Рішення № 55866510, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/29733/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "ФУДМЕРЕЖА"доПублічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на сторонівідповідача:1. Приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповської Олени Володимирівни 2. Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції Українипровизнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню

Суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Волянський В.І. - представник за довіреністю від 18.11.15від відповідача від третіх осібКошлій Р.М. - представник за довіреністю від 10.12.15 не з'явились

В судовому засіданні 10.02.2016 в порядку ст. 85 ГПК України було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ФУДМЕРЕЖА" звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. виконавчий напис № 2104 про звернення стягнення на предмет застави за договором застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4870, не відповідає вимогам чинного законодавства України, у зв'язку з чим позивач вказує на існування підстав для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.11.2015 порушено провадження у справі, залучено до участі у справі в якості третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача: приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Верповську Олену Володимирівну, відділ примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, розгляд справи призначено на 20.01.2016.

13.01.2016 до господарського суду міста Києва від третьої особи 1 надійшли пояснення по справі за змістом якого остання в задоволенні позову просила відмовити, вказувала на те, що оскаржуваний виконавчий напис було вчинено з дотриманням приписів чинного законодавства України, а відповідачем для його вчинення було надані всі необхідні документи.

19.01.2016 через відділ діловодства господарського суду міста Києва представником відповідача було подано пояснення за змістом якого в задоволенні позову просив відмовити, вказував на те, що ним було надано нотаріусу всі необхідні документи для вчинення оскаржуваного виконавчого напису.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.01.2016 суд змінив найменування відповідача - Публічне акціонерне товариство "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" на Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК", продовжив строк розгляду спору на 15 днів та відклав розгляд справи на 03.02.2016.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у зв'язку із неявкою представника позивача та поданим ним клопотанням про відкладення розгляду справи суд відклав розгляд справи на 10.02.2016.

В судове засідання 10.02.2016 з'явились представники позивача та відповідача, які надали пояснення по суті спору, позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, відповідач проти задоволення позову заперечував.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників учасників судового процесу, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

14.09.2011 між ТОВ "Фудмережа" (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством "Дочірній банк СБЕРБАНКУ РОСІЇ" (після зміни найменування - Публічне акціонерне товариство "СБЕРБАНК") (заставодержатель) було укладено договір застави, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П., зареєстрований в реєстрі за №4870, (надалі - "Договір застави") відповідно до п. 1.1 якого в забезпечення виконання зобов'язань Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмаркет" (боржник), які випливають із договору про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, укладеного між заставодержателем та боржником, з усіма змінами і доповненнями до нього, укладеними протягом строку його дії (надалі - Основний договір), які (зобов'язання) зокрема, але не обмежуючись, перелічені у статті 2 цього договору та можуть виникнути в майбутньому за чинним Основним договором, заставодавець передає заставодержателю в заставу майно, зазначене в п. 3.1 цього договору.

За змістом п. 2.1 Договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до Договору застави від 07.03.2013, у відповідності до цього договору забезпечуються заставою наступні зобов'язання боржника, які випливають з Основного договору та можуть виникнути в майбутньому за Основним договором, зокрема, але не обмежуючись - зобов'язання за Основним договором повернути заставодержателю кредит, наданий в гривні в межах кредитної лінії, відкритої строком до 08.12.2015 за Основним договором з граничним лімітом кредитування в сумі 29 186 387,69 доларів США з урахуванням індексу інфляції у разі прострочення повернення кредиту, наданого в межах ліміту кредитної лінії в національній валюті України), в строк/и який/і зазначен/ються в Основному договорі, а у випадках, передбачених законодавством України та/або Основним договором та/або цим договором достроково.

У відповідності до п. 3.1 Договору застави предметом застави за цим договором є - основні засоби торгівельне обладнання, яке належить заставодавцю на праві власності. Предмет застави, що передається в момент підписання цього договору в заставу заставодержателю перелічений в додатку 1 до цього договору, який є невід'ємною частиною цього договору

Згідно із п. 3.2 Договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до Договору застави від 07.03.2013, за взаємною згодою сторін загальна заставна вартість предмету застави складає 2 963 976,35 грн.

В додатку 1 до Договору застави, в редакції договору про внесення змін №1 до Договору застави від 07.03.2013, сторонами було визначено перелік предмету застави.

Повідомленням-вимогою №172/4/28-2 від 08.01.2015, направленим на адреси ТОВ "Фудмережа" та ТОВ "Фудмаркет", Банк звернувся з вимогою про погашення протягом тридцяти денного строку заборгованості за Основним договором у розмірі 13 345 286,60 доларів США та повідомив про те, що у випадку невиконання даної вимоги ним буде звернення стягнення на предмет застави за Договором застави шляхом вчинення виконавчого напису нотаріуса.

