Рішення № 55865531, 17.02.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

08.02.16р.

Справа № 904/10505/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУ БЕРРІ", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ВІОЛЕНТ", м. Дніпропетровськ

про стягнення 78 100, 04 грн. за договором поставки

Суддя Суховаров А.В.

Представники:

від позивача – не з’явився;

від відповідача – не з’явився.

Суть спору:

Товариство з обмеженою відповідальністю "БЛУ БЕРРІ" (далі - позивач) звернулось до господарського суду з позовом, у якому просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ВІОЛЕНТ" (далі - відповідач) суму 27 500,04 грн. передплати, 50 600,00 грн. пені, а всього 78 100,04 грн. заборгованості за порушення виконання зобов’язань за договором поставки №5897/14 від 27.04.15р.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, надіслав пояснення, згідно яких наполягає на задоволенні позовних вимог та просить суд розглянути справу за відсутності уповноваженого представник позивача.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився, відзив на позов не надав. В матеріалах справи наявний поштовий конверт з ухвалою суду про виклик у судове засідання, яку було направлено на вказану у витягу з ЄДРПОУ адресу відповідача та повернуто до суду за закінченням терміну зберігання.

Відповідно до п.3.9.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18, особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК України. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору (п.3.9.2 постанови).

Згідно ст. 75 ГПК України суд вважає можливим розглянути справу за наявними в ній матеріалами.

В порядку ст. 85 ГПК України у судовому засіданні прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи та оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд, -

встановив:

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачем (постачальником) надіслано позивачу (покупець) пропозицію щодо укладення договору поставки №5897/14 від 27.04.2015 року, за умовами якого постачальник зобов’язується поставити покупцю продукцію виробничо-технічного призначення (далі - товар), номенклатура, обсяги, строк поставки, місце поставки та ціна якої вказані у рахунках-фактурах, специфікаціях, доданих до Договору, які є його невід’ємною частиною, а покупець зобов’язується прийняти та оплатити поставлений товар (п.п.1.1, 1.2 Договору).

Приписами статті 265 Господарського кодексу України визначено, що за договором поставки одна сторона постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно до ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Ціна товару узгоджується сторонами в Специфікаціях та оплачується згідно виставленого рахунку (п.4.1 Договору).

Згідно Специфікації №1 від 27.04.2015 року відповідач зобов’язався поставити позивачу сульфат амонію в кількості 5т., про що відповідачем виставлено рахунок №СФ-002070 від 27.04.2015 року на загальну суму 27 500,04 грн.

Відповідно до ч.2 ст. 642 ЦК України якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом.

З огляду на те, що платіжним дорученням №95 від 28.04.15р. позивачем здійснено передплату товару на суму 27 500,04 грн., між сторонами досягнуто домовленості щодо поставки передплаченого товару у строки передбачені умовами Договору.

За умовами пункту 2.3 Договору поставка товару здійснюється протягом 2-х робочих днів з моменту передплати продукції.

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ч.1 ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

За умовами частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Оскільки відповідачем не здійснено поставки товару в обумовлені договором строки, позивач звернувся до суду з позовом щодо повернення переплати, сплаченої на користь відповідача.

Розглянувши матеріали справи, суд зазначає, що відповідачем порушено зобов’язання перед позивачем в частині поставки передплаченого товару, у зв’язку з чим у відповідача утворилася заборгованість перед позивачем у розмірі 27 500,04 грн.

На час розгляду спору відповідач не надав господарському суду доказів добровільної сплати спірної суми заборгованості, обставин наведених позивачем в обґрунтування позовних вимог не спростував.

Положеннями ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526, ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, цивільні та господарські зобов’язання мають бути виконані належним чином і у встановлений договором строк, а одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається, крім випадків, передбачених законом.

Статтею 610 Цивільного кодексу України передбачено, що порушенням зобов’язання є його не виконання або виконання з порушенням умов, які визначені змістом зобов’язання, а ст. 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою (штрафом, пенею).

Відповідно до п.8.3 Договору у разі несвоєчасної поставки товару постачальник сплачує покупцю пеню у розмірі 1% від вартості несвоєчасно поставленого товару за кожний день затримки його поставки.

Так, позивач нарахував відповідачу пеню за період з 01.05.15р. по 31.10.15р. у розмірі 50 600,00 грн.

Перевіривши здійснені позивачем нарахування, суд визнає їх обґрунтованими, вірно розрахованими, а отже такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог частин 1 і 7 ст. 193 Господарського кодексу України суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів; одностороння відмова від виконання зобов’язань не допускається крім випадків, передбачених законом.

В силу положень ст. 16 Цивільного кодексу України та ст. 20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб’єктів господарювання та споживачів, зокрема, шляхом присудження до виконання обов’язку в натурі та застосування штрафних санкцій.

Викладене є підставою для задоволення позовних вимог в повному обсязі.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України сплата судового збору покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 4, 32, 33, 36, 43, 44, 49, 75, 82-85, 116-117 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-ВІОЛЕНТ (49000, м. Дніпропетровськ, бульвар Слави, 8, оф. 3; код ЄДРПОУ 39600784) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "БЛУ БЕРРІ" (04071, м. Київ, вул. Щекавицька, 30/39, оф.4; код ЄДРПОУ 38954640) суму 27 500, 04 грн. (двадцять сім тисяч п’ятсот грн. 04 коп.) заборгованості, 50 600, 00 грн. (п’ятдесят тисяч шістсот грн. 00 коп.) пені, 1 218,00 грн. (одна тисяча двісті вісімнадцять грн.00 коп.) витрат по сплаті судового збору.

Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання.

Суддя А.В. Суховаров