Рішення № 55861848, 09.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1134/16

Головуючий у першій інстанції Михайлюк О. А.

Доповідач Комаровська Н. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09.02.2016 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

Головуючого - Комаровської Н.В.,

Суддів - Гончаренко В.М., Короткова В.Д.,

З участю секретаря - Ярахмедова Є.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, за апеляційною скаргою ОСОБА_3,яка діє в своїх інтересах та як представник ОСОБА_2,на рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2015р.,-

в с т а н о в и л а :

02.09.2015р .ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулись з позовом до ОСОБА_4 про відшкодування майнової та моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням. В обгрунтування своїх вимог посилались на те, що 25.08.2011р. ОСОБА_4,керуючи автомобілем «ВАЗ-2107» р/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Терешкової м. Одеси в напрямку вул. Космонавтів, порушуючи вимоги п. п. 12.1, 12.3, 12.5 Правил дорожнього руху щодо прийняття всіх можливих та необхідних дій по запобіганню наїзду на пішоходів аж до зупинки транспортного засобу, скоїла наїзд на ОСОБА_2, внаслідок чого їй заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості, що підтверджуються висновком судової медичної експертизи № 3016 від 10.10.2013 року.

25.08.2011 р. після вказаної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 була госпіталізована до Одеської міської клінічної лікарні №11, де їй надана відповідна медична допомога.

Відповідач на протязі тривалого часу відмовляється в добровільному порядку відшкодувати витрати на лікування та медичну допомогу, у зв'язку з чим ОСОБА_2 просила стягнути з відповідача 6084,78 грн., інфляцію- 4572,79 грн., 3% річних -732,67 грн., а всього 11 390,24 грн..

Крім того, позивачі посилались на те,що їм заподіяна моральна шкода та просили стягнути з відповідача на користь ОСОБА_2 50 000 грн.,на користь ОСОБА_3,яка є дочкою позивача ОСОБА_2, - 5000 грн.

Відповідач в судове засідання не з*явилась,подала заяву про часткове визнання позову і просила розглянути справу в її відсутність.

Рішенням Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2015р. позов задоволений частково. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 11 390,24 грн . та судові витрати в сумі 243,60 грн.

В решті позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 просять про скасування рішення в частині відмови в задоволенні позову про відшкодування моральної шкоди,мотивуючи тим,що суд неправильно застосував норми матеріального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача,доводи апеляційної скарги та заперечення на неї,розглянувши матеріали справи,перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах апеляційної скарги та заявлених вимог,колегія суддів дійшла висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав.

ОСОБА_3,яка діє в своїх інтересах як позивач, та як представник позивача ОСОБА_2,оскаржила рішення в частині відмови в позові про відшкодування моральної шкоди,тому апеляційним судом законність та обгрунтованість рішення перевіряється в межах апеляційної скарги.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог про відшкодування моральної шкоди,суд виходив з того,що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не довели свої позовні вимоги.

З таким висновком погодитись неможна,виходячи з наступного. Згідно із ч. ч. 1, 3, 4 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в іншій спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування судом враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

П. 9 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» роз*яснено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення), та з урахуванням інших обставин. Зокрема, суд враховує стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих та виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану.

При розгляді справи судом встановлено,що 25.08.2011р. ОСОБА_4,керуючи автомобілем «ВАЗ-2107» р/н НОМЕР_1, рухаючись по вул. Терешкової м. Одеси в напрямку вул. Космонавтів, порушуючи вимоги п. п. 12.1, 12.3, 12.5 Правил дорожнього руху щодо прийняття всіх можливих та необхідних дій по запобіганню наїзду на пішоходів аж до зупинки транспортного засобу, скоїла наїзд на ОСОБА_2, яка після ДТП була госпіталізована до Одеської міської клінічної лікарні №11, де їй надана відповідна медична допомога.

В процесі розслідування кримінальної справи проведена судова медична експертиза. За висновком експертизи №3016 від 10.10.2013 р. ОСОБА_2 заподіяні тілесні ушкодження середньої тяжкості ( а.с.104).

Актом судово-медичного дослідження,проведеного за період з 31.08.2011р. по 22.09.2011р.,встановлений факт тілесних ушкоджень ( переломи,забиті місця тощо),зазначено про проведення операцій: 25.08.2011р.,02.09.2011р.,07.09.2011р. ( а.с.102,103).

На час розгляду цивільної справи ОСОБА_2,за її ствердженням, продовжує амбулаторне лікування.

