Ухвала суду № 55853151, 11.02.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 лютого 2016 року м. Київ К/800/35183/15

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України в складі

суддів: Леонтович К.Г., Калашнікової О.В., Сороки М.О.,

розглянувши у попередньому розгляді справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат у справі № 761/8760/14-а за позовом ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації, треті особи: Житлово-експлуатаційний кооператив "Теремки-2", Житлово-будівельний кооператив "Буревісник-3", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Науковець", Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку "Сердолік", приватне підприємство "Компанія ФАХ", ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, публічне акціонерне товариство "Київенерго", публічне акціонерне товариство "Акціонерна компанія "Київводоканал", ОСОБА_14, ОСОБА_15, Житлово-будівельний кооператив "Хімікат", Житлово-будівельний кооператив "Хімік-17", Житлово-будівельний кооператив "Хімік-18", Житлово-будівельний кооператив "Кристал-22", ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21, ОСОБА_22, ОСОБА_23 про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття та за позовом третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору ОСОБА_24 та Житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття, -

в с т а н о в и л а :

У квітні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Київського апеляційного адміністративного з заявою про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат обґрунтовано тим, що при оголошенні постанови Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року ОСОБА_1 присуджено судові витрати 32 грн. 19 коп. Однак заявник зазначає, що при цьому питання повернення судових витрат за подання апеляційної скарги на постанову Шевченківського районного суду м. Києва від 19 березня 2013 року та касаційної скарги на цю постанову та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 31.07.2013 р. вирішено не було ні за результатами нового розгляду справи в суді першої інстанції, ні за результатами апеляційного перегляду.

Ухвалою Київського апеляційного суду від 25 червня 2015 року заява ОСОБА_1 про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат залишена без задоволення.

Не погоджуючись з ухваленими по справі рішеннями ОСОБА_1 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Перевіривши правову оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, матеріали касаційної скарги, проаналізувавши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що відсутні підстави для скасування судового рішення, а касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Шевченківського районного суду м.Києва від 30 вересня 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2015 року, позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації про визнання тарифів такими, що порушують вимоги закону, скасування рішень про підвищення тарифів, визнання розпоряджень незаконними і нечинними з моменту прийняття задоволено частково.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_1 до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено.

Позовні вимоги третьої особи з самостійними вимогами житлово-будівельного кооперативу "Ремонтник" до Київської міської державної адміністрації про визнання розпоряджень нечинними з моменту їх прийняття задоволено.

Визнано незаконними і нечинними з моменту прийняття розпорядження Київської міської державної адміністрації: № 640 від 30 травня 2007 року "Про погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого постачання холодної води і водовідведення холодної та гарячої води"; № 641 від 30 травня 2007 року "Про впорядкування розмірів тарифів на послуги з утримання будинків та прибудинкових територій та внесення змін до розпорядження Київської міської державної адміністрації від 19 травня 2000 року № 748"; № 642 від 30 травня 2007 року "Про встановлення та погодження тарифів на комунальні послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води"; № 643 від 30 травня 2007 року "Про затвердження тарифів на теплову енергію".

В решті позовні вимоги ОСОБА_2 до Київської міської державної адміністрації залишені без задоволення.

Залишаючи без задоволення заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат суд апеляційної інстанцій виходив з того, що в розумінні ст. 94 КАС України суд апеляційної інстанції наділений компетенцією вирішувати питання про розподіл судових витрат тільки за умови зміни чи скасування рішення суду першої інстанції.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновком апеляційного суду виходячи з наступного.

Згідно з ст. 168 КАС України суд будь-якої інстанції може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу лише у випадках, передбачених частиною першою статті 168 КАС України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 168 КАС України суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою особи, яка брала участь у справі, чи з власної ініціативи прийняти додаткову постанову чи постановити додаткову ухвалу, в тому числі, у випадках, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Колегія суддів погоджується з висновком суду апеляційної інстанції, що оскільки за результатами касаційного перегляду справи ухвалою ВАС України від 26.02.2014 р. вказані рішення судів першої та апеляційної інстанцій були скасовані, а справу направлено на новий розгляд і постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, заявник, з чим погоджується колегія суддів, має право на повернення сплачених ним судових витрат пропорційно частині задоволених вимог заявника як третьої особи з самостійними вимогами на предмет спору.

Відповідності до ч. 6 ст. 94 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції або Верховний Суд України, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

В свою чергу, ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 15.01.2015 р. постанова Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року залишена без змін.

Колегія суддів погоджується з твердженням апеляційного суду, що в розумінні ст. 94 КАС України суд апеляційної інстанції наділений компетенцією вирішувати питання про розподіл судових витрат тільки за умови зміни чи скасування рішення суду першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення заяви третьої особи судом апеляційної інстанції.

Вказане питання в силу положень ст. 94 КАС України мало вирішуватись постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2014 року, оскільки вказаним рішенням було задоволено позовні вимоги заявника.

Враховуючи викладене, суд апеляційної інстанції дійшов до вірного висновку про відсутність підстав задоволення заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.3 ст.220-1 КАС України суд касаційної інстанції відхиляє касаційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

Відповідно до ст. 224 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Колегія суддів вважає, що доводи касаційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

З урахуванням викладеного, апеляційним судом винесене законне і обґрунтоване рішення, постановлене з дотриманням норм матеріального та процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 220, 220-1, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Вищого адміністративного суду України, -

у х в а л и л а :

Касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25 червня 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через 5 днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав передбачених ст.ст.237-239 Кодексу адміністративного судочинства України.

Судді: