Вирок № 55862578, 15.02.2016, Підволочиський районний суд Тернопільської області

604/1147/15-к

1-кп/604/8/16

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 лютого 2016 року Підволочиський районний суд Тернопільської області

в складі:

головуючого Сташківа Н.Б.

за участі :

секретаря судового засідання Стадніцької З.О.

сторони обвинувачення прокурорів Бай А.О.

ОСОБА_1.

сторони захисту обвинуваченого ОСОБА_2

потерпілих ОСОБА_3

ОСОБА_4

представника потерпілого ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду сел. Підволочиська Тернопільської області кримінальне провадження, зареєстроване у Єдиному реєстрі досудових розслідувань за № 12015210150000158 від 20 травня 2015 року відносно обвинуваченої :

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та мешканки АДРЕСА_1, громадянки України, українки, незаміжньої, з середньою - спеціальною освітою, пенсіонерки, раніше не судимої,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України,

В С Т А Н О В И В :

Обвинувачена ОСОБА_6 19 травня 2015 року, близько 12:05 год., перебуваючи біля в'їзних воріт на території свого господарства, що в с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, знаходячись поблизу ОСОБА_3, умисно нанесла їй один удар кулаком правої руки в область голови, від якого остання, не втримавшись на ногах, впала на коліна. Надалі, продовжуючи свої злочинні дії, одразу після того, як ОСОБА_3 піднялась із землі, ОСОБА_6, взявши у ОСОБА_7, який в той час знаходився поряд, дерев'яну палицю, умисно нанесла нею один удар ОСОБА_3 в область тім'яної ділянки голови з лівої сторони. В подальшому, між ОСОБА_3 та ОСОБА_6 виникла шарпанина, в ході якої остання, продовжуючи свої злочинні дії, умисно стала наносити ОСОБА_3 удари кулаками по обличчі.

В результаті, умисних, злочинних дій ОСОБА_6, потерпілій ОСОБА_3 спричинено тілесні ушкодження у вигляді синця лівої половини лобної ділянки голови, садна правої щоки, на передніх поверхнях лівого коліна та верхньої третини правої гомілки, синця на передньо - внутрішній третині та садна на передньо - зовнішній поверхні верхньої третини лівої гомілки, рубця лівої половини тім'яної ділянки голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

Крім цього, 19 травня 2015 року, близько 12:20 год., ОСОБА_6, перебуваючи на території свого господарства, що в с. Старий Скалат Підволочиського району Тернопільської області, піднявши із землі дерев'яну палицю, яку вона попередньо взяла у ОСОБА_7 та якою нанесла удар ОСОБА_3, переслідуючи намір на спричинення тілесних ушкоджень, направилась слідом за ОСОБА_4, який в цей час перебував на вулиці неподалік господарства ОСОБА_8, наздогнавши якого, перебуваючи позаду ОСОБА_4, умисно нанесла йому один удар вказаною палицею в область тім'яної ділянки голови, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді рани тім'яної ділянки голови, які відносяться до легких тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_6 вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 125 КК України не визнала та пояснила, що 19 травня 2015 року близько 12.20 год. після проведення обмірів суміжних земельних ділянок мали намір забити коли межових знаків. В той час на її господарстві перебували ОСОБА_9, ОСОБА_4 ОСОБА_3, до якої вона висловила претензії з приводу того чому вона знаходиться на належному її господарстві. Обурившись цим, ОСОБА_3 спровокувала конфлікт та нанесла їй удар кулаком у обличчя, від чого вона впала. Після цього до неї ще підійшли ОСОБА_4, ОСОБА_9 та почали наносити їй удари по різних частинах тіла, зокрема колом котрим мали забивати, ОСОБА_4 наніс їй удар у бедро, потім разом із ОСОБА_9 почали наносити удари руками та ногами по різних частинах тіла, а ОСОБА_3 - рвати за волосся. Удари наносили зокрема у вушну ділянку голови, у грудну клітку в ділянку ребер та декілька ударів по спині. Не заперечила, що, обороняючись, наносила удари ОСОБА_3 Крім того хотіла оборонятись палицею, проте як тільки її підняла то ОСОБА_7 відібрав її у неї. ОСОБА_4 чи іншим учасникам конфлікту будь-яких умисних тілесних ушкоджень палицею не наносила, а хто його вдарив їй невідомо. Також просить не брати до уваги покази свідка ОСОБА_8, оскільки вони є неправдивими. Заявленого цивільного позову потерпілого не визнає, вважає, що викладені обставини у позовних вимогах є необґрунтованими, надуманими, повністю безпідставними, оскільки відсутні будь-які підтвердження на обставини, які посилається потерпілий ОСОБА_4, а тому в їх задоволенні просить відмовити. Крім того просить відмовити в задоволенні позовних вимог прокурора Підволочиського району в інтересах держави про стягнення із неї коштів на лікування потерпілого від злочину, оскільки вона не вчиняла будь-яких кримінальних правопорушень щодо потерпілого ОСОБА_4 та ОСОБА_3

