Рішення № 55865928, 09.02.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016Справа №910/30126/15

За позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга" простягнення 15 075,11 грн Суддя Ярмак О.М.

За участю представників:

від позивача:Поздняков П.В. (представник за дог. № 04/11/Г від 04.11.2015); від відповідача:не з'явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернулася до Господарського суду міста Києва з позовною заявою про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга" 13 218,84 грн. основного боргу, 1 437,24 грн пені та 461,75 грн 15% річних за договором суборенди нежитлового приміщення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.11.2015 за вказаним позовом порушено провадження у справі № 910/30126/15 та призначено розгляд справи на 19.01.2016.

Ухвалою від 19.01.2016 суд продовжив строк вирішення спору та відклав розгляд справи на 09.02.2016.

В судове засідання 09.02.2016 з'явився представник позивача, який обґрунтував обставини виникнення заборгованості у відповідача, підтримав заявлені вимоги та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання уповноваженого представника не направив, про причини неявки суд не повідомив, відзив на позов та інші документи на підтвердження своєї правової позиції не подав, позовні вимоги не спростував, хоча про дату, час та місце судових засідань у справі повідомлявся належним чином, що підтверджується відмітками на звороті судових ухвал та конвертами повернення поштових відправлень з підстав відсутності адресата за місцезнаходженням.

Як зазначено у п.п. 3.9.1 п. 3.9 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. Там же зазначено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Оскільки відповідач вважається таким, що повідомлений про час і місце розгляду справи судом, а матеріали справи містять достатні докази для всебічного, повного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу по суті за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Дослідивши матеріали справи, оглянувши оригінали копій документів, що знаходяться в матеріалах справи, заслухавши пояснення представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

10.09.2013 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волга" (суборендар) було укладено договір суборенди № 10/09-3 нежитлового приміщення, за умовами п. 1.1 якого орендар зобов'язується передати суборендарю, а в свою чергу суборендар зобов'язується прийняти у тимчасове платне користування нежитлове приміщення, визначене у цьому договорі, а також зобов'язується сплачувати орендарю щомісячну орендну плату.

30.06.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (орендар) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волга" (суборендар) укладено угоду про порядок погашення заборгованості за договором суборенди № 10/09-3 від 10.09.2013, у п. 1 якого сторони підтверджують, що станом на 30.06.2015 року у суборендаря перед орендарем існує заборгованість за суборенду нежилого приміщення, виконану на підставі договору, в розмірі 13 218,84 грн.

У пункті 2 вказаної угоди сторони узгодили наступний порядок погашення заборгованості, зазначеної в п. 1 угоди: до 28 серпня 2015 року суборендар зобов'язаний перерахувати на розрахунковий рахунок орендаря грошові кошти в сумі 13 218,84 грн.

01.09.2015 між Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 (первісний кредитор), Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (новий кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Волга" (боржник) укладено договір про відступлення права вимоги, згідно з п. 1.1 якого первісний кредитор передає новому кредиторові, а новий кредитор приймає право вимоги, що належить первісному кредиторові, і стає кредитором за основним зобов'язанням.

Відповідно до п. 1.2 вказаного договору, за цим договором новий кредитор одержує право (замість первісного кредитора) вимагати від боржника належного виконання всіх зобов'язань за основним зобов'язанням.

За умовами договору про відступленням права вимоги основне зобов'язання - зобов'язання боржника за договором суборенди № 10/09-3 від 10.09.2013 року та угодою про порядок погашення заборгованості за зазначеним договором суборенди від 30.06.2015 року, за якими боржник має грошові зобов'язання з оплати заборгованості за суборенду нежилого приміщення перед первісним кредитором на суму 13 218,84 грн, що підтверджується підписаним угодою про порядок погашення заборгованості та актом звіряння заборгованості від 30.06.2015.

04.09.2015 р. позивач звернувся до відповідача із вимогою-претензією про сплату суми заборгованості за договором суборенди, набутої на підставі договору про відступлення права вимоги.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем грошового зобов'язання за договором суборенди, що стало підставою для звернення позивача про стягнення заборгованості у судовому порядку.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 Господарського кодексу України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно із ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Матеріалами справи (акт приймання-передачі майна за договором суборенди від 10.09.2013 № 10/09-3) підтверджується факт передачі нежитлового приміщення в суборенду, прийняття відповідачем та користування ним у період з вересня 2013 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 762 Цивільного кодексу України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Частинами 1, 4 ст. 285 Господарського кодексу України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Шляхом укладення угоди про порядок погашення заборгованості за договором суборенди № 10/09-3 від 10.09.2013, Товариство з обмеженою відповідальністю "Волга" підтвердило наявність станом на 30.06.2015 перед Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 заборгованості за суборенду нежилого приміщення в розмірі 13 218,84 грн., яка має бути погашена до 28 серпня 2015 року.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано суду доказів сплати орендної плати у розмірі 13 218,84 грн. у спірний період на користь ОСОБА_3.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України передбачено можливість кредитора у зобов'язанні передати свої права іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Положеннями ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України встановлено обов'язковість вчинення правочину щодо заміни кредитора у зобов'язанні у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

У зв'язку з укладенням договору про відступлення права вимоги від 01.09.2015, до позивача перейшло право вимагати у відповідача виконання зобов'язань за договором суборенди № 10/09-3 нежитлового приміщення від 01.09.2015 та угодою про порядок погашення заборгованості за договором суборенди від 30.06.2015 в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цього права.

