Рішення № 55866793, 08.02.2016, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

__________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"08" лютого 2016 р.Справа № 916/4900/15

За позовом: Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк";

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім";

про стягнення 26 514,29 грн.

Суддя Щавинська Ю.М.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 довіреність № 4026-К-О від 29.09.2015р.

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ: Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "ПриватБанк" звернулося до господарського суду з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім", в якій просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 26 514,29 грн., яка складається із заборгованості за кредитом у сумі 10 000 грн.; заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 238,40 грн., пені за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 8 015,89 грн., заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1 260,00 грн., а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 грн.

В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що між сторонами по справі шляхом підписання 18.06.2013р. заяви про відкриття поточного рахунку було укладено договір банківського обслуговування № б/н від 18.06.2013р. правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг (далі -ОСОБА_2) та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, що загалом складають договір банківського обслуговування.

Позивач зазначає, що на виконання умов договору відповідачу було встановлено кредитний ліміт, на поточний рахунок 26002054303146 в електронному вигляді через встановлені засоби електронного звязку Банку і Клієнта, що визначено і врегульовано "Умовами та правилами надання банківських послуг" у розмірі 10 000,00 грн. (а.с.32).

Як зазначає позивач у позовній заяві, згідно з п. 3.2.1.1.1. ОСОБА_2, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів та здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту. Про розмір ОСОБА_3 повідомляє Клієнта на свій вибір або в письмовій формі, або через встановлені засоби електронного звязку Банка та Клієнта.

Відповідно до п. 3.2.1.1.3. ОСОБА_2 кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо його повернення, сплаті процентів та винагороди.

Пунктом 3.2.1.1.8. ОСОБА_2 передбачено, що проведення платежів Клієнта у порядку обслуговування кредитного ліміту, проводиться Банком протягом одного року з моменту підписання угоди про приєднання Клієнта до "ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг" (або у формі "Заяви про відкриття поточного рахунку та картки із зразками підписів і відбитка печатки" або у формі авторизації кредитної угоди в системах клієнт-банк / інтернет клієнт-банк, або у формі обміну паперовою або електронною інформацією, або в будь-якій іншій формі "Угода").

Відповідно до розділу ОСОБА_2 3.2.1.4., яким затверджений порядок розрахунків за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня, Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Розрахунок відсотків за користування кредитом проводиться щодня, починаючи з моменту утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів у році. Розрахунок відсотків проводиться до повного погашення заборгованості за кредитом, на суму залишку заборгованості за кредитом. День повернення кредиту в часовий інтервал нарахування відсотків не включається. Нарахування відсотків здійснюється в дату сплати (п.3.2.1.4.9.).

Крім того, згідно пункту 3.2.1.4.4. ОСОБА_2, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ОСОБА_3 у відповідності до п.п. 3.2.1.1.6, 3.2.1.2.3.2, 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами та правилами надання банківських послуг.

Згідно п. 3.2.1.4.10 при несплаті винагороди, відсотків у відповідні їм дати сплати, вони вважають простроченими.

Відповідно до п. 3.2.1.2.3.4 ОСОБА_2 має право при порушенні Клієнтом будь-якого із зобовязань, передбаченого Умовами, змінити умови кредитування - зажадати від Клієнта дострокового повернення кредиту, сплати відсотків за його користування, виконання інших зобовязань за кредитом в повному обсязі шляхом подання відповідного повідомлення.

Відповідно до п. 3.2.1.5.1 ОСОБА_2 при порушенні Клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1, 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт сплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла у період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу. А в разі реалізації Банком права на встановлення іншого строку повернення кредиту, Клієнт сплачує Банку пеню у розмірі, зазначеному в п. 3.2.1.4.1.3 від суми заборгованості за кожен день прострочення.

Пунктом 3.2.1.6.1 ОСОБА_2 визначено, що обслуговування кредитного ОСОБА_3 на поточному рахунку Клієнта набирає чинності з моменту надання Клієнтом розрахункових документів на використання ліміту у межах зазначених у них сум, та діє в обсязі перерахованих коштів до повного виконання зобовязань сторонами за цим договором.

Разом з тим, як зазначає позивач, в порушення зазначених умов договору, відповідач зобовязання за вказаним договором належним чином не виконав, а саме не сплатив необхідні кошти для погашення заборгованості.

Враховуючи вищезазначене та приймаючи до уваги неналежне виконання відповідачем взятих на себе за договором зобовязань в частині сплати грошових коштів, з метою погашення заборгованості позивач і звернувся до суду з відповідним позовом.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.12.2015р. було порушено провадження у справі № 916/4900/15 із призначенням розгляду у засіданні суду 13.01.2016р

Ухвалою суду від 13.01.2016р. з огляду на нез'явлення в судове засідання представника відповідача, від якого не надходило клопотання про розгляд справи за його відсутності, а також неподання витребуваних ухвалою суду доказів, розгляд справи було відкладено на 08.02.2016р

У судове засідання 08.02.2016р. зявився представник позивача, який під час розгляду справи по суті в повному обсязі підтримав заявлені позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні.

Відповідач Товариство з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім" про час та місце судових засідань повідомлений належним чином, шляхом надсилання вищевказаних ухвал, на адресу, зазначену у спеціальному витязі з ЄДР (а.с.40-41), у судові засідання не зявлявся, про поважність причин відсутності не повідомляв, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не надав.

Відповідно до п. 3.9.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК.

За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

При цьому, суд зазначає, що необґрунтоване затягування розгляду справи суперечить вимогам ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи судом упродовж розумного строку.

Приймаючи до уваги вищевикладене та те, що ухвала суду про порушення провадження у справі від 14.12.2015 року була повернута поштою із відміткою у довідці поштової установи „за закінченням терміну зберігання (а.с.42-45), з урахуванням того, що відповідач був цілком обізнаний про місце та час розгляду справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи телефонограмами від 04.01.2016р.(а.с.47) та від 05.02.2016р. (а.с.54), суд вважає за можливе розглянути справу без участі представника відповідача, за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 75 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши надані докази та давши їм правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ст. 175 Господарського кодексу України, майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобовязання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобовязана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобовязаної сторони виконання її обовязку.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обовязків є договір, а в силу вимог ч. 1 ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обовязковим для виконання сторонами.

За приписами ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України, зобовязанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Частина 2 ст. 1054 Цивільного кодексу України передбачає, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Як свідчать матеріали справи, 18.06.2013р. між ПАТ КБ "ПриватБанк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім" було підписано заяву про відкриття рахунку (а.с.16).

Згідно заяви відповідач приєднався до ОСОБА_2 та правил надання банківських послуг, Тарифів банку, що розміщені в мережі Інтернет на www.pb.ua , які разом з цією заявою складають договір банківського обслуговування № б/н від 18.06.2013р. та взяв на себе зобовязання виконувати умови договору.

З правового аналізу умов укладеного шляхом підписання сторонами 18.06.2013р. заяви про відкриття поточного рахунку договору банківського обслуговування б/н від 18.06.2013р.., правовідносини сторін за яким регламентуються Умовами та Правилами надання банківських послуг та Тарифами банку, які розміщені в мережі Інтернет на сайтіwww.pb.ua, вбачається, що вказаний договір, з огляду на приписи ст. 1054 Цивільного кодексу України, за своєю правовою природою є кредитним договором.

При цьому, суд зазначає, що згідно вимог ст. 204 Цивільного кодексу України укладений сторонами договір банківського обслуговування б/н від 18.06.2013р., як правочин є правомірним на час розгляду справи, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом, і його недійсність не була визнана судом, а тому зазначений договір в силу вимог ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами, і зобовязання за ним відповідно до приписів ч.1 ст. 193 Господарського кодексу України мають виконуватися належним чином, відповідно до закону та умов договору.

Як встановлено судом, відповідно до п. 3.2.1.1.1 ОСОБА_2, кредитний ліміт на поточний рахунок надається на поповнення оборотних коштів і здійснення поточних платежів Клієнта, в межах кредитного ліміту.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач свої зобов'язання за договором банківського обслуговування б/н від 18.06.2013р. виконав в повному обсязі, оскільки на виконання умов вказаного договору позивачем було встановлено відповідачу кредитний ліміт на поточний рахунок 26002054303146 в межах 10 000 грн. (а.с.32) та надано відповідні кошти, про що свідчить наявна в матеріалах справи виписка по рахунку відповідача (а.с.35).

Пунктом 3.2.1.1.3. ОСОБА_2 визначено, що кредит надається в обмін на зобов'язання Клієнта щодо повернення кредиту, сплаті відсотків та винагороди.

Вимогами ч. 1 ст. 1046 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобовязується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суми позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно з ч.1 ст.1048 Цивільного кодексу України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно п. 3.2.1.4.1. ОСОБА_2, яким затверджений порядок розрахунків, встановлено, що за користування кредитом в період з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку Клієнта при закритті банківського дня Клієнт сплачує відсотки, виходячи з процентної ставки, розмір якої залежить від терміну користування кредитом (диференційована процентна ставка).

Так, пунктом 3.2.1.4.1.1. ОСОБА_2 передбачено, що за період користування кредитом з моменту виникнення дебетового сальдо до дати обнуління дебетового сальдо в одну з дат до 25-го числа поточного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 1-го до 20-го (включно) числа поточного місяця або до 25-го числа наступного місяця, якщо дебетове сальдо на поточному рахунку утворилося з 21-го до кінцевого числа поточного місяця, розрахунок відсотків проводиться за процентною ставкою в розмірі 0% річних від суми залишку непогашеної заборгованості.

При необнулюванні дебетового сальдо в одну з дат періоду, в якому дебетове сальдо підлягає обнулюванню, на протязі 90 днів з кінцевої дати періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулюванню, Клієнт сплачує Банку за користування кредитом відсотки в розмірі 36% річних (п. 3.2.1.4.1.2. ОСОБА_2 у чинній редакції), починаючи з останньої дати періоду, в яку дебетове сальдо підлягало обнулюванню.

У разі непогашення кредиту впродовж 90 днів з дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнуленню, починаючи з 91-го дня після дати закінчення періоду, в якому дебетове сальдо підлягало обнулінню, кредит вважається простроченим, а грошові зобов'язання Клієнта щодо погашення заборгованості вважаються порушеними. При порушенні Клієнтом будь-якого з грошових зобов'язань Клієнт сплачує Банку відсотки за користування кредитом у розмірі 56 % річних від суми залишку непогашеної заборгованості (п. 3.2.1.4.1.3. ОСОБА_2 у чинній редакції).

Згідно з п.3.2.1.2.3.1 ОСОБА_2 сторони в порядку ч. 1 ст.212 Цивільного кодексу прийшли до взаємної згоди про те, що процентна ставка за користування кредитом може бути підвищена банком, у разі якщо збільшується облікова ставка НБУ на 1 або більше пунктів, та/або курс гривні до іноземної валюти 1 групи класифікатора іноземних валют збільшиться на 5 або більше відсотків, та/або вартість ресурсів на міжбанківському грошовому ринку збільшиться на 5 чи більше відсотків. Сторони погодились, що збільшена відсоткова ставка починає діяти після того, як банк повідомить клієнта про настання подій, закріплених в даному пункті, а клієнт не погасить наявну перед банком заборгованість в порядку і строки, передбачені Умовами і Правилами надання банківських послуг. Банк повідомляє клієнта про настання подій, закріплених в даному пункті, на свій вибір або в письмовій формі, або за допомогою встановлених засобів електронного звязку Банку та Клієнта (системи клієнт-банк, інтернет клієнт-банк; смс-повідомлення або інших).

Приймаючи до уваги настання відкладальної обставини підвищення облікової ставки НБУ, позивачем з 01.07.2014р. було підвищено процентну ставку з 24% та 48% до 36% та 56% із внесенням відповідних змін до редакції ОСОБА_2 та правил (п. 3.2.1.4.1.3).

Враховуючи повідомлення про це відповідача через засоби електронного звязку, що підтверджується відповідною випискою (а.с.39), та непогашення ним заборгованості, суд дійшов висновку про правомірність нарахування банком підвищеної ставки з 01.07.2014р.

Крім того, згідно п. 3.2.1.4.4. ОСОБА_2, Клієнт сплачує Банку винагороду за використання ОСОБА_3 у відповідності до п.п. 3.2.1.1.6., 3.2.1.2.3.2., 1-го числа кожного місяця в розмірі 0,9% від суми максимального сальдо кредиту, що існувало на кінець банківського дня за попередній місяць, в порядку, передбаченому Умовами і правилами надання банківських послуг.