Незважаючи на те, що обвинувачена ОСОБА_6 свою вину у скоєні інкримінованого органами досудового слідства кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 125 КК України не визнала, суд за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку, приходить до переконання про повну доведеність обвинуваченої ОСОБА_6 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.125 КК України, а покази дані обвинуваченою ОСОБА_6 щодо її непричетності до нанесення тілесних ушкоджень повністю спростовуються її особистими показами як свідка у іншому кримінальному провадженні, показами потерпілих, інших свідків та дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні матеріалами кримінального провадження.

Так, будучи допитаним у судовому засіданні в якості потерпілого ОСОБА_4 показав, що на протязі тривалого періоду часу між його господарством та господарством ОСОБА_6 виникають словесні конфліктні ситуації щодо межових знаків. На його пропозицію та з метою у подальшому припинити конфлікт19 травня 2015 року приїхали землевпорядники з метою встановлення між суміжними землекористувачами межових знаків. Після вимірів біля подвір'я ОСОБА_6 близько 12.25 год. цього ж дня ОСОБА_3 подала його братові ОСОБА_9 молоток з тією метою, щоб він забив кіл, після чого ОСОБА_6 підійшла до ОСОБА_3 та нанесла удар кулаком руки в голову, внаслідок чого між ними почалась шарпанина за волосся від чого вони обоє впали на землю. В той час біля них стояв обвинувачений ОСОБА_7, котрий палицею, яку мав із собою хотів нанести удар ОСОБА_3, однак враховуючи те, що вони перекачувались по землі, він наніс удар власній сестрі ОСОБА_6, після чого остання піднялась, відібрала палицю від ОСОБА_7 і нанесла удар ОСОБА_3 в область голови та пішла. Коли конфлікт біля подвір'я ОСОБА_6 закінчився, він сходив із братом вниз на центральну вулицю, в той час до них підбігла ОСОБА_6 та нанесла йому два удари палицею, яку мала із собою, один в область голови, розсікши поверхню шкіри в ділянці голови, від чого у нього різко почала іти кров, а інший - в руку, якою захищався. Будь-яких ударів ні обвинуваченій ОСОБА_6, ні іншим учасникам конфлікту він не наносив. При призначенні міри покарання покладаються на думку суду. Крім того заявлені позовні вимоги підтримав у повному обсязі з підстав у них викладених та просить їх задоволити.

Будучи допитаною у судовому засіданні в якості потерпілої ОСОБА_3 показала, що 19 травня 2016 року близько 12.00- 12.30 неподалік подвір'я ОСОБА_6 підійшла до сільського голови та депутатів, котрі були там присутні з метою врегулювання та вирішення власних потреб, що стосуються надання допомоги по перекритті належного їй господарства. У той час присутні були ще землевпорядники, котрі проводили обміри та розмежування земельних ділянок між подвір'ям ОСОБА_4 та ОСОБА_6 Перед встановленням останнього, кола вона мала намір подати ОСОБА_9 молоток, однак до неї підійшла ОСОБА_6, висловлюючи претензії з приводу її перебування на належному їй подвір'ї, нанесла удар кулаком руки в область перенісся, від чого вона впала, а обвинувачена ОСОБА_6 відійшла в сторону. Піднявшись, віддала ОСОБА_9 молоток, в той час обвинувачена ОСОБА_6 відібрала у ОСОБА_7 ортопедичну палицю та нанесла їй удар в ліву сторону голови, після чого вона почала оборонятись, попадавши на землю почали шарпати одна одну за волосся. Не виключає, що можливо і могла подряпати обвинувачену ОСОБА_6 під час того, коли вони лежала на землі, шарпаючись та перекачуючись одна на одну та наносячи удари руками по голові та тулубу. Крім того відчула ще один удар палицею в праву сторону, не виключає, що даний удар міг нанести брат обвинуваченої ОСОБА_7, оскільки останній був присутній під час їхнього конфлікту з палицею і стояв неподалік. Даний конфлікт тривав декілька хвилин, після чого припинився, вона пішла в сусіднє господарство помити голову від кровопотоків. Конфлікту, який відбувався між обвинуваченою ОСОБА_6 та ОСОБА_4, вона не бачила, однак неподалік подвір'я ОСОБА_8 бачила, що у ОСОБА_4 була розбита голова.

