Вирок № 55857710, 17.02.2016, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

№ 336/7219/15-к

№ 1-кп/336/60/16

17 лютого 2016 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого судді Зарютіна П.В.,

при секретарі Чернишової І.В.,

за участю прокурора Кравець Л.В.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження по обвинуваченню:

ОСОБА_1, який народився 24.03.1990 року в м. Запоріжжі, є громадянином України, має повну середню освіту, не працює, не одружений, зареєстрований та проживає за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, раніше не судимий,

про вчинення злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, -

ВСТАНОВИВ:

8 червня 2015 року приблизно о 09-00 год. ОСОБА_1, маючи умисел на заволодіння чужим майном, діючи із корисливих мотивів, з метою власного збагачення, знаходячись на території автостоянки, розташованої за адресою: м. Запоріжжя, вул. Чарівна, буд. 113-А, шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів мобільним телефоном «Lenovo» модель «А-820», ІМЕЙ: 861213027577078, вартістю 1852 гривні 72 копійки, в якому знаходилась карта памяті «Micro-CD» розміром 32 ГБ, вартістю 243 гривні, що належить потерпілому ОСОБА_2, чим спричинив останньому матеріальну шкоду на загальну суму 2095 гривень 72 копійки.

Обвинувачений свою провину в викладеному вище визнав повністю, про обставини скоєного дав відповідні написаному вище свідчення та пояснив, що дійсно 08.06.2015 року приблизно о 09:00 годині він був на території вказаної вище автостоянки, де зустрів потерпілого, і шляхом обману, під приводом здійснення телефонного дзвінка, заволодів його мобільним телефоном «Lenovo» з картою памяті, який згодом заклав до ломбарду. У скоєному щиро кається.

Зважаючи на відсутність з боку учасників судового розгляду будь-яких заперечень, суд в порядку ч.3 ст. 349 КПК України визнав недоцільним дослідження інших доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються.

Дослідивши визначений обсяг доказів та надавши їм належну оцінку, суд вважає, що винуватість обвинуваченого у вчиненні злочину при вище викладених обставинах повністю доведена, а його дії суд кваліфікує за ст. 190 ч. 1 КК України, як заволодіння чужим майном шляхом обману (шахрайство).

Судом не встановлено обставин, які обтяжують покарання обвинуваченому.

Обставиною, яка помякшує покарання обвинуваченому, судом визнано його щире каяття.

При призначенні покарання обвинуваченому суд бере до уваги вищевказану обставину, враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, який закон відносить до категорії злочинів невеликої тяжкості, фактичні обставини вчиненого, зокрема, наслідки злочину - спричинення матеріальної шкоди потерпілому, суд враховує і особу винного, склад його сім'ї та стан здоров'я: раніше не судимий, не одружений, не інвалід, не працює, має постійне місце проживання, на обліках у лікарів не перебуває. Суд при цьомутакож враховує і субєктивне ставлення обвинуваченого до вчиненого ним кримінально-караного діяння - у скоєному щиро розкаявся, критично ставиться до вчиненого.

Зважаючи на викладене, суд приходить до висновку про необхідність призначення покарання у вигляді громадських робіт.

На думку суду, покарання, що призначається, буде справедливим, необхідним та достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинівяк ним самим, так і іншими особами, тобто досягне мети, передбаченої ст. 50 КК України.

Враховуючи особу винного, підстав для застосування положень ст. 69 КК України суд не вбачає, оскільки у справі, навіть, не встановлено кілька обставин, що помякшують покарання обвинуваченого.

Під час судового розгляду клопотань про обрання запобіжного заходу не надійшло.

Оскільки проведення судової експертизи здійснювалося за рахунок коштів, які цільовим призначенням виділялися експертній установі з Державного бюджету України, відповідно до вимог ч.2 ст. 122, ч.2 ст. 124 КПК України суд має стягнути з обвинуваченого процесуальні витрати на користь держави у справі, які складають документально підтверджені витрати на проведення експертизи в загальній сумі 306 гривень 90 копійок.

Питання про речові докази судом вирішується у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 370, 373, 374 КПК України, суд, -

ЗАСУДИВ:

Визнати ОСОБА_1 винуватим у вчиненні злочину, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України, на підставі чого призначити йому покарання у вигляді громадських робіт на строк 120 годин.

Речові докази, що передані на зберігання потерпілому залишити останньому за їх належністю.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати в сумі 306 гривень 90 копійок: рахунок № 31116115700009; одержувач УК у Шевч. р-ні м.Зап./Шевче./24060300, код банку 813015, код ЄДРПОУ 38025367, назва банку ГУДКСУ у Запорізькій області.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Запорізької області, шляхом подання через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а для особи, яка перебуває під вартою - з моменту вручення їй копії судового рішення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку обвинувачений та прокурор мають право отримати в суді негайно після його проголошення.

Суддя П.В. Зарютін