Позивач ОСОБА_2 зазначала,що моральна шкода полягала в фізичних стражданнях,перенесених в результаті пошкодження її здоров*я , перенесення фізчного болю, пов*язаного із травмами та неодноразовими операціями,переживаннями за своє життя в результаті застосування наркозу в період операцій,оскільки вона людина похилого віку ( ІНФОРМАЦІЯ_1),обмеженням пересування протягом тривалого часу,неможливістю самостійно себе обслуговувати,порушенням звичного для неї образу життя.

Суд першої інстанції на ці обставини не звернув уваги та дійшов помилкового висновку про недоведеність позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди.

Судова колегія вважає,що факт заподіяння ОСОБА_2 моральної шкоди доведений вищезазначеними поясненнями самої ОСОБА_2,якій безпосередньо заподіяна моральна шкода, та її представника,медичною документацією та встановленими судом обставинами справи.

При визначені розміру компенсацію моральної шкоди,заподіяної ОСОБА_2,судова колегія виходить із вимог ст. 23 ЦК України щодо врахування тяжкості страждань потерпілої особи,обставин справи та приниципів розумності та справедливості.

При цьому судова колегія враховує вік ОСОБА_2 ( а.с.17), який сприяв більш тяжкому перенесенню заподіяних їй пошкоджень зборов*я та фізичних та моральних переживань,пов*язаних із відновленням фізичного стану, ту обставину,що ОСОБА_4 в добровільному порядку не відшкодувала ні майнову ,ні моральну шкоду,яка заподіяна нею ОСОБА_2,в зв*язку з чим потерпіла повинна була самостійного вирішувати всі питання поновлення свого фізичного стану,що призвело до моральних переживань.

Також судова колегія враховує думку ОСОБА_4 про те,що вона могла би максимально прикласти зусилля для поступової сплати компенсації моральної шкоди в сумі 25000 грн.,яку вона висловила в засіданні судової колегії,а також те,що на утримання ОСОБА_4 знаходиться малолітня дитина,яку вона виховує самостійно ( а.с.97,98).

При таких обставинах розмір компенсації моральної шкоди,яка підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2,визначається судовою колегією в сумі 8000 грн.

Що стосується висновку суду про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди, судова колегія виходить з наступного.

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3,суд першої інстанції дійшов висновку про недоведеність позовних вимог.

З таким висновком погодитись неможна.

Відповідно до п.3 постанови Пленум Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового

характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших

негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі

незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може

полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або

ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням

здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі

інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав,

у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у

порушенні нормальних життєвих зв*язків через неможливість

продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з

оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Право на звернення до суду про відшкодування моральної шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, виникає у зв'язку з настанням певних подій: каліцтва, ушкодження здоров'я або смерті фізичної особи.

Родичі потерпілих,мають право на відшкодування моральної шкоди, в разі смерті фізичної особи ( ст.1168 ЦК).

З матеріалів справи вбачається,що незаконними діями ОСОБА_4,які полягали в порушенні Правил дорожнього руху,заподіяна майнова та моральна шкода ОСОБА_2,пов*язана із настанням каліцтва.

ОСОБА_4 незаконних дій у відношенні позивача ОСОБА_3 не скоїла,а відшкодування моральної шкоди родичам потерпілих,які постраждали від ДТП, і які займались доглядом за членом сім*ї,законом не передбачено.

Таким чином, в позові ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди повинно бути відмовлено не з підстав недоведеності позовних вимог,а з підстав відсутності права ОСОБА_3 на відшкодування моральної шкоди.

Відповідно до п.п.3,4 ч.1 ст.309 ЦПК України підставами для скасування рішення з ухваленням нового рішення є неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права,а також невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи.

Оскільки висновки суду першої інстанції про відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_5 про відшкодування моральної шкоди не відповідають фактичним обставинам справи,рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди та відмову в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3,але з інших підстав.

Відповідно до ст.88 ЦПК України в зв*язку із звільненням апелянта ОСОБА_2 від судового збору ( позов випливає із кримінальної справи), з ОСОБА_4 в доход держави підлягає стягненню 535,92 грн.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.2.,309 ч.1 п.п.3,4 ЦПК України,колегія суддів,-

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3,яка діє в своїх інтересах та як представник ОСОБА_2, задовільнити частково.

Рішення Малиновського районного суду м.Одеси від 10.11.2015р. скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди в і в цій частині ухвалити нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди задовільнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 компенсацію моральної шкоди в сумі 8000 ( вісім тисяч) гривень.

В решті позову ОСОБА_2 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 про відшкодування моральної шкоди відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 в доход держави судовий збір в сумі 535,92 грн.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення.

Рішення може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Н.В.Комаровська

Судді: В.М.Гончаренко

В.Д.Коротков