Вказані покази потерпілих ОСОБА_4, ОСОБА_3 є логічними послідовними і повністю узгоджуються із наданими стороною обвинувачення матеріалами кримінального провадження та логічним показам інших свідків зокрема:

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_10 показав, що дійсно знає потерпілих, оскільки раніше робили йому зауваження з приводу приведення до порядку подвір'я від гілок дерев. Взявши із собою карту він із ОСОБА_11, головою сільської Ради ОСОБА_12 та землевпорядником приїхали на садибу з метою обмірів земельних ділянок та встановлення межових знаків між суміжними землекористувачами. Після проведення обмірів, чув крики, яка переросли у сварку, однак самого конфлікту не бачив, оскільки знаходився на центральній дорозі і до учасників конфлікту через будівлю була обмежена видимість. Коли ОСОБА_4 спускались вниз до центральної дороги то бачив, що у потерпілого ОСОБА_4 текла кров із голови, після чого вони направились до подвір'я ОСОБА_8, однак також там не бачив будь-якої конфліктної ситуації, оскільки знаходився на відстані і не вникав в його суть, лиш бачив, що сільський голова ОСОБА_12 відібрав у когось сапу. Більше по даному факту повідомити нічого не може.

Будучи допитаною в якості свідка ОСОБА_13 показала, що працює у сільській раді с. Ст. Скалат Підволочиського району Тернопільської області. 19 травня 2015 року близько 12.20 год. вона вказала місце, де необхідно було забити колики з метою встановлення межових знаків між господарствами ОСОБА_6 та ОСОБА_4 та припинення між ними довготриваючого конфлікту, після чого, спускаючись в низ до центральної дороги, вона чула крики, сварку. Самої бійки не бачила, лише вказала, що коли знаходилась на центральній дорозі то бачила у потерпілого ОСОБА_4 кровопотоки із розбитої голови, який направився в сторону подвір'я ОСОБА_8. У подальшому до них підійшла обвинувачена ОСОБА_6, скаржилася на головний біль, запаморочення, погане самопочуття, вказувала місце, де у неї від удару утворилась гематома та просила викликати карету швидкої медичної допомоги. Більше по даному факту не може повідомити обставин котрі б підтверджували чи спростовували висунуте ОСОБА_6 обвинувачення.

Будучи допитаним в якості свідка ОСОБА_9 показав, що 19 травня 2015 року близько 12.20 год. після того як землевпорядники провели обміри і вказали місце, де потрібно забити кіл то ОСОБА_3 мала намір піднести йому молоток. Через деякий час, коли він озернувся то ОСОБА_3 з ОСОБА_6 лежали на землі, перекочувались, одна з одної шарпали за волосся. В той час обвинувачений ОСОБА_7 мав намір ударити ОСОБА_3, проте через похилий вік і, враховуючи, що вони перекочувались одна з одної, наніс удар сестрі ОСОБА_6, після чого конфлікт припинився. Коли він з братом ішли до центральної дороги до них ззаду підбігла ОСОБА_6 та нанесла удар палицею, яку мала із собою в область голови його брату ОСОБА_4 від чого у нього почала текти кров.

Будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_8 показав, що 19 травня 2015 року близько 12.20 год. після проведення обмірів земельних ділянок, хтось із присутніх учасників попросив йому подати молоток з тією метою, щоб забити кіл, проте ОСОБА_6 пригрозила йому, що розіб'є голову і він відійшов. Разом із тим ОСОБА_3 подала молоток, після чого ОСОБА_6 нанесла удар кулаком руки в голову ОСОБА_3, від чого вона впала. Після того як вона піднялась, почала захищатись від ОСОБА_6, обоє впали на землю, шарпались та наносили одна одній подряпини, а її брат ОСОБА_7 неодноразово наносив удари палицею по головах учасників конфлікту, зокрема по ОСОБА_3, від чого вона зламалась. Ствердив, що потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 не наносили будь-кому із учасників конфлікту жодних ударів. Крім того обвинувачена ОСОБА_6 відібрала у ОСОБА_7 палицю і нанесла нею удар по голові ОСОБА_3 У той час коли потерпілі ОСОБА_4 та ОСОБА_9 після закінчення конфлікту біля подвір'я ОСОБА_6 сходили вниз, остання догнала ОСОБА_4 і нанесла йому удар палицею по голові, від чого у нього почала текти кров, після чого він попросив пройти на його подвір'я та змити з обличчя кров'яні потоки. Більше по даному епізоду зі сторони свідка ОСОБА_8 доповнень не було.

Крім того, будучи допитаним у судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_12 показав, що від потерпілого поступила скарга щодо розмежування суміжних земельних ділянок. З цією метою 19 травня 2015 року близько 12.00 год. він, землевпорядники та депутати сільської ради прибули до місця проживання потерпілих. У подальшому він відлучився, а коли повернувся то побачив, що у потерпілого ОСОБА_4, котрий спускався вниз до центральної дороги від подвір'я ОСОБА_6 текла кров із голови. Також із гори до центральної дороги йшла ОСОБА_3 та ОСОБА_6, яка жалілась на головний біль. Зрозумівши, що між сторонами відбувався конфлікт він зателефонував до правоохоронних органів. Щодо тілесних ушкоджень то вказав, що у потерпілого ОСОБА_4 була сильно розбита голова і він очікував карету швидкої допомоги.

Крім того зазначені покази потерпілих та свідків є послідовними показам, що дані ними під час досудового слідства та об'єктивно підтверджуються дослідженими і проаналізованими у судовому засіданні письмовими доказами, котрі не оспорювались ні обвинуваченими, ні стороною захисту щодо їх допустимості та достовірності, зокрема :

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_4 від 06 червня 2015 року, котрий будучи попереджений про кримінальну відповідальність згідно ст.. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вказав, що 19 травня 2015 року близько 12.30 год. на одній із вулиць с. Ст. Скалат Підволочиського району Тернопільської області ОСОБА_6 спричинила йому тілесні ушкодження палицею в області голови та передпліччя.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28 вересня 2015 року із наданими таблицями ілюстрацій до протоколу слідчого експерименту від 28 вересня 2015 року, що проведений за участі статиста у присутності понятих було встановлено, що 19 травня 2015 року близько 12.15. год. обвинувачена ОСОБА_3 підбігла до нього ззаду безпричинно, нічого не говорячи, нанесла йому один удар дерев'яною палкою, цією ж, що наносила удар ОСОБА_3 по його голові, а саме по тім'яній ділянці голови. Після цього ОСОБА_4 попросив статиста підняти ліву руку, імітуючи захист голови, при цьому повідомивши, що надалі ОСОБА_6 нанесла дерев'яною палицею ще один удар, який прийшовся йому в праве передпліччя.

З резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 779 від 17 червня 2015 року згідно з вивченими медичними документами, у ОСОБА_4 при зверненні 19 травня 2015 року за медичною допомогою, були виявлені по одній рані тім'яної ділянки голови і передньої поверхні ділянки грудної клітки та синець правого передпліччя.

При судово-медичній експертизі 08 червня 2015 року у ОСОБА_4 виявлені сліди загоєння вказаних вище ран - рубці і синець правого передпліччя.

Зазначені вище ушкодження виникли від дії тупих предметів незадовго до звернення за медичною допомогою, що підтверджуються їх характером, відсутністю даних про загоєння та властивостями рубців.

Виявлена у ОСОБА_4 рана тім'яної ділянки (зі слідами її зшивання) належить до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я. Утворення вказаних вище ушкоджень за обставин, що наведені у постанові, не виключається.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення ОСОБА_3 від 20 травня 2015 року, котра будучи попереджена про кримінальну відповідальність згідно ст.. 383 КК України за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, вказала, що 19 травня 2015 року, перебуваючи на одній із вулиць с. Ст. Скалат Підволочиського району Тернопільської області їй було спричинено тілесні ушкодження, а саме ОСОБА_6 нанесла її один удар рукою в голову та один удар дерев'яною палицею в область голови.

Згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 28 вересня 2015 року із наданими таблицями ілюстрацій до протоколу слідчого експерименту від 28 вересня 2015 року, що проведений за участі статиста у присутності понятих було встановлено, що 19 травня 2015 року близько 12.00. год, знаходячись на вказаному потерпілою ОСОБА_3 місці, тобто на території господарства ОСОБА_6, остання підбігла до неї та безпричинно нанесла їй один удар правою рукою по обличчі, а саме із правої сторони, після чого вона, не втримавши рівновагу, впала на землю. При цьому ОСОБА_3 показала яким саме чином та куди їй наносила удар ОСОБА_6 на статисту. Крім того потерпіла ОСОБА_3 показала рукою на місці на землі, що розташоване на території домогосподарства ОСОБА_6 та повідомила, що саме в цьому місці вона знаходилась стоячи на ногах, коли до неї знову ж підбігла ОСОБА_6, яка дерев'яною палкою зверху в низ нанесла один удар по її голові, а саме із лівої сторони в лобну ділянку голови, після чого між нею та обвинуваченою розпочалася штовханина та шарпанина, в ході якої вони обоє впали на кам'яно-грунтове покриття землі та одна іншій наносили удари руками та ногами по голові, тулубу та ногах.

Згідно резолютивної частини висновку експерта Тернопільського обласного бюро судово-медичної експертизи № 678 від 14 липня 2015 року при судово-медичній експертизі ОСОБА_3, зокрема при її судово-медичному огляді 21 травня 2015 року, виявлені синець лівої половини лобної ділянки голови, садна правої щоки, на передніх поверхнях лівого коліна та верхньої третини правої гомілки, синець на передньо-внутрішній поверхні та садна на передньо - зовнішній поверхні верхньої третини лівої гомілки.

Вид і морфологічні властивості цих ушкоджень свідчать про їх утворення від дії тупих предметів, а забарвлення синців і стан поверхонь саден дозволяють стверджувати, що вони виникли в ОСОБА_3 близько 2 діб до судово-медичної експертизи.

Крім того, при додатковому судово-медичному огляді 26 червня 2015 року в ОСОБА_3 виявлений рубець лівої половини тім'яної ділянки голови, розташування якої на час судово-медичного огляду 21 травня 2015 року були зведені між собою хірургічними вузлуватими швами, проведеними через марлевий валик.

Відсутність медичних документів із відомостями про властивості вказаної рани тім'яної ділянки до проведення її ушивання не дозволяє достовірно встановити її давність. Однак, виразність рубця на місці загоєння рани, не виключає можливості її виникнення в ОСОБА_3 в один з термінів з вищевказаними синцями та саднами, а морфологічні особливості цього рубця свідчать про утворення вказаної рани від дії тупого предмету.

Враховуючи кількість, розташування та властивості вказаних ушкоджень, їх виникнення в ОСОБА_3 за обставин, які вона повідомила при судово-медичній експертизі та які описані в постанові, не виключається.

Отримана ОСОБА_3 рана за ступенем тяжкості належить до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров'я.

Крім того при дослідженні документів суд з дотриманням вимог ст., 88, 358 КПК України за погодженням із усіма учасниками процесу щодо допустимості доказів надав можливість стороні обвинувачення оголосити у судовому засіданні протокол допиту свідка ОСОБА_11 від 26 вересня 2015 року, котрий на неодноразові виклики в судове засідання не являвся і від якого поступали заяви про неможливість явки на призначені судом дату та час у зв'язку з перебуванням у м. Києві, а надані органам досудового слідства покази підтримав у повному обсязі.

Відповідно до оголошеного стороною обвинувачення протоколу допиту свідка ОСОБА_11, котрому органами досудового слідства було роз'яснено зміст ст. 63 Конституції України та, будучи попередженим про кримінальну відповідальність згідно ст. ст. 384, 385 КК України щодо дачі завідомо неправдивих показів та відмову від дачі показів свідка, показав, що 19 травня 2015 року близько 12.00 год. на той час він працював у відділі Держземагенства Підволочиського району. Спільно із комісією приїхали з метою взяти участь в роботі з вирішення спору межових знаків. Під час вимірів вказав, що усі присутні учасники, а саме ОСОБА_6, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_9 ОСОБА_8 ОСОБА_14 вели себе агресивно, постійно перекрикуючись між собою. Як тільки вони почали проводити заміри, то ОСОБА_14 почав ставити претензії до нього та ОСОБА_10 з приводу того, що вони неправильно проводять відповідні заміри. В подальшому, через постійні крики та суперечки, ОСОБА_10 і ОСОБА_13, не зумівши проводити заміри, направився в сторону їх автомобіля, а він із усіма учасниками відійшли в сторону з метою подальшого продовження вимірів спірних земельних ділянок. Коли вони знаходились на земельній ділянці, що розташована неподалік господарства ОСОБА_6 то між останньою та ОСОБА_3 виникла суперечка, в результаті чого ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_3 удар по обличчі. В подальшому він бачив, як ОСОБА_6 нанесла ОСОБА_3 удар дерев'яною палицею по голові. Надалі між ОСОБА_6 та ОСОБА_3 виникла шарпанина, в ході якої вони обоє впали на землю. Одразу після цього їх обступили присутні там особи, які і розборонили, однак не бачив щоб ще хтось окрім обвинуваченої та потерпілої наносили будь-які удари. Після цього, ОСОБА_4, ОСОБА_9 та ОСОБА_3 направились вниз до господарства ОСОБА_15 Надалі, ОСОБА_6 побігла за ними, тримаючи в руках палицю, і, наздогнавши ОСОБА_4, знаходячись у нього за спиною, нанесла удар по його голові, після чого відбігла в сторону, а ОСОБА_4, у якого із голови текла кров, направився в напрямку господарства ОСОБА_8

Оцінюючи у сукупності зі письмовими доказами показання потерпілих та свідків при встановлених обставинах, суд вважає, що винуватість обвинуваченої ОСОБА_6 у вчиненні вищезазначеного кримінального правопорушення в судовому засіданні доведена повністю, і зібраних доказів достатньо для визнання її винною.

При цьому суд не бере до уваги покази обвинуваченої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16 ОСОБА_17, котрі являється близькими родичами обвинуваченої ОСОБА_6, оскільки їх покази є повністю противоречивими одні одним щодо конкретних обставин справи вчинення кримінального правопорушення, зокрема подій, місця та початку нанесення ударів, плутаються у власних показах, а також не узгоджуються їх покази із показами інших свідків, потерпілих, та із наданими матеріалами кримінального провадження і жодним чином не спростовують отримання потерпілими ОСОБА_4 та ОСОБА_3 тілесних ушкоджень від умисних дій обвинуваченої ОСОБА_6

Таким чином, суд приходить до переконання, що вищенаведені покази обвинуваченої ОСОБА_6, свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16 ОСОБА_17, котрі являється близькими родичами обвинуваченої, щодо непричетності обвинуваченої ОСОБА_6 до нанесення тілесних ушкоджень потерпілим ОСОБА_3 та ОСОБА_4 є неправдивими, спрямованими на уникнення від кримінальної відповідальності, тому оцінює їх критично та до уваги не бере.

Разом з тим суд також не бере до уваги наданий стороною обвинувачення протокол огляд місця події від 19 травня 2015 року з таблицями фотоілюстрацій до протоколу ОМП, оскільки працівниками поліції під час огляду місця події не встановлено та не виявлено будь яких речей предметів, які б мали відношення до вчинення кримінального правопорушення, та не можуть підтвердити чи спростувати факту вчинення обвинуваченою ОСОБА_6 кримінального правопорушення.

За вказаних обставин суд приходить до переконання про повну доведеність вини обвинуваченої ОСОБА_6 в умисних діях, які виразились у нанесенні умисних тілесних ушкоджень, що спричинило короткочасний розлад здоров'я і повністю погоджується із кваліфікацією органами досудового слідства дій за ч.2 ст. 125 КК України.

