Рішення № 55854704, 12.02.2016, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/14024/14-ц Провадження № 22-ц/772/388/2016Головуючий в суді першої інстанції Карпінська Ю. Ф.Категорія 30 Доповідач Оніщук В. В.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2016 рокум. Вінниця

Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Вінницької області у складі:

головуючого: Оніщука В.В.

суддів: Чорного В.І., Медвецького С.К.,

при секретарях: Франчук О.П., Кирилюк Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 на рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2015 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання «Фтизіатрія», за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на стороні відповідача - Відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці, про стягнення моральної шкоди, -

в с т а н о в и л а :

В липні 2014 року позивач звернувся в суд з вказаним позовом, посилаючись на те, що з 02.08.2010 року по 03.01.2012 року він працював у Вінницькому обласному протитуберкульозному диспансері на посаді бухгалтера і під час чергового медичного огляду Вінницьким обласним клінічним протитуберкульозним диспансером було виявлено захворювання - ВДТБ (03.06.2011) стан після лівобічної пульманектомії з приводу казеозної пневмонії, Дестр.-, МБТ-, М-, К+, Рез.І (H,R,S, EZ) II (Et, Fm, Cap, Of) Гіст.+, Кат4, Ког2 (2011) Л-Н І-ІІ (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлено вперше. Дата встановлення остаточного діагнозу - 14.02.2012 року. Медичним висновком №595 від 20.02.2012 року Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 14.02.2012 року №6/186 визначено, що підґрунтям для встановлення професійної етіології туберкульозу є інформація про умови праці, що надана в санітарно-гігієнічні характеристики умов праці №58 від 18.01.2012 року, де зазначено, що ОСОБА_2 протягом 50,5% робочого часу підлягав дії небезпечного виробничого фактору біологічного походження (мікобактерії туберкульозу, опосередковано через інфіковане повітря в приміщенні та на території ОТД. Робоче місце ОСОБА_2 знаходилось на 2 поверсі лікувального корпусу, де маршові сходи до бухгалтерії були загальними і для хворих на туберкульоз, які переміщувались (ходили) до стаціонарного легеневого відділення). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (II) за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5 виникла як ускладнення внаслідок лікування основного професійного захворювання ототоксичними препаратами. Як встановлено Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання від 27.02.2012 року, професійне захворювання виникло при таких обставинах: ОСОБА_2 мав опосередкований контакт через інфіковане повітря на території ОТД та сходових маршах, де також перебували хворі на туберкульоз. Основним шкідливим виробничим фактором для нього є біологічний фактор мікобактерії туберкульозу. Фактор діяв протягом робочої зміни, робочого стажу. Крім того, комісією розслідування причин виникнення професійного захворювання не виявлено фактів невиконання технічних регламентів та інших вимог щодо виробничої санітарії та умов праці, а головному лікарю запропоновано провести ремонт та реконструкцію по забезпеченню для працівників бухгалтерії окремого входу з виключенням зустрічних потоків на туберкульоз.

03.04.2012 року Вінницька міжрайонна МСЕК вперше встановила йому 70% втрати працездатності та другу групу інвалідності строком до 01.05.2013 року. Довідкою про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 28.04.2014 року Вінницьким обласним МСЕК встановлено 60% відсотків втрати працездатності безтерміново.

Позивач зазначає, що внаслідок ушкодження здоров'я йому завдано тяжкі фізичні та глибокі моральні страждання, оскільки кардинально змінився його звичайний уклад життя, що вимагає великих зусиль для організації свого життя й відновлення здоров'я та значного матеріального забезпечення, з моменту виникнення професійного захворювання він відчуває себе безпомічним, частково залежить від інших осіб і постійного лікування та нездатним до повноцінної трудової діяльності, а тому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з відповідача на його користь моральну шкоду в розмірі 157 640 грн..

Рішенням Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2015 року позов задоволено частково.

Стягнуто з Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання «Фтизіатрія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 80 000 грн., завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

В решті позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання про судові витрати.

Не погодившись із вказаним рішенням суду, представником ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, при цьому зроблено посилання на неповне з'ясування обставин справи та порушення норм матеріального права.

В судовому засіданні представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримала з посиланням на викладені в ній обставини.

Представник Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання «Фтизіатрія» в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечувала, вказавши на її безпідставність.

Представник відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Вінниці в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причин неявки не повідомив, а тому згідно вимог ч.2 ст.305 ЦПК України його неявка не перешкоджає розгляду справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, що з'явилися, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом; обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково, районний суд виходив з того, що позивачем доведено факт заподіяння моральної шкоди, однак визначений її розмір є занадто завищеним, а тому судом розмір моральної шкоди, яка заподіяна позивачу та підлягає стягненню, визначено в сумі 80 000 грн..

Однак повністю погодитись з таким висновком районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального права, тому суд апеляційної інстанції на підставі п. п. 3, 4 ч. 1 ст.309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує та ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 з 02.08.2010 року по 03.01.2012 року працював у Вінницькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері на посаді бухгалтера, що підтверджується копією трудової книжки.

Згідно медичного висновку Центральної лікарсько-експертної комісії про наявність (відсутність) професійного характеру захворювання від 14.02.2012 року № 6/186, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, працюючий у Вінницькому обласному клінічному протитуберкульозному диспансері, має діагноз вперше виявленого професійного захворювання: МРТБ (3.06.2011 р.) стан після лівобічної пульмонектомії з приводу казеозної пневмонії. Дестр.(-), МБТ (-), М (-), К (+), Рез.І (H,R,S,E,Z), II (Еt, Аm, Сар,Of), Гіст.(+), Кат.4, Ког.2 (2011) ЛН І-ІІ (першого-другого ст.). Хронічна двобічна сенсоневральна приглухуватість з легким ступенем зниження слуху (11) за класифікацією ОСОБА_4 та ОСОБА_5.

Із повідомлення про професійне захворювання від 17.02.2012 року вбачається, що дата встановлення остаточного діагнозу ОСОБА_2 - 14.02.2012 року.

Відповідно до Акта розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання, складеного в складі комісії та затвердженого головним санітарним лікарем Вінницького району 27.02.2012 року, видно, що 24.02.2012 року комісією було проведено розслідування випадку професійного захворювання - ВДТБ (03.06.2011) стан після лівобічної пульманектомії з приводу казеозної пневмонії, Дестр.-, МБТ-,М-,К+,Рез. І (H,R,S,E,Z)II (Еt, Аm, Сар,Of) Гіст.+,Кат4,Ког2(2011) Л-НІ-II (першого-другого ст.) - захворювання професійне, встановлено вперше клінікою ДУ «Інститут медицини праці НАМНУ», та було встановлено, що професійне захворювання ОСОБА_2 виникло при таких обставинах: хворий мав опосередкований контакт через інфіковане повітря на території ОТД та сходових маршах, де також перебували хворі на туберкульоз. Основним шкідливим виробничим фактором для ОСОБА_2 є біологічний фактор мікобактерії туберкульозу. Фактор діяв протягом робочої зміни, робочого стажу.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_2 має 70% втрати професійної працездатності у зв'язку із професійним захворюванням, що підтверджується випискою з акта МСЕК про результати визначення ступеня втрати професійної працездатності у відсотках, потреби у додаткових видах допомоги від 03.04.2012 року.

Згідно останнього повторного огляду ОСОБА_2 встановлено третю групу інвалідності зі ступенем втрати працездатності в розмірі 60% безтерміново у зв'язку із професійним захворюванням, про що свідчить копія довідки до акта МСЕК серії 10ААВ № 550548 від 28.04.2014 року.

Відповідно до акта №482 амбулаторної судово-психологічної експертизи від 19.05.2015 року, проведеної КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», здійснено наступний висновок: наявність психотравмуючих факторів обґрунтовують виникнення моральної шкоди у потерпілого ОСОБА_2 внаслідок: нервового (психічного) стресу; сильного психологічного та фізичного дискомфорту при зіткненні із будь-якими натяками, що символізують чи нагадують про обставини професійного захворювання; погіршення психофізіологічного й психоемоційного стану; вплив цих порушень у соціально-побутовій сфері. Таким чином, матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 склав 157 640 грн.. Ця сума включає компенсацію за перенесені ним моральні страждання, а також вартість коригувальних заходів, спрямованих на нормалізацію його психічного стану.

Частиною 2 ст. 153 КЗпП України передбачено, що забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

Вимогами ст. 173 КЗпП України визначено, що шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я, пов'язаним з виконанням трудових обов'язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

Пунктом 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» передбачено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Крім того, пунктами 8 та 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» визначено, що за моральну (немайнову) шкоду, заподіяну працівнику під час виконання трудових обов'язків, відповідальність несе організація з якою цей працівник перебуває у трудових відносинах.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судова колегія вважає, що судом першої інстанції зроблено правильний висновок щодо доведеності факту заподіяння позивачу моральної шкоди, яка завдана в зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

Однак, визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд першої інстанції не в повній мірі врахував характер та глибину моральних і психічних страждань позивача, істотність вимушених змін у його житті та тривалість негативних наслідків (страждань). Внаслідок професійного захворювання ОСОБА_2 втратив працездатність на 60 % безтерміново та отримав третю групу інвалідності, потребує медичного спостереження, санаторного оздоровлення, що додатково спричиняє йому душевних страждань. Внаслідок погіршення стану здоров'я він є обмеженим в життєдіяльності та звичках, що вимагає від нього вживати додаткових зусиль по організації життя.

Крім того, суд першої інстанції прийнявши до уваги, як такий, що є повним і обґрунтованим, висновок амбулаторної судово-психологічної експертизи від 19.05.2015 року, проведеної КЗ «Львівська обласна клінічна психіатрична лікарня», яким матеріальний еквівалент моральної шкоди, заподіяної ОСОБА_2 визначено в сумі 157 640 грн., визнав заявлені позивачем у вказаній сумі вимоги занадто завищеними і без належного обґрунтування зменшив розмір відшкодування моральної шкоди до 80 000 грн.

Щодо тверджень представника відповідача про неможливість прийняття до уваги вказаного висновку експерта, яке обґрунтовано тим, що експертиза проводилася на підставі неіснуючих ухвали суду та матеріалів кримінальної справи, то в даному випадку судова колегія вважає, що мала місце описка, яка не вплинула на повноту і обґрунтованість висновку.

Також, не заслуговують на увагу і є такими, що не спростовують факт заподіяння позивачу моральної шкоди, посилання представника відповідача на те, що ОСОБА_2 при влаштуванні на роботу був попереджений про можливість захворіти на туберкульоз і те що він після захворювання отримав одноразову виплату та отримує щомісячно допомогу у зв'язку з втратою працездатності.

На підставі наведеного, судова колегія приходить до висновку, що заявлений позов є обґрунтованим і відповідно рішення суду першої інстанції, яке не ґрунтується на вимогах закону, підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позову та стягнення з відповідача на користь позивача відшкодування моральної шкоди, матеріальний еквівалент якої, з урахуванням акта амбулаторної судово-психологічної експертизи №482 від 19.05.2015 року, судова колегія визначає в розмірі 157 640 грн., а також, згідно вимог ст. 88 ЦПК України з відповідача в дохід держави має бути стягнуто судовий збір в розмірі 1734,04 грн..

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Вінницького районного суду Вінницької області від 22.12.2015 року - скасувати.

Позов ОСОБА_2 - задовольнити.

Стягнути з Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання «Фтизіатрія» на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в розмірі 157 640 грн., завдану в зв'язку з ушкодженням здоров'я внаслідок професійного захворювання.

Стягнути з Вінницького обласного спеціалізованого територіального медичного об'єднання «Фтизіатрія» в дохід держави судовий збір в розмірі 1734,04 грн.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: /підпис/ В.В. Оніщук

Судді: /підпис/ В.І. Чорний

/підпис/ С.К. Медвецький

З оригіналом вірно: