Рішення № 55866801, 10.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

____________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"10" лютого 2016 р.Справа № 916/4742/15

За позовом: Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго";

до відповідача: Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1;

про стягнення 19 140,38 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: Сєдова В.Ю. - довіреність № 4-547 від 02.07.2015р.

від відповідача : не з'явився

СУТЬ СПОРУ: Комунальне підприємство "Іллічівськтеплоенерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, в якій просить суд стягнути з останньої заборгованість у розмірі 19 140,38 грн., з яких 9 142,15 грн. основного боргу; 2 307,34 грн. пені; 6 880,84 грн. інфляційних втрат; 810,05 грн. 3 % річних, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218,00 грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17-Ч394 від 01.11.2008р.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 30.11.2015р. було порушено провадження у справі №916/4742/15 із призначенням її до розгляду в судовому засіданні 23.12.2015р.

Ухвалою суду від 23.12.2015р. строк розгляду справи за клопотанням представника позивача було продовжено на п'ятнадцять днів, та у зв'язку із нез'явленням в судове засідання відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, неподанням витребуваних судом доказів, а також з огляду на необхідність додаткового дослідження справи, розгляд справи було відкладено на 10.02.2016р.

У судове засідання 10.02.2016р. з'явився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на її задоволенні.

Відповідач - Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 про час та місце судових засідань повідомлявся належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал суду на його юридичну адресу, що зазначена у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.48-49) та на адресу, зазначену у договорі: АДРЕСА_2, у судові засідання не з'являвся, про поважність причин відсутності не повідомив, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що судові відправлення, які направлялися на адресу відповідача, були повернуті поштою із відміткою у довідках поштової установи „неповна адреса", „за закінченням терміну зберігання" (а.с.50-53;55-58,64-68), суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

В силу ст.124 Конституції України, юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Відповідно до ст.1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності (далі - підприємства та організації), мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Завданням суду при здійсненні правосуддя в силу ст.2 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є, зокрема, захист гарантованих Конституцією України та законами, прав і законних інтересів юридичних осіб.

За змістом положень вищевказаних норм, правом на пред'явлення позову до господарського суду наділені, зокрема, юридичні особи, а суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист осіб, права і охоронювані законом інтереси яких порушені або оспорюються.

Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорювання і відповідно ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачу у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

При цьому, приймаючи до уваги, що, розглядаючи справу, суд повинен дослідити усі правовідносини, що виникли між сторонами, та надати їм відповідну правову оцінку, суд вказує наступне.

Відповідно п.1 ч. 2 ст.11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Положеннями ч. 1 статті 626 ЦК України передбачено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст. 714 ЦК України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Зазначене цілком кореспондується зі ст.275 ГК України, згідно якої за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується.

Як вбачається з матеріалів справи, 01.11.2008р. між Комунальним підприємством "Іллічівськтеплоенерго" (Енергопостачальна організація) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (Споживач) було укладено договір про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17-Ч394 (а.с.9-10) , згідно п. 1-1 якого за цим договором Енергопостачальна організація зобов'язується постачати Споживачеві вчасно та відповідної якості теплову енергію на опалення та гаряче водопостачання в обсягах відповідно до договору, а Споживач зобов'язується своєчасно сплачувати надані послуги за встановленими тарифами у строки і на умовах, передбачених цим договором.

Згідно п. 2.1 договору, теплова енергія постачається Споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору на такі потреби:

- опалення - в період опалювального сезону (який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування);

- гаряче водопостачання - в період, який встановлюється місцевими державними адміністраціями або органами місцевого самоврядування.

Відповідно до п.п. 6.1.1. та п.п. 6.1.2 п. 6.1 договору, тарифи за надані послуги на момент укладення договору з урахуванням ПДВ становлять:

- абонентська плата за 100 Ккал /год. приєднаного навантаження - 1,53 грн. Нараховується щомісяця протягом року;

- плата за спожиту теплову енергію - 197,36 грн. за 1 ГКал. Нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці.

Приписами п. 6.2 договору сторони погодили, що розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку, на підставі рішення Іллічівськом міської ради.

Сплата за теплову енергію Споживачем здійснюється щомісячно по рахункам Енергопостачальної організації протягом 3 банківських днів від часу отримання рахунку (п. 6.5 договору).

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

Згідно п. 10.1, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та діє до 01.11.2009р.

Договір вважається пролонгованим на той самий строк, якщо за місяць до закінчення строку його дії не буде письмово заявлено однією із сторін про його припинення (п. 10.4 договору).

01.10.2011р. між сторонами до договору було укладено додаткову угоду (а.с.14) згідно якої п. 6.1.2 та п. 6.2 договору були викладені у наступній редакції:

п. 6.1.2- плата за спожиту теплову енергію - 683,26 грн. за 1 Гкал. (з врахуванням ПДВ) нараховується за фактичне споживання теплової енергії у кожному місяці;

п. 6.2- розмір плати за послуги може бути змінено в односторонньому порядку на підставі рішення уповноваженого органу.

Одночасно, 01.02.2012р. між сторонами було укладено чергову додаткову угоду до договору (а.с.15), згідно якої були змінені, зазначені в п. 12 договору банківські реквізити Енергопостачальної організації.

14.01.2014р. між КП "Іллічівськтеплоенерго" та ФОП ОСОБА_1 було укладено угоду № 1 до договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 17-Ч394 від 01.11.2008р., згідно п. 1 якої Абонент зобов'язується сплатити заборгованість за послуги теплопостачання станом на 14.01.2014р. в розмірі 9 142,15 грн. на протязі 6 місяців з моменту укладення даної угоди, а саме з січня 2014р. по червень 2014р. включно по 1 523,69 грн. щомісячно, але не пізніше 10 числі місяця, наступного за розрахунковим.

Пунктом 2 вказаної угоди сторони погодили, що у випадку невиконання умов, викладених у п. 1 цієї угоди, Абонент несе відповідальність за прострочення строку внесення платежів шляхом сплати неустойки (пені) в розмірі, встановленому законодавством України, з передачею розгляду спору до господарського суду Одеської області з віднесенням судових витрат за рахунок Абонента.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Крім того, відповідно до п. 40 Правил користування тепловою енергією, затверджених постановою КМ України № 1198 від 03.10.2007р., споживач теплової енергії зобов'язаний, зокрема, вчасно проводити розрахунки за спожиту теплову енергію та здійснювати інші платежі відповідно до умов договору та цих Правил.

Як вбачається з матеріалів справи, і вказане не спростовано відповідачем, позивач свої зобов'язання за договором виконав належним чином, забезпечивши в період з березня 2010р. по жовтень 2013р.. тепловою енергію на суму 9 142,15 грн.

Разом з тим, відповідач свої зобов'язання за договором на постачання теплової енергії щодо не виконував належним чином, в результаті чого у нього виникла заборгованість перед позивачем у вищевказаному розмірі, яка з урахуванням укладеної між сторонами угоди від 14.01.2014р. щодо її розстрочення (а.с.17), по теперішній час сплаченою не була.

Враховуючи вищезазначене та те, що належних доказів, які б спростовували наявність заборгованості у розмірі 9 142,15 грн., відповідач, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надав, суд вважає позовні вимоги Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" в цій частині цілком обґрунтованими та підтвердженими матеріалами справи.

Щодо вимог позивача про стягнення з відповідача пені у розмірі 2 307,34 грн. суд зазначає наступне.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно п.4 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, у вигляді відшкодування збитків та матеріальної шкоди.

Пунктом 7.2.3 договору сторони встановили, що Споживач несе відповідальність за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію у вигляді пені в розмірі подвійної облікової ставки НБУ.

За приписами частини першої статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.3 ст.549 ЦК України, пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Частиною 2 ст. 343 Господарського кодексу України прямо вказано на те, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Крім того, договірні правовідносини між платниками і одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань врегульовано спеціальним законом - Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", згідно з ст. ст. 1, 3 якого розмір пені за прострочку платежу, що встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

При цьому, згідно із ч.6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п.2.5. постанови пленуму Вищого господарського суду України, від 17.12.2013р. № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" до пені за порушення грошових зобов'язань застосовується припис частини шостої статті 232 ГК України. Даним приписом передбачено не позовну давність, а період часу, за який нараховується пеня і який не повинен перевищувати шести місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане; законом або укладеним сторонами договором може бути передбачено більшу або меншу тривалість цього періоду. Його перебіг починається з дня, наступного за останнім днем, у який зобов'язання мало бути виконане, і початок такого перебігу не може бути змінений за згодою сторін. Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов'язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Враховуючи вищевикладене, при перевірці розрахунку пені (а.с.21), встановлено, що її було нараховано за період з 1.06.2015 по 19.11.2015р., що перевищує шість місяців від дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконане, під час якого пеня, в силу імперативної норми ч.6 ст.232 ГК України не нараховується, що в свою чергу є безумовною підставою для відмови у задоволенні вимоги про її стягнення.

Щодо вимог позивача про стягнення 3% річних у сумі 810,05 грн. та інфляційних втрат у розмірі 6 880,84 грн. суд вказує наступне.

Згідно частини статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд, перевіривши розрахунок 3% річних (а.с.22) встановив правильність його нарахування, у зв'язку із чим вимоги про стягнення 3 % річних у розмірі 810, 05 грн. є такими, що підлягають задоволенню.

Разом з тим, суд, перевіривши розрахунок інфляційних втрат (а.с.22) в межах наведеного позивачем періоду, встановив його помилковість, у зв'язку з чим, за допомогою системи "Ліга-Закон", здійснив власний розрахунок інфляційних.

Розрахунок суми боргу з урахуванням індексу інфляції

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Сукупний індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргуСума боргу з врахуванням індексу інфляції01.10.2013 - 31.10.20159142.151.7616961.6516103.80

Отже, сума інфляційних складає 6 961,65 грн.

Разом з тим, приймаючи до уваги положення господарського процесуального кодексу України щодо меж позовних вимог, суд задовольняє позовні вимоги в частині стягнення індексу інфляції у заявленому позивачем розмірі - 6 880,84 грн.

Враховуючи часткове задоволення судом позовних вимог Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго", витрати по сплаті судового збору, згідно до ст.ст.44,49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд-

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Комунального підприємства "Іллічівськтеплоенерго" (68001, Одеська область, м. Іллічівськ, вул. Комсомольська, 2-а, код ЄДРПОУ 31619819) 9 142/дев'ять тисяч сто сорок дві/грн. 15 коп. основного боргу; 6 880 /шість тисяч вісімсот вісімдесят/грн. 84 коп. інфляційних втрат; 810/вісімсот десять/грн. 05 коп. 3 % річних та витрати по сплаті судового збору у сумі 1 071/одна тисяча сімдесят одна/грн. 14 коп.

3. В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 лютого 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська