Постанова № 55865218, 16.02.2016, Закарпатський окружний адміністративний суд

ЗАКАРПАТСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

16 лютого 2016 рокум. Ужгород№ 807/2258/15

Закарпатський окружний адміністративний суд в особі судді Шешеня О.М., розглянувши справу в порядку письмового провадження за позовною заявою ОСОБА_1 до Управління МВС України в Закарпатській області про визнання протиправним і скасування п.2 Наказу та поновлення на роботі, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Управління МВС України в Закарпатській області (далі - відповідач) про визнання протиправним і скасування п.2 Наказу за №1195 від 08.09.2015 року "Про звільнення з органів внутрішніх справ окремих працівників УДАІ УМВС", згідно якого позивача - заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) та зобов'язання поновити позивача на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області.

26.01.2016 року до суду надійшла заява позивача про розгляд справи за його відсутності та за наявними матеріалами справи. Представник позивача в даній заяві підтримав вимоги викладені в позовній заяві та просив задовольнити позов в повному обсязі.

Також, 27.01.2016 року позивач надіслав до суду заяву про збільшення позовних вимог, згідно якої просив залучити до участі в даній справі в якості відповідача 2 - Головне управління Національної поліції в Закарпатській області та визнати протиправним та скасувати наказ за № 146 від 28.07.2015 року про відкликання його з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Однак, ухвалою суду від 28.01.2016 року заяву про збільшення позовних вимог в даній адміністративній справі було повернуто позивачеві.

Представник відповідача в судове засідання не зявився без поважних причин, хоча був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, разом з тим, надав до суду заперечення на позов вказавши на наступне (а.с. 22-24). Зокрема, службовим розслідуванням встановлено, що відповідно до протоколу кадрової комісії відповідача від 28.07.2015 року №8, позивача було відкликано з 01.08.2015 року із відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. З даного приводу управлінням кадрового забезпечення відповідача на адресу УДАІ УМВС було надіслано службову телеграму від 30.07.2015 року № 2/1785. Відтак, начальник СКЗ УДАІ УМВС України підполковник міліції ОСОБА_2 телефонував на 2-ва мобільні номери позивача, однак, обидва були вимкнуті. Через деякий час командир взводу з обслуговування стаціонарного посту №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС майор міліції ОСОБА_3 у телефонному режимі та в подальшому рапортом доповів, що зі слів дружини ОСОБА_4 позивач вже близько 4-х тижнів перебуває з дитиною в м. Одеса на лікуванні та буде дома приблизно через тиждень. Однак, станом на 30.08.2015 року позивач до виконання службових обов'язків не приступив. Упродовж серпня 2015 року на адресу позивача надсилалися 6-ть листів-повідомлень про необхідність з'явитися до відповідача, однак з боку позивача не було жодного реагування-відповіді. Відтак, упродовж серпня 2015 року керівником підрозділу ДАІ - майором міліції ОСОБА_3 щоденно, окрім суботи-неділі, починаючи з 01.08.2015 року, комісійно фіксувався факт невиходу позивача на службу, що підтверджується відповідними актами невиходу на службу. Таким чином, враховуючи те, що позивач проігнорував вимоги Наказу відповідача від 28.07.2015 року № 146 в частині відкликання з відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 01.08.2015 року, приховував своє місце перебування, не бажав виходити на роботу та грубо порушив трудову і службову дисципліну, відповідачем було прийнято Наказ за №1195 від 08.09.2015 року "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності працівників УДАІ УМВС", згідно якого позивача - заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни). На виконання даного Наказу за №1195 від 08.09.2015 року, відповідачем було прийнято Наказ від 11.09.2015 року за №185 о/с про звільнення позивача з органів внутрішніх справ за п. 64 "є" (за порушення дисципліни) із постановкою на військовий облік. Відтак, представник відповідача просив відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

У відповідності до ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності осіб, які беруть участь у справі (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Згідно до ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи вище викладене, суд вважає за можливе розглянути дану справу в порядку письмового провадження.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали справи, всебічно та повно зясувавши всі фактичні обставини справи на яких ґрунтуються позовні вимоги, обєктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку про те, що позовна заява підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом встановлено, що наказом відповідача від 16.04.2014 року №70 о/с "По особовому складу" було надано позивачеві відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, а саме: з 17.04.2014 року по 03.06.2016 року (а.с. 25).

