Рішення № 55857808, 11.02.2016, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

Єдиний унікальний № 331/6130/15 Головуючий у 1 інстанції: Жукова О.Є.

№ провадження 22-ц778/203/16 Суддя-доповідач: Стрелець Л.Г.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 лютого 2016 р. м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Запорізькій області у складі:

головуючого Гончар М.С..,

суддів Стрелець Л.Г.,

Каракуші К.В.,

при секретарі: Путій Д.В. розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційні скарги ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_4 до ОСОБА_5 про стягнення грошових коштів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2015 року ОСОБА_3, ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 про витребування безпідставно набутого майна.

В обґрунтування позову зазначали, що з 15.09.2012 року вони перебувають у зареєстрованому шлюбі.

З метою придбання житла для проживання сім'ї, 29.10.2014 року він підписав заздалегідь складений та виконаний відповідачем за участю представника продавця ОСОБА_5 - ріелтора ОСОБА_6 в простій письмовій формі попередній договір № 92 від 29.07.2014 року та передав відповідачу належній йому та дружині на праві спільної сумісної власності подружжя кошти в розмірі 5 000,00 доларів США, що дорівнювало 59 938 грн. 47 коп.

Згідно п.5.1. попереднього договору вказана сума була названа завдатком.

Пунктом 5.2. зазначеного договору передбачалось, що 5 000,00 доларів США у разі невиконання договору повинні залишитися у продавця.

Зазначає, що з липня 2014 року політичний та економічний стан в Україні значно погіршився, на території держави різко активізувалися воєнні дії. Курс долара США на період можливого укладання договору купівлі-продажу спірної квартири збільшився.

Так станом на 29.10.2014 року сума можливого правочину складала 1 424 773 грн. 02 коп., на теперішній час досягла майже подвійного розміру, та по відношенню до 29.07.2014 року, визначена відповідачем ринкова вартість квартири складає 2 429 610 грн. 37 коп.

В нотаріальному порядку ні попередній договір про наміри на забезпечення зобов'язання шляхом внесення к, ні основний договір по відчуженню майна не укладалися.

Вони неодноразово зверталися до відповідача з проханням чи за інформацією про можливість переглянути вартість спірної квартири чи повернути вказані грошові кошти подружжя, які безумовно завдатком не являються, одна в добровільному порядку вирішити спір не уявляється можливим.

Зазначає, що оскільки договору, який би за своєю формою та змістом між ними укладено не було, а він та відповідач лише домовились укласти такий договір у майбутньому, то передана грошова суму є авансом, який підлягає поверненню.

Посилаючись на зазначені обставини просили суд витребувати у відповідача безпідставно набуте майно - гроші у сумі 110 436 грн. 83 коп., стягнути судові витрати по сплаті судового збору в сумі 368 грн. 00 коп. та витрати на правову допомогу.

У жовтні 2015 року ОСОБА_3 та ОСОБА_4 звернулись до суду з заявою про зміну предмету та підстав позову, подали уточнену позову заяву про стягнення грошових коштів.

В уточненій позовній заяві зазначали, що на теперішній час їм стало ідіомом, що спірна квартира ще 30.07.2015 року відповідачем була продана, незважаючи на те, що до 21.08.2015 року вони з відповідачем за взаємною згодою знаходились в продовжених переддоговірних правовідносинах стосовно ціни та строку укладання в нотаріальному порядку договору купівлі-продажу житла та державної реєстрації правочину.

Посилаючись на відсутність грошей, відповідач в категоричній формі відмовляється від їх повернення.

Таким чином, внесення завдатку, як способу забезпечення виконання зобов'язання, може мати місце лише в разі наявності зобов'язання, яке повинно було виникнути на підставі договору.

Зауважує, що гроші були передані ним відповідачу та попередній договір підписаний ним одноособово без участі дружини та її згоди. Також не приймала участі в підпису попереднього договору і дружина відповідача, нотаріально посвідчену згоду на відчуження майна не давала. Зазначене суперечить вимогам ст.ст.61,63,65 Сімейного кодексу України.

Вважають, що попередній договір № 92 від 29.07.2014 року є нікчемним, так як при укладанні такого не були додержані вимоги закону стосовно його нотаріального посвідчення та державної реєстрації, передбачені ст.ст. 635,657 ЦК України.

У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а вразі неможливості такого повернення, відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Посилаючись на зазначені обставини просили суд стягнути з відповідача на користь ОСОБА_3 гроші в сумі 110 436 грн. 83 коп., понесені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 368 грн. 00 коп. та витребування доказів - 122 грн. 00 коп..

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 26 жовтня 2015 року задоволено заяву про забезпечення позову.

Вжито заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на 1/14 частину житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2, що належить на праві власності ОСОБА_5

Рішенням Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року позовні вимоги задоволені.

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_3 грошові кошти в розмірі 110 436 грн. 83 коп., судовий збір в розмірі 610 грн. 40 коп..

Стягнуто з ОСОБА_5 на користь держави судовий збір в сумі 859 грн. 36 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_5 зазначає, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просить скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволені позовних вимог.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3, ОСОБА_4 зазначають що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, тому просять змінити рішення суду виключити з мотивувальної частини рішення речення «Також судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було через бездіяльність з боку позивачів, що підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_6».

Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю-доповідача, пояснення учасників апеляційного розгляду, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_5 задоволенню не підлягає, апеляційна скарга ОСОБА_3, ОСОБА_4 підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що 29 липня 2014 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_5 було укладено попередній договір № 92,( а.с.15-17) відповідно до умов якого сторони домовилися не пізніше 29.10.2014 року належним чином оформити договір купівлі-продажу нерухомого майна, а саме квартири АДРЕСА_1, належної ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно НОМЕР_1 від 23 липня 2012 року.

Відповідно до умов п. 5.1. вказаного договору ОСОБА_3 передав ОСОБА_5 з метою забезпечення своїх намірів щодо купівлі-продажу нерухомого майна суму завдатку в розмірі 5000 доларів США . У вказаному договорі також зазначено, що у випадку невиконання умов вказаного договору покупцем, сума завдатку залишається у продавця. (а.с.15-17).

Відповідно до ст. 635 ЦК України попереднім є договір, сторони якого зобов'язуються протягом певного строку (у певний термін) укласти договір у майбутньому (основний договір) на умовах, встановлених попереднім договором. Попередній договір укладається у формі, встановленій для основного договору, а якщо форма основного договору не встановлена, - у письмовій формі.

Зобов'язання, встановлене попереднім договором, припиняється, якщо основний договір не укладений протягом строку (у термін), встановленого попереднім договором, або якщо жодна із сторін не направить другій стороні пропозицію про його укладення.

Нормами ст. 657 ЦК України передбачено, що договір купівлі-продажу житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню та державній реєстрації, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.

ОСОБА_5 у скарзі не спростовуючи факт того, що сторони намагались в подальшому укласти договір купівлі продажу квартири яка належить йому на праві власності, послався на те, що вказані кошти є не авансом а є завдатком оскільки в попередньому договорі № 92 укладеному між сторонами зазначено завдаток, а оскільки саме позивачі відмовились від підписання договору то за правилами ст. 571 ЦК України завдаток повинен залишитись у відповідача.

Однак, відповідно до ч. 1 ст. 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст. 570 ЦК України встановлено, що завдатком є грошова сума або рухоме майно, що видається кредиторові боржником у рахунок належних з нього за договором платежів, на підтвердження зобов'язання і на забезпечення його виконання.

Таким чином, внесення завдатку як способу забезпечення виконання зобов'язання може мати місце лише у випадку наявності зобов'язання, тобто укладеного між сторонами договору, яким визначено предмет та істотні умови.

Однак, договір купівлі-продажу між сторонами укладений не був в зв'язку з чим відсутні підстави вважати передані кошти завдатком.

Законодавець установив, що в такому випадку ці кошти є авансом (ч. 2 ст. 570 ЦК України ).

Оскільки, виходячи із встановлених обставин, правова природа отриманих відповідачем коштів визначена законом, то те, що сторонами вони зазначені як завдаток правового значення не має і не може тягти за собою наслідків, передбачених ст. 571 ЦК України.

Указаний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду України від 13 лютого 2012 року № 6-176цс12 і відповідно до ст. 360-7 ЦПК України є обов'язковим для всіх судів України. Суд першої інстанції врахував вказану правову позицію, висловлену у вказаній постанові Верховного Суду України, тому правильно встановив дійсні правовідносини, які виникли між сторонами у справі.

Аналогічні висновки містяться в постанові судової палати у цивільних справах Верховного суду України по справі № 6-176цс12 від 13 лютого 2013 року, які, відповідно до вимог ст. 360-7 УПК України, мають враховуватися судом при застосуванні вищевказаних норм права.

Правила ст. 570 ЦК України про завдаток поширюються на випадки, коли договір було укладено, але одна зі сторін ухиляється від його виконання (постанова Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 25 вересня 2013 р. у справі № 6-82цс13).

Отже висновки суду першої інстанції відповідають матеріалам справи, правовим позиціям Верховного Суду України, рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, та підстав для його скасування колегією судів не вбачається.

Проте дійшовши правильного висновку що сплачені ОСОБА_3 5000 доларів США є авансом і тому підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_5 на користь позивача, суд першої інстанції безпідставно вдався до аналізу причин не укладення договору купівлі-продажу квартири, а саме вказавши в рішенні, про те, що «судом встановлено, що договір купівлі - продажу квартири між сторонами укладено не було через бездіяльність з боку позивачів, що підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_6». Такий висновок суду не має правового значення у відносинах щодо сплати авансу і тому колегія суддів вважає необхідним виключити з мотивувальної частини рішення вищевказану фразу.

Керуючись ст.ст.307,308,309 ЦПК України, колегія суддів,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 27 жовтня 2015 року в цій справі змінити, виключити з мотивувальної частини рішення фразу: «Також судом встановлено, що договір купівлі-продажу квартири між сторонами укладено не було через бездіяльність з боку позивачів, що підтверджено поясненнями свідка ОСОБА_6»

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: