Ухвала суду № 55861806, 16.02.2016, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1731/16

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Гайворонський С. П.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.02.2016 року м. Одеса

Судова колегія судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області в складі:

головуючого Гайворонського С.П.

суддів Сегеди С.М.

ОСОБА_2

при секретарі Ліснік Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_3 до Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України (третя особа ОСОБА_4) про стягнення розрахунку при звільненні, про стягнення середнього заробітку при звільненні та моральної шкоди за апеляційною скаргою директора ОСОБА_5 (в інтересах Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України) на рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року,

встановила:

06 травня 2015 року позивач звернулась до суду, пославшись на те, що з 11 квітня 1997 року вона працювала на посаді головного бухгалтера Ананьївської автомобільної школи ТСО України.

Наказом № 1від 22 січня 2015 року звільнена із займаної посади за згодою сторін.

Відомості про прийняття її на роботу та про звільнення внесено до належної їй трудової книжки.

З липня 2014 року по день звільнення заробітна плата їй не виплачувалась, внаслідок чого, станом-на 22 січня 2015 року виникла заборгованість у розмірі 11580 гривен 62 копійки, яку відповідач має їй сплатити.

Відповідач також має сплатити їй грошову компенсацію за невикористану щорічну відпустку за час роботи з 22.05.2013 року по 21 січня 2015 року, яка складає 4663 гривні 98 копійок.

Позивач також вказує, що вона неодноразово зверталась до відповідача і до голови обласної організації ТСО України, однак до теперішнього часу розрахунок з нею не проведено.

Відповідач має сплатити їй вказаний середній заробіток у розмірі 9169 гривен 62 копійки ОСОБА_3 просила стягнути з відповідача, на її користь вищевказані суми та судові витрати пов'язані з наданням юридичної допомоги.

В подальшому, позивач ОСОБА_3, з урахуванням письмової заяви про збільшення позовних вимог, які полягають у збільшені суми виплати середнього заробітку за весь час затримки доповненої у період з 01 травня по 20 серпня 2015 року у розмірі що складає 10264 гривні 50 копійок та моральної шкоди у сумі 20000 гривень (а.с. 25-28), просила взяти до уваги надані докази та врахувати заяву про збільшення позову.

В судовому засіданні:

- позивач просила позов задовольнити;

- представники відповідача пояснили, що дійсно у товариства є заборгованість по виплаті заробітної плати тасуми за невикористану відпустку після звільнення позивача з роботи. Дана заборгованістьсклала загальну суму 16 244 гривні 60 копійок.

15 червня 2015 року та25 червня 2015 року позивачу погасили заборгованість у сумі 6100 гривень. Сама заборгованість виникла у процесі роботи в 2014 році позивача головним бухгалтером.

Рішенням Ананьївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково.

Судом першої інстанції:

- стягнуто з Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, юридична адреса: 66400 Одеська область, м. Ананьїв, вул. Виноградова. 6, код СДРПОУ 02724133, р/р 26007300051933 АТ "Ощадбанк", МФО 328845, на користь ОСОБА_3. ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки ІНФОРМАЦІЯ_2, паспорт серії КК 753607 виданий 18.12.2001 року Ананьївським РВ УМВС України в Одеській області, ідентифікаційний номер НОМЕР_1: 10 144 гривні 89 копійок заборгованість по заробітній платі і компенсації за невикористану відпустку, станом на 18.08.2015 року та 19 434 гривні 12 копійок - суму середнього заробітку за час затримки розрахунку в період з 22.01.2015 року по 20.08.2015 рік та 500 гривень витрат пов'язаних з наданням юридичної допомоги, а всього 30 079 гривень 01 копійку.

- стягнуто з Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, юридична адреса: 66400 Одеська область, м. Ананьїв, вул. Виноградова, 6, код СДРПОУ 02724133. р/р 26007300051933 АТ "Ощадбанк", МФО 328845, на користь держави 295 гривень 79 копійок судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 (в інтересах Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України) просить рішення суду скасувати, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її відхилити.

