Рішення № 55865830, 16.02.2016, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

16 лютого 2016 р. Справа № 909/1320/15 Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Цюх Г. З., секретаря судового засідання Ломей Л. Р., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ", вул. Бельведерська, 2, м. Івано-Франківськ, 76000

до відповідача: Приватного підприємства "ЕКО ЛІС", вул.Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018

про стягнення заборгованості в сумі 56400,00 грн.

за участю:

від позивача: ОСОБА_1 - представник, довіреність від 19.10.15р.,

від відповідача: не з"явились,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" звернулося до господарського суду Івано-Франківської області з позовом до Приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення заборгованості в сумі 56400 грн.

Ухвалою господарського суду Івано-Франківської області від 03.12.15р. порушено провадження у справі, розгляд справи в судовому засіданні призначено на 29.12.15р. Ухвалою суду від 29.12.15 відкладено розгляд справи на 16.02.16.

Представник позивача позовні вимоги підтримав з підстав, викладених в позовній заяві.

Відповідач в засідання суду повторно не з"явився, про причини неявки не повідомив, витребуваних документів не подав, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме ухвалами від 03.12.15р. та 29.12.15. Ухвала суду від 29.12.15, з відомостями про дату, час та місце розгляду заяви, направлена відповідачу рекомендованою кореспонденцією за адресою вказаною позивачем у позовній заяві та виписці з ЄДРЮОФОП (вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ), повернулась на адресу суду підприємством зв"язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання".

Особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час та місце розгляду справи у разі виконання судом вимог ч.1 ст.64, ст. 87 Господарського процесуального кодексу України. За змістом даних норм права, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації за адресою вказаною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв"язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час та місце розгляду справи судом (п. 3.9.1. постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" №18 від 26.12.11р.).

Беручи до уваги той факт, що неявка в судове засідання представника відповідача, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, не є перешкодою для вирішення спору по суті, суд прийшов до висновку про розгляд справи за наявними у ній матеріалами.

Одночасно, застосовуючи положення Господарського процесуального кодексу України та Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи колегія суддів зазначає, що ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку, який кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п.35 рішення від 07.07.1989 року Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії» (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представника позивача, всебічно та повно з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши в сукупності всі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

17.09.15 між сторонами по справі укладено договір постачання №17/09-ІФ, відповідно до умов якого постачальник (відповідач) зобов"язується поставити товар у власність покупця (позивачу), а покупець зобов"язується прийняти вказаний товар (брус обрізний) та сплатити за нього на умовах договору (п.1.1. договору). Предметом поставки є товар згідно специфікацій, які є невід"ємною частиною даного договору (п.1.1. договору).

Специфікацією №1 від 17.09.15 (додаток №1 до договору №17/09-ІФ) передбачено:

умови оплати: попередня оплата 50%, решта 50% після виготовлення продукції;

строк постачання: 29-30 вересня.

На виконання умов вказаного договору та специфікації №1 до нього позивач на підставі платіжного доручення №199 від 18.09.15 згідно виставленого відповідачем рахунку-фактури №2912/1 від 18.09.15 перерахував відповідачу кошти в сумі 56400 грн. (належним чином завірені копії рахунку-фактури та платіжного доручення містяться в матеріалах справи- а.с.10, 17).

Відповідач у визначений Специфікацією строк не поставив позивачу продукцію.

Відповідно до ст.629 ЦК України Договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно частини 2 статті 712 ЦК України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Частиною першою ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу приписів ст.599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно з ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних випадках ставляться.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст. 193 Господарського кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк відповідно до вказівок закону, акту планування, договору, а при відсутності таких вказівок - відповідно до вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускається.

Відповідно до положень ст. 663 ч. 1 ЦК України продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Згідно з частиною 2 статті 693 ЦК України, якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Позивач направляв на адресу відповідача вимоги №20/10 від 20.10.15 та №09/11 від 09.11.15, в яких просив повернути кошти в сумі 56400 грн., однак останній кошти не повернув, що стало підставою для звернення позивача до суду за захистом свого порушеного права.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Згідно пункту 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи вищенаведене, до стягнення підлягає 56400 грн. основного боргу (попередньої оплати).

Відповідно до ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ст.34 ГПК України).

Згідно із ч.1, 2 ст.43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Оскільки спір виник внаслідок неправильних дій відповідача, на нього відповідно до приписів, встановлених ст.49 ГПК України, слід покласти судові витрати, а саме: 1218 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст.124,129 Конституції України, ст.ст. 179, 193 ГК України, ст.ст. 509, 526, 530, 610, 612, 625, 692, 712 Цивільного кодексу України, ст.ст.33, 34, 43, 49,75, ст. ст. 82 -85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" до Приватного підприємства "ЕКО ЛІС" про стягнення 56400 грн. заборгованості - задоволити.

Стягнути з Приватного підприємства "ЕКО ЛІС" (вул. Василіянок, буд. 22, оф.513, м. Івано-Франківськ, 76018, код 37598098) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ІФ-КІСМЕТ" (вул. Бельведерська, 2, м. Івано-Франківськ, 76000, код 38331030) - 56400 (п"ятдесят шість тисяч чотириста) грн. 00 коп. основного боргу та 1218 (одну тисячу двісті вісімнадцять) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

повне рішення складено 17.02.16

Суддя Г.З. Цюх