Рішення № 55866340, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/32142/15

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД»доТовариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Італійське підприємство «ГРІФУС»простягнення 1 995 737,69 грн.

Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:Галков І.О.від відповідача: Скороход А.К.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» (надалі - «Товариство») звернулося до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Італійське підприємство «ГРІФУС» (надалі - «Підприємство») про стягнення 1 995 737,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання умов договору на виконання проектних робіт та передачу проектної документації №12/06(Пр)/2015 від 12.06.2015 р. позивач виконав роботи, а відповідач належним чином грошове зобов'язання по оплаті виконаних робіт не виконав, в зв'язку з чим виникла заборгованість у розмірі 1 416 000,00 грн. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 261 006,91 грн., штрафу у розмірі 283 200,00 грн., інфляційних у розмірі 19 990,62 грн. та 3% річних у розмірі 15 540,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 25.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 25.01.2015 р.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, відзив на позовну заяву не подав, позовні вимоги в частині стягнення основного боргу підтримав.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

12.06.2015 р. між Товариством (виконавець) та Підприємством (замовник) був укладений договір на виконання проектних робіт та передачу проектної документації №12/06(Пр)/2015 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 1.1 якого замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання виконати проектні роботи і передати замовнику проектну документацію, а саме: реконструкція нежитлової будівлі під житлову із вбудованими приміщеннями, по вул. Флоренції, 9-А у Дніпровському районі м. Києва; дизайн інтер'єрів трьох квартир (на вибір замовника) та благоустрій прилеглої території, що знаходиться за межами ділянки проектування.

Пунктом 3.5 Договору визначено, що оплата робіт здійснюється замовником в національній валюті України на поточний рахунок виконавця згідно з графіком виконання робіт та фінансування проекту (додаток №1) протягом 3 робочих днів після їх прийняття за актом приймання-передачі виконаних робіт.

За змістом п. 4.1 Договору здача і приймання виконаних робіт здійснюється сторонами за актом приймання-передачі виконаних робіт.

На виконання умов Договору позивачем виконані, а відповідачем прийняті підрядні роботи на загальну суму 1 416 000,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 15.06.2015 р., №2 від 25.06.2015 р., №3 від 01.07.2015 р., №4 від 01.08.2015 р. та №5 від 01.09.2015 р.

Спір у справі виник у зв'язку із невиконанням відповідачем зобов'язання з оплати виконаних позивачем підрядних робіт, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 1 416 000,00 грн.

Договір є договором підряду на проведення проектних робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання §4 Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Згідно із ст. 837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Як вбачається із матеріалів справи, на виконання умов Договору позивачем були виконані роботи на загальну суму 1 416 000,00 грн., що підтверджується актами здачі-приймання робіт (надання послуг) №1 від 15.06.2015 р., №2 від 25.06.2015 р., №3 від 01.07.2015 р., №4 від 01.08.2015 р. та №5 від 01.09.2015 р.

Згідно із ч. 1 ст. 854 Цивільного кодексу України якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов'язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Пунктом 3.5 Договору визначено, що оплата робіт здійснюється замовником в національній валюті України на поточний рахунок виконавця згідно з графіком виконання робіт та фінансування проекту (додаток №1) протягом 3 робочих днів після їх прийняття за актом приймання-передачі виконаних робіт.

Таким чином, заборгованість відповідача за виконані позивачем роботи становить 1 416 000,00 грн., а строк виконання грошового зобов'язання на момент подання позовної заяви настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтями 525, 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно із ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача грошових коштів у розмірі 1 416 000,00 грн. на підставі Договору за виконані роботи. Відповідачем вказана заборгованість визнана повністю.

Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.

За таких обставин, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 1 416 000,00 грн. є правомірними та обґрунтованими.

Також позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 261 006,91 грн., штрафу у розмірі 283 200,00 грн., інфляційних у розмірі 19 990,62 грн. та 3% річних у розмірі 15 540,16 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 15.06.2015 р. по 07.12.2015 р.

Судом встановлено, що відповідач у встановлений Договором строк свого обов'язку по перерахуванню коштів не виконав, допустивши прострочення виконання зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням договірних зобов'язань (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом або договором відповідальності.

Стаття 611 Цивільного кодексу України передбачає, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки.

У відповідності до ч. 1 ст. 548 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

За змістом ст.ст. 546, 549 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, різновидом якої є штраф та пеня.

Частиною 2 ст. 549 Цивільного кодексу України встановлено, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно із п. 1 ст. 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За положеннями статті 61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнутий до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Умовами спірного договору, а саме пунктом 5.4.2 передбачено, що у разі невиконання умов оплати замовник виплачує виконавцю пеню в розмірі облікової ставки НБУ, чинної на період, за який нараховується пеня, за кожний прострочений день.

Згідно з п. 5.6 Договору у разі затримки замовником остаточної оплати більше ніж на 30 календарних днів останній виплачує виконавцю додатково до пені одноразовий штраф у розмірі 20% від вартості виконаних робіт.

Враховуючи вищевикладене та відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення - строків виконання грошових зобов'язань за Договором свідчить про недотримання положень, закріплених у статті 61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду України від 21.10.2015 р. у справі №6-2003цс/15.

Як визначено нормами ст. 111-28 Господарського процесуального кодексу України, висновок Верховного Суду України щодо застосування норми права, викладений у його постанові, прийнятій за результатами розгляду справи з підстав, передбачених пунктами 1 і 2 частини першої статті 111-16 цього Кодексу, є обов'язковим для всіх суб'єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права. Висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватися іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

З огляду на викладене, підстави для стягнення з відповідача штрафу у розмірі 283 200,00 грн. у суду відсутні.

Суд здійснив перерахунок заявленої до стягнення пені з урахуванням положень п. 5.4.2 Договору, яким передбачено стягнення з відповідача пені в розмірі облікової ставки НБУ, в той час як позивачем здійснений розрахунок заявленої до стягнення з відповідача пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що суперечить положенням укладеного між сторонами Договору.

З огляду на викладене, правомірним є стягнення з відповідача пені у розмірі 124 926,25 грн. за прострочення виконання грошового зобов'язання у період з 19.06.2015 р. (з урахуванням настання строку оплат кожного етапу робіт) по 07.12.2015 р. В іншій частині пеня обрахована безпідставно.

Згідно із частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд перевірив та вважає за можливе задовольнити вимогу позивача про стягнення з відповідача інфляційних у розмірі 19 990,62 грн. та 3% річних у розмірі 15 540,16 грн.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з Підприємства на користь Товариства заборгованості у розмірі 1 416 000,00 грн., пені у розмірі 124 926,25 грн., інфляційних у розмірі 19 990,62 грн. та 3% річних у розмірі 15 540,16 грн.

В іншій частині (штраф у розмірі 283 200,00 грн. та пеня у розмірі 136 080,66 грн.) в задоволенні позовних вимог необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Спільне Українсько-Італійське підприємство «ГРІФУС» (01135, м. Київ, просп. Перемоги, 5-А; ідентифікаційний код 35575587) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Мега Торг ЛТД» (01042, м. Київ, вул. Ак. Філатова, 22/8, оф. 402; ідентифікаційний код 38952030) заборгованість у розмірі 1 416 000 (один мільйон чотириста шістнадцять тисяч) грн. 00 коп., пеню у розмірі 124 926 (сто двадцять чотири тисячі дев'ятсот двадцять шість) грн. 25 коп., 3% річних у розмірі 15 540 (п'ятнадцять тисяч п'ятсот сорок) грн. 16 коп., інфляційні у розмірі 19 990 (дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дев'яносто) грн. 62 коп. та судовий збір у розмірі 23 646 (двадцять три тисячі шістсот сорок шість) грн. 86 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позовних вимог відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя В.П. Босий