Рішення № 55854139, 17.02.2016, Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області

Справа № 139/4/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

17 лютого 2016 року Мурованокуриловецький районний суд Вінницької області в складі: головуючого - судді Тучинської Н.В.

секретаря судового засідання Хонькович Л.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Муровані Курилівці справу за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості,

в с т а н о в и в:

Сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору від 18 лютого 2008 року. Відповідно до умов договору ЗАТ КБ «ПриватБанк» (правонаступник ПАТ КБ «ПриватБанк») надав відповідачеві кредит у розмірі 13400 гривень у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. Відповідач зобовязувався погашати заборгованість за кредитом, відсотками за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах передбачених договором. Своє зобов'язання належним чином ОСОБА_2 не виконав, в результаті чого 11 січня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вимогою про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за кредитом станом на 30 листопада 2015 року на загальну суму 18495 гривень 66 копійок, в тому числі: 11302 гривні 51 копійка заборгованість за кредитом, 5736 гривень 21 копійка заборгованість по процентах за користування кредитом, 100 гривень заборгованість за пенею та комісією, 500 гривень штраф (фіксована частина), 856 гривень 94 копійки штраф (процентна складова).

Представник позивача у судове засідання не зявився. У позовній заяві (зворот а.с. 3), клопотанні від 22 грудня 2015 року (а.с. 20) просив про слухання справи у його відсутності та про підтримання позовних вимог у повному обсязі, не заперечив проти винесення судом заочного рішення. У заявах, отриманих судом електронною поштою 11 та 17 лютого 2016 року (а.с. 39, 42) додатково просив стягнути з відповідача судові витрати у вигляді витрат на виклик відповідача через оголошення в газеті.

Відповідач ОСОБА_2, який зареєстрований у ІНФОРМАЦІЯ_1 (а.с. 25), у судові засідання, призначені на 21 січня 2016 року, 03 лютого 2016 року не зявився, судові повістки повернулись з відміткою, що адресат за вказаною адресою у с. Петримани не проживає (а.с. 32, 34).

Відповідно до ч. 9 ст. 74 ЦПК України відповідач, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення в пресі.

У судове засідання, призначене на 17 лютого 2016 року, відповідач викликався через оголошення в газеті «Вінниччина» від 12 лютого 2016 року (а.с. 43).

З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про час і місце розгляду справи.

Судом на підставі ч. 4 ст. 169, ст. 224 ЦПК України ухвалено провести заочний розгляд справи.

Розглянувши справу в судовому засіданні, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, проаналізувавши законодавство, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 підлягають задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно з частиною 1 статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до статті 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 ЦК України).

В судовому засіданні встановлено, що сторони перебувають у договірних правовідносинах на підставі договору б/н від 18 лютого 2008 року (а.с. 7). Предметом договору є строковий кредит в сумі 13400 гривень, які відповідач отримав шляхом перерахування кредитних коштів на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36 % на рік з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Підписана заява (а.с. 7) разом з Памяткою клієнта, «Умовами і правилаи надання банківських послуг», та «Тарифами Банку» складає між Банком та ОСОБА_2 договір про надання банківських послуг.

Відповідно до п. 3.2, 3.3. Умов і Правил надання банківських послуг, ОСОБА_2 надав свою згоду Банку за власною ініціативою установлювати та змінювати кредитний ліміт (а.с. 10).

Позичальник ОСОБА_2 зобовязувався погашати заборгованість по кредиту, проценти за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором (п. 6.5 Умов)

Статтями 526, 527, 530 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином, в установлений строк і відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обовязковим для виконання сторонами.

За змістом ст.ст. 610, 612 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобовязання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом.

Пунктом 6.6 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено, що у разі невиконання зобовязань за договором на вимогу Банку, позичальник зобовязаний повернути кредит (у тому числі прострочений кредит та Офердрафт) та оплатити винагороди Банку.

Договором передбачений обовязок позичальника слідкувати за витратами коштів в межах платіжного ліміту з метою недопущення виникнення Овердрафта.

Відповідно до умов договору, кредит рахується простроченим, якщо кредитні кошти, які були надані Держателю платіжної картки, не були повернені Банку у строк, передбачений договором.

Розрахунком заборгованості за кредитним договором (а.с. 4-6) доведено, що відповідач позичальник ОСОБА_2, своєчасно не надавав Банку грошові кошти для погашення заборгованості та неналежно виконував свої зобов'язання по кредитному договору.

Отже, вимога позивача про стягнення із ОСОБА_2 заборгованості за тілом кредиту в сумі 11302 гривні 51 копійка підлягає до повного задоволення.

Статтею 536 та частиною 1 статті 1054, статтею 1056-1 ЦК України, а також умовами Договору передбачено, що за користування чужими грошовими коштами позичальник має сплачувати відсотки.

Цивільним кодексом України, зокрема, ч.1 ст. 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.

За користування кредитом ОСОБА_1 нараховує позичальнику відсотки у розмірах передбачених «Тарифами Банку» із розрахунку 360 календарних днів у році.

Довідкою умов кредитування з використанням кредитки «Універсальна 30 днів пільгового періоду» встановлена базова відсоткова ставка у місяць у розмірі 3,0 % у гривнях, яка нараховується на залишок заборгованості.

У пункті 5.5.1 Умов і Правил надання банківських послуг, зазначено, що у випадку несвоєчасного виконання боргових обовязків (користування простроченим кредитом і Овердрафтом) боржник сплачує відсотки за підвищеною процентною ставкою або додаткову комісію, розміри яких встановлені «Тарифами Банку».

Розрахунком заборгованості (а.с. 4-6) доведено, що ОСОБА_2 з моменту отримання кредиту і до моменту звернення Банку в суд із цим позовом допустив заборгованість по процентах за користування кредитом в сумі 5736 гривень 21 копійка.

Згідно ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобовязання. Пенею є неустойка, яка обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного грошового зобовязання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від сум и невиконаного або неналежно виконаного зобовязання.

У п. 6.5 Умов і Правил надання банківських послуг передбачено зобовязання Позичальника погашати заборгованість за кредитом, процентами за його використання, за перевитрати платіжного ліміту, а також оплачувати комісії на умовах, передбачених договором. Станом на 30 листопада 2015 року у ОСОБА_2 утворилася заборгованість по комісії та пені за користування кредитом в сумі 100 гривень (а.с. 4-6).

Пунктом 8.6 Умов і Правил надання банківських послуг, передбачено, що при порушенні Позичальником строків платежів по будь-якому із грошових зобовязань, передбачених договором більше, ніж на 120 днів, клієнт зобовязаний сплатити Банку штраф у розмірі 500 гривень + 5% від суми позову.

Отже, у разі невиконання зобовязань за договором, на вимогу Банку позичальник зобовязаний виконати зобовязання з повернення кредиту (у тому числі простроченого кредиту та Овердрафту), оплатити винагороди банку, а тому грошова вимога позивача до ОСОБА_2 є обґрунтованою та такою, що відповідає вимогам закону.

Відповідно до ч. 1 ст. 625 та ч. 1 ст. 1050, ст. 1052 ЦК України та п. 5.7 Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 14), ОСОБА_1 - позивач у справі має право в разі порушення позичальником умов Кредитного договору, зокрема, створенні простроченої заборгованості, чи створенні реальної загрози невиконання позичальником своїх зобов`язань за Договором, вимагати дострокового виконання боргових зобовязань у цілому або у визначеній банком частині.

Такі умови договору відповідач і позивач визначили добровільно, про що свідчить підписання відповідачем Заяви (а.с. 14-15) (ст. 627 ЦК України).

Як слідує із розрахунку заборгованості за кредитним договором ОСОБА_2 ухиляється від виконання своїх зобовязань за договором, не погашає заборгованість, яка виникла, чим порушує зазначені вище норми законодавства та умови кредитного договору.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

Згідно з ч. 5 ст. 261 ЦК України за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Відповідно до п. 9.12 Умов і Правил надання банківських послуг (а.с. 13), які є невід'ємною частиною договору, договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього терміну жодна із сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії договору, він автоматично лонгується на такий же термін.

Пунктом 6.4 Умов (а.с. 12) передбачено, що у випадку незгоди зі змінами Правил та/або Тарифів банку, позичальник зобов'язаний надати банку письмову заяву про розірвання цього договору і здійснити погашення заборгованості перед банком (у випадку, якщо вона є), в тому числі заборгованість, яка виникла протягом 30 днів з моменту повернення карт, виданих держателю і його довіреним особам. При незгоді зі списанням коштів по картрахунку письмово проінформувати банк про це протягом 35 днів з моменту списання.

Таке свідчить про те, що сторони, укладаючи зазначений договір, досягли згоди, що по закінченню строку його дії відповідна картка продовжується банком на новий строк, якщо раніше (до початку місяця закінчення строку дії) не поступило письмової заяви держателя про закриття картрахунку, а відтак продовжується строк дії кредитного договору, тобто, момент досягнення домовленості вважається таким, що настав.

Таким чином, на підставі Умов кредитного договору, строк дії картки та строк дії кредитного договору поновлюється кожного разу зі спливом терміну дії карти.

Із матеріалів справи вбачається, що з моменту укладання кредитного договору, 18 лютого 2016 року, ніхто зі сторін до цього часу не заявив про намір його припинити. У свою чергу, відповідач не надав банку письмової заяви про закриття картрахунку.

За таких обставин строк дії картки, у тому числі і строк дії кредитного договору, лонгувався з кожним роком і діє до 18 лютого 2016 року.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, повязаних з розглядом справи (ч. 1 ст. 79 ЦПК України). При зверненні до суду з цим позовом позивачем було сплачено 1378 гривень судового збору (а.с. 1) та 360 гривень витрат, понесених за розміщення в газеті оголошення про виклик відповідача (а.с. 41). Отже, з відповідача на користь позивача належить до стягнення 1738 гривень (1378 гривень судового збору + 360 гривень витрат, повязаних з публікацією в пресі оголошення про виклик відповідача).

Керуючись: кредитним договором б/н від 18 лютого 2008 року, ст. 525, 526, 530, 536, 549-552, 611, 612, 615, 626, 628, 1054, 1056-1 ЦК України, ст.ст. 10, 60, 88, 212, 213, 215, 224, 226 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити. Стягнути із ОСОБА_2 (паспорт серії АТ № 004504, виданий Мурованокуриловецьким РС УДМС України у Вінницькій області 14 вересня 2012 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 банк «ПриватБанк» (49094, м. Дніпропетровськ, вул. Набережна Перемоги, буд. 50, код ЄДРПОУ 14360570, МФО № 305299, рах. (для погашення заборгованості) № 29092829003111) суму заборгованості по кредиту в розмірі 18 495 (вісімнадцять тисяч чотириста девяносто пять) гривень 66 копійок, а також судові витрати в сумі 1738 (тисяча сімсот тридцять вісім) гривень.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до апеляційного суду Вінницької області через Мурованокуриловецький районний суд.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в апеляційному порядку.

Суддя: __