Згідно розрахунку заборгованості (а.с.33-34), з урахуванням обставин, викладених в позовній заяві, враховуючи те, що відповідач у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі, Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім" на 19.11.2015р. виникла заборгованість за кредитом у сумі 10 000 грн., заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 238,4 грн. та заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1 260 грн..

Водночас вимогами ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно до ст.193 ГК України, яка цілком кореспондується зі ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Разом з тим, за результатами розгляду справи судом встановлено, що відповідач порушив виконання своїх зобовязань за договором банківського обслуговування б/н від 18.06.2013р., а саме у встановлені договором строки не здійснив повернення кредитних коштів та не сплатив відсотки за користування наданим кредитом, а також належні до сплати банку інші платежі.

Будь-яких належних доказів, які б спростовували наявність вищевказаної заборгованості, відповідачем, згідно приписів ст.ст. 33-34 ГПК України, суду не надано.

З урахуванням вищевикладеного, вимоги про стягнення заборгованості за кредитом у сумі 10 000 грн., заборгованості по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 238,4 грн., та заборгованості по комісії за користування кредитом у сумі 1 260 грн., є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Розглянувши вимоги про стягнення пені за несвоєчасне виконання зобовязань за договором у сумі 8 015,89 грн., суд вказує наступне.

Згідно з ч.2 ст. 218 Господарського Кодексу України учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, субєкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями в цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання зобовязання. Водночас вимогами п.3 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України передбачено, що одним із наслідків порушення зобовязання є сплата неустойки (штрафу, пені), а відповідно до вимог ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України, якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюються договором або актом цивільного законодавства.

При цьому пунктом 3.2.1.5.1 ОСОБА_2 передбачено, що при порушенні Клієнтом будь-якого із зобовязань по сплаті відсотків за користуванням кредитом, передбачених п.п. 3.2.1.2.2.2, 3.2.1.4.1., 3.2.1.4.2, 3.2.1.4.3, термінів повернення кредиту, передбачених п.п. 3.2.1.1.8, 3.2.1.2.2.3, 3.2.1.2.3.4, винагороди, передбаченого п.п. 3.2.1.2.2, 3.2.1.4.4, 3.2.1.4.5, 3.2.1.4.6 Клієнт виплачує Банку за кожний випадок порушення пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, (у % річних) від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Частиною 6 ст. 232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Разом з тим, згідно п. 3.2.1.5.4. ОСОБА_2 нарахування неустойки за кожний випадок порушення зобов'язань, передбаченої п. 3.2.1.5.1., 3.2.1.5.2., 3.2.1.5.3 ОСОБА_2, здійснюється протягом 3 (трьох) років з дня, коли відповідне зобов'язання мало бути виконано Клієнтом.

Оскільки відповідач, всупереч п.п. 3.2.1.4.1.1, 3.2.1.4.1.3, 3.2.1.4.4 ОСОБА_2, не виконував належним чином прийняті на себе зобовязання за договором банківського обслуговування б/н від 18.06.2013р., суд, перевіривши розрахунок позивача (а.с.33-34) щодо сплати відповідачем пені у розмірі 8 015,89 грн. за період прострочення, вважає вимоги про її стягнення у вказаному розмірі такими, що підлягають задоволенню.

У звязку із задоволенням позовних вимог у повному обсязі, витрати по сплаті судового збору, на підставі ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 75, 82 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Одеський видавничий дім" (65088, Одеська область, м. Одеса, Київський район, вул. Люстдорфська дорога буд. 92/94, код ЄДРПОУ 34551460) на користь Публічного акціонерного товариства Комерційного банку "ПриватБанк" (юридична адреса: 49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50; адреса для листування: 49027, м. Дніпропетровськ, а/с 1800, код ЄДРПОУ 14360570) заборгованість за кредитом у сумі 10 000/десять тисяч/грн. 00 коп.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом у сумі 7 238 /сім тисяч двісті тридцять вісім/грн. 40 коп.; пеню за несвоєчасне виконання зобов'язань за договором у сумі 8 015 /вісім тисяч пятнадцять/грн. 89 коп.; заборгованість по комісії за користування кредитом у сумі 1 260 /одна тисяча двісті шістдесят /грн. 00 коп, а також витрати по сплаті судового збору у сумі 1 218 /одна тисяча двісті вісімнадцять/ грн. 00 коп.

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 85 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 15 лютого 2016 р.

Суддя Ю.М. Щавинська