Рішення № 55866042, 10.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.02.2016Справа №910/30832/15

За позовомПриватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО»доПриватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія»простягнення 7 100,69 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін:

від позивача:не з'явивсявід відповідача:не з'явився

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «ВУСО» (надалі - ПАТ «СК «ВУСО») звернулося до господарського суду міста Києва із позовом до Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (надалі - ПАТ «УПСК») про стягнення 7 100,69 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ПАТ «СК «ВУСО» на підставі договору добровільного страхування наземного транспорту №110954-02-14-01 від 24.09.2010 р. внаслідок настання страхової події дорожньо-транспортної пригоди (надалі - «ДТП») виплачено страхове відшкодування власнику автомобіля марки Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, а тому позивачем відповідно до положень статті 27 Закону України «Про страхування» та статей 993, 1191 Цивільного кодексу України отримано право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завдану шкоду. Відповідальність власника транспортного засобу - автомобіля марки Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким скоєно ДТП, застрахована ПАТ «УПСК» на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7032950, а тому позивач вказує, що обов'язок з відшкодування збитків у розмірі 4 527,76 грн. покладається на відповідача. Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 125,41 грн. та інфляційних у розмірі 2 447,52 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 10.12.2015 р. порушено провадження у справі та призначено її до розгляду на 11.01.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.01.2016 р. розгляд справи відкладено на 27.01.2016 р.

26.01.2016 р. представником відповідача до канцелярії суду подано відзив на позовну заяву, в якому відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував з огляду на те, що ним було повністю сплачено вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Судове засідання 27.01.2016 р. не відбулося та було перенесено на 10.02.2016 р.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, а його пояснення стосовно суті спору були заслухані судом в попередніх судових засіданнях.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про час та місце розгляду справи був належним чином повідомлений шляхом направлення письмового повідомлення про перенесення судового засідання.

Таким чином, суд приходить до висновку, що сторони повідомлені про час та місце судового розгляду належним чином, а матеріали справи містять достатні докази для її розгляду по суті.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судових засіданнях складалися протоколи згідно статті 81-1 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.10.2013 р. між ПАТ «СК «ВУСО» (страховик) та ОСОБА_1 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту №110954-02-14-01 (надалі - «Договір»), об'єктом страхування за яким є майнові інтереси страхувальника, що не суперечать законодавству України, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням майном, а саме: автомобілем Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, зокрема, на випадок настання страхових випадків, зокрема, пошкодження чи знищення транспортного засобу або його частин внаслідок ДТП.

16.03.2014 р. о 15:45 год. в м. Стрий Львівської області сталася ДТП за участі застрахованого автомобіля Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, та автомобіля Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_2, в результаті чого обидва автомобілі отримали механічні пошкодження.

Факт скоєння ДТП підтверджується довідкою про дорожньо-транспортну пригоду №9361558.

ДТП сталася в результаті порушення водієм ОСОБА_2 вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України, що підтверджується постановою Хотинського районного суду Чернівецької області, відповідно до якої ОСОБА_2 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення.

Відповідно до висновку автотоварознавчого дослідження (звіту) №14/4/353/61040 від 30.04.2014 р., складеного суб'єктом оціночної діяльності - ФОП ОСОБА_3, вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, що дорівнює вартості відновлювального ремонту з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу, в результаті його пошкодження при ДТП складає 19 255,74 грн.

На підставі страхового акту №1923-02 від 19.05.2014 р. з урахуванням додатку №1 від 22.07.2014 р., позивач, виконуючи свої зобов'язання за Договором, перерахував на рахунок страхувальника суму страхового відшкодування у розмірі 16 865,64 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №5406 від 19.05.2014 р. та №8247 від 22.07.2014 р.

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Із довідки про дорожньо-транспортну пригоду №9361558 вбачається, що транспортний засіб - автомобіль Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди автомобілю Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, належить ОСОБА_4 та знаходився під керуванням ОСОБА_2

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо - і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Вина особи, яка керувала автомобілем Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку.

Цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації автомобіля Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, застрахована ПАТ «УПСК» на підставі договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АС/7032950.

Полісом №АС/7032950 передбачено, що франшиза становить 500,00 грн., а ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну третіх осіб - 50 000,00 грн.

Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_2 користувався транспортним засобом на законній підставі, а відтак відповідальність за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю, майну третіх осіб внаслідок експлуатації ним автомобіля Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, була застрахована ПАТ «УПСК».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. У разі настання події, яка є підставою для проведення регламентної виплати, МТСБУ у межах страхових сум, що були чинними на день настання такої події, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що до позивача перейшли всі права потерпілого згідно ст. 512 Цивільного кодексу України, а тому, оскільки правовідносини між потерпілим та страховиком за полісом ОСЦВВТЗ (відповідач) регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», заміна кредитора в зобов'язанні не змінює їх суті та норми, якою вони регулюються.

Матеріалами справи підтверджено, що вартість матеріального збитку, заподіяного власнику автомобіля Mercedes-Benz 413, реєстраційний номер НОМЕР_2, з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становить 19 255,74 грн., а позивачем було виплачено потерпілій особі страхове відшкодування у розмірі 16 865,64 грн.

За змістом ч. 1 ст. 990 Цивільного кодексу України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката).

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 25 Закону України «Про страхування» здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком. Аварійні комісари - особи, які займаються визначенням причин настання страхового випадку та розміру збитків, кваліфікаційні вимоги до яких встановлюються актами чинного законодавства України. Страховик та страхувальник мають право залучити за свій рахунок аварійного комісара до розслідування обставин страхового випадку.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Частиною 2 статті 1192 Цивільного кодексу України встановлено, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

При цьому, звіт про оцінку транспортного засобу є лише попереднім оціночним документом, в якому зазначається про можливу, але не кінцеву суму, що витрачена на відновлення транспортного засобу. Реальним же підтвердженням виплати суми страхового відшкодування страхувальнику, є саме платіжне доручення.

Аналогічні висновки містяться в постановах Вищого господарського суду України від 14.05.2013 р. у справі № 5011-50/17049-2012, від 30.07.2013 р. у справі № 910/3655/13 та від 27.01.2014 р. у справі № 910/3023/13.

Безпосередньо з Договору вбачається, що автомобіль Suzuki Grand Vitara, реєстраційний номер НОМЕР_1, - 2008 року випуску, тобто строк його експлуатації на момент настання ДТП не перевищував 7 років. Тому, з огляду на положення п. 7.38 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, позивачем правомірно заявлено до стягнення з відповідача суму страхового відшкодування, розмір якого визначено без врахування коефіцієнту фізичного зносу пошкодженого автомобіля.

Абзацом 2 пункту 12.1 статті 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Враховуючи розмір права зворотної вимоги, який перейшов до позивача, визначені полісом №АС/7032950 розміри лімітів відповідальності та франшизи, встановлену судом вартість матеріального збитку з урахуванням різниці між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди, а також часткову оплату суми страхового відшкодування у розмірі 11 837,88 грн., відповідач зобов'язаний був відшкодувати позивачу витрати в розмірі 4 527,76 грн. (відшкодована вартість матеріального збитку у розмірі 16 865,34 грн. -часткова оплата у розмірі 11 837,88 грн. - франшиза у розмірі 500,00 грн.).

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог та стягнення з ПАТ «УПСК» на користь ПАТ «СК «ВУСО» суми страхового відшкодування у розмірі 4 527,76 грн.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 125,41 грн. та інфляційних у розмірі 2 447,52 грн.

Статтею 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання і дія цієї статті поширюється на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачено спеціальними нормами, що регулюють суспільні відносини з приводу виникнення, зміни чи припинення окремих видів зобов'язань. При цьому важливим виявляється питання, які зобов'язання є грошовими.

За змістом статей 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражаємося в грошовій одиниці України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті). Викладена правова позиція підтверджується й практикою Верховного Суду України (постанова від 06.06.2012 р. у справі N 6-49цс12).

Згідно з приписами постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» грошовим слід вважати будь-яке зобов'язаний, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора. Зокрема, грошовим зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона зобов'язана оплатити поставлену продукцію, виконану роботу чи надану послугу в грошах, а друга сторона вправі вимагати від першої відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору.

Слід також зазначити, що відшкодування шкоди - це відповідальність, а не боргове (грошове) зобов'язання, на шкоду не повинні нараховуватись проценти за користування чужими грошовими коштами, що теж є відповідальністю. Отже, нарахування процентів на суму шкоди є фактично подвійною мірою відповідальності (лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.01.2013 p. №10-74/0/4-13).

Таким чином, дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється па правовідносини, що виникають у зв'язку із завданням шкоди.

Аналогічні висновки містяться у листі Верховного Суду України від 01.07.2014 «Аналіз практики застосування ст. 625 Цивільного кодексу України в цивільному судочинстві».

За змістом постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 №14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» обов'язок боржника сплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних не виникає у випадках повернення коштів особі, яка відмовилася від прийняття зобов'язання за договором (стаття 612 ЦК України), повернення сум авансу та завдатку, повернення коштів у разі припинення зобов'язання (в тому числі шляхом розірвання договору) за згодою сторін або визнання його недійсним. відшкодування збитків та шкоди, повернення безпідставно отриманих коштів (стаття 1212 ЦК України), оскільки відповідні дії вчиняються сторонами не на виконання взятих на себе грошових зобов'язань, а з інших підстав.

Таким чином, позовні вимоги позивача в частині стягнення 33% річних у розмірі 125,41 грн. та інфляційних у розмірі 2 447,52 грн. є безпідставними, оскільки дія ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України не поширюється на правовідносини, що виникають у зв'язку із відшкодуванням збитків та шкоди.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог в частині стягнення з ПАТ «УПСК» на користь ПАТ «СК «ВУСО» суми страхового відшкодування у розмірі 4 527,76 грн.

В задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 125,41 грн. та інфляційних у розмірі 2 447,52 грн. необхідно відмовити з викладених підстав.

Відповідно до вимог ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись статтями 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» задовольнити частково.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська пожежно-страхова компанія» (03680, м. Київ, вул. Кирилівська, 40; ідентифікаційний код 20602681) на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ВУСО» (04080, м. київ, вул. К. Малевича, 31; ідентифікаційний код 31650052) суму страхового відшкодування у розмірі 4 527 (чотири тисячі п'ятсот двадцять сім) грн. 76 коп. та судовий збір у розмірі 776 (сімсот сімдесят шість) грн. 66 коп. Видати наказ.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 15.02.2016 р.

Суддя В.П. Босий