Ухвала суду № 55865121, 11.02.2016, Апеляційний суд Чернігівської області

Справа № 748/509/15-ц Провадження № 22-ц/795/39/2016 Суддя у I інстанції Меженнікова С. П.Категорія: цивільна Доповідач-суддя ОСОБА_1

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

У Х В А Л А

11 лютого 2016 року м. Чернігів

Апеляційний суд Чернігівської області у складі:

голови судового засідання - судді Кузюри Л.В.,

суддів: Позігуна М.І., Харечко Л.К.,

за участю секретаря судового засідання Шкарупи Ю.В.,

представника Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» ОСОБА_2, ОСОБА_3, її представника ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2015 року у цивільній справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави, та зустрічним позовом ОСОБА_3 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» про визнання кредитно-заставного договору недійсним,

У С Т А Н О В И В:

Рішенням Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2015 року позов Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет застави було задоволено.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором № CNGLAN07280081 від 22.01.2008 року в сумі 2548,62 доларів США та 15093 грн 91 коп., яка складається із заборгованості за кредитом в сумі 2452,25 доларів США, заборгованості за процентами за користування кредитом в сумі 81,12 доларів США, заборгованості з винагороди в сумі 15,25 доларів США, пені за порушення зобов»язання в сумі 12094 грн 59 коп., штрафів відповідно 250 грн і 2749 грн 32 коп., судом звернуто стягнення на предмет застави: автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: Легковий автомобіль. № кузова/шасі: XWB3D31UD7A132237, реєстраційний номер: СВ7745АІ, що належить на праві власності ОСОБА_3, шляхом продажу вказаного автомобіля Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" з укладанням від імені ОСОБА_3 договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України по Свідоцтву про реєстрацію транспортного засобу або його дублікату для його подальшої реалізації, а також наданням Публічному акціонерному товариству комерційний банк "ПриватБанк" всіх повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

В рахунок погашення заборгованості за кредитно-заставним договором від 22 січня 2008 року № CNGLAN07280081 Публічному акціонерному товариству комерційному банку «ПриватБанк» передано автомобіль DAEWOO, модель: Nexia, рік випуску: 2007, реєстраційний номер: СВ7745АІ, комплект ключів та свідоцтво про реєстрацію вказаного транспортного засобу шляхом вилучення у ОСОБА_3

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк "ПриватБанк" 517 грн 34 коп. судового збору.

В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 було відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 просила скасувати вказане рішення суду, посилаючись на те, що рішення суду не є законним через неповне зясування судом обставин справи та недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими.

Посилалась на те, що висновок суду про виконання банком зобовязань за кредитним договором в належному порядку є помилковим, оскільки фактично кредитні кошти на купівлю автомобілю надавались в українській валюті - гривні, а не в іноземній валюті, вважала неправомірним нарахування штрафу у твердій грошовій сумі, адже приписами ст. 549 ЦК України визначено, що штраф має обчислюватись у відсотках від невиконаного або неналежно виконаного зобовязання, а також пені через її стягнення за період часу більший ніж один рік та невірне визначення її розміру.

Відповідач не погодилась з висновком суду про необхідність застосування такого способу захисту права як передання автомобілю в заклад, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, надання банку всіх повноважень, необхідних для отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та фактичного зняття його з обліку в органах ДАІ, оскільки такий спосіб захисту не передбачено чинним законодавством та договором.

Крім наведеного, ОСОБА_3 посилалась на те, що наявність у банка генеральної ліцензії не надає йому права на здійснення валютних операцій, які мають проводитись лише на підставі індивідуальних ліцензій Національного банку України.

Укладаючи договір в іноземній валюті, банк, на думку відповідача, порушив норми матеріального права, а саме ст. 192 ЦК України, приписи Закону України „Про захист прав споживачів, неправомірно включивши до умов договору положення щодо зміни витрат споживача, допустив застосування нечесної підприємницької практики.

Вислухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення сторін та інших осіб, що приймали участь у розгляді справи, апеляційний суд приходить до висновку про відхилення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

З матеріалів справи встановлено, що 22 січня 2008 року між позивачем та ОСОБА_3 було укладено кредитно-заставний договір №CNGLAN07280081, відповідно до якого, остання отримала кредит у сумі 10 927,75 доларів США, в тому числі 10188,49 доларів США було надано для придбання позичальником автомобіля; 528,74 долари США надавалось з метою оплати страхових платежів за договорами страхування на перший рік дії кредиту; 6,75 доларів США надавалось для здійснення оплати за реєстрацію предмета застави в Державному Реєстрі; 203,77 доларів США - для оплати винагороди за надання фінансового інструменту, що сплачується в момент видачі кредиту. Умовами вказаного договору було передбачено дату погашення кредиту 21.01.2015 року, та сплату за користування кредитом 10,56 % річних ( п.п.17.1.5, 17,1.6). На забезпечення виконання зобов'язань за кредитом ОСОБА_3 передала у заставу банку автомобіль марки "DAEWOO", модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: Легковий автомобіль. № кузова/шасі: XWB3D31UD7A132237, реєстраційний номер: СВ7745АІ, що належить їй на праві власності.

Отримана ОСОБА_3 за договором іноземна валюта, відповідно до її заяви, що міститься на а.с.115 т.1, була продана банком, а виручена від продажу національна валюта перерахована на рахунок продавця автомобіля ТОВ «Автоприват», на оплату страхових платежів за договорами страхування, оплату за реєстрацію в Державному реєстрі, що відповідає змісту договорів, укладених за участю відповідача.

Зокрема, п.17.4 кредитно-заставного договору № CNGLAN07280081 від 22.01.2008 року передбачено, що позичальник доручає банку, без додаткового узгодження, перерахувати кредит в сумі 51350,00 грн. на поточний рахунок автосалону Автоприват, 2664,85 грн на сплату страхових платежів, 34 грн на сплату реєстрації в Державному реєстрі обтяжень нерухомого майна, 203,77 долара США для сплати винагороди Банку за надання фінансового інструменту.

У свою чергу ОСОБА_3 отримала від ТОВ "Автоприват" автомобіль "DAEWOO", модель: Nexia, рік випуску: 2007, тип ТЗ: Легковий автомобіль. № кузова/шасі: XWB3D31UD7A132237 ( а.с.126 т.1), що у справі підтверджено актом прийому-передачі.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором, станом на 14.01.2015 року утворилася заборгованість в сумі 2548,62 доларів США та 15093,91 грн, на погашення якої банк просив

вилучити у відповідача та передати в заклад банку предмет застави - автомобіль, а також комплект ключів, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу; звернути стягнення на предмет застави - автомобіль шляхом продажу вказаного автомобіля банком з укладанням від імені відповідача договору купівлі-продажу будь-яким способом з іншою особою-покупцем, з наданням повноважень на отримання дублікату Свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу замість втраченого, зі зняттям вказаного автомобіля з обліку в органах Державної автомобільної інспекції України (далі - ДАІ України), а також наданням банку повноважень, необхідних для здійснення продажу та зняття вказаного автомобіля з обліку в органах ДАІ України.

Відповідачем було подано зустрічну позовну заяву в порядку захисту прав споживачів про визнання недійсним кредитно-заставного договору на підставі ч.1 ст.227, ч.1 ст.203, ч.1 ст.215 ЦК України через відсутність у банка індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій. Відповідач стверджувала, що нарахування процентів за договором здійснюється методом „факт/360", а не „факт/365" або „факт/366", що є прихованим збільшенням відсоткової ставки. За доводами зустрічного позову, умови договору щодо сплати щомісячних платежів виключно в доларах США. не відповідають приписам ст. 533 ЦК України, є несправедливими в силу ст. 18 Закону України Про захист прав споживачів, оскільки покладають ризик знецінення національної валюти України на позичальника

Ухваливши рішення про задоволення позовних вимог Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з того, що згідно розрахунку заборгованості, починаючи з 19.05.2014 року ОСОБА_3, всупереч приписам ст. 525, 526, 530, 610, 629 ЦК України, належним чином не виконувала взяті за договором зобов'язання по своєчасному поверненню кредитних коштів, у зв'язку з чим станом на 14.01.2015 року у неї виникла заборгованість, яка складається із заборгованості по тілу кредиту в сумі 2452,25 доларів США , по відсоткам - 81,12 доларів США, 15,25 доларів США винагороди, 250 грн штрафу (фіксована частина), 12094,59 грн пені за порушення зобов"язання та 2749, 32 грн штрафу (5% від суми невиконаного зобов"язання). ( т.1 а.с.6-9, т.2 а.с.118).

Отже, за таких обставин суд першої інстанції обґрунтовано, на підставі положень кредитно-заставного дговору №CNGLAN07280081 від 22 січня 2008 року, приписів ч. 1-2 ст. 590 ЦК України, постановив рішення про звернення стягнення заборгованості на предмет застави та передання предмету застави стягувачу з усіма приналежностями, відповідно до приписів ч.2 ст. 575, ч.2 ст. 662 ЦК України.

Доводи апеляційної скарги про те, що такий спосіб захисту права як передання автомобілю в заклад, комплекту ключів та свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, надання банку всіх повноважень, необхідних для отримання дублікату свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та фактичного зняття його з обліку в органах ДАІ не передбачений чинним законодавством та договором, спростовуються добутими у справі доказами та нормами матеріального права, на які послався суд першої інстанції.

Доводи про невірне застосування судом першої інстанції положень ст. 258 ЦК України відносно встановлення спеціальної позовної давності в один рік за вимогами про стягнення неустойки спростовуються наявним у даній справі кредитно-заставним договором, підписаним сторонами, за п. 14.11 якого передбачено збільшення позовної давності до 5 років за вимогами про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки . Таке положення договору підписано сторонами та узгоджується з приписами ст. 259 ЦК України.

Постановивши рішення про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3А про визнання недійсним кредитно-заставного договору № CNGLAN07280081 від 22.01.2008р., укладеного між ОСОБА_3 та ПАТ КБ «ПриватБанк», суд першої інстанції виходив з положень ст. 6, 627 ЦК України про те, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначені умов договору з урахуванням вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Кредитно-заставний договір було укладено з урахуванням волевиявлення відповідача, про що свідчать її підписи у договорі, він містить всі істотні умови, передбачені законом для вказаного виду договорів, визначені сторонами на час звернення ОСОБА_3 з пропозицією щодо укладання договору

Твердження ОСОБА_3 про те, що спірний правочин підписаний зі сторони Банку особою, якою не було надано документів на підтвердження повноважень на підписання договору, як підставу для визнання вказаного правочину недійсним, судом першої інстанції було перевірено, внаслідок чого було зроблено вірний висновок про відсутність вказаної підстави для визнання правочину недійсним, оскільки банк виконав фактично умови договору та не заперечував обставин щодо укладення з ОСОБА_3 такої угоди, схваливши дії, здійснені працівником банку на укладення вказаної угоди.

Посилання відповідача на недійсність правочину в силу ст. 227 ЦК України, через відсутність у банка на час його вчинення індивідуальної ліцензії на здійснення валютних операцій, було предметом дослідження суду першої інстанції, при цьому було зясовано, що кредитно-заставний договір укладено сторонами 22 січня 2008 року, коли Закон України «Про захист прав споживачів» не передбачав заборони на надання споживчих кредитів в іноземній валюті.

Крім того, судом було встановлено, що для здійснення операції з надання кредиту відповідачеві в іноземній валюті, банк мав відповідні ліцензії та дозволи , передбачені частиною першою та пунктами 5-11 частини другої статті 47 Закону України „Про банки і банківську діяльність", копії яких містяться в матеріалах справи (а.с.131-137 т.1).

За таких обставин, посилання ОСОБА_3 в обґрунтування підстав для визнання кредитного договору в іноземній валюті недійсним, як такого що укладено всупереч положенням ст. 227 ЦК України в зв'язку з відсутністю у кредитора ліцензії на здійснення валютних операцій, є безпідставними, а тому і відсутність в договорі відомостей про наявність ліцензії, за її фактичної наявності, не може бути підставою для визнання кредитного договору недійсним з зазначених підстав.

Доводи апеляційної скарги щодо несправедливості умов договору та здійснення банком нечесної підприємницької практики не заслуговують на увагу, оскільки були перевірені судом першої інстанції під час розгляду справи та не знайшли свого підтвердження.

Посилання ОСОБА_3 на те, що нарахування відсотків за методом факт/360 є прихованим збільшення відсоткової ставки та введенням споживача в оману, було також досліджено судом першої інстанції, проте, зважаючи на те, що можливість застосування запропонованого методу передбачена Постановою НБУ від 18.06.2003 року „Про затвердження Правил бухгалтерського обліку доходів і витрат банків України та була узгоджена з ОСОБА_3, підстави для визнання правочину недійсним, передбачені ст. 230 ЦК України, відсутні.

Зважаючи на те, що під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що зміст укладеного між сторонами правочину не суперечить актам цивільного законодавства та моральним засадам суспільства, висновок суду про відмову в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3А є обґрунтованим та законним

Враховуючи, що рішення у даній справі ухвалено судом першої інстанції з додержанням норм матеріального і процесуального права, а доводи апеляційної скарги не спростовують правомірності висновків суду, підстав для його скасування апеляційний суд не знаходить.

Керуючись ст. 303, 307, 308, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, апеляційний суд

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити, а рішення Чернігівського районного суду Чернігівської області від 15 жовтня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Голова судового засідання: Судді: