Рішення № 55853762, 05.02.2016, Вінницький районний суд Вінницької області

Справа № 128/4589/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05.02.2016 року м. Вінниця

Вінницький районний суд Вінницької області в складі:

головуючого судді Гриценко І.Г.

при секретаріКіяниця А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки, -

ВСТАНОВИВ:

ТОВ «ОТП Факторинг Україна» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

Позовні вимоги мотивовані тим, що згідно з умовами договору купівлі-продажу кредитного портфелю б/н від 27.04.2012 року та Договору відступлення прав вимоги №б/н від 27.04.2012 року ПАТ «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та відповідачем ОСОБА_1 Таким чином, до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права ПАТ «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за кредитним договором № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року.

Згідно кредитного договору № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року, укладеного між ОСОБА_1 та ЗАТ «ОТП Банк» (правонаступником якого є ПАТ «ОТП Банк») надав відповідачу ОСОБА_1 кредит в сумі 160 000, 00 доларів США зі строком повернення до 06.11.2028 року. ОСОБА_1 зобов'язався прийняти, належним чином використати та повернути ПАТ «ОТП Банк» вказані кредитні кошти у строки, зазначені в кредитному договорі, а також сплатити відповідну плату за користування кредитом, в порядку та на умовах, що визначені в кредитному договорі. Зобов'язання по кредитному договору відповідачем не виконані, зокрема не виконується графік погашення кредиту, порушується порядок та строки сплати відсотків.

На підставі п.п. 1.9. кредитних договорів позивач вимагав від відповідача ОСОБА_1 повного повернення кредитів, сплати нарахованих за користування кредитними коштами відсотків, а також сплати пені та штрафу, нарахованих за прострочення виконання зобов'язань, про що відповідачу направлялася вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року, за вихідним № 237 від 23.04.2014 року. Однак, дана вимога відповідачем не виконана.

Станом на 19.06.2014 року заборгованість відповідача по кредитному договору № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року перед позивачем становить 176 254,16 долари США, що станом на 19.06.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США= 11,8498 грн.) еквівалентно становить 2 088 576,55 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 157 315,81 доларів США, що станом на 19.06.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно становить 1 864 160,89 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18 938,35 доларів США. що станом на 19.06.2014 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно складає 224 415,65 грн. Крім того, станом на 19.06.2014 року позичальнику нарахована пеня за порушення строків погашення кредиту в розмірі 7 609 019,89 грн.

В забезпечення своєчасності виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року між Банком та ОСОБА_2 був укладений Договір поруки №SR- ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого поручитель прийняла на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позивачем за кредитним договором в повному обсязі таких зобов'язань. Поручитель і боржник відповідають як солідарні боржники перед банком за кредитним договором.

Вимога про погашення заборгованості за кредитним договором № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року за вихідним № 238 від 23.04.2014 року була направлена відповідачу ОСОБА_2, однак у зазначений строк умови вимоги залишилися не виконані.

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № ML-B00/091/2007 від 06.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір Іпотеки № РМL-В00/091/2007 від 08.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_3 08.11.2007 року, відповідно до якого відповідач передав Банку в іпотеку, належне йому на праві власності (на підставі договору купівлі-продажу будинку від 07.11.2007 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2007 року) нерухоме майно, а саме - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 357,2 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1085 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Ватутіна, 8а.

Відповідно до п. 1.9.1 кредитного договору позивач має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній позивачем частині у випадку невиконання позичальником своїх зобов'язань. Заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не сплачена, тому позивач отримав право звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ст. 589 ЦК України, у разі невиконання зобов'язання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави.

Стаття 7 Закону України «Про іпотеку» передбачає, що за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити в повному обсязі свою вимогу, що визначена на момент фактичного задоволення, включаючи сплату процентів, неустойки, відшкодування збитків, завданих порушенням зобов'язання, необхідних витрат на утримання заставленого майна, а також витрат, понесених у зв'язку із пред'явленням вимог, якщо інше не встановлено договором.

Аналогічне право Позивача встановлено п.п. 6.1. - 6.2. п. 6 Договору іпотеки , відповідно до якого, у випадку невиконання або неналежного виконання Кредитного договору, іпотекодержатель (Позивач) має право задовольнити свої вимоги за рахунок предмету іпотеки шляхом звернення стягнення на Предмет іпотеки.

Згідно п.п. 6.3 Договору іпотеки звернення стягнення на Предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Статтею 590 ЦК України передбачено, що звернення стягнення на предмет застави здійснюється за рішенням суду, якщо інше не встановлено договором або законом. Заставодержатель набуває право звернення стягнення на предмет застави в разі, коли зобов'язання не буде виконано у встановлений строк (термін), якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 33 ч. 1 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до статті 39 Закону України «Про іпотеку» суд при винесенні рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки має право застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом застосування процедури, встановленої ст. 38 Закону України «Про іпотеку», тобто продажу іпотекодержателем (Позивачем) предмета іпотеки будь-якому покупцеві.

Ціна продажу предмета іпотеки встановлюється за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем або на підставі оцінки майна суб'єктом оціночної діяльності, на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна. На момент укладення Договір Іпотеки № РМЛ-В00/091/2007 від 08,11.2007 року оцінка предмета іпотеки складала 1 015 590 грн., що була визначена сторонами при укладенні договору іпотеки (п. 4.4.).

Позивач вказує, що оскільки, кредит був фактично виданий в доларах США, відповідачі прийняли на себе зобов'язання сплатити суму кредиту в доларах США.

Вище викладене й стало підставою для звернення позивача до суду із вимогою про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором та звернення стягнення на предмет іпотеки.

В ході розгляду справи представник позивача подала заяву про збільшення позовних вимог (Т.1 а.с. 187-189) та просила стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № МL-ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року в розмірі 176 254,16 долари США, що станом на 22.04.2015р. відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США = 22,276179 грн.) еквівалентно становить 3 926 269,21 грн. та суму пені у розмірі 14 330 882,56 грн. В рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, а саме - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 357,2 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1085 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Ватутіна, 8а, що належать на праві власності ОСОБА_1, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», що виникла на підставі Кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року в розмірі 176 254.16 долари США, що станом на 22.04.2015р. відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно становить 3 926 269,21 грн.. а також пені у розмірі 14 330 882,56 грн. Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку», а саме з правом укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ, Нотаріату, ДЗК, Державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТПФакторинг Україна» до предмету іпотеки. Також, позивач просить стягнути з відповідачів солідарно витрати понесені на сплату судового збору.

З урахуванням заяви представника позивача від 11.12.2015 року позивач остаточно просив стягнути з ОСОБА_2 та користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна заборгованість за Кредитним договором № МL - В00/091/2007 від 06.11.2007 року в розмірі 176 254,16 (сто сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири долари США, 16 центів ) долари США, що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ (дол. США=22,276179 грн.) еквівалентно 3 926 269,21 (три мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень, 21 коп.) та суму пені у розмірі 14 330 882,56 (чотирнадцять мільйонів триста тридцять тисяч вісімсот вісімдесят дві гривні, 56 коп.).В рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № МЬ-В00/091/2007 від 06.11.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: нерухоме майно, а саме - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 357,2 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1085 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Ватутіна. 8а, яке належить на праві власності ОСОБА_1, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна». Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижче ніж 1015590 грн., що визначена сторонами при укладені договору іпотеки з правом укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ, Нотаріату, ДЗК, Державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до предмету іпотеки. В іншій частині позовні вимоги підтримує в повному обсязі. Справу просить розглянути у її відсутність.

Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 05.02.2016 року позовні вимоги в частині стягнення заборгованості за кредитним договором з ОСОБА_1 залишені без розгляду, відповідно до заяви представника позивача.

Тобто, у заяві про збільшення позовних вимог представник позивача просить стягнути суму заборгованості, нараховані відсотки та пеню лише із ОСОБА_2, в рахунок часткового погашення заборгованості звернути стягнення на предмет іпотеки, а судові витрати представник позивача просить стягнути солідарно із обох відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2

В судове засідання представник позивача не з'явилася, попередньо через канцелярію суду надавала письмову заяву, в якій просить розглянути справу у її відсутність, позовні вимоги підтримує згідно поданих заяв про збільшення позовних вимог і уточнених позовних вимог у повному обсязі. В заяві зазначила, що не заперечує проти проведення заочного розгляду справи. У заяві про уточнення позовних вимог від 11.12.2015 року розгляд справи просила також провести у її відсутність.

Представник відповідачів ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, однак подав до суду заяву, в якій просить розгляд справи провести у його відсутність, також зазначив, що проти позову заперечує.

20.10.2015 року на адресу суду надійшло письмове заперечення представника відповідачів, згідно якого представник відповідачів просить суд в задоволенні позову відмовити посилаючись на наступне. Зазначає, що у зв'язку з неналежним виконанням ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань за кредитним договором, 12 липня 2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5М вчинено виконавчий напис, за реєстровим №4660, про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Вінницькі Хутори, пров. Ватутіна, буд. 8а, Вінницького району Вінницької області та земельну ділянку за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості останнього перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі 176 254,16 дол. СШ з яких: 157 315,81 дол. США - тіло кредит, 18 938,35 дол. США - нараховані відсотки за користування кредитними коштами. Відповідно до змісту вказаного виконавчого напису строк виконання зобов'язання настав - 24.06.2013 року.

В подальшому, вищевказаний виконавчий напис було пред'явлено на примусове виконання до ВДВС Вінницького районного управління юстиції, однак у серпні 2013 року виконавчий документ постановою державного виконавця повернуто без виконання на підставі поданої заяви стягувача - ТОВ «ОТП Факторинг Україна».

Із договору поруки від 6 листопада 2007 року вбачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитним договорам не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Як встановлено приватним нотаріусом ОСОБА_5 у виконавчому написі від 12 липня 2013 року, за реєстровим №4660, строк виконання основного зобов'язання по кредиту настав ще 24.06.2013 року. Факт, що на момент розгляду нотаріусом документів, строк виконання основного зобов'язання по кредиту настав, власне й зробив взагалі можливим передчасне (тобто ще до 06 листопада 2028 року, як то визначено було у кредитному договорі) задоволення вимог ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_1 шляхом вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки. Виконавчий напис нотаріуса є дійсним станом й на сьогодні, оскільки його недійсність не була доведена у визначеному законодавством порядку, так само як і не було оскаржено жодної дії нотаріуса, пов'язаної із його вчиненням, а тому відсутні будь-які об'єктивні підстави для сумніву у достовірності фактів, встановлених нотаріусом в ході вчинення виконавчого напису.

Тому у ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 24 червня 2013 року і протягом наступних шести місяців від цієї дати, тобто до 24 грудня 2013 року.

Також зазначає, що всупереч ст. 39 ЗУ «Про іпотеку» позивач не вказав початкової ціни продажу предмета іпотеки, а тому неможливо застосувати даний спосіб реалізації іпотечного будинку та земельної ділянки.

Відповідно до ч. 2 ст. 197 ЦПК України суд вважає, що справу можливо розглянути без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Врахувавши думку та позицію сторін, викладену у поданих до суду письмових заявах та запереченні представника відповідачів, дослідивши письмові докази в справі, суд приходить до наступного висновку.

Згідно договору купівлі-продажу кредитного портфелю № б/№ від 10 грудня 2010 року та договору відступлення прав вимоги № б/н від 27 квітня 2012 року Публічне акціонерне товариство «ОТП Банк» відступило, а ТОВ «ОТП Факторинг Україна» прийняло право вимоги за кредитним договором № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року, укладеними між Закритим акціонерним товариством «ОТП Банк» та ОСОБА_1

Відповідно до ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги), згідно зет. 514 вказаного кодексу до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Таким чином, до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» перейшли всі права Публічного акціонерного товариства «ОТП Банк» щодо права вимоги до відповідачів за кредитним договором № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року. ( а. с. 7-11,40-54 т.1).

Відповідно до кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року банк зобов'язався надати ОСОБА_1 кредит на придбання нерухомого майна в сумі 160 000, 00 доларів США на строк до 06.11.2028 року, із фіксованою процентною ставкою 3.99 % річних. ОСОБА_1, в свою чергу, зобов'язався прийняти, належним чином використати таповернути банку зазначені кошти у строки, передбачені кредитним договором, а також сплатити відповідну плату за користування кредитними коштами та виконати всі інші зобов'язання, визначені кредитним договором.

Пунктом 1.4. частини № 2 кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року визначено плату за користування кредитом.

Відповідно до п. 1.5.1. вище вказаного кредитного договору повернення відповідної частини кредиту здійснюється позичальником у розміри та строки, визначені у графіку платежів, шляхом внесення готівки в касу банку або безготівковим перерахуванням на поточний рахунок, якщо інше не передбачено цим договором.

Пунктом 1.9.1. частини № 2 кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року визначено, що не зважаючи на інші положення цього договору банк має право вимагати дострокового виконання боргових зобов'язань в цілому або у визначеній банком частині у випадку невиконання позичальником та/або поручителем та/або майновим поручителем своїх боргових та інших зобов'язань за цим договором. При цьому виконання боргових зобов'язань повинно бути проведено позичальником протягом 30 календарних днів з дати одержання позичальником відповідної вимоги.

Відповідно до п. 4.1.1. частини № 2 кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року за порушення прийнятих на себе зобов'язань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування кредитними коштами у визначені цим договором строки, позичальник зобов'язаний сплатити банку пеню в розмірі 1 % від суми несвоєчасно виконаних боргових зобов'язань за кожний день прострочки. Зазначена пеня сплачується додатково до прострочених сум, що підлягають сплаті згідно цього договору.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 коштів за вказаним договором підтверджується кредитною заявкою від 06.11.2007 року ( а. с. 35, т.1).

19.01.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 1 до кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, зокрема, про зміну порядку повернення кредиту та сплати відсотків та виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 12, т.1).

Також, п. 2.1.3. додаткового договору № 1 до вище вказаного кредитного договору, визначено право банку вимагати дострокове виконання боргових зобов'язань.

21.05.2009 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 2 до кредитного договору № МL-ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, зокрема, про зміну процентної ставки та виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 13,14, т.1).

22.03.2010 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 3 до кредитного договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, зокрема, про зміну процентної ставки та виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 15,16 т.1).

20.08.2010 року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 4 до кредитного договору № МL-ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, зокрема, про зміну процентної ставки та доповнено кредитний договір графіком платежів (а.с. 17,18 т.1).

30.06.2011року між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено додатковий договір № 5 до кредитного договору № МЬ-В00/091/2007 від 06.11.2007 року, згідно якого сторони домовились, зокрема, про зміну процентної ставки та виклали графік платежів в новій редакції (а.с. 19 -21 т.1).

В забезпечення своєчасності виконання зобов'язань ОСОБА_1 по кредитному договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року був укладений договір поруки №SR-В00/091/20О7 від 06.11.2007 року між банком та (поручителем) ОСОБА_6 Поручитель прийняв на себе зобов'язання відповідати за повне та своєчасне виконання ОСОБА_1 його зобов'язань перед позивачем за кредитним договором, в повному обсязі таких зобовязань (п.п. 1.1 договору поруки). Також п.п. 1.2. договору поруки передбачено, що відповідачі відповідають як солідарні боржники, і банк може звернутися з вимогою про виконання боргових зобов'язань як до боржника так і до поручителя чи до обох одночасно.

Згідно зі п. 3.1. договору поруки - у випадку не виконання боржником боргових зобов'язань перед кредитором за кредитним договором, кредитор має право звернутися до поручителя з вимогою про виконання боргових зобов'язань в повному обсязі чи в частині. Поручитель приймає на себе зобов'язання, у випадку невиконання позичальником боргових зобов'язань перед банком (позивачем) за кредитним договором, здійснити виконання боргових зобов'язань в обсязі, заявленому Банком протягом трьох банківських днів з дати надіслання банком відповідної письмової вимоги кредитора ( а. с. 22, т.1).

В укладеному між ПАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_6 договорі поруки не визначено строк, після закінчення якого порука припиняється, оскільки пунктом 4.1 договору установлено, що він діє до повного виконання боржником зобов'язань за кредитним договором.

21.05.2009 року, 22.03.2010 року, 20.08.2010 року та 30.06.2011 року між позивачем та ОСОБА_2 були укладені додаткові договори № 1, №3, №4, №5 до договору поруки №SR-ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року (а.с.23-26, т.1).

В забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року між Банком та ОСОБА_1 було укладено Договір Іпотеки № РМL-В00/091/2007 від 08.11.2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Вінницького районного нотаріального округу ОСОБА_3 08.11.2007 року, відповідно до якого відповідач передав Банку в іпотеку, належне йому на праві власності (на підставі договору купівлі-продажу будинку від 07.11.2007 року та договору купівлі-продажу земельної ділянки від 07.11.2007 року) нерухоме майно, а саме - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 357,2 кв. м. та земельну ділянку площею 0,1085 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, провулок Ватутіна, 8а (а.с.27-30, т.1).

Згідно розрахунку заборгованості, доданого до заяви про збільшення позовних вимог, борг відповідачів по кредитному договору № МL-В00/091/2007 від 06.11.2007 року перед позивачем становить 18 257 151,77 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 157 315,81 доларів США, що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно становить 3 504 395,14 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18 938,35 доларів США, що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно становить 421 874,07 грн.; сума пені 14 330 882,56 грн. ( а. с. 190, т.1)

Судом встановлено, що 24.04.2014 року на адресу відповідачів позивачем направлялись досудові вимоги про погашення заборгованості за кредитним договором № МЬ-В00/091/2007 від 06.11.2007 року, що підтверджується відповідними копіями фіскальних чеків Вінницька Дирекція УДППЗ «Укрпошта». ( а. с. 55-58, т.1).

12.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5М вчинено виконавчий напис, за реєстровим №4660, про звернення стягнення на нерухоме майно - житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: с. Вінницькі Хутори, пров. Ватутіна, буд. 8а, Вінницького району Вінницької області та земельну ділянку за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1, в рахунок погашення заборгованості останнього перед ТОВ «ОТП Факторинг Україна» в загальному розмірі 176 254,16 дол. США, з яких: 157 315,81 дол. США - тіло кредиту, 18 938,35 дол. США - нараховані відсотки за користування кредитними коштами (а.с. 202, т.1).

30.01.2014 року головним державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Вінницького районного управління юстиції ОСОБА_7 було винесено постанову про повернення виконавчого документу (виконавчого напису №4660, виданого 12.07.2013 року) стягувану, оскільки 29.01.2014 року до відділу надійшла заява представника стягувана ТОВ «ОТП Факторинг» ОСОБА_8 від 29.01.2014 року за вих..№43 про поверненнявиконавчого документа відповідно до п.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» (а.с. 197,200,201 т.1).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно ч. 2 ст. 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфу 1 цієї глави («Позика»), якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Згідно ч. 2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ч. 1ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, відповідно до ст. 611 ЦК України.

