Ухвала суду № 55867037, 16.02.2016, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

УХВАЛА

"16" лютого 2016 р.Справа № 924/39/15

Господарський суд Хмельницької області у складі:

головуючий суддя Магера В.В., суддя Гладій С.В., суддя Субботіна Л.О. розглянувши матеріали справи

За позовом Публічного акціонерного товариства „ОСОБА_1 Аваль в особі Хмельницької обласної дирекції, м. Хмельницький

до Публічного акціонерного товариства „Проскурів, с. Розсоша Хмельницький район Хмельницька область

про звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: на приміщення ресторан „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44 та нежитлове приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 1Б, які належать відповідачу, шляхом продажу з публічних торгів відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження по ціні, яка буде встановлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні, для погашення заборгованості за кредитним договором №010/02-07/1-8796 від „27 лютого 2007 року в розмірі: відсотки за користування кредитними коштами у національній валюті - 1 779 144,99 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 42 705,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів - 42 705,74 грн.; відсотки за користування кредитними коштами - 252 805,81 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 8 658,22 доларів США, що в еквіваленті складає 129 640,10 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів в іноземній валюті - 91 179,99 грн., що в еквіваленті складає 1 365 243,59 грн.

За участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_2 за довіреністю №540/12 від 23.10.2012р.;

від відповідача: ОСОБА_3 - за довіреністю №03/02 від 14.01.2016р.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом, згідно якого просить звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на приміщення ресторан „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44 та нежитлове приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, вул. Свободи, 1Б, які належать відповідачу, шляхом продажу з публічних торгів відповідно до вимог Закону України „Про виконавче провадження по ціні, яка буде встановлена незалежним суб'єктом оціночної діяльності у виконавчому провадженні, для погашення заборгованості за кредитним договором №010/02-07/1-8796 від „27 лютого 2007 року в розмірі: відсотки за користування кредитними коштами у національній валюті - 1 779 144,99 грн.; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 42 705,74 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів - 42 705,74 грн.; відсотки за користування кредитними коштами - 252 805,81 доларів США; пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами - 8 658,22 доларів США, що в еквіваленті складає 129 640,10 грн., пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів в іноземній валюті - 91 179,99 грн., що в еквіваленті складає 1 365 243,59 грн.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що 27.02.2007р. між ВАТ „Проскурів та Хмельницькою обласною дирекцією ВАТ „ОСОБА_1 Аваль був укладений кредитний договір №010/02-07/1-8796 про надання кредиту для використання на розвиток бізнесу та рефінансування кредитної заборгованості в Хмельницькій ОД ВАТ „ОСОБА_1 Аваль в сумі 1 250 000,00 доларів США строком до 04.02.2017р. із сплатою 13,00 % річних за користування кредитними коштами.

Відповідно до ч.1 п.2 п.1.1 кредитного договору ОСОБА_1 надав кредитні кошти позичальнику у сумі 1 250 000,00 доларів США, тим самим виконав свої зобов'язання перед боржником за кредитним договором №010/02-07/1-8796 від 27 лютого 2007 року повністю. Банк відкрив кредитну лінію та зазначені кошти в повній сумі зарахував на поточний валютний рахунок №260011887 в ХОД „ОСОБА_1 Аваль, МФО 315966.

Вказує, що факт надання кредитних коштів був встановлений судовими рішеннями та відповідно до ст.61 ЦПК України не потребує додаткового доказування. Так, рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2011 року відносно ПАТ „Проскурів у судовій справі №9/5025/413/11 та рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 27.03.2012 року відносно ОСОБА_4 постановлено стягнути заборгованість за вищевказаним кредитним договором.

Позивач посилається на те, що „08 жовтня 2009р. відповідач звернувся в Хмельницьку обласну дирекцію ВАТ „ОСОБА_1 Аваль із заявою про рефінансування частини заборгованості по кредитному договору №010/02-07/1-8796 від 27.02.2007 року у гривню в сумі 258 866,91 доларів США з наданням відстрочки в погашенні тіла кредиту до кінця строку кредитування, терміном на 36 місяців під 24% річних.