На засіданні кадрової комісії відповідача, результати якої відображено в Протоколі №8 від 28.07.2015 року, було розглянуто питання про доцільність подальшого перебування позивача у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 29-36). Так, у відповідності до п. 4.3 Протоколу №8 від 28.07.2015 року було прийнято рішення про відкликання позивача з 01.08.2015 року із відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (а.с. 35). Разом з тим, судом встановлено, що кадрова комісія відповідача є дорадчим органом при керівництві управління внутрішніх справ України і жодними повноваженнями щодо прийняття рішення про відкликання позивача із соціальної відпустки не наділена. Також, 28.07.2015 року відповідачем було прийнято наказ №146 о/с щодо відкликання позивача з відпустки по догляду за дитиною (а.с. 26).

У відповідності до Висновку службового розслідування за фактом невиконання працівниками вимог наказу відповідача від 28.07.2015 року №146 щодо відкликання їх з відпустки по догляду за дитиною від 31.08.2015 року вбачається, що позивач, який своєчасно був повідомлений про рішення кадрової комісії відповідача від 28.07.2015 року №8 та про вимоги наказу від 28.07.2015 року №146 о/с в частині відкликання останнього з відпустки по догляду за дитиною з 01.08.2015 року, однак, на час закінчення службового розслідування позивач не приступив до виконання своїх службових обов'язків, проявивши при цьому особисту недисциплінованість та невиконання службової дисципліни, відтак, керівництво відповідача клопотало про звільнення останнього з органів внутрішніх справ (а.с. 37-39).

Відтак, 08.09.2015 року відповідачем було винесено наказ №№1195 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС" в якому зазначено, що позивач до виконання службових обов'язків 01.08.2015 року не приступив, а у подальшому у період з 01.08.2015 року до 29.08.2015 року на службу без поважних причин не виходив, що підтверджується відповідними комісійно складеними актами (а.с. 8, 27).

Так, у відповідності до наказу від 08.09.2015 року №1195 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС" за невиконання вимог наказу УМВС від 28.07.2015 року №146 о/с, грубе порушення трудової та службової дисципліни, ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що проявилося у безпідставному невиході на службу (прогулі) у період з 01.08.2015 року до 28.08.2015 року, заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №2 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області майора міліції - позивача, відповідно до п. 8 ст. 12 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "Є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни) (а.с. 8, 27).

Однак, в судовому засіданні не знайшло свого підтвердження посилання представника відповідача на те, що позивач не виконав наказ від 28.07.2015 року №146 о/с, щодо відкликання його з відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, що призвело до грубого порушення трудової та службової дисципліни останнього, а саме: відсутність на роботі без поважних причин (прогул) у період з 01.08.2015 року до 29.08.2015 року, у зв'язку з чим, відповідачем було винесено Наказ від 11.09.2015 року №185 о/с, яким звільнено позивача з роботи, виходячи з наступного.

Так, згідно до ст. 2 Закону України "Про відпустки" від 15.11.1996 року №504/96-ВР (далі - Закон України №504/96-ВР) право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізичної особи (далі - підприємство).

У відповідності до ч. 1 ст. 18 Закону України №504/96-ВР після закінчення відпустки у зв'язку з вагітністю та пологами за бажанням жінки їй надається відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно до ч. 3 ст. 18 Закону України №504/96-ВР ця відпустка може бути використана повністю або частинами також батьком дитини, бабою, дідом чи іншими родичами, які фактично доглядають за дитиною, або особою, яка усиновила чи взяла під опіку дитину та одним із прийомних батьків.

Відповідно до ч. 3 ст. 20 Закону України №504/96-ВР відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається за заявою жінки або осіб, зазначених у частині третій статті 18 цього Закону, повністю або частково в межах установленого періоду та оформляється наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу.

Згідно до п. 10 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

У відповідності до ч. 4 ст. 20 Закону України №504/96-ВР особам, зазначеним у частині третій статті 18 цього Закону (крім осіб, які усиновили чи взяли дитину під опіку у встановленому законодавством порядку, прийомних батьків), відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку надається на підставі довідки з місця роботи (навчання, служби) матері дитини про те, що вона вийшла на роботу до закінчення терміну цієї відпустки і виплату допомоги по догляду за дитиною їй припинено (із зазначенням дати).

Таким чином, позивач, як батько дитини, (що підтверджується Свідоцтвом про народження Серії І-ФМ №262547) (а.с. 80) скористався своїм правом передбаченим ч. 3 ст. 18 Закону України №504/96-ВР на отримання відпустки для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Згідно до ч. 8 ст. 79 Кодексу законів про працю України та ч. 3 ст. 12 Закону України №504/96-ВР відкликання з щорічної відпустки допускається за згодою працівника лише для відвернення стихійного лиха, виробничої аварії або негайного усунення їх наслідків, для відвернення нещасних випадків, простою, загибелі або псування майна підприємства, установи, організації з додержанням вимог частини шостої цієї статті та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його працю оплачують з урахуванням тієї суми, що була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.

Відповідно до п. 49 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ надаються відпустки: а) чергові; б) короткострокові; в) через хворобу; г) канікулярні; д) у зв'язку із закінченням навчальних закладів системи Міністерства внутрішніх справ; є) додаткові та соціальні (по вагітності, родах і догляду за дитиною), творчі, у зв'язку з навчанням.

У відповідності до п. 61 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 додаткові і соціальні відпустки особам рядового і начальницького складу надаються відповідно до законодавства.

Разом з тим, згідно до п. 55 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 відкликання осіб рядового і начальницького складу із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання із чергової відпустки може бути дозволено прямим начальником (від начальників головних управлінь, управлінь МВС в Автономній Республіці Крим, областях, мм. Києві та Севастополі, науково-дослідних установ, ректорів вищих навчальних закладів МВС, прирівняних до них і вище).

Відтак, згідно до вимог Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114відкликання осіб рядового і начальницького складу допускається тільки із чергової відпустки та в разі крайньої необхідності.

Виходячи з вище викладеного, чинним законодавством України передбачено тільки умови та порядок відкликання працівників з щорічної (чергової) відпустки. Натомість, законодавством України не передбачено права відповідача відкликати особу з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

У відповідності до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак,в порушення чинного законодавства України відповідачем, у відповідності до Протоколу №8 від 28.07.2015 року та Наказу від 28.07.2015 року №146 о/с позивача було відкликано з соціальної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.

Разом з тим, у відповідності до ч. 4 ст. 18 Закону України №504/96-ВР за бажанням жінки або осіб, зазначених у частині третій цієї статті, у період перебування їх у відпустці для догляду за дитиною вони можуть працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Так, з аналізу ч. 4 ст. 18 Закону України №504/96-ВР вбачається, що працювати на умовах неповного робочого часу або вдома під час перебування у відпустці по догляду за дитиною особа може виклично за її бажанням.

Відтак,вихід на роботу під час перебування у відпустці для догляду за дитиною є правом, а не обов'язком особи.

Однак, як вбачається з матеріалів справи, позивач, який у відповідності до наказу від 16.04.2014 року № 70 о/с "По особовому складу", перебував у соціальній відпустці для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку з 17.04.2014 року по 03.06.2016 року, добровільно не виявив бажання працювати на умовах неповного робочого часу або вдома.

Згідно до пп. "є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114 особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

У відповідності до с. 1 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно до ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 року № 3460-IV службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги Присяги працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

Таким чином, суд приходить висновку, що скористання своїм правом передбаченим ч. 4 ст. 18 Закону України №504/96-ВР, та не виявлення позивачем добровільного бажання виходу на роботу до досягнення дитиною трирічного віку не є порушенням службової та трудової дисципліни, відтак не може призводити до наслідків визначених пп. "є" п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ від 29.07.1991 року № 114, а саме: до звільнення зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) за порушення дисципліни.

У відповідності до ч. 2 ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відтак, виходячи з вище викладеного, відповідач як суб'єкт владних повноважень не надав суду достатніх та беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, щодо порушення позивачем службової дисципліни і не довів правомірності прийняття ним наказу від 08.09.2015 року №1195 "Про притягнення до дисциплінарної відповідальності окремих працівників УДАІ УМВС" та Наказу від 11.09.2015 року №185 о/с, якими було звільнено позивача з органів внутрішніх справ України за невиконання вимог наказу УМВС від 28.07.2015 року №146 о/с, грубе порушення трудової та службової дисципліни, ст. 7 Закону України "Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України", що проявилося у безпідставному невиході на службу (прогулі) у період з 01.08.2015 року до 28.08.2015 року.

Згідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

На підставі вище вказаного суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню, позовні вимоги підтверджено належними та допустимими доказами.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 19, 94, 104-106, 160, 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

П О С Т А Н О В И В:

1. Позов ОСОБА_1 до Управління МВС України в Закарпатській області - задовольнити.

2.Визнати протиправним і скасувати п.2 Наказу за №1195 від 08.09.2015 року "Про звільнення з органів внутрішніх справ окремих працівників УДАІ УМВС", згідно якого ОСОБА_1 - заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області старшого лейтенанта міліції було звільнено з органів внутрішніх справ України за п. 64 "є" Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України (за порушення дисципліни).

3.Зобов'язати Управління МВС України в Закарпатській області поновити ОСОБА_1 (Закарпатська область, Іршавський район, с. Малий Раковець, вул. Л. Українки, 24) на посаді заступника командира взводу з обслуговування стаціонарного поста №3 роти ДПС ДАІ УДАІ УМВС України в Закарпатській області з 08 вересня 2015 року.

4.Постанова суду може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі застосування судом частини третьої статті 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

СуддяОСОБА_5