Рішення № 55867040, 10.02.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р.Справа № 922/22/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Аріт К.В.

при секретарі судового засідання Горбачовій О.В.

розглянувши справу

за позовом Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України", м.Київ до Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", м.Первомайський Харківської області про стягнення 1 379 684,66 гривень за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (дов.№14-94 від 18.04.2014 року);

відповідача - ОСОБА_2 (дов. б/н від 13.08.2015 року).

ВСТАНОВИВ:

04.01.2016 р. позивач, ПАТ "НАК "Нафтогаз України", звернувся до господарського суду Харківської області з позовною заявою про стягнення з відповідача - Первомайського комунального підприємства "Тепломережі", 1379684,66 гривень, з яких 869 382,72 грн. інфляційних, 75 978,36 грн. 3% річних, 434323,58 грн. пені. Позивач зазначив, що заборгованість виникла за неналежне виконання відповідачем умов договору купівлі-продажу природного газу №1962/14-ТЕ-32 від 27.12.2013 р. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судовий збір.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.01.2016р. було прийнято вищевказану позовну заяву до розгляду. Провадження у справі було порушено та призначено до розгляду у судовому засіданні на 02.02.2016р.

22.01.2016 р. відповідач надав до суду за супровідним листом (вх.№2029) витребувані судом документи, в т.ч. відзив.

29.01.2016 р. відповідач надав до суду клопотання (вх.№2891) про зменшення розміру штрафних санкцій на 85%.

У судовому засіданні 02.02.2016 р. було оголошено перерву до 10.02.2016 р.

10.02.2016 р. відповідач надав до суду заперечення на позов (вх.№4406).

Судом були досліджені та долучені до матеріалів справи всі надані документи.

Представник позивача у судовому засіданні 10.02.2016 р. позов підтримав, змін не мав, заперечував проти зменшення розміру пені на 85 відсотків.

Представник відповідача у судовому засіданні 10.02.2016 р. проти позову заперечував частково, з підстав, зазначених у відзиві, просив суд зменшити розмір пені на 85 відсотків.

Враховуючи те, що норми ст.65 Господарського процесуального кодексу України щодо обов'язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а п.4 ч.3 ст.129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що в межах наданих йому повноважень створені належні умови для надання сторонами доказів та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

Отже, суд, зясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, встановив наступне.

27.12.2013р. сторони уклали договір купівлі-продажу природного газу №1962/14-ТЕ-32. Відповідно до розділу 1 Договору, продавець зобов'язався поставити покупцеві імпортований природний газ у 2014 р. виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями, національними творчими спілками та їх регіональними осередками, а покупець-відповідач зобов'язався прийняти та оплачувати газ на умовах цього договору.

На виконання умов договору позивач поставив протягом січня-грудня 2014 р., а відповідач прийняв природний газ в обсязі 8476,8 тис. куб.м. на загальну суму 11097826,56 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу від 31.01.14р., 28.02.14р., 31.03.14р., 30.04.14р., 31.10.14р., 30.11.14р., 31.12.14р. Проте, відповідач розрахувався невчасно, порушивши п. 6.1 Договору.

П.6.1 Договору встановлено, що оплата за газ здійснюється виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Проте, відповідач в порушення умов укладеного договору, у встановлені строки свої зобовязання по оплаті отриманого ним природного газу виконав несвоєчасно, внаслідок чого позивачем були нараховані 3% річних, інфляційні витрати та пеня.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується відповідачем несвоєчасність оплати за отриманий природний газ.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд дійшов висновку про часткову відмову у позові, виходячи з наступного.

За приписами ст.526 Цивільного кодексу України (надалі ЦК України) зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з ч.1 ст. 611 ЦК України, а також ст.174, 216, 218 ГК України, порушення умов зобовязання тягне за собою настання правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч.2 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обовязків є, зокрема, договори та інші правочини. Як зазначається у ч.1 ст.626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну чи припинення цивільних прав та обовязків.

Отже, розглянувши надані суду докази, суд встановив, що відповідно до ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання повинен сплатити кредитору суму грошового боргу з урахуванням індексів інфляції та 3% річних.

Вимагати сплати суми боргу з врахуванням індексу інфляції є правом кредитора, яке він може реалізувати, а може від нього відмовитися. Проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов'язань та можуть стягуватися поряд із пенею.

Щодо заперечень відповідача стосовно невірного розрахунку інфляційних, суд їх спростовує, з огляду на наступне.

Позивач, нараховуючи 3% річних та інфляційні втрати на суму основної заборгованості, посилається на ч.2 ст. 625 ЦК України, відповідно до якої, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Як свідчать матеріали справи, позивачем здійснено нарахування інфляційних по кожному періоду окремо, про що свідчать надані розрахунки. Розрахунки перевірено судом та встановлено їх відповідність як фактичним обставинам справи, так і положенням чинного законодавства.

Так, позивачем здійснено нарахування інфляційних втрат по кожному періоду окремо. Дослідивши надані позивачем розрахунки інфляційних втрат та перевіривши їх за даними бази «Законодавство» та «Ліга», суд встановив, що позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Доводи відповідача стосовно порушення позивачем порядку застосування індексів інфляції, суд до уваги не приймає, оскільки вони не містять обґрунтованого та правового підґрунтя.

Так, відповідач посилається на те, що позивач при обрахуванні інфляційних неправильно застосовує сукупний індекс інфляції, не округлюючи число відсотків до одного знаку після коми.

Суд зазначає, що відповідне округлення до одного знаку після коми дійсно має місце у Рекомендаціях Верховного Суду України, однак, вказані рекомендації, по-перше, не мають обовязкового характеру та не містять положень стосовно необхідності застосування сукупних індексів інфляції, округлених до одного знаку після коми, а лише наводять порядок (схему) обрахування сукупного індексу інфляції за певний спірний період та визначення суми заборгованості з урахуванням сукупного індексу інфляції за спірний період.

По-друге, як вже зазначено вище, правомірність заявлених до стягнення сум інфляційних втрат перевірено за даними інформаційно-пошукових систем «Законодавство» та «Ліга».

За таких обставин, позовні вимоги позивача в сумі 869 382,72 грн. інфляційних, та 75 978,36 грн. 3% річних є обґрунтовані і підлягають задоволенню.

Також, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 434323,58 гривень пені.

На підставі п.7.3 укладеного договору поставки природного газу, у разі невиконання покупцем умов п.6.1 цього договору щодо порядку проведення розрахунків, покупець зобовязується (крім суми заборгованості) сплатити пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Пунктом 9.3. Договору встановлено, що строк, у межах якого сторони можуть звернутись до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафів, пені, відсотків річних, інфляційних, встановлюється у 5 років.

За змістом ч.1 ст.230 ГК України пеня є господарською (штрафною) санкцією у вигляді грошової суми, яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Відповідно до ч.З ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

В ч.1 ст.550 ЦК України зазначається те, що право на неустойку (штраф, пеню) виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання.

Згідно з п.6 ст.232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Судом встановлено, що відповідач своєчасно не сплатив на користь позивача борг, у зв'язку з чим, у останнього виникло право на стягнення пені.

Відповідачем, в свою чергу, було заявлено клопотання про зменшення розміру пені на 85 %.

Відповідно до ч.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Частина 233 Господарського кодексу України передбачає, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Вказана норма кореспондується з пунктом 3 частини першої статті 83 Господарського процесуального кодексу України, згідно з яким господарський суд, приймаючи рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Відповідно до п.3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., а також в пункті 2.4 роз'яснення Вищого арбітражного суду України від 29.04.94 р. №02-5/293 "Про деякі питання практики застосування майнової відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань" та пункті 3.9.2 роз'яснення Вищого арбітражного суду від 18.09.1997р. № 02-5/289 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України" зазначено, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (п. З ст. 83 ГПК України), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони ( в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо.

Зі змісту наведених норм випливає, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд бере до уваги майновий стан сторін та оцінює співвідношення розміру заявлених штрафних санкцій, зокрема із розміром збитку.

Крім того, як необхідність використання права на зменшення розміру штрафних санкцій так розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Відповідач просить зменшити розмір пені на 85 %, посилаючись на те, що тривалий час підприємство знаходилось у тяжкому фінансовому стані, викликаному зокрема неплатежами різних категорій споживачів за спожиту теплову енергію, невідповідністю тарифів за теплову енергію для населення фактичним витратам на її виробництво. Також, зазначив, що сплата штрафних санкцій в даному випадку зачіпає не лише майнові інтереси відповідача, а й інші інтереси, зокрема можливість забезпечувати централізоване теплопостачання установам бюджетної сфери та послуг з теплопостачання населенню м. Харкова.

Суд приймає до уваги особливості здійснення господарської діяльності у сфері купівлі-продажу газу виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійним організаціям та національними творчими спілками та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що провадять господарську діяльність в цій галузі, вбачається, що відповідач був позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків за придбаний природний газ, проте це не звільняє його від взятих на себе обовязків за договором.

Причиною важкого фінансового стану відповідача є невиконання державою зобов'язань по перерахуванню субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, тоді як тариф в 2014 р. не покривав фактичні витрати КПК "Тепломережі" на вироблення, транспортування та відпуск теплової енергії для споживачів, що відносяться до зазначеного договору. Не зважаючи на це, відповідач повністю розрахувався за спожитий у 2014 р. природний газ.

Відповідач є комунальним підприємством, фінансування якого здійснюється за рахунок платежів від наданих послуг населенню та підприємствам, установам, організаціям, фінансується за рахунок бюджетних коштів та не є організацією, метою створення якої є отримання прибутку. Першочерговим завданням та ціллю підприємства відповідача є надання населенню та підприємствам міста послуг із енергопостачання.

Також, суд приймає також до уваги ступень виконання зобов'язань, а саме: те, що відповідачем повністю погашено основну заборгованість.

За таких обставин, суд вважає даний випадок винятковим, оскільки: по-перше, зобовязання не виконувались з обєктивних причин, зокрема, у звязку з важким фінансовим становищем відповідача внаслідок невиконання бюджетними установами зобовязань за надані послуги; по-друге, відповідачем частково виконані зобовязання, що підтверджується матеріалами справи та не оспорюється позивачем; по-третє, предметом діяльності відповідача є виробництво, транспортування, розподіл та реалізація теплової енергії усім групам споживачів за тарифами, що регулюються відповідно до чинного законодавства, по п'яте відповідач є виконавцем послуг з централізованого теплопостачання та підігріву гарячої води в житловому фонді комунальної власності відповідної територіальної громади, надмірно великі суми штрафних санкцій, джерел покриття яких у відповідача немає, може привести до численних аварій, у зв'язку з недостачею коштів на ремонт і заміну трубопроводів, строк експлуатації яких давно минув.

Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність використання такого права, про задоволення клопотання відповідача та про зменшення пені на 85 %, та стягнути з відповідача на користь позивача 65148,54 грн. пені.

В стягненні 369175,04 грн. пені слід відмовити.

Така правова позиція підтверджується постановами Вищого господарського суду України від 19.12.2012 р. по справі №5023/3165/12, від 17.01.2013 р. по справі №5023/3166/12, від 01.04.2013 р. по справі №5023/4764/12, від 10.04.2013 р. по справі №5023/5039/12.

Крім того, відповідач у наданих до суду запереченнях просив суд застосувати строк позовної давності щодо вимоги про стягнення пені.

П.9.3. спірного договору сторони погодили, що строк, у межах якого сторони можуть звернутися до суду з вимогою про захист своїх прав за цим договором (строк позовної давності), у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних, встановлюється тривалістю у 5 (п'ять) років.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками. Ніяких зауважень щодо змісту договору від сторін не поступало. Вказаний пункт договору є дійсний, сторонами не оспорений. Таким чином, сторони встановили в договорі більш тривалу позовну давність, чим передбачена законодавстом.

Отже, суд відмовляє в застосуванні позовної давності щодо стягнення пені.

Відповідно до п.3.16.5 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 р., судовий збір у разі зменшення судом розміру неустойки покладається на відповідача повністю без урахування зменшення неустойки.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст.ст.44, 49 Господарського процесуального кодексу України, відповідно до яких, судовий збір покладається на відповідача.

За таких обставин, суд, керуючись ст.193, 218, 233 Господарського кодексу України, ст.ст. 525, 526, 530, 610, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Первомайського комунального підприємства "Тепломережі" (64102, Харківська обл., м.Первомайський, Мікрорайон-1/2, Дитячий садок №9, код ЄДРПОУ 31679569) на користь Публічного акціонерного товариства "НАК "Нафтогаз України" (01001, м.Київ, вул.Б.Хмельницького, 6, код 20077720) 65148,54 гривень пені, 869382,72 гривень інфляційних, 75978,36 гривень 3% річних, та 20695,27 гривень судового збору.

Видати відповідний наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 12.02.2016 р.

Суддя ОСОБА_3

Справа №922/22/16