При цьому, 11.12.2009р. між Банком та ВАТ „Проскурів була укладена додаткова угода №010/02-07/1-8796/2 до кредитного договору №010/02-07/1-8796 від 27.02.2007р.. відповідно до якої частина заборгованості була переведена у гривню, а частина заборгованості залишилась обліковуватись у Банку у доларах США. Одночасно із укладанням цієї додаткової угоди сторони домовились укласти додаток №1 та додаток №2 (графіки повернення кредиту та сплати інших платежів) до договору в новій редакції. Зазначені обставини також були перевірені та встановлені в ході судових слухань відповідно до вищезазначених рішеннях судів.

Крім того, 25.07.2013р. між позивачем та відповідачем був укладений додатковий договір до кредитного договору, згідно якого останні підтвердили, що станом на дату підписання цього Додаткового договору (25.07.2013р.) заборгованість Позичальника перед Позивачем за відсотками за користування кредитними коштами по Кредитному договору №010/02-07/1-8796 від 27.02.2007 року (надалі - кредитний договір) складає 360 793,87 доларів США та 1 316 191,80 гривень.

При цьому, сторони підтвердили, що частина заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами була заявлена кредитором в позовній заяві до позичальника у судовій справі №9/5025/413/11 та присуджена до стягнення за рішенням Господарського суду Хмельницької області від 21.11.2011 року в сумі 1 374 215, 20 грн.

Підписанням цього додаткового договору Сторони дійшли згоди про встановлення графіку погашення залишку заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, які були предметом розгляду в суді за позовом Банку до Відповідача в справі 9/5025/413/11, шляхом їх погашення в сумі 1 309 641,64 гривень. Відповідач зобов'язується сплатити Банку до 04 лютого 2017р. шляхом перерахування коштів на рахунок №290961020, код за ЄДРПОУ 22985158, МФО 315966, одержувач: Хмельницька обласна дирекція АТ „ОСОБА_1 Аваль згідно встановленого графіку.

Посилається на те, що інша частина заборгованості по відсотках за користування кредитними коштами, яка не була предметом розгляду у судовій справі №9/5025/413/11 складала 252 805,81 доларів США та 863 975,35 грн. підлягала сплаті відповідачем із встановленням відповідного графіку платежів, який наведено у позовній заяві.

Позивач стверджує, що станом на „26 листопада 2014 року відповідач, як Позичальник, не виконує свої зобов'язання за кредитним договором. Відтак, заборгованість відповідача перед позивачем станом на 26.11.2014р. складає еквівалент в національній валюті 7 172 584,10 грн. (курс долара США станом на 26.1 1.2014 року складав 14,97 грн. за 1 долар США). Заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами у національній валюті складає - 1 779 144,99 грн. Пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами у національній валюті складає - 42 705,74 грн. Пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів у національній валюті складає - 42 705,74 грн.

Відповідно до розрахунку штрафних санкцій (п. 4.1.1. договору) сторони передбачили, що за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами, у визначені договором строки, Позичальник зобов'язаний сплатити Банку пеню від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла на час виникнення заборгованості, за кожен день прострочення.

При цьому, позивачем нараховано заборгованість за відсотками за користування кредитними коштами в іноземній валюті складає - 252 805,81 доларів США, що в еквіваленті складає 3 785 277,07 грн.; Пеня за несвоєчасну сплату відсотків за користування кредитними коштами в іноземній .валюті складає - 8 658,22 доларів США, що в еквіваленті складає 129 640,10 грн. Пеня за несвоєчасну сплату кредитних коштів в іноземній валюті складає - 91 179,99 грн., що в еквіваленті складає 1 365 243,59 грн.

Позивач вказує, що в забезпечення виконання умов кредитного договору 28.02.2007р. між сторонами був укладений договір іпотеки, посвідчений приватним нотаріусом Хмельницького міського нотаріального округу ОСОБА_5, із послідуючими змінами та доповненнями від „25 липня 2013 року, відповідно до якого в забезпеченні перебуває: ресторан „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 кв.м. за адресою: м. Хмельницький, Проскурівська, 44, та нежитлове приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 кв.м., за адресою м. Хмельницький, Свободи, 1Б.

Відповідно до ст.589 ЦК України у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває права звернення стягнення на предмет застави. За рахунок предмета застави заставодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

При цьому, 21.10.2014р. відповідачеві за юридичною та фактичною адресою розташування була направлена вимога про усунення порушень відповідно до ст. 35 Закону України „Про іпотеку та надано строк для їх усунення. Копія вимоги за вих.№140-13-0-00/16-319 від 21.10.2014 року додається. Вимога не була виконана відповідачем.

У ході розгляду справи за клопотанням відповідача, ухвалою суду від 27.05.2015р. було призначено судову експертизу, проведення якої доручено Хмельницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (29013, м. Хмельницький, вул. Володимирська, 109).

21.10.2015 року на адресу суду Хмельницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз за вх.№05-22/11636/15 було повернуто матеріали справи №924/39/15 разом із висновком експерта №1602/1603/15-26 від 20.10.2015 року. У звязку із чим, ухвалою суду від 26.10.2015р. провадження у справі було поновлено для подальшого розгляду справи.

В засідання суду 16.02.2016р. прибули представники позивача та відповідача, разом із тим судовий експерт в засідання суду не прибув, причини неявки суд не повідомив, письмових пояснень стосовно складеного ним висновку до суду на час розгляду справи судом не надходило.

Представник позивача в засіданні суду підтримав подані до суду письмові пояснення за вих.№140-5-5-00/11-084 від 15.01.3016р. Відповідно до вказаних пояснень позивач вказує, що у висновку від 20.10.2015р. судовий експерт діючи відповідно Закону України „Про судову експертизу не належним чином обґрунтував вартість вищеназваних приміщень.

Позивач зазначає, що оцінюючи іпотечне приміщення що у м. Хмельницький, по вул. Проскурівська, 44, судовий експерт не звернув увагу на те, що відповідач повністю переобладнав та добудував приміщення ресторану на що і наголошує представник відповідача в своєму клопотанні. Експерт проводивши оцінку добудованого приміщення не визначив загальну площу приміщення, оскільки на самовільно прибудоване приміщення відсутні документи і відповідач не надав їх, а також те, що приміщення не введено в експлуатацію. Позивач також зазначає, що відповідач ПАТ „Проскурів здійснювавши самовільно добудову до іпотечного майна дозвіл в АТ „ОСОБА_1 Аваль не отримував і добудувавши приміщення виготовив новий технічний паспорт на який експерт не звернув увагу.

З приводу визначення вартості іпотечного нежитлового приміщення магазину, загальною площею - 1162,9кв.м., що у м. Хмельницький, вул. Свободи, 1-А, то на думку позивача, експерт також не звернув увагу на те, що приміщення потребує ремонту. Таким чином, позивач зазначає, що вартість приміщення не відповідає дійсності так як зависоко оцінено. Поясненням того є, що дане приміщення прибудоване до девяти поверхового житлового будинку, що обмежує його для використання лише як магазин.

Додатково позивач повідомляє, що в позовній заяві про звернення стягнення на предмет іпотеки нежитлового приміщення магазину, загальною площею - 1162,9 кв.м., зазначена адреса: м. Хмельницький, вул. Свободи, 1-Б, тому просить суд врахувати що то є описка, так як юридична адреса: м. Хмельницький, вул. Свободи, 1- А.

З огляду на вищевикладене, позивач АТ „ОСОБА_1 Аваль, вважає вимоги відповідача щодо проведення у справі повторної експертизи частково є обґрунтованими і тому просить суд клопотання (відповідача) ПАТ „Проскурів щодо проведення повторної судової експертизи задоволити та призначити комплексну судову експертизу щодо визначення вартості ресторану „Софія та визначення загальної площі приміщення, що в м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44.

Представник відповідача в засіданні суду повідомив, що підтримує надане до суду клопотання від 25.11.2015р. про призначення повторної судової експертизи у справі.

В обгрунтування вказаного клопотання відповідачем зазначено, що висновок експерта від 20.10.2015р. №1602/1603/15-26 відповідач вважає неповним, без врахування обставин, які мають важливе значення для проведення повного дослідження та наданні об'єктивних висновків на поставлені перед експертом питання.

Відповідач вказує, що проводячи оцінку нерухомого майна, а саме приміщення ресторану „Жовтневий площею 951,1кв.м., експертом не було враховано, що в дану площу також входить 228,3кв.м. самочинно збудованих приміщень.

Відповідно до ч.1-2 ст.376 ЦК України житловий будинок, будівля, споруда, інше нерухоме майно вважаються самочинним будівництвом, якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи чи належно затвердженого проекту, або з істотними порушеннями будівельних норм і правил. Особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього.

Відповідно до ст.5 Закону України „Про іпотеку предметом іпотеки можуть бути один або декілька об'єктів нерухомого майна за таких умов: нерухоме майно належить іпотекодавцю на праві власності або на праві господарського відання, якщо іпотекодавцем є державне або комунальне підприємство, установа чи організація; нерухоме майно може бути відчужене іпотекодавцем і на нього відповідно до законодавства може бути звернене стягнення; нерухоме майно зареєстроване у встановленому законом порядку як окремий виділений у натурі об'єкт права власності, якщо інше не встановлено цим Законом.

Частина об'єкта нерухомого майна може бути предметом іпотеки лише після її виділення в натурі і реєстрації права власності на неї як на окремий об'єкт нерухомості, якщо інше не встановлено цим Законом.

Відповідач зазначає, що надаючи висновок про вартість майна за іпотечним договором від 28.02.2007р. експертом не було враховано, що 228,3 кв.м. є самочинним будівництвом, які не можуть бути предметом іпотеки, а також в подальшому відчуженні для забезпечення зобов'язань ПАТ „Проскурів перед ПАТ „ОСОБА_1 Аваль, в зв'язку з чим при визначенні вартості предмету іпотеки, експерт не мав би брати до уваги вище зазначену площу самочинного будівництва, та мав б встановити вартість приміщення з урахуванням особливості - наявності невід'ємної частини у вигляді самочинної забудови.

Не врахувавши вихідних даних про самочинне будівництво, на думку відповідача, експертом було надано неповний та необгрунтований висновок, щодо вартості майна, також це привело до порушення нормативно правових актів на підставі яких проводилась судова будівельно-технічна експертиза.

Відповідач зазначає, що під час проведення експертизи, одним з методів проведення експертом оцінки був порівняльний метод. Відповідно до п.16 Національного стандарту №1 „Загальні засади оцінки майна та майнових прав визначення ринкової вартості об'єкта оцінки за допомогою порівняльного підходу ґрунтується на інформації про ціни продажу (пропонування) подібного майна, достовірність якої не викликає сумнівів у оцінювача.

Відповідно до п.2. Національного стандарту №1 подібне майно - майно, що за своїми характеристиками та (або) властивостями подібне до об'єкта оцінки і має таку саму інвестиційну привабливість.

Відповідно до п.53 Національного стандарту №1 залежно від обраних методичних підходів та методів оцінки оцінювач повинен: зібрати та проаналізувати всі істотні відомості про об'єкт оцінки, зокрема вихідні дані про його правовий статус, відомості про склад, технічні та інші характеристики, інформацію про стан ринку стосовно об'єкта оцінки та подібного майна, відомості про економічні характеристики об'єкта оцінки (прогнозовані та фактичні доходи і витрати від використання об'єкта оцінки, у тому числі від його найбільш ефективного використання та існуючого використання); визначити правові обмеження щодо об'єкта оцінки та врахувати їх вплив на вартість об'єкта оцінки;

Однак, відповідач зазначає, що під час застосування порівняльного методу, експертом не було залучено для порівняння подібного майна, яке має невід'ємною частиною об'єкт самочинного будівництва. Також не було зазначено про таку особливість і не було встановлено особливості правового статусу самочинного будівництва яка б мала вплив при формуванні ринкової вартості об'єкту дослідження.

Крім того, експертом не було досліджено, що частина самочинного будівництва площею 75 кв.м. знаходиться на самовільно зайнятій земельній ділянці, що належить до комунальної власності Хмельницької міської ради.

Відповідно до ч.4 ст.376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.

Відповідач також зауважує, що на сьогоднішній день набрало законної сили рішення Господарського суду Хмельницької області у справі №12/11/5146, згідно якого, було зобов'язано ТОВ „Ресторан „Софія звільнити самовільно зайняту земельну ділянку площею 75 кв.м. по вул. Проскурівській 44, м. Хмельницький.

Як вказує відповідач, експертом жодним чином не було враховано, що предмети іпотеки розташовані на земельних ділянках, які не належать ПАТ „Проскурів. Земельна ділянка під приміщенням ресторану „Жовтневий, за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська 44 перебуває у постійному користуванні ТОВ „Ресторан „Жовтневий, на підставі акту на постійне користування земельною ділянкою. Приміщення по вул. Свободи 1А в м. Хмельницькому розташоване на земельній ділянці комунальної власності Хмельницької міської ради. Крім того, експертом не було встановлено, що невід'ємна частина приміщення по вул. Свободи 1А також перебуває у комунальній власності міста.

Окрім того, відповідач вказує, що в супереч вимогам ухвали суду щодо встановлення вартості майна, експертом було проведено будівельно-технічну експертизу, яка ухвалою господарського суду передбачена не була. Зокрема, п.п.5.1 (Розділу „Інженерно-транспорті експертизи) Інструкції про призначення та проведення судових експертиз та експертних досліджень затверджена Наказ Міністерства юстиції України 08.10.1998р. № 53/5 визначає основні завдання будівельно-технічної експертизи, серед яких визначення вартості нерухомого майна не передбачено. Натомість, на думку відповідача, доцільніше було провести будівельно-оціночну експертизу, яка передбачена п.п.5.2. даного розділу.

Відповідно до п.15.2 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу, у цих випадках господарський суд має виходити з такого - повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи.

Відповідно до п.18 Постанови пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики призначення судової експертизи у перевірці й оцінці експертного висновку господарським судам слід з'ясовувати: чи було додержано вимоги законодавства у призначенні та проведенні судової експертизи; чи не було обставин, які виключали участь експерта у справі; компетентність експерта, якщо проведення судової експертизи доручено окремій особі, і чи не вийшов він за межі своїх повноважень; повноту відповідей на порушені питання та їх відповідність іншим фактичним даним; узгодженість між дослідницькою частиною та підсумковим висновком судової експертизи; обґрунтованість експертного висновку та його узгодженість з іншими матеріалами справи.

Враховуючи вище викладене, те що експертом не було враховано усіх вихідних даних наданих йому для проведення судової будівельно-технічної експертизи, що привело до порушення норм, які регламентують порядок проведення експертизи та надання необґрунтованого експертного висновку, відповідач просить суд призначити повторну судову експертизу, та поставити судовому експерту наступне питання:

1) Яка вартість приміщення ресторану „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44 (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

2) Яка вартість нежитлового приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 1А (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

Крім того, представник відповідача надав суду клопотання від 16.02.2016р. відповідно до якого просить суд проведення експертизи доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. Також зазначив, що відповідач гарантує оплату проведення експертизи.

Розглянувши клопотання позивача та відповідача про призначення у справі повторної судової експертизи судом враховується таке.

Відповідно до ст.41 ГПК України для роз'яснення питань, що виникають при вирішенні господарського спору і потребують спеціальних знань, господарський суд призначає судову експертизу.

Статтею 42 ГПК України встановлено, що висновок судового експерта повинен містити докладний опис проведених досліджень, зроблені в результаті їх висновки і обґрунтовані відповіді на поставлені господарським судом питання. Висновок подається господарському суду в письмовій формі, і копія його надсилається сторонам. Якщо під час проведення судової експертизи встановлюються обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, з приводу яких судовому експерту не були поставлені питання, у висновку він викладає свої міркування і щодо цих обставин. У випадках недостатньої ясності чи неповноти висновку судового експерта господарський суд може призначити додаткову судову експертизу. При необхідності господарський суд може призначити повторну судову експертизу і доручити її проведення іншому судовому експерту.

Пунктом 15 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 року №4 „Про деякі питання практики призначення судової експертизи визначено, що частинами третьою і четвертою статті 42 ГПК передбачено право господарського суду призначити додаткову або повторну судову експертизу. У цих випадках господарський суд має виходити з такого.

Додаткова експертиза призначається судом після розгляду ним висновку первинної експертизи, якщо виявиться, що усунути неповноту або неясність висновку в судовому засіданні шляхом заслуховування експерта неможливо.

Висновок експерта визнається неповним, якщо досліджено не всі надані йому об'єкти або не дано вичерпних відповідей на всі поставлені перед експертом питання.

Висновок експерта визнається неясним, якщо він викладений нечітко або носить непевний, неконкретний характер.

В ухвалі про призначення додаткової експертизи необхідно чітко зазначити, які саме висновки експерта суд вважає неповними чи неясними або які обставини зумовили необхідність розширення експертного дослідження. Така судова експертиза може призначатись як з ініціативи суду, так і за клопотанням учасників судового процесу, а її проведення може бути доручено тому ж або іншому експерту.

Якщо необхідно здійснити дослідження нових об'єктів або з інших обставин справи, призначається нова, а не повторна експертиза.

Повторною визнається судова експертиза, у проведенні якої експерт досліджує ті ж самі об'єкти і вирішує ті ж самі питання, які досліджувалися і вирішувалися у первинній судові експертизі. Нові об'єкти на дослідження повторної судової експертизи подаватися не можуть, так само як не можуть ставитися на її вирішення питання, які не розглядалися попередньою експертизою.

Повторна судова експертиза призначається з ініціативи суду або за клопотанням учасників процесу, якщо висновок експерта визнано необґрунтованим чи таким, що суперечить іншим матеріалам справи, або коли він викликає сумнів у його правильності, або за наявності істотного порушення норм, які регламентують порядок призначення і проведення експертизи. Повторну судову експертизу може бути призначено також, якщо є розходження у висновках кількох експертів і їх неможливо усунути шляхом одержання додаткових пояснень експертів у судовому засіданні. Повторну судову експертизу слід доручати іншому експерту (експертам).

При цьому судом приймається до уваги, що відповідно до п.4.4.3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №1 від 24.11.2014р. „Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають із кредитних договорів встановлено, що якщо господарський суд визнає обґрунтованими позовні вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки, то в силу приписів статті 38, частини першої статті 39 Закону України „Про іпотеку у резолютивній частині рішення суду має бути встановлено та зазначено початкову ціну реалізації предмета іпотеки. З урахуванням положення частини шостої статті 38 Закону України „Про іпотеку ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем, а у разі відсутності такої згоди на підставі оцінки майна субєктом оціночної діяльності на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. Водночас господарський суд за необхідності може згідно із статтею 41 ГПК вирішити питання про призначення у справі відповідної судової експертизи.

За ухвалою суду від 27.05.2015р. Хмельницьким відділенням КНДІСЕ у справі була проведена судова експертиза. За результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи судовим експертом складено висновок за №1602/1603/15-26 від 20.10.2015р.

Разом із тим, сторони у справі не погоджуються із вказаним висновком судового експерта, стосовно чого надали свої письмові пояснення та заперечення.

З огляду на викладене, суд розглянувши клопотання про призначення у справі №924/39/15 повторної судової експертизи вважає за необхідне його задовольнити.

При цьому, суд вважає за необхідне на вирішення судового експерта поставити наступні запитання, а саме:

1. Яка вартість приміщення ресторану „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44 (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

2. Яка вартість нежитлового приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 1А (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

Враховуючи викладені обставини, приймаючи до уваги те, що сторони не погоджуються із попереднім висновком судового експерта, а для вирішення спору необхідність зясування обставин, що мають значення для справи і потребують спеціальних знань не відпала, суд вважає за необхідне призначити по справі повторну судову експертизу, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Кірова, 1, м. Вінниця, 21004).

Керуючись ст.ст. 22, 41, 42, 86 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

У Х В А Л И В:

Призначити у справі №924/39/15 повторну судову експертизу, проведення якої доручити Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Кірова, 1, м. Вінниця, 21004).

На розгляд експерта поставити наступні питання:

1. Яка вартість приміщення ресторану „Жовтневий („Софія) загальною площею 951,1 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Проскурівська, 44 (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

2. Яка вартість нежитлового приміщення магазину по продажу непродовольчих товарів площею 1169 м.кв. за адресою м. Хмельницький, вул. Свободи, 1А (на день проведення судової експертизи на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна)?

Вирішити також інші питання, які виникнуть в процесі проведення експертизи.

Зобовязати сторони надати експерту на його вимогу документи необхідні для проведення експертного дослідження, забезпечити експерту належні умови для проведення експертизи, а відповідача - також оплатити проведення експертизи не пізніше 10 днів з моменту вимоги, докази про що надати суду. Попередити про можливість, в разі невиконання вимог суду, притягнення до передбаченої чинним законодавством відповідальності.

Попередити експерта про передбачену ст.ст. 384 та 385 Кримінального Кодексу України кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих висновків або відмову експерта від виконання покладених обов'язків.

Матеріали справи №924/39/15 надіслати Вінницькому відділенню Київського Науково-дослідного інституту судових експертиз (вул. Кірова, 1, м. Вінниця, 21004).

Зобовязати Вінницьке відділення Київського науково-дослідного інституту судових експертиз після закінчення експертного дослідження висновок направити на адресу суду разом з наданими матеріалами, а копію висновку направити сторонам (згідно із ч.1 ст.42 ГПК України).

Головуючий суддя В.В. Магера

Суддя С.В. Гладій

Суддя Л.О. Субботіна

Віддрук. 2 прим.:

1 до справи;

2 Вінницьке відділення КНДІСЕ (вул. Кірова, 1, м. Вінниця, 21004) - рекоменд. із повідомл.