20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. на підставі заяви Банку №3711/4/28-2 від 17.04.2015 та Договору застави був вчинений виконавчий напис, зареєстрований в реєстрі за №2104, відповідно до якого пропонувалось звернути стягнення на майно у відповідності з переліком, зазначеним в Договорі про внесення змін №1 до Договору застави, що належить ТОВ "Фудмережа", в рахунок погашення заборгованості ТОВ "Фудмаркет" перед Банком згідно договору про відкриття кредитної лінії №115-Н/11/29/КЛ від 14.09.2011, загальна сума якої станом на 08.01.2015 становить 13 345 286,60 доларів США - прострочена заборгованість з повернення кредитних коштів, що утворилась за період з 09.05.2014 по 26.12.2014.

Спір у справі виник у зв'язку із невідповідністю, на думку позивача, вчиненого третьою особою 1 виконавчого напису чинному законодавству України, а тому є підстави для визнання його таким, що не підлягає виконанню.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 1 статті 1046 Цивільного кодексу України визначено, що за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із матеріалів справи вбачається, що за період з 09.05.2014 по 26.12.2014 Банком було нараховано ТОВ "Фудмаркет" заборгованість з повернення суми кредиту за Основним договором у загальному розмірі 13 345 286,60 доларів США.

Відповідно до ст. 572 Цивільного кодексу України в силу застави кредитор (заставодержатель) має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою, одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами цього боржника, якщо інше не встановлено законом (право застави).

Згідно з ч. 1 ст. 20 Закону України "Про заставу" заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, якщо в момент настання терміну виконання зобов'язання, забезпеченого заставою, воно не буде виконано, якщо інше не передбачено законом чи договором.

Частиною 6 статті 20 Закону України "Про заставу" реалізація заставленого майна, на яке звернено стягнення, провадиться державним виконавцем на підставі виконавчого листа, суду або наказу господарського суду, або виконавчого напису нотаріусів у встановленому порядку, якщо інше не передбачено цим Законом чи договором.

Положеннями ст. 24 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса в порядку, встановленому законом, або в позасудовому порядку згідно із цим Законом. Використання позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження не позбавляє права боржника, обтяжувача або третіх осіб звернутися до суду. Обтяжувач, який ініціює звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, зобов'язаний до початку процедури звернення стягнення зареєструвати в Державному реєстрі відомості про звернення стягнення на предмет обтяження.

У відповідності до ст. 26 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обтяжувач має право на власний розсуд обрати один із таких позасудових способів звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження: передача рухомого майна, що є предметом забезпечувального обтяження, у власність обтяжувача в рахунок виконання забезпеченого обтяженням зобов'язання в порядку, встановленому цим Законом; продаж обтяжувачем предмета забезпечувального обтяження шляхом укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем або на публічних торгах; відступлення обтяжувачу права задоволення забезпеченої обтяженням вимоги у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є право грошової вимоги; переказ обтяжувачу відповідної грошової суми, у тому числі в порядку договірного списання, у разі, якщо предметом забезпечувального обтяження є гроші або цінні папери; реалізація заставленого майна на підставі виконавчого напису нотаріуса.

Статтею 27 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" встановлено, що якщо інше не встановлено цим Законом, обтяжувач, який має намір звернути стягнення на предмет забезпечувального обтяження в позасудовому порядку, зобов'язаний надіслати боржнику та іншим обтяжувачам, на користь яких встановлено зареєстроване обтяження, письмове повідомлення про порушення забезпеченого обтяженням зобов'язання. Повідомлення надсилається одночасно з реєстрацією в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження. Повідомлення повинно містити таку інформацію: зміст порушення, вчиненого боржником; загальний розмір не виконаної боржником забезпеченої обтяженням вимоги; опис предмета забезпечувального обтяження; посилання на право іншого обтяжувача, на користь якого встановлено зареєстроване обтяження, виконати порушене зобов'язання боржника до моменту реалізації предмета обтяження або до переходу права власності на нього обтяжувачу; визначення позасудового способу звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, який має намір застосувати обтяжувач; вимогу до боржника виконати порушене зобов'язання або передати предмет забезпечувального обтяження у володіння обтяжувачу протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

За змістом ст. 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" якщо протягом 30 днів з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження зобов'язання боржника, виконання якого забезпечене обтяженням, залишається невиконаним і в разі якщо предмет забезпечувального обтяження знаходиться у володінні боржника, останній зобов'язаний на вимогу обтяжувача негайно передати предмет обтяження у володіння обтяжувача. До закінчення процедури звернення стягнення обтяжувач зобов'язаний вживати заходи щодо збереження відповідного рухомого майна згідно з вимогами, встановленими статтею 8 цього Закону. Якщо боржник, у володінні якого знаходиться предмет забезпечувального обтяження, не виконує обов'язок щодо передачі предмета забезпечувального обтяження у володіння обтяжувача, звернення стягнення здійснюється на підставі рішення суду.

З огляду на викладені положення вбачається, що повідомлення заставодержателя про порушення забезпеченого зобов'язання має в обов'язковому порядку містити опис предмета обтяження, а його направленню має передувати реєстрація в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження, адже саме з моменту вчинення даної реєстрації звернення стягнення в силу приписів Закону відраховується 30-ти денний строк на виконання вимог заставодержателя.

В той же час, із наявного в матеріалах справи повідомлення-вимоги №172/4/28-2 від 08.01.2015 вбачається, що Банком не було відображено в ньому опис предмета забезпечувального обтяження, а згідно витягу про реєстрацію в Державному реєстрі обтяжень рухомого майна №48097935 від 16.10.2015 вбачається, що відомості про звернення стягнення на предмет застави за Договором застави було внесено до Державного реєстру лише 16.10.2015.

Тобто, на момент звернення Банку з заявою до третьої особи 1 про вчинення виконавчого напису строк виконання позивачем вимог щодо погашення спірної заборгованості не настав, адже такий строк в силу приписів ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" обчислюється саме з моменту реєстрації в Державному реєстрі відомостей про звернення стягнення на предмет забезпечувального обтяження.

Отже, Банком не було дотримано визначеної ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень" процедури звернення стягнення на предмет застави за Договором застави в позасудовому порядку.

Відповідно до п. 19 ст. 34 Закону України "Про нотаріат" нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії, як вчинення виконавчого напису.

Згідно із ст. 87 Закону України "Про нотаріат" для стягнення грошових сум або витребування від боржника майна нотаріуси вчиняють виконавчі написи на документах, що встановлюють заборгованість. Перелік документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів, встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 88 Закону України "Про нотаріат" встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи, якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем та за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року.

У відповідності до п.п. 2.1, 2.2, 2.3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, для вчинення виконавчого напису стягувачем або його уповноваженим представником нотаріусу подається заява, у якій, зокрема, мають бути зазначені: відомості про найменування і місце проживання або місцезнаходження стягувача та боржника; дата і місце народження боржника - фізичної особи, місце його роботи; номери рахунків у банках, кредитних установах, код за ЄДРПОУ для юридичної особи; строк, за який має провадитися стягнення; інформація щодо суми, яка підлягає стягненню, або предметів, що підлягатимуть витребуванню, включаючи пеню, штрафи, проценти тощо. Заява може містити також іншу інформацію, необхідну для вчинення виконавчого напису. У разі якщо нотаріусу необхідно отримати іншу інформацію чи документи, які мають відношення до вчинення виконавчого напису, нотаріус вправі витребувати їх у стягувача. Вчинення виконавчого напису в разі порушення основного зобов'язання та (або) умов іпотечного договору здійснюється нотаріусом після спливу тридцяти днів з моменту надісланих іпотекодержателем повідомлень - письмової вимоги про усунення порушень іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця.

Положеннями п. 3 Глави 16 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 №296/5, встановлено, що нотаріус вчиняє виконавчі написи: якщо подані документи підтверджують безспірність заборгованості або іншої відповідальності боржника перед стягувачем; за умови, що з дня виникнення права вимоги минуло не більше трьох років, а у відносинах між підприємствами, установами та організаціями - не більше одного року. Безспірність заборгованості підтверджують документи, передбачені Переліком документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172. При вчиненні виконавчого напису нотаріус повинен перевірити, чи подано на обґрунтування стягнення документи, зазначені у Переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 29.06.99 №1172.

Згідно із ст. 89 Закону України "Про нотаріат" у виконавчому написі повинні зазначатися: дата (рік, місяць, число) його вчинення, посада, прізвище, ім'я, по батькові нотаріуса, який вчинив виконавчий напис; найменування та адреса стягувача; найменування, адреса, дата і місце народження боржника, місце роботи (для громадян), номери рахунків в установах банків (для юридичних осіб); строк, за який провадиться стягнення; суми, що підлягають стягненню, або предмети, які підлягають витребуванню, в тому числі пеня, проценти, якщо такі належать до стягнення; розмір плати, сума державного мита, сплачуваного стягувачем, або мита, яке підлягає стягненню з боржника; номер, за яким виконавчий напис зареєстровано; дата набрання юридичної сили; строк пред'явлення виконавчого напису до виконання. Виконавчий напис скріплюється підписом і печаткою нотаріуса.

У відповідності до приписів ст. 90 Закону України "Про нотаріат" стягнення за виконавчим написом провадиться в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Стаття 17 Закону України "Про виконавче провадження" містить імперативні приписи стосовно того, що примусове виконання рішень державною виконавчою службою здійснюється на підставі виконавчих документів, до яких зокрема віднесено виконавчі написи нотаріусів.

При цьому, з аналізу приписів статей 19 та 25 Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що для відкриття виконавчого провадження та здійснення виконавчих дій достатньо подання стягувачем або його представником, прокурором заяви про примусове виконання рішення суду та самого виконавчого документу (у разі якщо виконавчий лист надійшов від суду - ухвали про надання дозволу на примусове виконання рішення іноземного суду в порядку, встановленому законом).

Тобто, виконавчий документ повинен містити достатній обсяг інформації, щоб на його підставі орган виконавчої служби міг вчиняти виконавчі дії.

У разі відсутності у виконавчому написі нотаріуса зазначення сум, що підлягають стягненню, або предметів, які підлягають витребуванню, в тому числі пені, проценті, якщо такі належать до стягнення, або у випадку відсилки щодо таких сум та предметів до іншого документу (зокрема, договору), державний виконавець буде позбавлений можливості виконати такий виконавчий документ на підставі самого лише напису та заяви стягувача.

Таким чином, не зазначення у виконавчому написі нотаріуса чіткого переліку предметів, на які звертається стягнення, суперечить приписам Закону України "Про виконавче провадження", оскільки унеможливлює їх виконання.

Із оскаржуваного виконавчого напису вбачається, що при його вчиненні нотаріусом не було зазначено предметів на які звертається стягнення, а лише здійснено посилання на перелік такого майна, що зазначений в договорів про внесення змін №1 до Договору застави.

З огляду на викладене вбачається, що спірний виконавчий напис не відповідає приписам ст. 89 Закону України "Про нотаріат", що унеможливлює його виконання в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження".

Таким чином, суд приходить до висновку, що спірний виконавчий напис було вчинено за наявності порушень приписів ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 89 Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про виконавче провадження".

Відповідно до приписів ст.ст. 11, 15 Цивільного кодексу України цивільні права й обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства. Кожна особа має право на судовий захист.

Загальний перелік таких способів захисту цивільних прав та інтересів дається в ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України.

Положеннями ст. 16 Цивільного кодексу України України встановлено, що суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Виконавчий напис - це розпорядження нотаріального органу про примусове стягнення з боржника на користь кредитора грошових сум або передачу чи повернення майна кредитору, вчинене на документах, які підтверджують зобов'язання боржника.

В основі вчинення цієї нотаріальної дії лежить факт безспірності певної заборгованості.

Виходячи з приписів частини другої статті 50 Закону України "Про нотаріат" право на оскарження нотаріальної дії або відмови у її вчиненні, а також нотаріального акта має особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Відповідно до п. 8 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 10 від 24.10.2011 "Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам" спори між боржниками і стягувачами, а також спори за позовами інших осіб, прав та інтересів яких стосуються нотаріальні дії чи акт, у тому числі про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню повністю або частково, про повернення стягнутого за виконавчим написом, вирішуються господарським судом за позовами боржників або зазначених осіб до стягувачів, якщо суб'єктний склад сторін відповідного спору відповідає приписам статті 1 ГПК. При цьому за змістом статей 1, 2, 18, 22, 27 ГПК, статей 1 і 3 названого Закону нотаріус не може бути відповідачем у господарському процесі, а залучається до участі в ньому як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 15 Господарського процесуального кодексу України справи у спорах про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню відповідача або за місцем виконання виконавчого напису нотаріуса за вибором позивача.

Відтак, з аналізу вищенаведених норм законодавства вбачається, що суд може захистити порушене право, зокрема, шляхом визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню.

Предметом доказування у спорах зазначеної категорії є наявність обставин, які свідчать про порушення нотаріусом при вчиненні спірного виконавчого напису встановлених чинним законодавством правил вчинення нотаріальної дії.

З огляду на встановлення судом того факту, що звернення стягнення на заставлене рухоме майно шляхом вчинення нотаріусом виконавчого напису суперечить нормам чинного законодавства (ст.ст. 24, 26, 27, 28 Закону України "Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень", ст. 89 Закону України "Про нотаріат", Закону України "Про виконавче провадження"), суд вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про визнання виконавчого напису, вчиненого 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрованого в реєстрі за №2104, таким, що не підлягає виконанню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 32, 33, 49, 75, 82 - 85 ГПК України, господарський суд міста Києва, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Визнати виконавчий напис, вчинений 20.04.2015 приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Верповською О.В. та зареєстрований в реєстрі за №2104 на договорі застави, посвідченим приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Ковальчуком С.П. та зареєстрованим в реєстрі за №4870, таким, що не підлягає виконанню.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "СБЕРБАНК" (01034, м. Київ, вул. Володимирська, 46; ідентифікаційний код 25959784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фудмережа" (01103, м. Київ, вул. Залізничне шосе, 57; ідентифікаційний код: 36387233) судовий збір у розмірі 1 218 (одна тисяча двісті вісімнадцять) грн. 00 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 17.02.2016.

Суддя Пукшин Л.Г.