Згідно ст.ст. 546, 549, 550 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасного виконання грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), відповідно до ст. 610 ЦК України.

Одним із видів порушення зобов'язання є прострочення невиконання зобов'язання в обумовлений сторонами строк.

У разі порушення боржником строків сплати чергових платежів, передбачених договором, відповідно до ч. 2 ст. 1050 ЦК України кредитор протягом усього часу до встановленого договором строку закінчення виконання останнього зобовязання вправі заявити в суді вимоги про дострокове повернення тієї частини позики (разом з нарахованими процентами ст. 1048 ЦК України ), що підлягає сплаті.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 взяті на себе зобов'язання за кредитним договором належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилась заборгованість за кредитним договором № МL-ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року, яка становить 18 257 151.77 грн., з яких: залишок заборгованості за кредитом становить 157 315,81 доларів США. що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ еквівалентно становить 3 504 395,14 грн.; заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками складає 18 938,35 доларів США, що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу ПБУ еквівалентно становить 421 874,07 грн.; сума пені 14 330 882,56 грн.

Суд вважає, що ОСОБА_1 порушено вимоги ст. 526 ЦК України, згідно якої зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, а також вимоги ст. 1049 ЦК України, яка вказує, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцю позику в строк та в порядку, встановленому договором. Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами. Добровільно ОСОБА_1 не провів розрахунок за кредитним договором в строки, визначені його умовами.

При цьому суд враховує, що представник позивача позовні вимоги в частині стягнення із ОСОБА_1 заборгованості за кредитними договором залишила без розгляду, що є правом позивача передбаченим п.5ч.1 ст.207 ЦПК України та ґрунтується на вимогах чинного законодавства, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 553 та ч. 1 ст. 554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

За змістом указаних норм матеріального права поручитель, хоча й пов'язаний із боржником певними зобов'язальними відносинами, є самостійним суб'єктом у відносинах із кредитором.

Згідно із ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого у договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Частиною 1 ст. 251 ЦК України визначено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення.

Строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами (ч. 1 ст. 252 ЦК України).

Разом із тим із настанням певної події, яка має юридичне значення, законодавець пов'язує термін, який визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати (ч. 2 ст. 251, ч. 2 ст. 252 ЦК України).

Із договору поруки від 06.11.2007 року убачається, що в ньому не встановлено строку, після якого порука припиняється, а умова договору поруки про його дію до повного виконання боржниками своїх зобов'язань перед банком за кредитним договорам не є встановленим сторонами строком припинення дії поруки, оскільки суперечить ч. 1 ст. 251 та ч. 2 ст. 252 ЦК України, тому у цьому випадку підлягають застосуванню норми ч. 4 ст. 559 ЦК України про те, що порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

Пунктом 24 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що відповідно до ч. 4 ст. 559 ЦК України порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя.

При вирішенні таких спорів суд має враховувати, що згідно зі ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Отже, якщо кредитним договором не визначено інші умови виконання основного зобов'язання, то у разі неналежного виконання позичальником своїх зобов'язань за цим договором строк пред'явлення кредитором до поручителя вимоги про повернення отриманих коштів має обчислюватися з моменту настання строку погашення зобов'язання згідно з такими умовами, тобто з моменту настання строку виконання зобов'язання у повному обсязі або у зв'язку із застосуванням права на повернення кредиту достроково. Таким строком не може бути лише несплата чергового платежу.

Пред'явленням вимоги до поручителя є як направлення/вручення йому вимоги про погашення боргу (залежно від умов договору), так і пред'явлення до нього позову. При цьому в разі пред'явлення вимоги до поручителя кредитор може звернутися до суду протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання.

При цьому сама по собі умова договору про дію поруки до повного виконання позичальником зобов'язання перед кредитодавцем або до повного виконання поручителем взятих на себе зобов'язань не може розглядатися як установлення строку дії поруки, оскільки це не відповідає вимогам ст. 252 ЦК України, згідно з якою строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Матеріалами справи підтверджується, що 24.04.2014 року позивачем направлено на адресу поручителя ОСОБА_2 вимогу про дострокове погашення заборгованості за кредитом, процентів за користування кредитом протягом 30 днів з моменту отримання даної вимоги.

З огляду на викладене, у позивача виникло право пред'явити вимогу до поручителя ОСОБА_2 про виконання порушених зобов'язань боржника ОСОБА_1 щодо сплати заборгованості за кредитним договором, починаючи з 24.05.2014 року, протягом наступних шести місяців.

Позивач, як убачається з матеріалів справи, звернувся з позовом до поручителя ОСОБА_2, зокрема, 16.09.2014 року, тобто до спливу шестимісячного строку, встановленого ч. 4 ст. 559 ЦК України.

За таких обставин суд вважає, що зобовязання відповідача ОСОБА_2 за договором поруки від 06.11.2007 року не припинилося.

Перевіривши підставність заяви представника відповідача про сплив шестимісячного строку предявлення вимоги до поручителя ОСОБА_2 щодо стягнення заборгованості в звязку із реалізацією позивачем права на дострокове стягнення кредитних коштів, шляхом вчинення12.07.2013року виконавчого напису на заставне нерухоме майно і не звернення позивача протягом шестимісячного строку після цього до суду з позовом про стягнення кредитної заборгованості, суд прийшов до наступного висновку.

В пункті 17 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 30.03.2012 року «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» роз'яснено, що зобовязання припиняється з підстав, передбачених договором або законом (частина перша статті 598 ЦК). Такі підстави, зокрема, зазначені у статтях 599 601, 604 609 ЦК.

Наявність судового рішення про задоволення вимог кредитора, яке не виконано боржником, не припиняє правовідносин сторін кредитного договору, не звільняє останнього від відповідальності за невиконання грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання сум, передбачених частиною другою статті 625 ЦК, оскільки зобовязання залишається невиконаним належним чином відповідно до вимог статей 526, 599 ЦК.

Наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання,не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання та не позбавляє кредитора права на отримання процентів за користування кредитом і пені, передбачених договором за несвоєчасну сплату кредиту.

У разі звернення кредитодавця до суду після вчинення виконавчого напису про звернення стягнення на предмет іпотеки з вимогою про стягнення кредитної заборгованості суд має зясувати питання про виконання виконавчого напису і з урахуванням цього вирішити спір на підставі чинного законодавства та умов кредитного договору.

Відповідно до умов кредитного договору від 06.11.2007 року кредитні кошти надавались ОСОБА_1 на строк до 06.11.2028 року.

З даним позовом про дострокове стягнення заборгованості позивач звернувся до суду 16.09.2014 року.

У звязку з неналежним виконанням позичальником ОСОБА_1 зобовязань за кредитним договором, 12.07.2013 року приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу ОСОБА_5, було вчинено виконавчий напис, яким запропоновано звернути стягнення на предмет застави житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі Хутори, пров. Ватутіна, 8а та земельну ділянку за цією ж адресою, що належать на праві власності ОСОБА_1 та за рахунок коштів отриманих від реалізації предмета застави було запропоновано погасити вимоги позивача за кредитним договором від 06.11.2007 р.

За даним виконавчим написом нотаріуса було відкрито виконавче провадження. Проте 30.01.2014 року головним державним виконавцем ДВС Вінницького РУЮ ОСОБА_7 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу за заявою представника стягувача ТОВ «ОТП Факторинг».

Отже, станом на день розгляду справи по суті вказаний вище виконавчий напис нотаріуса у виконавчій службі не перебуває на виконанні, заставне нерухоме майно не реалізовано, заборгованість боржником не погашена.

Таким чином, наявність виконавчого напису нотаріуса, вчиненого за невиконання кредитного договору, за відсутності реального виконання боржником свого зобовязання,не свідчить про припинення договірних правовідносин сторін й не звільняє боржника від відповідальності за невиконання ним грошового зобовязання.

За таких обставин, враховуючи відсутність реального виконання виконавчого напису та що строк дії кредитного договору не закінчився, суд приходить до висновку, що строки звернення до суду позивачем з позовом про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_2 не порушені.

Позичальник ОСОБА_1 свої зобов'язання щодо своєчасного повернення кредиту та плати за користування кредитом не виконував належним чином, тому станом на 22.04.2015 року у нього перед кредитором виникла заборгованість в загальній сумі 176254,16 доларів США, що еквівалентно 3926269,21 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 157315,81 доларів США, що еквівалентно 3504395, 14 грн.; заборгованість по відсотках 18938, 35 доларів США, що еквівалентно 421874,07 грн.; пеня 14330882,56 грн. (том 1 а.с. 187-190).

В зв'язку з виниклою заборгованістю позивачем на адресу ОСОБА_1 і ОСОБА_2 направлялася вимога про погашення заборгованості, яка залишилася без відповіді (том 1 а.с. 55-58).

Добровільно погасити заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_1 відмовляється і його відмова від повернення боргу порушує майнові права позивача.

Відповідно до ст. ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України, і одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Статтею 589 ЦК України визначено, що у разі невиконання зобовязання, забезпеченого заставою, заставодержатель набуває право звернення на предмет іпотеки.