З огляду на викладене, у відповідача виникло грошове зобов'язання по сплаті на користь позивача орендної плати у розмірі 13 218,84 грн., а строк його виконання настав.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст. 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 13 218,84 грн. Відповідачем вказана заборгованість не спростована, доказів її погашення не надано.

Отже, позовні вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга" заборгованості з орендної плати у розмірі 13 218,84 грн. є правомірними та обґрунтованими.

З огляду на те, що відповідач своїми діями порушив зобов'язання за договором (ст. 610 Цивільного кодексу України), то він вважається таким, що прострочив виконання (ст. 612 Цивільного кодексу України), тому є підстави для застосування відповідальності, встановленої договором та законом.

Враховуючи, що у правовідносинах сторін спору має місце допущене з боку відповідача порушення у його зобов'язанні за договором, позивач заявив позовні вимоги про стягнення з відповідача також 1 437,24 грн. пені та 461,75 грн. 15% річних.

Відповідно до ч. 1 ст. 216, ч. 2 ст. 217 Господарського кодексу України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення в сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Статтею 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до статей 546, 549 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися, в тому числі неустойкою. Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

У п. 5 угоди від 30.06.2015 про порядок погашення заборгованості за договором суборенди № 10/09-3 від 10.09.2013 сторони визначили, що у випадку порушення строку погашення заборгованості, суборендар сплачує орендарю неустойку у формі пені в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від загальної суми заборгованості за кожен календарний день періоду, протягом якого суборендар порушував такий строк.

Згідно з ч. 1 ст. 230 та ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України пеня за цим Кодексом визнається штрафною санкцією, нарахування якої, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Дослідивши поданий позивачем розрахунок пені, здійснений у період з 02.09.2015 по 24.11.2015, суд вважає його вірним та таким, що співвідноситься з нормами чинного законодавства та умовами договору, тому вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 1 437,24 грн підлягає задоволенню.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до п. 6 угоди від 30.06.2015 про порядок погашення заборгованості за договором суборенди № 10/09-3 від 10.09.2013, керуючись ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України сторони дійшли згоди, що за прострочення виконання грошового зобов'язання, винна сторона сплачує 15% річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунок позивача 15% річних за період прострочення боржника з 02.09.2015 по 24.11.2015, суд вважає його арифметично правильним, тому стягнення з відповідача 461,75 грн 15% річних є правомірним.

Окрім описаних вище вимог, позивач просить стягнути з відповідача 3 400,00 грн витрат на правову допомогу, надану йому Адвокатським об'єднанням "Домініус Літіс".

На підтвердження надання адвокатських послуг надано суду в копіях: договір про надання правової допомоги № 04/11/Г від 04.11.2015 р, укладений між Адвокатським об'єднанням "Домініус Літіс" та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1, з додатком № 1; свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю Позднякова П.В.; ордер на надання правової допомоги серії НОМЕР_2 від 26.11.2015; платіжне доручення № 244 від 11.11.2015 на оплату послуг згідно договору про надання правової допомоги.

Окрім перерахованих вище документів, факт надання Поздняковим П.В. правової допомоги позивачу у справі № 910/3746/15 підтверджується також його особистою участю в судовому засіданні у цій справі та поданням документів до суду за його підписом як представника позивача.

Згідно зі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у мiсцi їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

В силу ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації звертаються до господарського суду за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Отже, відповідно до приписів чинного законодавства в порядку ст.ст. 1, 49 Господарського процесуального кодексу України підлягають стягненню саме витрати на послуги адвоката, що були здійснені.

Дослідивши подані позивачем документи, суд вважає доведеним позивачем належними та достатніми доказами факт понесення витрат на правову допомогу адвоката Позднякова П.В. саме в межах цієї справи, тому виплачена останньому сума підлягає стягненню з відповідача в порядку ст. 49 Господарського процесуального кодексу України.

Також, за приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, сума сплаченого судового збору за подання позову позивачем також покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 44, 49, 75, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Волга" (04073, м. Київ, вул. Куренівська, 27-А, ідентифікаційний код 23730066) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1) 13 218 (тринадцять тисяч двісті вісімнадцять) грн. 84 коп. основного боргу, 1 437 (одну тисячу чотириста тридцять сім) грн.. 24 коп. пені, 461 (чотириста шістдесят одну) грн. 75 коп. 15% річних, 3 400 (три тисячі чотириста) грн.. витрат на послуги адвоката та 1 218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ відповідно до ст. 116 ГПК України.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.М. Ярмак

Повне рішення складено: 15.02.2016.