При призначені покарання обвинуваченій ОСОБА_6 суд, у відповідності до вимог ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого нею злочину, котрий відповідно до ст. 12 КК України відносяться до злочинів невеликої тяжкості, наслідків, що наступили, особу обвинуваченої, її вік те, що вона раніше не притягувалась до кримінальної відповідальності, по місцю проживання характеризується з позитивної сторони, на даний час ніде не працює, пенсіонерка, проживає разом із чоловіком та виховує дочку, претензій виконком сільської ради до неї немає.

Також, суд при призначені покарання у відповідності до вимог п.4 ч.1 ст. 67 КК України враховує обставину що обтяжує покарання, а саме вчинення злочину щодо особи похилого віку, беручи до уваги відсутність обставин, що пом»якшують покарання , думку потерпілих щодо призначення обвинуваченій покарання з урахуванням фактичних обставин справи, приходить до переконання, що обвинуваченій ОСОБА_6 слід призначити покарання у виді штрафу в межах санкції статті обвинувачення, передбаченої ч.2 ст. 125 КК України, оскільки саме таке покарання відповідатиме меті його призначення, є необхідним і достатнім для її виправлення та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Разом із тим суд вважає, що заявлені позовні вимоги прокурора прокуратури Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування витрат понесених закладом охорони здоров'я на лікування особи, яка потерпіла від кримінального правопорушення, підлягає до задоволення оскільки :

В результаті заподіяння тілесних ушкоджень потерпілий ОСОБА_4 був госпіталізований до ОСОБА_3 комунальної районної лікарні, де перебував на стаціонарному лікуванні протягом 9-ти днів з 19 травня 2015 по 28 травня 2015 року.

Згідно ч.1,3 ст. 1206 Цивільного кодексу України особа, яка вчинила злочин, зобов'язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров'я на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоров'я, що є у державній власності, або територіальної громади, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

Відповідно до п. 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України „Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат" № 11 від 07.07.1995 року, судам слід мати на увазі, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року. Як передбачено цим Порядком, сума коштів, що підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, з урахуванням кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та щоденної вартості його лікування. Термін і обґрунтованість перебування потерпілого від злочину на стаціонарному лікуванні визначається на підставі даних лікувального закладу, де він перебував на лікуванні. До справи має бути приєднана довідка - розрахунок бухгалтерії цього закладу із записом про вартість одного ліжко-дня та загальну суму фактичних витрат на лікування потерпілого. Витрачені на стаціонарне лікування кошти підлягають відшкодуванню у повному обсязі і зараховуються до відповідного державного бюджету залежно від джерел фінансування закладу охорони здоров'я або на рахунок юридичної особи, якій належить останній.

Згідно абз. 2 п. 2 Порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 545 від 16 липня 1993 року, визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться, виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць (в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

З відповіді ОСОБА_3 комунальної районної лікарні Департаменту охорони здоров'я Тернопільської облдержадміністрації за № 435 від 17 вересня 2015 року слідує, що ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_4 перебував на лікуванні з 19 травня по 28 травня 2015 року - всього 9 ліжко днів. Загальна сума затрачених на лікування потерпілого ОСОБА_4 коштів становить 1808,64 грн., зокрема : вартість перебування одного хворого за один ліжко день становить - 200,96 грн. х на 9 днів = 1808,64 грн. в тому числі : заробітна плата - 1140,37 грн.; нарахування на оплату праці - 393,67 грн.; медикаменти - 28,71 грн., продукти харчування - 10,76 грн., оплата комунальних послуг - 221,85 грн., інші видатки - 13,28 грн.

За вказаних обставин суд приходить до переконання, що в результаті протиправних дій ОСОБА_6 порушені права закладу охорони здоров'я, які підлягають до захисту шляхом задоволення позову та стягнення з обвинуваченої в користь держави в особі фінансового управління Підволочиської районної ради понесені закладом охорони здоров'я витрати на лікування потерпілого від злочину в розмірі 1808,64 грн.

Крім того в судовому засіданні потерпілий ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до обвинуваченої ОСОБА_6 про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, посилаючись на те, що йому внаслідок протиправних дій ОСОБА_6 спричинено моральні та фізичні страждання, що виразились у сильних душевних переживаннях, страху, та болі. В результаті тілесних ушкоджень він втратив працездатність і не мав змоги працювати по господарству, перебував на стаціонарному лікуванні, на даний час приймає групу препаратів (діакарб) який негативно впливає на стан його здоров'я, зокрема припиняє виробіток спинномозкової рідини, внаслідок чого відчуває болі у суглобах та спині, тому розмір моральних збитків оцінює у 100 000 грн, які просить стягнути із обвинуваченої.

Суд, заслухавши пояснення цивільного позивача та його представника, міркування обвинуваченої та її захисника, вважає, що заявлені позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, виходячи із наступних міркувань :

Згідно ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фізичному болі та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, у душевних стражданнях, яких особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном, або в інший спосіб.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю відшкодовується особою яка її завдала за наявності її вини.

При визначенні розміру моральної шкоди суд, з урахуванням норм п. 3 ст. 23, ст. 1167 Цивільного кодексу України та п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" із змінами, внесеними згідно з Постановою Пленуму Верховного суду N 5 від 25 травня 2001 року, бере до уваги характер та обсяг душевних страждань, яких зазнав позивач, характер немайнових втрат, наявність вимушених змін у його житті, та виходить із засад розумності, виваженості та справедливості.

Враховуючи те, що вина обвинуваченої ОСОБА_6 доведена у судовому засіданні, вважає, що її протиправними діями потерпілому ОСОБА_4 спричинена моральна шкода, яка виражається у моральних та фізичних стражданнях, яких він зазнав під час отриманих тілесних ушкоджень, морального пригнічення та дискомфорту, нанесені психологічної травми у зв'язку із чим, йому важко відновити свій психічний та моральний стан.

Разом із тим суд не бере до уваги посилання представника цивільного позивача про те, що внаслідок прийому групи препаратів, зокрема (діакарб), який негативно впливає на стан його здоров'я, припиняє виробіток спинномозкової рідини, внаслідок чого відчуває болі у суглобах та спині, оскільки позивачем та його представником вказані ними симптоми, не підтверджені належними та допустимими доказами, які б перебували у причинно- наслідковому зв'язку із отриманою травмою.

Таким чином, з урахуванням обставин, за яких потерпілому ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження, характеру і ступеня їх тяжкості, негативних змін, що сталися у його житті, а також з урахуванням платоспроможності обвинуваченої, а саме те, що єдиним джерелом його доходу є пенсійне грошове утримання, виходячи із засад виваженості, розумності та справедливості, суд вважає, що позовні вимоги підлягають до часткового задоволення, шляхом стягнення із обвинуваченої ОСОБА_6 в користь потерпілого ОСОБА_4 моральної шкоди в розмірі 2000 гривень.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 не обрався.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 368, 370,371,374 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

ОСОБА_6 визнати винною у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 125 КК України і призначити їй покарання у виді штрафу в розмірі 60 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1020 (одна тисяча двадцять) гривень, які стягнути у дохід держави.

Цивільний позов заявлений прокурором Підволочиського району Тернопільської області в інтересах держави в особі Підволочиської районної ради до відповідача ОСОБА_6 - задоволити.

Стягнути із ОСОБА_6 в користь Підволочиської районної ради витрати понесені закладом охорони здоров'я на лікування потерпілого від злочину в розмірі 1808,64 грн., які зарахувати на рахунок бюджету Підволочиської районної ради Тернопільської області р/р 31415544700408, банк одержувача ГУДК СУ в Тернопільській області, КБК 24060300, МФО 838012, код ЄДРПОУ 37863778

Цивільний позов ОСОБА_4 до відповідача ОСОБА_6 задоволити частково.

Стягнути із ОСОБА_6 в користь ОСОБА_4 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 2000 грн.

Запобіжний захід обвинуваченій ОСОБА_6 не обирався.

Процесуальні витрати та речові докази по справі відсутні.

На вирок може бути подано апеляцію до апеляційного суду Тернопільської області через Підволочиський районний суд протягом 30-ти днів з моменту його проголошення, а засудженому, який перебуває під вартою протягом цього ж строку з моменту вручення копії судового рішення.

Головуючий