Рішення № 5585594, 21.04.2009, Господарський суд Луганської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛУГАНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

91000, м. Луганськ, пл. Героїв ВВВ, 3а. Тел. 55-17-32

______ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.09 Справа № 8/80пд.

За позовом Заступника прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд», м. Перевальськ Луганської області,

до 1. Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1, м. Луганськ,

2. Приватного підприємства «Аукціонний центр», м. Луганськ,

за участю: 1.Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Алчевської обєднаної державної податкової інспекції, м. Алчевськ Луганської області;

2.Третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні 1-го відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім», м. Перевальськ Луганської області, -

про визнання недійсним аукціону з продажу нерухомого майна та визнання недійсним договору купівлі-продажу.

Суддя господарського суду Луганської області Середа А.П.,

при секретарі судових засідань Качановській О.А.,

в присутності представників сторін:

від прокурора (заявника) Шидлаускас П.В. прокурор, - посвідчення №129 від 09.10.06 року;

від позивача не зявився;

від 1-го відповідача ОСОБА_1 приватний підприємець, - НОМЕР_1, вид. Ленінським РВ ЛМУ УМВСУ у Луганській області 22.05.08 року;

від 2-го відповідача - не зявився;

від 1-ї третьої особи Галушка Г.С. представник, - довіреність №10912/240 від 03.04.09 року;

від 2-ї третьої особи не зявився, -

розглянувши матеріали справи, -

в с т а н о в и в :

суть спору: заступником прокурора Луганської області в інтересах держави в особі Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд»заявлено вимоги про визнання недійсним:

результатів аукціону з продажу нерухомого майна будівлі управління Відкритого акціонерного товариства Державної холдингової компанії «Луганськвуглебуд»(далі ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»), проведеного 25.07.2008 року Приватним підприємством «Аукціонний центр»(далі ПП «Аукціонний центр»), затверджених протоколом № 1 від 25.07.2008 року;

договору купівлі-продажу нерухомого майна - будівлі управління ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», розташованого за адресою: м. Перевальськ Луганської області, вул. Леніна, 36, укладеного 31.07.2008 року між Приватним підприємцем ОСОБА_1 (далі ПП ОСОБА_1.) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім»(далі ТОВ «Перевалььський ТД») на суму 825348,00 грн.

06.04.09 року від 1-го відповідача ОСОБА_1, через канцелярію суду, надійшло клопотання про залишення позову без розгляду (вих. №б/н від 06.04.09 року), в якому вона, посилаючись на Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року №3-рп/99 за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України; на п.3 Розяснення Президії Вищого арбітражного суду України від 22.05.02 року №04-5/570, а також судову практику, - просить залишити позов прокурора без розгляду, оскільки він з порушенням чинного законодавства та наданих йому повноважень заявив позов не в інтересах держави, а в інтересах конкретного субєкта господарювання.

На підставі ст. 77 ГПК України розгляд справи було відкладено з 07 квітня до 21 квітня 2009 року у звязку з неявкою представників позивача, 2-го відповідача та 2-ї третьої особи, а також з метою надання прокурору та сторонам можливості подати до суду додаткові докази, а прокурору, крім того, обгрунтувати підстави для його звернення до суду з позовом в інтересах конкретної юридичної особи.

У судовому засіданні, яке відбулося 21.04.09 року, прокурор, 1-й відповідач та 1-а третя особа звернулися до суду з клопотанням про відмову від здійснення фіксації судового процесу технічними засобами, яке не суперечить вимогам ст.ст.4-4,22 та 81-1 ГПК України, а тому його задоволено судом.

Прокурор позов підтримав у повному обсязі.

На обґрунтування свого права на звернення до суду з цим позовом він подав до суду Заперечення проти клопотання відповідача (вих. №05-880-09 від 21.04.09 року), в якому обґрунтовує його (право) посиланнями на:

ст. 22 ГПК України;

ст.36-1 Закону України «Про прокуратуру», згідно якій підставами для захисту інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчиняються у відносинах між собою або з державою;

Рішення Конституційного Суду України від 08.04.99 року по справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України, згідно якому «інтереси держави»є оціночним поняттям; прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави;

постанову Верховного Суду України від 24.04.07 року по справі №5/69-б (07/125) за касаційним поданням Генерального прокурора України на ухвалу Вищого господарського суду України від 16.01.07 року у справі за заявою Єнакієвської обєднаної державної податкової інспекції Донецької області до Приватного підприємства «Мир»та Відкритого акціонерного товариства «Єнакієвська реалізаційна база»- про банкрутство;

ст.4 Статуту ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», згідно якій засновником підприємства є держава в особі Мінвуглепрому України;

те, що 1-м відповідачем не вказано пункт ст. 81 ГПК України, на підставі якого даний позов слід залишити без розгляду.

Позивач витребувані судом документи не надав, до судового засідання повторно не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

1-й відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, але позов не визнав, підтримавши у повному обсязі своє вищезгадане клопотання про залишення його без розгляду.

17.04.09 року від нього, через канцелярію суду, надійшло Доповнення до клопотання (вих. №б/н від 16.04.09 року), в якому 1-й відповідач знову, посилаючись на п.11 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.08.07 року №01-8/675, ставить питання про залишення позову без розгляду з огляду на те, що прокурор звернувся до суду з позовом в інтересах конкретного субєкта господарювання, а не держави.

2-й відповідач відзив на позов та витребувані судом документи не надав, до судового засідання не зявився, участь у ньому свого представника не забезпечив, про причини неявки до суду не повідомив, заяву про розгляд спору за його відсутності до суду не спрямував, хоча належним чином поставлений до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи.

Представник 1-ї третьої особи позов підтримав у повному обсязі, про що також заявив у своєму відзиві на нього (вих. №11019/10 від 06.04.09 року), посилаючись на те, що позивач по цій справі має податковий борг, усе його майно перебуває у податковій заставі, а тому реалізація обєкта нерухомості (будівлі управління ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», яка знаходиться за адресою: м. Перевальськ, вул. Леніна, 36) без дозволу Алчевської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області є неприпустимою.

2-а третя особа відзив на позов та витребувані судом документи не надала, до судового засідання не зявилася, участь у ньому свого представника не забезпечила, про причини неявки до суду не повідомила, заяву про розгляд спору за її відсутності до суду не спрямувала, хоча належним чином поставлена до відома про дату, час та місце судового слухання, що підтверджується матеріалами справи, - але звернулася до суду з клопотанням (вих. №6-8/80 від 06.04.09 року) про залишення позову прокурора без розгляду з підстав, аналогічних тим, на які посилається 1-й відповідач.

Прокурор та представники 1-го відповідача та 1-ї третьої особи не заперечили проти розгляду спору по суті за відсутності позивача, 2-го відповідача та 2-ї третьої особи.

І.Заслухавши прокурора, представників 1-го відповідача та 1-ї третьої особи, дослідивши наявні у справі докази, суд дійшов наступного.

1.ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», ідентифікаційний код 00180982, в якості юридичної особи зареєстроване Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 23.06.1997 року, реєстраційний запис №27/1123.

Згідно п.1.1 Статуту Товариства його створено за наказом Міністра вугільної промисловості України від 22.05.1997 року №211 на базі Державного відкритого акціонерного товариства «Луганськвуглебуд»(далі ДВАТ «Луганськвуглебуд»).

Компанія є юридичною особою від дня її державної реєстрації та функціонує як господарюючий субєкт, який володіє контрольним пакетом акцій дочірніх підприємств (п.3.1).

Засновником компанії є держава в особі Міністерства вугільної промисловості України. На момент створення компанії 100% її акцій належать Державі, а після приватизації контрольний пакет (до прийняття відповідними державними органами рішення про продаж контрольного пакету) (п.4.1) (том 1, а.с. 15-30).

На підставі Свідоцтва про право власності на приміщення «Будинок управління», виданого Перевальською районною державною адміністрацією Луганської області 20.08.01 року за №367, - ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»на праві загальнодержавної власності належить ціла будівля - будинок управління названого Товариства, який знаходиться за адресою: м. Перевальськ, вул. Леніна, 36 (том 1, а.с. 34, 35).

З 06.04.05 року усі активи Товариства перебувають у податковій заставі, термін дії якої до 05.04.2010 року (том 1, а.с. 61-63).

Згідно наказу Міністра вугільної промисловості України від 02.11.07 року №485 «Про ліквідацію ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», - прийнято рішення про припинення діяльності ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»(п.1 наказу); головою ліквідаційної комісії призначено арбітражного керуючого Колєжука А.С.(п.2); утворено ліквідаційну комісію (п.4.5) (том 1, а.с.31-33).

