Постанова № 55867159, 16.02.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016 року Справа № 904/9310/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Дмитренко Г.К.- доповідач

суддів: Виноградник О.М., Джихур О.В.

при секретарі: Ситниковій М.Ю.

За участю представників сторін:

від позивача:ОСОБА_1 представник, довіреність №14-138 від 13.05.2014 р.;

представник відповідача в судове засідання не зявився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі № 904/9310/15

за позовом публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до Нікопольського комунального підприємства Нікопольтеплоенерго, м.Нікополь Дніпропетровської області

про стягнення 2854396 грн. 33 коп.

У судовому засіданні оголошувалась перерва з 26.01.2016 року по 16.02.2016 року (ст. 77 Господарського процесуального кодексу України).

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року (суддя Назаренко Н.Г.) з комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" стягнуто 48353 грн. 75 коп. пені, 2587331 грн. 46 коп. інфляційних втрат, 141954 грн. 89 коп. 3% річних, 42389 грн. 91 коп. судового збору. В решті позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить зазначене рішення скасувати в частині відмови у задоволенні позовних вимог щодо стягнення пені в сумі 48353 грн. 75 коп., посилаючись на неповне зясування обставин, що мають значення для справи, недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд визнав встановленими, та порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі позивач зазначає, що оскаржуване рішення в частині обґрунтування зменшення розміру неустойки містить лише доводи та аргументи, на яких ґрунтувалося клопотання відповідача щодо зменшення розміру неустойки, а отже судом першої інстанції не виконані вимоги закону щодо оцінки майнового стану обох сторін, які беруть участь у зобовязанні. Крім того позивач посилається на недоведення винятковості обставин у даній справі, а також на те, що судом неправомірно самостійно визначено розмір пені з урахуванням того, що сторони визначили вид забезпечення виконання зобовязання у пункті 7.2 договору.

Комунальне підприємство Нікопольтеплоенерго у відзиві на апеляційну скаргу просить в її задоволенні відмовити, а рішення господарського суду залишити без змін. Відповідач у відзиві на апеляційну скаргу зазначає, що позовні вимоги в частині прострочення сплати зобовязань визнав в повному обсязі. З розрахунком суми пені, 3% річних та інфляційних втрат за порушення зобовязання погодився.

Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, розглянувши матеріали справи, суд

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулося до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з комунального підприємства Нікопольтеплоенерго 96707 грн. 49 коп. пені, 2615733 грн. 95 коп. інфляційних втрат та 141954 грн. 89 коп. 3% річних. Позовні вимоги мотивовано неналежним виконанням відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року №13/2301-БО-3 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений природний газ, що встановлено у рішенні господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 904/2437/14. У зв'язку з невиконанням комунальним підприємством Нікопольтеплоенерго рішення у справі №904/2437/14 публічне акціонерне товариство "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" звернулось до господарського суду з даним позовом про стягнення пені, інфляційних втрат та 3% річних, нарахованих на суму основного боргу за період, що слідує за періодом, за яким стягнуто такі суми рішенням господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 904/2437/14.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2437/14 позов публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" задоволено частково. Стягнуто з комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" 3482092 грн. 21 коп. основного боргу, 103734 грн. 96 коп. пені, 65595 грн. 03 коп. 3% річних, 38224 грн. 76 коп. інфляційних втрат та 73080 грн. судового збору. В решті позову відмовлено.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України від 01.10.2014 року постанову Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року та рішення господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року у справі № 904/2437/14 залишено без змін.

В силу вимог частини 3 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, рішенням господарського суду від 20.05.2014 року у справі № 904/2437/14, в якій сторони є ті ж, що і у даній справі, - № 904/9310/15, встановлено факт неналежного виконання комунальним підприємством "Нікопольтеплоенерго" договору купівлі-продажу природного газу від 21.12.2012 року №13/2301-БО-3 в частині розрахунків за отриманий природний газ.

Крім основної заборгованості з комунального підприємства "Нікопольтеплоенерго" судовим рішенням у справі № 904/2437/14 стягнуто 103734 грн. 96 коп. пені за період прострочення з 14.02.2013 року по 27.03.2014 року, 65 595 грн. 03 коп. 3% річних за період з 14.02.2013 року по 27.03.2014 року та 38224 грн. 76 коп. інфляційних втрат за період з травня 2013 року по лютий 2014 року. Ці періоди зазначені у рішенні господарського суду Дніпропетровської області від 20.05.2014 року та у постанові Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 16.07.2014 року у справі № 904/2437/14.

Предметом позову у даній справі є стягнення 96707 грн. 49 коп. пені за період прострочення з 28.03.2014 року по 13.07.2015 року, 2615733 грн. 95 коп. втрат від інфляції з квітня 2013 року по червень 2015 року включно та 141954 грн. 89 коп. 3% річних за період з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року.

Доказів сплати заборгованості у сумі 3482092 грн. 21 коп. відповідачем станом на 05.08.2015 року не надано, а тому позивач має право на стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних в силу наступного.

Статтею 629 Цивільного кодексу України визначено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

У відповідності із ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Статтею 526 Цивільного кодексу України та ст. 193 Господарського кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

В силу статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Відповідно до статті 202 Господарського кодексу України господарське зобов'язання припиняється: виконанням, проведеним належним чином; зарахуванням зустрічної однорідної вимоги або страхового зобов'язання; у разі поєднання управненої та зобов'язаної сторін в одній особі; за згодою сторін; через неможливість виконання та в інших випадках, передбачених цим Кодексом або іншими законами. Господарське зобов'язання припиняється також у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду. До відносин щодо припинення господарських зобов'язань застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною першою статті 598 Цивільного кодексу України унормовано, що зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом, зокрема, виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 цього Кодексу).

Отже, чинне законодавство не пов'язує припинення грошового зобов'язання з наявністю судового рішення про стягнення боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних від простроченої суми чи відкриттям виконавчого провадження з примусового виконання такого рішення, а наявність судових актів про стягнення заборгованості не припиняє грошових зобов'язань боржника та не виключає його відповідальності за порушення строків розрахунків.

Приймаючи до уваги встановлений факт прострочення відповідачем виконання основного грошового зобов'язання та обґрунтовані розрахунки позивача, вимоги про стягнення з відповідача 141954 грн. 89 коп. 3 % річних з 28.03.2014 року по 05.08.2015 року обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Належна до стягнення сума втрат від інфляції (2587331 грн. 46 коп.) господарським судом визначена правильно, з урахуванням розяснень, викладених у п. 3.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року №14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань".

У відповідності із ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ст. 549 Цивільного кодексу України).

Відповідно ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором (ч.6 ст.231 Господарського кодексу України).

Згідно частини 2 ст. 551 Цивільного кодексу України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Статтею 3 Закону України „Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1. цього договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

За розрахунком позивача, який перевірений апеляційним господарським судом та визнаний правильним, сума пені за прострочення виконання відповідачем зобовязання по оплаті поставленого природного газу за загальний період з 28.03.2014 року по 05.08.2014 року складає 96707 грн. 49 коп.

16.11.2015 року комунальним підприємством Нікопольтеплоенерго до суду першої інстанції подано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) на 50% (а.с. 43).

Судом першої інстанції задоволено клопотання Нікопольського комунального підприємства Нікопольтеплоенерго та зменшено суму нарахованої пені на 50%, тобто із 96707 грн. 49 коп. судом стягнуто 48353 грн. 75 коп.

В силу ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно ст. 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Частиною 3 ст. 551 Цивільного кодексу України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін і оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема, із розміром збитків кредитора, враховує інтереси обох сторін. Колегія суддів вважає, що в даному випадку судом першої інстанції враховано інтереси сторін та правомірно зменшено суму пені на 48353 грн. 75 коп.

Відповідно пояснень відповідача, наведених у відзиві на позовну заяву від 12.11.2015 року та у відзиві на апеляційну скаргу, Нікопольське комунальне підприємство Нікопольтеплоенерго є єдиним постачальником послуг централізованого теплопостачання та забезпечує опаленням 631 жилий будинок, 24 лікувальні заклади, 16 дитячих закладів, 24 учбові заклади, які постійно треба обслуговувати з метою недопущення настання ситуації, що може призвести до зупинки опалювального сезону.

На підтвердження свого скрутного фінансового стану Нікопольським комунальним підприємством Нікопольтеплоенерго надано звіт про фінансові результати (звіт про сукупний дохід) за 2014 рік та за 9 місяців 2015 року, згідно яких збиток відповідача за звітні періоди склав відповідно 9003 млн. грн. та 20678 млн. грн. (а.с. 48,49).

Грошові кошти відповідача, які містяться на його рахунках, підлягають примусовому стягненню відповідно до наказу господарського суду від 11.06.2012 року № 8/5005/4111/2012, наказу від 23.06.2014 року № 904/2440/14 та зведеного виконавчого провадження від 18.05.2013 року № 22-1 на загальну суму 13 988 246 грн., від 28.01.2014 року на загальну суму 21 319 277 грн. 69 коп. (а.с. 50-51, 52, 53, 54, 55, 56-57).

Арешт рахунків Нікопольського комунального підприємства Нікопольтеплоенерго унеможливлює стабільну роботу підприємства, а саме ставить під загрозу своєчасність оплати вартості спожитої електроенергії, не дозволяє підприємству, яке працює за чотириденним робочим графіком на тиждень, своєчасно виплачувати заробітну плату, не дозволяє підприємству своєчасно виконувати зобов'язання з погашення кредиту, не дозволяє виділяти будь-які кошти для фінансування технологічного процесу підприємства та ставить під сумнів проведення планових ремонтних робіт в міжопалювальний період.

Постановою Кабінету Міністрів України від 18.06.2014 року № 217 затверджено Порядок розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки підприємства зі спеціальним режимом використання для проведення розрахунків з гарантованим постачальником природного газу. Тобто кошти, що надходять від споживачів всіх категорій (населення, бюджетні установи та інші споживачі), автоматично перераховуються на рахунки зі спеціальним режимом використання.

Позивач в апеляційній скарзі зазначає, що господарським судом не враховано інтереси публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" та не взято до уваги негативні наслідки, спричинені позивачу простроченням виконання зобовязання відповідачем.

Позивач стверджує, що збиток компанії складає більш 5 млрд. грн., посилаючись при цьому на звіт про фінансові результати за 2014 рік.

Суд апеляційної інстанції враховує, що згідно наданого позивачем проміжного звіту про фінансові результати збиток компанії за 6 місяців 2014 року склав 4468389 тис. грн. (а.с. 62-63).

Позивач в апеляційній скарзі вказує, що за договором від 21.12.2012 року №13/2301-БО-3 постачався імпортований природний газ, який закуповується за зовнішньоекономічними контрактами, якими встановлені чіткі строки розрахунків за поставлений газ. Внаслідок несвоєчасного проведення розрахунків за спожитий природний газ позивач змушений залучати комерційні кредити за ринковими відсотковими ставками.

Статтею 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В силу ч.1 ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" не надано доказів на підтвердження доводів щодо залучення комерційних кредитів для проведення розрахунків з контрагентами за зовнішньоекономічними контрактами.

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи інтереси обох сторін, а також те, що отриманий природний газ використовувався Нікопольським комунальним підприємством Нікопольтеплоенерго не для власних виробничих потреб, а спрямовувався для виробництва теплової енергії, яка споживалась населенням, бюджетними установами, державними і комунальними закладами, і те, що поступове збільшення розміру збитків відповідача свідчить про наявність реальної загрози його банкрутства, судом першої інстанції обґрунтовано зменшено суму пені за порушення відповідачем грошового зобовязання на 50%.

За таких обставин колегією суддів відхиляються доводи публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", наведені в апеляційній скарзі.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 08.12.2015 року у справі № 904/9310/15 залишити без змін, а скаргу публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" без задоволення.

Головуючий суддя Г.К. Дмитренко

Суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

повний текст постанови виготовлений 17.02.16р.