Рішення № 5586589, 30.06.2009, Господарський суд Сумської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД СУМСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

30.06.09 Справа № 5/138-09.

за позовом малого приватного виробничо-торгівельного підприємства «ВМ», м. Суми

до відповідача приватного підприємця ОСОБА_1, м. Суми

про стягнення 8100 грн. 00 коп. та зобовязання вчинити певні дії

Суддя Гудим В.Д.

Представники сторін:

Від позивача предст. Остра Н.Є.

Від відповідача предст. ОСОБА_3

Суть спору: позивач подав позовну заяву, в якій просить суд стягнути з відповідача 8100 грн., в тому числі 2700 грн. збитків, 5400 грн. неустойки за несвоєчасне повернення торгівельного місця; зобовязати відповідача повернути позивачу торгівельне місце НОМЕР_2 в стані, в якому воно було одержано в оренду. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача судові витрати, в тому числі 1000 грн. витрат на оплату послуг адвоката.

Відповідач подав відзив в якому не визнає позовні вимоги та просить суд відмовити в задоволенні позову.

Позивач подав додаткові матеріали на підтвердження позовних вимог.

Розглянувши матеріали справи, господарський суд встановив:

Відповідно до укладеного між сторонами договору позивач передав, а відповідач прийняв у платне користування торгівельне місце НОМЕР_2 на території ринку, розміщеного за адресою: АДРЕСА_1.

Відповідно до п. 7.1.1. договору НОМЕР_2 від 28.12.07р., договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.08р. та пролонгації не підлягає.

Відповідно до ч.1 ст. 785 Цивільного кодексу України у разі припинення договору найму наймач зобов'язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана, з урахуванням нормального зносу, або у стані, який було обумовлено в договорі.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що відповідач не виконує обовязків з повернення об'єкту оренди (найму) після припинення договірних відносин. Така бездіяльність відповідача перешкоджає позивачу і унеможливлює використання торгівельного місця на розсуд останнього для отримання доходів.

Позивач зазначає, що відповідач всупереч вимогам закону не повертає торгівельне місце, чим завдає позивачу збитки майнового характеру, які полягають у тому, що протягом 10 місяців відповідач перешкоджає позивачу отримувати доходи від використання торгівельного місця, яке повинно було бути повернуто позивачу після закінчення строку дії укладеного між сторонами договору.

Як зазначає позивач, розмір збитків становить 2700 грн. і розрахований, виходячи із суми розміру місячної орендної плати (270 грн.) за користування торгівельним місцем, яка була встановлена сторонами на час дії договірних відносин.

Крім того, відповідно до ч. 2 ст. 785 Цивільного кодексу України, згідно з якою якщо наймач не виконує обов'язку щодо повернення речі, наймодавець має право вимагати від наймача сплати неустойки у розмірі подвійної плати за користування річчю за час прострочення, позивачем розрахована неустойка за прострочення строку повернення торгівельного місця, виходячи з розміру місячної орендної плати, кількості неповернутих торгівельних місць та місяців прострочення, яка становить 5 400 грн. 00 коп.

В обґрунтування своїх заперечень проти позовних вимог відповідач посилається на те, що у позивача відсутні будь - які майнові права, які б дозволяли йому здійснювати розпорядження спірним майном, внаслідок чого у позивача відсутні підстави для стягнення штрафних санкцій і збитків. Крім того, відповідач зазначає, що прострочення повернення відповідачем торгівельного місця НОМЕР_2 впродовж заявленого строку (10 місяців) є безпідставним, оскільки постачання електроенергії до торгівельних місць було припинено, тому відповідач не мав можливості займати вказане торгівельне місце.

При цьому зазначені заперечення не можуть бути прийняті судом до уваги оскільки відповідачем не подано будь яких доказів на підтвердження викладених обставин.

Відповідач також зазначає, що вимога позивача щодо стягнення неустойки за строк в 10 місяців суперечить ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, якою передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язань, якщо інше не вказано законом чи договором, припиняється через шість місяців від дня коли зобов'язання повинно бути виконано.

При цьому, частиною 2 статті 258 Цивільного кодексу України, на норми якого посилається позивач в обґрунтування позовних вимог, передбачено, що до вимог про стягнення неустойки застосовується спеціальна позовна давність в один рік.

З огляду на зазначені обставини, господарського суд вважає заперечення відповідача в цій частині необґрунтованими та такими, що не приймаються судом до уваги.

Позивач зазначає, що до правовідносин, які склались між сторонами, повинні застосовуватись положення глави 58 Цивільного кодексу України «Найм (оренда)», посилаючись на те, що це випливає зі змісту договору. Крім того, позивач посилається на п. 16 Правил торгівлі на ринках, затверджених Наказом Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України, МВС України, ДПА України, Державним комітетом стандартизації, метрології та сертифікації України від 26.02.02 р. № 57/188/84/105, відповідно до якого торгівельне місце може використовуватись на умовах оренди, про що сторони мають укласти відповідну угоду.

Предмет договору про надання послуг визначено в частині 1 статті 901 Цивільного кодексу України - за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Стаття 759 Цивільного кодексу України визначає предмет договору найму та встановлює, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов'язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк, а згідно частини 1 статті 760 названого кодексу, предметом договору найму може бути річ, яка визначена індивідуальними ознаками і яка зберігає свій первісний вигляд при неодноразовому використанні (неспоживна річ).

Згідно з статтею 179 Цивільного кодексу України, річчю є предмет матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов'язки.

Поняття неспоживаної речі встановлено у частині 2 статті 185 Цивільного кодексу України - неспоживною є річ, призначена для неодноразового використання, яка зберігає при цьому свій первісний вигляд протягом тривалого часу.

Частиною 1 статті 184 Цивільного кодексу України встановлено, що річ є визначеною індивідуальними ознаками, якщо вона наділена тільки їй властивими ознаками, що вирізняють її з-поміж інших однорідних речей, індивідуалізуючи її.

Згідно з частиною 1 статті 190 Цивільного кодексу України, майном як особливим об'єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов'язки.

Як вбачається з договору НОМЕР_2 від 28.12.07року його предмет сторонами встановлений як платне користування не споживаною річчю - торгівельним місцем, яка визначена індивідуальними ознаками - номером, місцем розташування торгівельного місця, площею, ціллю використання.

Про те, що між сторонами після підписання договору виникли правовідносини найму свідчить наступне. Пунктом 3.1.4 Договору сторонами встановлений обов'язок відповідача своєчасно та в повному обсязі сплачувати орендну плату, пунктом 4.1.Договору встановлено розмір орендної плати. На додаток до вказаного, пунктом 7.1.1 Договору сторонами обумовлено, що договір оренди вважається втратившим чинність з 31.03.08 року.

Враховуючи викладені обставини, господарський суд дійшов до висновку про те, що договір № 91 від 28.12.07 року за своєю суттю є договором найму (оренди).

Відповідно до п. 7.2. договору № 91 від 28.12.07р., укладеного між сторонами, відповідач в строк до 31.03.08р. зобов'язується в обов'язковому порядку звільнити орендоване торгівельне місце на ринку.

Відповідно до п. 4.1. договору № 91 від 28.12.07р. орендна плата за використання торгівельного місця становить 270 грн. 00 коп. Згідно з розрахунком позивача розмір неустойки становить 5 400 грн. 00 коп. за одне торгівельне місце виходячи з розміру подвійної орендної плати за користування торгівельним місцем за період - 10 місяців.

Враховуючи викладені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів повернення позивачеві торгівельного місця, договірні відносини щодо торгівельного місця НОМЕР_2 існували саме між позивачем та відповідачем, господарський суд вважає позовні вимоги в частині зобовязання відповідача повернути позивачу торгівельне місце НОМЕР_2 в стані, в якому воно було одержано в оренду та стягнення з відповідача на користь позивача 5 400 грн. 00 коп. неустойки обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

В обґрунтування позовних вимог в частині стягнення 2700 грн. збитків позивач посилається на те, що за період з дня припинення договірних відносин між сторонами позивач мав намір використовувати торгівельні місця більш ефективно, ніж передаючи їх в оренду, а сума завданих відповідачем позивачеві збитків (не отриманого доходу) розрахована виходячи з розрахунку розміру не отриманої позивачем орендної плати, як мінімальної суми доходу, яку б міг отримати позивач, використовуючи торгівельне місце на свій розсуд в разі належного виконання відповідачем обов'язків, покладених на нього законом по негайному поверненню торгівельного місця позивачу після припинення дії договірних відносин.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 2 ст. 1166 ЦК особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо доведе, що шкоду завдано не з її вини. З наведеного вбачається, що обов'язок доказування вини на позивача законом не покладається; вина презумується в силу закону; доведення відсутності вини є процесуальним обов'язком відповідача.

Враховуючи зазначені обставини, а також те, що відповідач не подав доказів того, що збитки завдані позивачеві не з його вини, договірні відносини щодо торгівельного місця НОМЕР_2 існували саме між позивачем та відповідачем, господарський суд вважає вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 2 700 грн. 00 коп. збитків обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 3 ст. 48 Господарського процесуального кодексу України витрати, що підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у порядку, встановленому Законом України "Про адвокатуру". Дія цього Закону поширюється тільки на осіб, які є адвокатами. Поняття особи, яка є адвокатом, наводиться в ст. 2 Закону України "Про адвокатуру", де зазначено, що адвокатом може бути громадянин України, який має вищу юридичну освіту, стаж роботи за спеціальністю юриста або помічника адвоката не менше двох років, склав кваліфікаційні іспити, одержав свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та прийняв Присягу адвоката України.

Матеріалами справи, зокрема договором № 20 від 14.11.08р. про надання правової допомоги (а. с. 24-27), свідоцтвом про право на зайняття адвокатською діяльністю №1311 (а. с. 28), платіжним дорученням № 83 від 12.05.09р. (а.с.40), підтверджується факт отримання позивачем адвокатських послуг та їх оплати.

Витрати на послуги адвоката, державне мито та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу відносяться на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 48, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, -

СУД ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Зобов'язати приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) повернути Малому приватному виробничо-торгівельному підприємству "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, ідентифікаційний код 14001718) торгівельне місце НОМЕР_2, що розташоване на території торгівельної зони за адресою: м. Суми, вул. Леваневського, 2ж, в стані в якому воно було одержано в оренду, видати наказ.

3.Стягнути з приватного підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Малого приватного виробничо-торгівельного підприємства "ВМ" (40035, м. Суми, вул. Заливна, б. 15, ідентифікаційний код 14001718) 2 700 грн. 00 коп. збитків, 5 400 грн. 00 коп. неустойки за своєчасне неповернення торгівельних місць, 118 грн. 00 коп. витрат на інформаційно технічне забезпечення судового процесу, 187 грн. 00 коп. державного мита, 1000 грн. 00 коп. витрат на послуги адвоката, видати наказ.

СУДДЯ В.Д. ГУДИМ