Відповідно до п.п. 6.1, 6.2, 6.4.2 іпотечного договору №PML-B00/091/2007 від 08.11.2007 року за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право такі вимоги: боргові зобов'язання не сплачені іпотекодавцем, в тому числі заборгованість по овердрафту і вимоги стосовно повного відшкодування всіх збитків, завданих порушенням іпотекодавцем його зобов'язань за цим договором, а також всіх фактичних витрат, понесених іпотекодержателем у зв'язку з реалізацією його прав за цим договором. Іпотекодавець має право задовольнити з вартості предмета іпотеки всі фактичні вимоги негайно після виникнення будь-якої із таких обставин: несплати іпотекодавцем іпотекодержателю будь-якої суми у такому розмірі, у такій валюті, у такий строк і в такому порядку, як встановлено в Кредитному договорі; порушення іпотекодавцем будь-якого із його зобов'язань за ст.5 даного договору; інших обставин, передбачених чинним законодавством України, Кредитним договором та даним договором. Іпотекодержателю належить право від свого імені продати предмет іпотеки будь-якій особі на підставі договору купівлі-продажу у порядку, встановленому чинним законодавством України. Цим сторони дійшли згоди, що ціна продажу предмета іпотеки у випадку його продажу іпотекодержателем, буде визначатися наступним чином: а) початкова ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки; б) при неможливості продажу предмета іпотеки за ціною, визначеною згідно пункту а) цього пункту, протягом одного місяця з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але вона повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 10 відсотків; в) при неможливості продажу іпотеки за ціною, визначеною згідно пункту б) цього пункту, протягом двох місяців з моменту початку позасудового врегулювання, ціна продажу предмета іпотеки визначається іпотекодержателем, але повинна бути не нижче його вартості, визначеної внаслідок проведення незалежної оцінки і зменшеної на 20 відсотків.

Згідно з ч. 1 ст. 33, ч. 1 ст. 12 Закону України "Про іпотеку" у разі невиконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки.

Відповідно до ч. 3 ст. 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки може здійснюватися, зокрема, на підставі рішення суду.

Оцінюючи обставини справи у їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що внаслідок невиконання ОСОБА_1 своїх зобов'язань щодо сплати кредиту позивач має право на звернення стягнення на предмет іпотеки.

Разом з тим суд вважає, що загальний розмір заборгованості за кредитним договором від 06.11.2007 року підлягає зменшенню до суми еквівалентної до гривні - 6014845 грн. 76 коп. з таких підстав.

Згідно із ч. 3 статті 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно.

Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства. Розмір неустойки, встановлений законом, може бути збільшений у договорі (частини перша, друга статті 551 ЦК України).

П.п.4.1.1. кредитного договору від 06.11.2007 року передбачено, що за порушення прийнятих на себе зобовязань стосовно повернення кредитних коштів, сплати процентів за користування ними у визначені цим договором строки, позичальник зобовязаний сплатити банку пеню в розмірі 1% від суми несвоєчасно виконаних боргових зобовязань за кожен день прострочки (том 1 а.с. 10 на звороті).

За загальним правилом період, за який нараховується пеня за прострочення виконання зобов'язання, не може перевищувати один рік (пункт перший частини другої статті 258 ЦК України). При цьому виходячи з правової природи пені, яка нараховується за кожен день прострочення, право на позов про стягнення пені за кожен окремий день виникає щодняна відповідну суму, а позовна давність за позовом про стягнення пені відповідно до статті 253 ЦК Україниобчислюється по кожному дню, за який нараховується пеня, окремо, починаючи з дня, коли кредитор дізнався або повинен був дізнатися про порушення права.

Оскільки право на стягнення пені в кредитора виникло з наступного дня коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення права, а до суду він звернувся лише 16.09.2014 року, то пеня підлягає стягненню лише в межах одного року до дня пред'явлення позову.

Разом з тим, частиною третьою статті 551 ЦК України передбачено, зокрема, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків.

Оскільки згідно наданого позивачем розрахунку заборгованості по тілу кредиту і процентах позичальника ОСОБА_1 за кредитним договором від 06.11.2007 року (том 1 а.с. 59), який ні позичальником ОСОБА_1, ні поручителем ОСОБА_2 не оспорюється, розмір пені за рік до дня пред'явлення позову значно більший від розміру боргового зобов'язання, тому суд вважає за необхідне зменшити розмір пені до розміру боргового зобовязання у гривнях станом на час пред'явлення позову (2 088 576,55 грн.), тобто у межах вимог заявлених у суді щодо дати відповідного перерахунку.

Такі висновки узгоджуються з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 03 вересня 2014 року № 6-100цс14, яка є обовязковою відповідно до ст.360-7 ЦПК України.

Відповідно до ст. 39 Закону України "Про іпотеку" у разі задоволення судом позову про звернення стягнення на предмет іпотеки в рішенні суду повинен бути зазначений загальний розмір вимог та всі його складові, що підлягають сплаті іпотекодержателю з вартості предмета іпотеки; опис нерухомого майна, за рахунок якого підлягають задоволенню вимоги іпотекодержателя; спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом проведення публічних торгів або із застосуванням процедури продажу, встановленої ч. 1 ст. 38 цього Закону, за початковою ціно., не нижче ніж 1015590 грн. 00 коп., що була визначена сторонами при укладені договору іпотеки (відповідно до заяви про уточнення позовних вимог позивача від 11.12.2015 року).

Під час розгляду справи учасники процесу не виявили бажання призначати і проводити експертизу для визначення початкової вартості іпотечного будинку і земельної ділянки по вимогах про звернення стягнення на предмети іпотеки.

Приймаючи до уваги, що заявлений позивачем порядок звернення стягнення закону не суперечить і найбільш повно враховує інтереси відповідача, суд приходить до висновку про те, що ця вимога позивача підлягає задоволенню.

Станом на день розгляду справи судом заборгованість відповідачем не погашена, тому заборгованість по кредиту 157315,81 доларів США, що еквівалентно 3504395,14 грн., нараховані проценти 18938,35 доларів США, що еквівалентно 421874,07 грн., пеня в розмірі 2 088 576,55 грн.підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України з відповідача ОСОБА_2 на користь позивача підлягають стягненню понесені судові витрати в розмірі 3654 грн. грн.

На підставі викладеного та керуючись 525- 527, 530, 549 552, 610-612, 625, 1048, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 10, 11, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд, -

Вирішив:

Позовні вимоги задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за Кредитним договором № МL - В00/091/2007 від 06.11.2007 року в розмірі 176 254,16 (сто сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири долари США, 16 центів) долари США, що станом на 22.04.2015 року відповідно до офіційного курсу НБУ (дол. США=22,276179 грн.) еквівалентно 3 926269 грн. 21 коп. (три мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень, 21 коп.) яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 157315, 81 доларів США, що еквівалентно 3504395 грн. 14 коп.; заборгованість по відсотках 18938, 35 доларів США, що еквівалентно 421874 грн. 07 коп. та суму пені у розмірі 2088576 грн. 55 коп. (два мільйони вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість грн 55 коп.).

В рахунок часткового погашення заборгованості за Кредитним договором № МL -В00/091/2007 від 06.11.2007 року звернути стягнення на предмет іпотеки, на нерухоме майно, а саме - цілий житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, загальною площею 357,2 кв.м. та земельну ділянку площею 0,1085 га, що розташовані за адресою: Вінницька область, Вінницький район, с. Вінницькі хутори, провулок Ватутіна. 8а, що належить на праві власності ОСОБА_1, а кошти отримані від реалізації предмета іпотеки, направити на погашення загальної заборгованості перед Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», що виникла на підставі Кредитного договору № МL - ВОО/091/2007 від 06.11.2007 року в розмірі 176 254,16 (сто сімдесят шість тисяч двісті п'ятдесят чотири долари США, 16 центів ) долари США. що станом на 22.04.2015р. відповідно до офіційного курсу НБУ (1 дол. США=22,276179 грн.) еквівалентно 3 926269 грн. 21 коп. (три мільйони дев'ятсот двадцять шість тисяч двісті шістдесят дев'ять гривень, 21 коп.) яка складається з наступного: заборгованість за кредитом 157315,81 доларів США, що еквівалентно 3504395 грн. 14 коп.; заборгованість по відсотках 18938, 35 доларів США, що еквівалентно 421874 грн. 07 коп., а також пені у розмірі 2088576 грн. 55 коп. (два мільйони вісімдесят вісім тисяч п'ятсот сімдесят шість грн 55 коп.).

Застосувати спосіб реалізації предмета іпотеки шляхом продажу Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» предмету іпотеки із застосуванням процедури продажу, передбаченої статтею 38 Закону України «Про іпотеку» за ціною не нижче ніж 1015590 грн., що визначена сторонами при укладені договору іпотеки з правом укладення Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» договору купівлі-продажу будь-яким способом, в тому числі нотаріального укладення договору купівлі-продажу з іншою особою-покупцем та з наданням Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» всіх повноважень продавця, в тому числі, але не виключно: отримання дублікатів правовстановлюючих документів з відповідних установ, організацій, підприємств незалежно від форм власності та підпорядкування, органів нотаріату, здійснення будь-яких платежів за продавця, отримувати будь - які документи, довідки, витяги з Державних реєстрів, в органах БТІ, ЖЕУ, Нотаріату, ДЗК, Державної реєстраційної служби, а також вільного доступу уповноважених представників Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» до предмету іпотеки.

Стягнути з ОСОБА_2 та з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмежено відповідальністю «ОТП ФакторингУкраїна» витрати по сплаті судового збору в розмірі 3 654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири гривні), а саме: з кожного по 1827 грн.

В задоволені решти суми позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час оголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: