованого приміщення, орендна плата за місяць визначається відповідно до п.3.1 договору, та на дату укладання договору відповідно до п.3.1.2 складала 47 794,94 грн. з урахуванням ПДВ. При цьому, згідно п.3.2., Орендар зобов'язаний оплатити Орендодавцю в строк до 15 березня 2013р. орендну плату за останній місяць суборенди (січень 2014р.) за орендною ставкою, зазначеною в п.3.1.1. Договору.

Вказана сума орендної плати (47794,94 грн.) була перерахована відповідачем на банківський рахунок позивача 20.03.2013 р.

У пункті 3.10 договору суборенди встановлено, що у випадку дострокового розірвання Договору за ініціативою Орендаря, за умови письмового попередження Орендодавця про такий намір за 3 (три) календарних місяці з дати отримання повідомлення, орендна плата за січень 2014р. буде зарахована як сплата Орендної плати за останній поточний місяць суборенди Приміщення. В іншому випадку, грошові кошти, сплачені Орендарем відповідно до п.3.2. Договору, поверненню не підлягають, та вважаються штрафною санкцією.

Відповідно до п.3.3. договору, орендна плата сплачується орендарем в безготівковому порядку на поточний рахунок Орендодавця на умовах передплати, а саме: орендна плата за наступний місяць сплачується не пізніше 15 числа поточного місяця.

В подальшому, між сторонами було укладено додаткові угоди (№ 1 від 31.01.2014р., № 2 від 01.03.2014р., № 3 від 01.06.2014р., № 4 від 16.07.2014р., згідно яких змінювались пункти 3.1 та 3.2. договору суборенди.

Так, згідно п.12.5 договору суборенди, в редакції, викладеній в Додатковій угоді № 1 до договору суборенди передбачено право суборендаря відмовитись від договору оренди та розірвати його з будь-яких підстав, проте договір вважається розірваним з дня наступного за спливом двомісячного строку, який обчислюється з дати повідомлення орендаря про такий намір.

Відповідно до Додаткової угоди № 3 від 01.06.2014р. орендна плата в червні, липні та серпні 2014 складалася з основного та додаткового орендного платежу та підлягала оплаті наступним чином: - основний орендний платіж складав 30 002,82 грн. з ПДВ, який мав вноситись на встановлених раніше умовах передплати, а саме - за наступний місяць не пізніше 15 числа поточного місяця; - додатковий орендний платіж визначався за наступною формулою: валові доходи Орендаря від господарської діяльності в орендованому Приміщенні X (помножити) на 10% - (МІНУС) Основний орендний платіж з ПДВ. Для розрахунку додаткового орендного платежу Орендар зобов'язаний надавати Орендодавцю довідку про доходи не пізніше 5 робочого дня місяця, наступного за звітним. Протягом двох календарних днів Орендодавець надає Орендарю рахунок на суму додаткового платежу, який повинен бути сплачений на поточний рахунок Орендодавця до 15 числа поточного місяця.

Додатковою угодою № 4 від 16.07.2014р. встановлено, що орендна плата за вересень 2014р. розраховувалась таким же чином, як і в червні-серпні 2014р., але основний платіж складав 35 006,45 грн.

Розмір орендної плати починаючи з жовтня 2014р. розраховувався за правилами, встановленими основним договором суборенди (п.3.1. - 3.1.2) та Додатковою угодою № 1 від 31.01.2014р.

22 серпня 2014 позивач отримав від відповідача лист № 288 від 21.08.2104р. про розірвання договору суборенди з 22 вересня 2014р., у зв'язку з чим позивач листом № 6Д 22.08.2014р. повідомив відповідачу про те, що відповідно до п.3.10 укладеного договору грошова сума 47794,94 грн., сплачена відповідно до п.3.2. договору, підлягає поверненню лише за умови попередження Орендарем про розірвання договору за три календарних місяця. В іншому випадку зазначена сума поверненню не підлягає вважається штрафною санкцією.

Листом № 289 від 27.08.2014р. відповідач повідомив позивача про розірвання договору в односторонньому порядку на підставі п.12.5 договору суборенди (в редакції Додаткової угоди № 31.01.2014р.) з 28.10.2014р., тобто з попередженням за два календарних місяці (при цьому відповідач скористався своїм правом наданим згідно п.12.5 додаткової угоди №1 від 31.01.2014), а також просив зарахувати суму платежу 47 794, 94 грн. за останній місяць суборенди.

Листом № б/н від 28.08.2014р. позивач відмовив в зарахуванні платежів з посиланням на п.3.10 договору суборенди

Враховуючи намір відповідача розірвати договір з 28 жовтня 2014р., йому було вручено лист № 1/368 від 08.09.2014р. з актами звірки розрахунків, Додатковою угодою про розірвання договору, актом повернення приміщення - для підписання, та рахунками на сплату на загальну суму 125428,04 грн., які складаються з :орендної плати за жовтень, заборгованості по відшкодуванню комунальних послуг за серпень 2014, заборгованості по відшкодуванню експлуатаційних витрат за серпень, поточний платіж по відшкодуванню комунальних послуг за вересень - жовтень 2014р., експлуатаційних витрат за вересень - жовтень 2014р.

Після направлення вказаних документів, позивач направив на адресу відповідача лист-попередження, згідно якого повідомив відповідача про те, що у разі не оплати вказаних рахунків, позивач обмежить доступ відповідача до орендованого приміщення.

Відповідно до останнього абзацу п.10.11 Договору суборенди - застосування оперативно-господарських санкцій не звільняє Орендаря від обов'язку сплати орендної плати, відшкодування витрат на комунальні послуг експлуатаційних послуг з утримання будівлі (площ загального користування), інших послуг за період застосування таких санкцій. В період застосування оперативно-господарських санкцій Орендодавець нараховує Орендареві платежі, передбачені даним договором, в повному обсязі.

Пунктом 10.2 договору суборенди передбачено, що за прострочення сплати орендної плати та відшкодування витрат на комунальні послуги та/або відшкодування експлуатаційних витрат з утримання будівлі (площ загального користування) та/або інших грошових зобов'язань, Орендар сплачує Орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який нараховувалася пеня, від простроченої суми заборгованості, обчисленої з урахуванням індексації (якщо він перевищує 100%), за кожен день прострочення починаючи з дня, наступного за останнім днем встановленого договором чи законом строку платежу, та по день фактичного погашення заборгованості включно.

Згідно з пунктом 10.3 договору суборенди у випадку порушення орендарем визначених п.2.6 договору строків фактичного звільнення приміщень та/або підписання акту приймання-передачі (повернення приміщення) орендар має сплатити орендодавцю неустойку у розмірі 0,5 % від суми орендної плати за кожен день прострочення, а також подвійну орендну плату за весь час затримки звільнення приміщень та/або підписання Акту приймання/передачі (повернення) приміщень.

За доводами позивача терміном прострочення повернення приміщення він вважає період з листопада 2014 - 06.02.2015р.

У зв'язку із несплатою відповідачем нарахованих позивачем сум він звернувся до суду із позовною заявою, у якій просив стягнути з відповідача 686 338,11 грн. боргу, а саме: 64 389,39 грн. - основного боргу з орендної плати, 28407,48 грн. - заборгованість з відшкодування комунальних послуг за серпень-жовтень 2014 року; 32 631,18 грн. - заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за серпень-жовтень 2014р., подвійна орендна плата за прострочення повернення приміщення за листопад 2014 року - лютий 2015 року, пеня нарахована на суму орендної плати за жовтень 2014 року - 9815,41 грн., пеня нарахована на заборгованість з відшкодування комунальних послуг 4237,40 грн. за серпень - жовтень 2014, пеня нарахована на заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат 4864,66 за серпень - жовтень 2014р., неустойка за прострочення повернення приміщення 37806,50 грн. за листопад 2014 - лютий 2015 р.

В процесі вирішення спору в суді першої інстанції позивач подав заяву про залишення без розгляду на підставі п.5 ст.81 ГПК України частини позовних вимог, а саме: 28407,48 грн. - заборгованості з відшкодування комунальних послуг за серпень-жовтень 2014 року та пені нарахована на заборгованість з відшкодування комунальних послуг 4237,40 грн. за серпень - жовтень 2014. Проте, зазначена заява не відповідає приписам ст.22 ГПК України, відповідно до якої позивач має право зменшити або збільшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову, змінити підстави або предмет позову.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно з вимогами ст.ст. 525, 526, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином відповідно до договору; одностороння відмова від виконання зобов'язання не допускається.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, укладений між сторонами договір за своєю юридичною природою є договором найму (оренди).

Відповідно до п.п.1, 5 ст.759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Статтею 762 ЦК України передбачено, що за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Згідно з ст. 774 ЦК України передання наймачем речі у користування іншій особі (піднайм) можливе лише за згодою наймодавця, якщо інше не встановлено договором або законом. Строк договору піднайму не може перевищувати строку договору найму. До договору піднайму застосовуються положення про договір найму.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання.

Як зазначено вище, умовами п.12.5 договору суборенди, в редакції, викладеній в Додатковій угоді № 1, передбачено право суборендаря відмовити від договору суборенди та розірвати його з будь-яких підстав, проте договір вважається розірваним з дня наступного за спливом двомісячного строку, який обчислюється з дати повідомлення орендаря про такий намір.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, відповідач скористався вказаним правом відмови від договору та направив на адресу позивача лист, в якому повідомив про розірвання договору суборенди з 28.10.2014р. Позивач повідомив відповідача про те, що оскільки відповідач направив лист з повідомленням про намір розірвати договір суборенди не за 3 місяці, а за 2, то позивач має право утримати орендна плату за останній місяць, отриманий позивачем у якості депозиту у розмірі 47 794,94 грн., у якості штрафної санкції згідно умов договору, та повідомляв про необхідність оплатити 64 389,39 грн. орендної плати за жовтень 2014р.

Проте, незважаючи на зазначене листування сторін та повідомлення відповідача про намір розірвати договір з 28.10.2014р., позивач обмежив доступ відповідача до орендованого приміщення, що підтверджується актом опечатування приміщення від 21.09.2014р. без присутності представника відповідача, разом з належним відповідачу майном, чим обмежив доступ відповідача до орендованого приміщення та позбавив його права розпоряджатися належним йому майном.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідач неодноразово направляв на адресу позивача листи, в яких просив позивача повернути належне відповідачу майно, проте позивач майно відповідача останньому не повернув та не надав доступу до орендованого приміщення, при цьому позивач, у позовній заяві, безпідставно посилається на те, що відповідач не вчиняв жодних дій, направлених на вивезення належного йому майна з орендованого приміщення.

Місцевим господарським судом вірно встановлено, що відповідач вчиняв дії направлені на звільнення орендованого приміщення та вивезення свого майна, на підтвердження чого ним надані звернення до Дарницького РУ ГУ МВС України у м. Києві, лист № 368 від 27.10.2014р. про повернення майна та акт, складений представниками відповідача у присутності третіх не зацікавлених осіб про намір відповідача забрати належне йому майно.

Однак, незважаючи на вказані перепони відповідачу у звільненні орендованих приміщень, позивач здійснив нарахування штрафних санкцій, за не звільнення відповідачем орендованого приміщення та за не повернення приміщення по акту.

Окрім цього, матеріалами справи підтверджується, що 06.02.2015 представниками позивача у одноособовому порядку складено опис майна, що було опечатано у спірному орендованому приміщення та вивезено позивачем. На час розгляду справи у суді першої інстанції, за доводами відповідача йому не відомо про місцезнаходження належного йому майна.

З огляду на встановлені фактичні обставини справи, господарський суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що оскільки відповідач фактично не користувався орендованим приміщення з 21.09.2014р. та був позбавлений можливості потрапити до орендованого приміщення, внаслідок його опечатування, є безпідставними та необґрунтованими вимоги позивача про стягнення з відповідача грошових коштів з орендної плати у розмірі 64389,39 грн. за жовтень 2014р., при цьому судом також обґрунтовано зазначено, що на рахунку позивача повинні обліковуватися грошові кошти у розмірі 47 794,94 грн., які утримані згідно п. 3.1.2 договору.

Також колегія суддів Київського апеляційного господарського суду погоджується із висновком місцевого господарського суду про те, що не підлягають задоволенню вимоги позивача про стягнення з відповідача санкції у вигляді подвійної орендної плати за прострочення повернення приміщення у розмірі 504 186,09 грн. за період з листопада 2014р. по лютий 2015р., оскільки прострочення сталось не з вини відповідача, що вірно встановлено судом. Також не підлягають задоволенню вимоги про стягнення з відповідача пені нарахованої на суму заборгованості з орендної плати за жовтень 2014р. у розмірі 9815,41 грн. внаслідок її відсутності та неустойки за прострочення повернення приміщення у розмірі 37806,50 грн.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного та обґрунтованого висновку про задоволення позовних вимог позивача частково, в частині стягнення заборгованості з відшкодування експлуатаційних витрат за серпень - вересень 2014р. у розмірі 22558,26 грн. та пені нарахованої на заборгованість з відшкодування експлуатаційних витрат за період серпень - вересень 2014 року у розмірі 3376,46 грн..

Відповідно до ч. 1 статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Статтею 34 ГПК України встановлено, що господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

При прийнятті оскаржуваного судового рішення місцевий господарський суд, керуючись, зокрема, приписами наведених норм, на підставі повного та всебічного дослідження фактичних обставин справи і перевірки їх наявними доказами з урахуванням визначених позивачем меж позовних вимог, дійшов правомірного висновку щодо часткового задоволення позовних вимог.

Таким чином, наведене вище та докази, які містяться в матеріалах справи, спростовують доводи скаржника, викладені в апеляційній скарзі.

За таких обставин висновки суду першої інстанції про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, а тому рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 910/13666/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 99, 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Гросленд" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 28.09.2015 у справі № 910/13666/15 - без змін.

2. Матеріали справи № 910/13666/15 повернути до господарського суду міста Києва.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя В.О. Зеленін

Судді Е.О. Шевченко

О.Ф. Синиця