2. Як вбачається з матеріалів справи (рішення господарського суду Луганської області від 12.06.08 року по справі №13/88 за позовом ПП ОСОБА_1 до ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»- про звернення стягнення на майно (том 1, а.с. 53-57)), - 22.02.02 року між ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»та Акціонерним комерційним банком «Форум» було укладено кредитний договір №6 про надання кредиту для закупівлі будівельних матеріалів на суму 70000,00 грн.

До названого договору у подальшому сторони уклали низку додаткових угод, які стосувалися суми кредиту, термінів його повернення та розміру відсотків за користування ним.

22.02.02 року між сторонами за кредитним договором було також укладено договір застави (том 1, а.с.58-60) з метою забезпечення виконання кредитного договору, при цьому предметом застави було визначено нежитлову будівлю управління ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», оцінену сторонами у 170000,00 грн.

У звязку з неповерненням боржником за кредитним договором суми кредиту та відсотків за користування ним у загальній сумі 54243,82 грн., - 16.05.08 року між АКБ «Форум»та ПП ОСОБА_1 було укладено договір поруки, за яким ПП ОСОБА_1 поручилася за ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд» за вищеназваним кредитним договором.

19.05.08 року ПП ОСОБА_1 повідомила боржника ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд» про укладення договору поруки.

26.05.08 року АКБ «Форум»звернувся до ПП ОСОБА_1 з письмовою пропозицією погасити борг, який мав місце у ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»перед банком у сумі 54243,82 грн.

Того ж дня ПП ОСОБА_1 сплатила названу суму боргу, що АКБ «Форум»документально підтвердив (лист за вих. №832/6.6.8.1 від 26.05.08 року).

26.05.08 року ПП ОСОБА_1 повідомила ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»про факт погашення його кредитного боргу та запропонувала повернути їй цю суму коштів.

27.05.08 року ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»листом за вих. №б/н повідомив ПП ОСОБА_1 про неможливість погашення боргу через відсутність у нього коштів та про заборону відчуження майна згідно наказу Міністра вугільної промисловості України №18 від 14.01.08 року.

Ця обставина стала підставою для звернення ПП ОСОБА_1 до господарського суду Луганської області з позовом про звернення стягнення на майно.

Вищеназваним рішенням цього суду від 12.06.08 року позов задоволено: звернуто стягнення на майно ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», яке було предметом застави (іпотеки), - нежитлове приміщення «Будинок Управління», яке знаходиться у м. Перевальську, вул. Леніна, 36; за позивачем (ПП ОСОБА_1.) визнано право на продаж цього обєкту у порядку, визначеному ст. 14 Закону України «Про іпотеку».

Рішення суду набрало законної сили.

3.З урахуванням цієї обставини ПП ОСОБА_1 (замовник) 23.06.08 року уклала з Приватним підприємством «Аукціонний центр»(організатор) договір №6/06 про проведення та організацію аукціону (том 1, а.с.36-39), з додатком №1 до нього (том 1. а.с. 40).

Згідно п.2.1 договору №6/06 від 23.06.08 року, до числа обовязків замовника належить надання відомостей про розмір початкової ціни майна замовника (наявність незалежної експертної оцінки майна замовника, яке підлягає реалізації на аукціоні).

У п.1.1 Додатку №1 до вказаного договору таку ціну визначено у розмірі 803494,00 грн.

Підставою для цього стали Висновки про вартість обєкту оцінки, складені субєктом оціночної діяльності - ТОВ «Оптима-Консалт»станом на 31.12.07 року (том 1, а.с. 43).

В подальшому, до дня проведення аукціону, вартість предмету аукціону була збільшена до 825348,00 грн.

25.07.08 року ПП «Аукціонний центр»провів аукціон торгів з продажу майна підприємства ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд», згідно протоколу №1 якого Товариство з обмеженою відповідальністю «Перевальський торговий дім» було визнано переможцем аукціону (том 1, а.с. 87-88) та 31.07.08 року між ПП ОСОБА_1.(продавець) та ТОВ «Переівалььський торговий дім»(покупець) у простій письмовій формі укладено договір №1 купівлі-продажу нерухомого майна, предметом якого став обєкт нерухомості будівля управління ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»загальною площею 2004,2 кв.м, що розташований за адресою: м. Перевальськ, вул. Леніна, 36 (п.1.1), за ціною 825348,00 грн. (п.2.1) (том 1, а.с. 104-105).

4.З огляду на те, що вищезгаданий договір купівлі-продажу було укладено у простій письмовій формі, ТОВ «Перевальський торговий дім» звернулося до господарського суду Луганської області з позовом до ПП ОСОБА_1, за участю Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд»та Третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Алчевської обєднаної державної податкової інспекції Луганської області, - про визнання договору дійсним та визнання права власності на нерухоме майно.

Рішенням цього суду від 02.10.08 року (том 2, а.с.5-7), залишеним без змін постановою Луганського апеляційного господарського суду від 30.10.08 року (том 2, а.с. 8-15) позов задоволено.

Постановою Вищого господарського суду України від 18.02.09 року рішення судів попередніх інстанцій скасовано, справу спрямовано до господарського суду Луганської області на новий розгляд.

1-й відповідач ПП ОСОБА_1 стверджує, що на даний час справа перебуває на касаційному перегляді у Верховному Суді України.

Згідно матеріалам справи, станом на час вирішення цього спору по суті договір у нотаріальній формі не укладено; грошові кошти покупцем за будівлю у сумі, визначеній договором, не сплачені (том 1, а.с. 122-127; 128-134 та ін.); сама будівля залишається у власності ВАТ ДХК «Луганськвуглебуд».

4.Як вбачається з матеріалів справи, Управлінням Служби безпеки України у Луганській області в ході здійснення оперативно-розшукових заходів було отримано докази, згідно яким:

аукціон проведено з порушенням вимог чинного законодавства (том 1, а.с.73-74;76-83; 84-86; 117-118; та ін.);

незалежна оцінка обєкта аукціону була визначена з порушеннями вимог чинного законодавства (том 1. а.с.43 та ін.) ;

експертним шляхом було встановлено, що фактично оцінка обєкту продажу істотно занижена та становить 3.483.246,00 грн., а не 825348,00 грн. (висновок Луганського відділення Донецького ДНДІ судових експертиз Міністерства юстиції України №1107/23 від 30.07.08 року) (том 1. а.с.89-103).

На підставі цих та інших доказів старшим слідчим слідчого відділу Управління СБУ України у Луганській області 21.08.08 року було порушено кримінальну справу №1399 щодо ОСОБА_6, ОСОБА_1 та ОСОБА_5 за ознаками злочину, передбаченого частиною 5 ст. 191 Кримінального кодексу України, за фактом розтрати майна в особливо великих розмірах (том 1. а.с. 141-142).

Постановою Жовтневого районного суду міста Луганська від 11.12.08 року (том 1, а.с. 138-140), залишеною без змін ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ апеляційного суду Луганської області від 24.02.09 року (том 1, а.с. 136-137), цю постанову скасовано.

З урахуванням викладеного та вищезгаданого висновку Луганського відділення Донецького ДНДІ судових експертиз Міністерства юстиції України №1107/23 від 30.07.08 року заступником прокурора Луганської області зроблено висновок про спричинення державі збитків у розмірі 2.657.898,00 грн. (3.483.246,00 грн. 825.348,00 грн.) та заявлено позов, що є предметом розгляду по цій справі.

ІІ.Заслухавши прокурора, представників 1-го відповідача та 1-ї третьої особи, дослідивши обставини справи та наявні у ній докази, розглянувши клопотання 1-го відповідача та 2-ї третьої особи про залишення позову без розгляду, - суд вважає, що у задоволенні позову слід відмовити з наступних підстав.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в судах у випадках, визначених законом.

Це конституційне положення розвинуто та конкретизовано у ст.ст. 33,35 та 36-1 Закону України від 05.11.91 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру».

Так, згідно ст. 33 останнього з метою захисту інтересів держави… прокурор або його заступник подає чи підтримує поданий потерпілим цивільний позов про відшкодування збитків, заподіяних злочином.

Статтею 35 названого Закону визначено, що прокурор може вступити у справу в будь-якій стадії процесу, якщо цього вимагає захист конституційних прав громадян, інтересів держави та суспільства, і зобовязаний своєчасно вжити передбачених законом заходів до усунення порушень закону, хоч би від кого вони виходили. Прокурор має рівні права з іншими учасниками судового засідання. Обсяг і межі повноважень прокурора, який бере участь у судовому процесі, визначаються цим Законом та процесуальним законодавством України.

З положеннями цієї статті Закону про ВСТУП прокурора до уже порушеної справи кореспондується частина 1 ст. 29 Господарського процесуального кодексу України, в якій сказано, що прокурор може вступити за своєю ініціативою у справу, порушену за позовом інших осіб, на будь-якій стадії її розгляду для представництва інтересів громадянина або держави. З метою вступу у справу прокурор може подати апеляційне, касаційне подання, подання про перегляд рішення за нововиявленими обставинами або повідомити суд і взяти участь у розгляді справи, порушеної за позовом інших осіб (ч.1). Про свою участь у вже порушеній справі прокурор повідомляє господарський суд письмово, а в судовому засіданнітакож і усно (ч.3).

Щодо права прокурора на звернення до суду з позовом, то воно врегульовано іншим чином.

Так, згідно ч.1 ст. 2 ГПК України господарський суд порушує справи за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до господарського суду в інтересах держави.

Статтею 29 ГПК визначено, що прокурор бере участь у розгляді справ за його позовами (ч.1). У разі прийняття господарським судом позовної заяви, поданої прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, зазначений орган набуває статусу позивача (ч.2). Прокурор, який бере участь у справі, несе обовязки і користується правами сторони, крім права на укладення мирової угоди (ч.4). Відмова прокурора від поданого ним позову не позбавляє позивача права вимагати вирішення спору по суті (ч.5).

Згідно ч. 1 ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру»представництво прокуратурою інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні прокурорами від імені держави процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів громадянина або держави у випадках, передбачених законом.

У частині 3 тієї ж статті Закону визначено форми представництва, однією з яких є звернення до суду з позовами або заявами про захист прав юридичних осіб, коли порушуються інтереси держави.

А у частині 5 ст. 36-1 Закону сказано, що прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво в будь-якій стадії судочинства в порядку, передбаченому процесуальним законом.

З нею кореспондується норма, викладена у частині 5 ст. 2 ГПК України, згідно якій прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обгрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Дослідивши позов заступника прокурора Луганської області по цій справі, суд вважає, що він (позов) не відповідає вимогам вищецитованого законодавства з огляду на таке.

У позові не вказано орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - він лише містить твердження, що позов заявлено в інтенресах держави в особі ВАТ ДХК «Луганськвугілля», - тобто конкретного субєкта господарювання юридичної особи, - що суперечить чинному законодавству України та свідчить про те, що у даному випадку прокурор помилково тлумачить норми чинного законодавства щодо свого права на вступ до будь-якої уже порушеної справи, яка знаходиться у провадженні господарського суду (згідно предмету спору), - плутаючи його з правом прокурора заявити позов в інтересах держави.

Чинне законодавство вимагає від прокурора у випадку звернення до суду з позовом в інтересах держави визначити та вказати орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, - чого ним не зроблено за даним спором.

Позов прокурора по справі №8/80пд суперечить не тільки нормам вищецитованого законодавства, але і Рішенню Конституційного Суду України від 08.04.1999 року №3-рп/99 по справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді).

Так, у п.4 мотивувальної частини цього Рішення сказано, що відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Такі випадки передбачені статтею 33 Закону України «Про прокуратуру» та …статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України (порушення справ за позовними заявами прокурорів та їх заступників, які звертаються до арбітражного суду в інтересах держави) тощо.

Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств.

Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Пункт 5-й цього Рішення надає чітке визначення того, що слід розуміти під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», а саме: частина друга статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України містить поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах». З огляду на це його необхідно тлумачити саме у такій редакції, а не відокремлювати поняття «орган, уповноважений державою»і «відповідні функції у спірних відносинах», як це просить зробити Генеральна прокуратура України.

Поняття «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах»означає орган, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до статей 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора, і на підставі частини першої статті 21 Арбітражного процесуального кодексу України є стороною в арбітражному процесі. Цей орган вчиняє процесуальні дії (відповідні функції) згідно зі статтею 22 Арбітражного процесуального кодексу України.

З огляду на викладене у пунктах 1-та 2 резолютивної частини Рішення сказано наступне:

1.Положення абзацу четвертого частини першої статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України в контексті пункту 2 статті 121 Конституції України треба розуміти так, що прокурори та їх заступники подають до арбітражного суду позови саме в інтересах держави, а не в інтересах підприємств, установ і організацій незалежно від їх підпорядкування і форм власності.

Прокурор або його заступник самостійно визначає і обгрунтовує в позовній заяві, в чому полягає порушення інтересів держави чи в чому існує загроза інтересам держави, і ця заява, за статтею 2 Арбітражного процесуального кодексу України, є підставою для порушення справи в арбітражному суді.

2.Під поняттям «орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах», зазначеним у частині другій статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України, потрібно розуміти орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Таким чином, у суду є фактичні та правові підстави дійти висновку, що позов заступника прокурора Луганської області по цій справі не відповідає вимогам як вищециитованого Рішення Конституційного Суду України, так і чинного законодавства, оскільки у даному конкретному випадку він припустився НЕ помилкового визначення такого органу, а взагалі його не визначив.

Президія Вищого господарського суду України у п. 3 свого Розяснення від 22.05.02 року за №04-5/570 «Про деякі питання участі прокурора у розгляді справ, підвідомчих господарським судам»вимагає від господарських судів оцінювати правильність визначення прокурором органу, на який державою покладено обовязок щодо здійснення конкретних функцій у правовідносинах, повязаних із захистом інтересів держави.

У випадках неправильного визначення прокурором (його заступником) позивача, тобто органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах, господарський суд на підставі пункту 1 частини першої статті 63 ГПК повертає таку позовну заяву і додані до неї документи без розгляду.

Якщо господарський суд помилково порушив справу за позовом прокурора чи його заступника, в якій неправильно визначено позивача за вимогами про захист інтересів держави, такий позов підлягає залишенню без розгляду відповідно до пункту 1 частини першої статті 81 ГПК.

На думку суду, при вирішенні спору по цій справі має місце ситуація, яка не охоплюється вищецитованим пунктом Розяснення Вищого господарського суду України, оскільки, як сказано вище у цьому рішенні, прокурор взагалі не визначив орган, уповноважений на виконання функцій держави, а не припустився помилкового його визначення.

Такі дії суперечать вищецитованому законодавству України, яке не надає прокурору права заявляти позов в інтересах конкретного господарюючого субєкта.

Суд, вирішуючи цей спір, вважає, що у нього відсутні правові підстави для залишення позову без розгляду відповідно до правила п.1 ч.1 ст. 81 ГПК України, ще й тому, що у частині 3 цієї статті сказано, що після усунення обставин, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Однак такі дії за даним позовом вбачаються неможливими, оскільки системний аналіз чинного ГПК України (перш за все - його ст.ст. 21-25,63) показує, що ним не передбачена можливість заміни позивача, крім випадків реорганізації та правонаступництва (такі обставини відсутні у даному випадку), - тобто прокурор повинен буде звернутися до суду з іншим, новим, позовом, - оскільки недоліки позову по справі №8/80пд в частині визначення позивача усунути неможливо.

З урахуванням викладеного, приймаючи до уваги, що позов прокурора заявлений з порушенням вимог чинного законодавства та не відповідає останньому, - оскільки прокурор не може бути позивачем (заявником) у даному випадку; виходячи з положень частини 1 ст. 19 Конституції України, згідно яким органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобовязані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, - суд вважає, що у задоволенні цього позову слід відмовити з підстав, про які сказано вище у цьому рішенні.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати з відповідачів стягненню не підлягають.

На підставі викладеного, ст. 121 Конституції України, ст.ст.35-36-1 Закону України від 05.11.91 року №1789-ХІІ «Про прокуратуру»; пунктів 1-2 Рішення Конституційного Суду України від 08.04.099 року по справі №3-рп/99 по справі за конституційним поданням Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді), керуючись ст.ст.1,2,12,29,43,44,47-1,49,82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

в и р і ш и в :

у задоволенні позову відмовити.

Відповідно до ст.85 ГПК України у судовому засіданні 21.04.09 року за згодою учасників судового розгляду оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його підписання, оформленого відповідно до ст. 84 ГПК України.

Рішення може бути оскаржено до Луганського апеляційного господарського суду у той же термін.

Рішення складено у повному обсязі та підписано 27 квітня 2009 року.

СуддяА.П.Середа