Рішення № 55866541, 27.01.2016, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-95-51ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Р І Ш Е Н Н Я

"27" січня 2016 р. Справа № 911/5147/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЗАХІДАГРОІНВЕСТ, м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВОБЛТОРГ, Київська обл., м. Васильків

про стягнення 190660,10 грн

Суддя Третьякова О.О.

Представники сторін:

Позивача ОСОБА_1, довіреність №20/11-15 від 20.11.2015;

Відповідача не зявився.

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області з позовною заявою звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЗАХІДАГРОІНВЕСТ (далі - Позивач) до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВОБЛТОРГ (далі Відповідач) про стягнення 190660,10 грн, з яких 126000,00 грн основного боргу, 2654,57 грн 3% річних, 49405,53 грн пені та 12600,00 грн штрафу.

В обґрунтування позовних вимог Позивач посилається на неналежне виконання Відповідачем зобовязань за договором № 15 від 22.07.2014 щодо здійснення повного розрахунку за поставлений товар у строки, обумовлені договором.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 03.12.2015 року порушено провадження у справі № 911/5147/15 та призначено її до розгляду на 13.01.2016 о 16:50 год.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від Позивача надійшло клопотання вих. № 02/11/01-16 від 11.01.2016 (за вх. суду № 377/16 від 11.01.2016), відповідно до якого Позивач в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України зменшив розмір позовних вимог в частині суми основного боргу і штрафу, та збільшив розмір позовних вимоги в частині суми пені та 3% річних та просить суд стягнути з Відповідача 188820,94 грн, з яких 119350,00 грн основного боргу, 3040,00 грн 3% річних, 54495,94 грн пені та 11935,00 грн штрафу.

Відповідно до правової позиції, викладеної у п.3.10. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції від 26.12.2011 №18, передбачені частиною четвертою статті 22 ГПК права позивача збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитись від позову можуть бути реалізовані до прийняття рішення судом першої інстанції. Під збільшенням або зменшенням розміру позовних вимог слід розуміти відповідно збільшення або зменшення кількісних показників за тією ж самою вимогою, яку було заявлено в позовній заяві. Згідно з частиною третьою статті 55 ГПК ціну позову вказує позивач. Отже, у разі прийняття судом зміни (в бік збільшення або зменшення) кількісних показників, у яких виражається позовна вимога, має місце нова ціна позову, виходячи з якої й вирішується спір, з обов'язковим зазначенням про це як у вступній, так і в описовій частині рішення.

За таких обставин, в даному провадженні суд розглядає остаточні вимоги Позивача про стягнення Відповідача 188820,94 грн, з яких 119350,00 грн основного боргу, 3040,00 грн 3% річних, 54495,94 грн пені та 11935,00 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 13.01.2015 року у звязку з незявленням в судове засідання представників Відповідача розгляд справи відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладено на 27.01.2016.

Присутній в судовому засіданні 27.01.2016 представник Позивача позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити.

Відповідач у судове засідання не з'явився, відзив на позовну заяву та витребувані судом документи не подав, про причину неявки суд не повідомив.

Як зазначається у п. 3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України №18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.ст. 64, 87 ГПК України. За змістом зазначеної ст.64 ГПК України, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Ухвали Господарського суду Київської області від 03.12.2015 про порушення провадження у справі № 910/5147/15 та від 13.01.2016 про відкладення розгляду справи направлялись Відповідачу з рекомендованими повідомленнями про вручення поштового відправлення на адресу, зазначену Позивачем у позові, яка відповідає адресі, зазначеній в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб підприємців, про що свідчить здійснений судом витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб підприємців від 13.01.2016 за №21607035, однак ухвала суду від 03.12.2015 повернута на адресу суду (вх. суду № 479/16 від 13.01.2016) з відміткою: за закінченням терміну зберігання, а ухвала суду від 13.01.2016 станом на день розгляду спору не повернута підприємством звязку до суду.

Враховуючи обмежений ст.69 Господарського процесуального кодексу України строк розгляду справи, а також те, що Відповідач належним чином повідомлявся про дату, час та місце судового розгляду, явка Відповідача обовязковою не визнавалась і його відсутність не перешкоджає всебічному, повному та обєктивному розгляду всіх обставин справи, а матеріалів справи достатньо для вирішення спору по суті, відповідно до права суду, наданого йому ст.75 Господарського процесуального кодексу України, справа розглядається за наявними в ній матеріалами.

Керуючись ст.85 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні 27.01.2016 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та врахувавши пояснення представника Позивача, надані в судовому засіданні 27.01.2016, суд

встановив:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім ЗАХІДАГРОІНВЕСТ (далі - постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВОБЛТОРГ (далі покупець) укладено договір № 15 від 22.07.2014 (далі договір), за умовами якого постачальник у відповідності з вимогами цього договору бере на себе зобовязання передавати у власність покупцеві, а покупець відповідно приймати та оплачувати товар в кількості і асортименті, які обумовлені в даному договорі та замовленнях покупця (п. 1.1 договору).

Товаром відповідно до п.1.2 договору, що постачатиметься в рамках цього договору, є сухе молоко, суха молочна сироватка, масло вершкове, серед вершковий, інші продукти переробки молока, які використовуються у якості сировини в харчовій промисловості.

Згідно пунктів 2.5, 2.6 договору умови оплати за товар: розрахунки здійснюються шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок постачальника. Строки оплати: відтермінування платежу 7 календарних днів з моменту поставки ,(відвантаження товару).

Положеннями п.2.8 договору сторони погодили, що при наявності за покупцем простроченої заборгованості за раніше придбаний у постачальника товар, незалежно від причин її утворення, кошти, які надходять від покупця, в першу чергу зараховуються постачальником на погашення існуючої заборгованості за попередньо поставлений товар, а також на погашення витрат постачальника від інфляції, річних, на погашення неустойки, тощо.

Відповідно до п.3.2 договору поставки товару за цим договором здійснюються на умовах EXW (Міжнародні правила по тлумаченню термінів Інкотермс в редакції 2000 року) (франко-склад) зі складу постачальника за адресою: м. Київ, пр-т Комарова, 42. Обовязок завантаження товару в транспорт покупця покладається на постачальника. За окремою письмовою домовленістю можлива доставка товару покупцю з відповідною оплатою покупцем вартості доставки постачальнику.

Даний договір вступає в силу з дня його підписання повноважними представниками обох сторін і діє до 31.12.2015 року (п.8.1 договору).

На виконання умов Договору Позивач передав, а Відповідач прийняв товар на загальну суму 126000,00 грн., що підтверджується підписаними сторонами видатковими накладними №425 від 20.02.2015 на суму 42900,00 грн, № 485 від 27.02.2015 на суму 48100,00 грн та №545 від 10.03.2015 на суму 35000,00 грн, копії яких містяться в матеріалах справи.

Проте Відповідач в порушення своїх договірних зобовязань розрахунків за поставлений товар в повному обсязі не здійснив, сплативши на рахунок Позивача грошові кошти в загальному розмірі 6650,00 грн, що підтверджується випискою з рахунку Позивача, відкритого у АТ Райффайзен банк Аваль у м. Києві за період з 01.09.2014 по 10.06.2015, зокрема, Відповідач перерахував на користь Позивача 31.03.2015 грошові коши в сумі 1850,00 грн, 21.04.2015 1000,00 грн, 28.04.2015 1200,00 грн, 06.05.2015 900,00 грн, 22.05.2015 1100,00 грн та 09.06.2015 600,00 грн, внаслідок чого за Відповідачем на час звернення позивача з даним позовом до суду рахується борг у розмірі 119350,00 грн, з вимогою про стягнення якої Позивач звернувся до суду.

Судом досліджено, що зобовязання по оплаті товару за видатковою накладною №425 від 20.02.2015 на суму 42900,00 грн виконано лише частково на суму 6650,00 грн, а видаткові накладні №485 від 27.02.2015 на суму 48100,00 грн та № 545 від 10.03.2015 на суму 35000,00 грн повністю не оплачені.

Відповідно до ч.2 ст.11 Цивільного кодексу України підставами для виникнення прав та обовязків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України субєкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобовязання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобовязання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно з приписами статей 525,526 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобовязання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобовязання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобовязується передати у встановлений строк товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не повязаних з особистими, сімейними, домашніми або іншим подібним використанням, а покупець зобовязується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму, як це передбачено ч.1ст.712 Цивільного кодексу України.

Згідно з ч.2 ст.712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не виникає з характеру відносин сторін.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Враховуючи, що факт поставки товару та заборгованості за вказаними видатковими накладними Відповідачем не заперечено та належним чином не спростовано, оскільки відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, останнім не подано, суд дійшов висновку, що Відповідач повну оплату поставленого товару не здійснив, основна заборгованість під час розгляду спору не погашена, а тому вимога Позивача про стягнення з Відповідача 119350,00 грн основного боргу підлягає задоволенню.

У звязку з неналежним виконанням Відповідачем своїх грошових зобовязань за договором Позивач заявляє до стягнення з Відповідача 3040,00 грн 3% річних за загальний період прострочки з 27.02.2015 по 11.01.2016, 54495,94 грн пені за загальний період прострочки з 27.02.2015 по 11.01.2016 та 11935,00 грн штрафу в розмірі 10% від суми боргу.

Як зазначено в ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частиною 1 ст.612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 611 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення зобовязання настають правові наслідки встановлені договором або законом.

Виходячи з умов Договору, зокрема з п. 2.6. Договору щодо відтермінування платежу 7 календарних днів з моменту поставки, вимог ст.ст.530, 692 Цивільного кодексу України, керуючись положеннямист.253 Цивільного кодексу України, згідно з якою перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою повязано його початок, суд встановив, що останній день виконання Відповідачем обовязку по оплаті товару, отриманого за видатковою накладною №425 від 20.02.2015 є 27.02.2015, №485 від 27.02.2015 - 06.03.2015, а №545 від 10.03.2015 17.03.2015, відтак прострочення зі здійснення розрахунків за вказаними накладними є наступний за визначеною датою день.

Як вбачається з розрахунків позовних вимог, Позивачем невірно визначено початок періодів нарахування 3% річних та пені за видатковими накладними: № 425 від 20.02.2015 (з 27.02.2015), № 485 від 27.02.2015 (з 06.03.2015), а № 545 від 10.03.2015 (з 17.03.2015),

Згідно з ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання, на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті отриманого товару за кожною окремою видатковою накладною, часткові проплати Відповідача, заявлений Позивачем період нарахування 3% річних, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір процентів річнихЗагальна сума процентів36250.0028.02.2015 - 11.01.20163183 %947.4748100.0007.03.2015 - 11.01.20163113 %1229.5235000.0018.03.2015 - 11.01.20163003 %863.01Оскільки, вказане не вплинуло на правильність здійсненого Позивачем розрахунку 3% річних, а тому вимога Позивача про стягнення 3040,00 грн 3% річних підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою.

Згідно з ч.ч.1, 3 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання; пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання; штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

За змістом ч.1 ст.216 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

В ч.2 ст.217 Господарського кодексу України зазначається, що у сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Відповідно до ст.230 Господарського кодексу України визначено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобовязаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобовязання.

Частиною 4 ст.231 Господарського кодексу України встановлено, що у разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства, як це передбачено ч.2 ст.551 Цивільного кодексу України.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобовязання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобовязання мало бути виконано.

Відповідно до п.п.5.1, 5.3 та 5.4 Договору за несвоєчасну оплату партій товару за даним договором Покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України, що діє в момент відповідного прострочення, від суми заборгованості, за кожен день прострочки оплати. Сторони домовились, що відповідно до ст. 259 Цивільного кодексу України сторони збільшують строк позовної давності щодо будь-яких вимог з цього договору, та встановлюють його у три роки. Відповідно до п. 6 ст. 232 Господарського кодексу України сторони домовились, що на відносини між ними по цьому Договору не діє обмежувальний шестимісячний строк.

Тобто, чинне законодавство передбачає можливість узгодження сторонами у договорі питання щодо збільшення строку нарахування пені.

Враховуючи умови Договору, встановлені судом суми заборгованості та періоди прострочки по оплаті отриманого товару за кожною окремою видатковою накладною, часткові проплати Відповідача, заявлений Позивачем період нарахування пені, суд здійснив власний розрахунок, що наведений нижче:

Сума боргу (грн)Період простроченняКількість днів простроченняРозмір облікової ставки НБУРозмір подвійної облікової ставки НБУ в деньСума пені за період прострочення36250.0028.02.2015 - 03.03.2015419.5000 %0.107 %*154.9336250.0004.03.2015 - 27.08.201517730.0000 %0.164 %*10547.2636250.0028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*1501.6436250.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*1529.4536250.0030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*2141.2336250.0018.12.2015 - 11.01.20162522.0000 %0.121 %*1092.4748100.0007.03.2015 - 27.08.201517430.0000 %0.164 %*13757.9248100.0028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*1992.5348100.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*2029.4248100.0030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*2841.1948100.0018.12.2015 - 11.01.20162522.0000 %0.121 %*1449.5935000.0018.03.2015 - 27.08.201516330.0000 %0.164 %*9378.0835000.0028.08.2015 - 24.09.20152827.0000 %0.148 %*1449.8635000.0025.09.2015 - 29.10.20153522.0000 %0.121 %*1476.7135000.0030.10.2015 - 17.12.20154922.0000 %0.121 %*2067.4035000.0018.12.2015 - 11.01.20162522.0000 %0.121 %*1054.79Оскільки, вірна сума пені, за розрахунком суду, складає 54464,49 грн, вимога Позивача про стягнення з Відповідача 54495,94 грн пені підлягає частковому задоволенню в сумі 54464,49 грн.

Відповідно до п. 7.5 договору в разі затримки оплати отриманого товару на строк більше ніж тридцять днів відносно вказаного в п.3.4 договору, покупець сплачує постачальнику штраф в розмірі десяти відсотків від суми не сплаченого боргу.

При цьому п. 3.4 договору визначено, що датою поставки товару вважається дата передачі товару, що вказується у видатковій накладній та/або товарно-транспортній накладній, яка підписується представниками сторін під час фактичної передачі товару.

Що стосується позовної вимоги про стягнення з Відповідача 11935,00 грн штрафу за прострочення здійснення розрахунків за поставлений товар, то вказана позовна вимога підлягає задоволенню, оскільки судом встановлено факт прострочення сплати Відповідачем розрахунку за поставлений товар на суму 119350,00 грн більше ніж на 30 днів, а здійснений Позивачем розрахунок штрафу є арифметично вірним, відповідає вказаним вимогам законодавства та обставинам справи.

Відповідно до ст.33 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Втім, Відповідачем відзиву на позовну заяву та будь-яких доказів, що спростовують наведені у позові обставини, зокрема, первинних документів в підтвердження часткового або повного погашення заборгованості, суду не подано.

За таких обставин, враховуючи, що станом на день вирішення спору в суді заборгованість складала заявлений розмір і Відповідачем не погашена, суд вважає, що вимога Позивача про стягнення з Відповідача 119350,00 грн основного боргу, 3040,00 грн 3% річних, 54464,49 грн пені та 11935,00 грн штрафу є правомірною, обґрунтованою, документально підтвердженою, Відповідачем не запереченою і належним чином не спростованою, а отже, такою, що підлягає задоволенню. В решті позовних вимог щодо стягнення 31,45 грн пені суд відмовляє з огляду на їх безпідставність та недоведеність.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України відшкодування понесених Позивачем витрат по сплаті судового збору покладається судом на Відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 124 Конституції України, статтями 2, 43, 33, 34, 49, 75, 77, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім КИЇВОБЛТОРГ (08606, Київська обл., м. Васильків, вул. Декабристів, 190, код 38581703) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю фірма Торговий Дім ЗАХІДАГРОІНВЕСТ (03067, м. Київ, вул. Гарматна, 29/31, код 39091027) 119350,00 грн (сто девятнадцять тисяч триста пятдесят гривень) основного боргу, 3040,00 грн (три тисячі сорок гривень) 3% річних, 54464,49 грн (пятдесят чотири тисячі чотириста шістдесят чотири гривні сорок девять копійок) пені, 11935,00 грн (одинадцять тисяч девятсот тридцять пять гривень) штрафу та 2831,84 грн (дві тисячі вісімсот тридцять одну гривню вісімдесят чотири копійки) витрат по сплаті судового збору.

3. В інших позовних вимогах відмовити.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено « 16» лютого 2016 року

Суддя О.О. Третьякова

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його належного оформлення та підписання, і може бути оскаржено в апеляційному порядку.