Згідно зі ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, обєктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Результати оцінки доказів суд відображає в рішенні,в якому наводяться мотиви їх прийняття чи відмови у прийнятті.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які буди досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання:

1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються;

2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження;

3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин;

4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин;

5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити;

6) як розподілити між сторонами судові витрати;

7) чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення;

8) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

У п.п. 2, 3, 8 Постанови № 14 Пленуму Верховного України від 18 грудня 2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» розяснено, що рішення є законним тоді, коли суд виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до ст. 2 ЦПК України, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до ст. 8 ЦПК України, а також правильно витлумачив ці норми.

Як вбачається з положень ст.ст. 10, 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених позивачем вимог та зазначених і доведених ним обставин.

Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій ст. 215 ЦПК України, і обовязково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Рішення не повинно містити зайвої деталізації, яка не має правового значення в даній справі, а також незрозумілих словосполучень, занадто довгих речень, через які викладення фактичних обставин важко сприймається.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Задовольняючи частково вищевказаний позов, суд першої інстанції на підставі ст.ст. 115-117, 238 КЗпП України, Закону України «Про оплату праці», Закону України «Про відпустки»,Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року,правильно виходив з наступного.

Заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів.

В разі несплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені в ст. 116 КЗпП України, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

При звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення, якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явленим звільнення працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Середньомісячна заробітна плата визначається за загальними правилами обчислення середнього заробітку, виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, якою пов'язана відповідна виплата.

Нарахування виплат у випадку збереження середньої заробітної плати провадиться виходячи з розміру середньоденної заробітної плати.

Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.

Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (п. 8 Порядку).

При розгляді трудових спорів у питаннях про грошові вимоги, крім вимог про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижче оплачуваної роботи (стаття 235), орган, який розглядає спір, має право винести рішення про виплату працівникові належних сум без обмеження будь-яким строком.

Як вбачається з матеріалів даної справи, позивач ОСОБА_3 дійсно працювала з 1997 року на посаді головного бухгалтера Ананьївської автомобільної школи ТСО України та наказом № 1 від 22 січня 2015 року звільнена із займаної посади за згодою сторін.

Однак, при звільненніОСОБА_3, відповідач не виплатив останній грошову заборгованість по заробітній платі та відпускних.

Вищевказане підтверджується відповідними доказами (а.с. 03-10, 25-33, 44-56).

При цьому, суд першої інстанції вірно зауважив, що позивач не надала суду безспірних підтверджуючих доказів щодо нанесення їй моральної шкоди діями чи бездіяльністю відповідача.

Надані позивачем суду документи про проходження нею лікування та медичного повторного огляду для встановлення групи інвалідності не можуть бути прийняті судом як доказ причинного зв'язку між її хворобами лікуванням та невиплатою сум заборгованості (предмет спору).

На підставі вищевикладеного, судова колегія зазначає, що згідно з ч. 3 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст.ст. 57 - 60 ЦПК України.

Судова колегія вважає, що відповідач не довів ті обставини, на які він посилався як на підставу своїх заперечень щодо вищевказаного позову, що є обовязком сторін згідно з засадами змагальності процесу за ст. 10 ЦПК України.

Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до невірного вирішення справи.

Керуючись ст.ст. 303, 304, п. 1 ч. 1 ст. 307, ст.ст. 308, 313, п. 1 ч. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

ухвалила:

Апеляційну скаргу директора ОСОБА_5 (в інтересах Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України) - відхилити.

Рішення Ананьївського районного суду Одеської області від 03 листопада 2015 року по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_3 до Ананьївської автомобільної школи товариства сприяння обороні України, третя особа ОСОБА_4 про стягнення розрахунку при звільненні, про стягнення середнього заробітку при звільненні та моральної шкоди - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, однак може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Судді С.П. Гайворонський

ОСОБА_6

ОСОБА_2