Ухвала суду № 55851508, 04.02.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 2018/11697/2012

н/п 4-с/640/4/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" лютого 2016 р.

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, зацікавлені особа: ОСОБА_2, -

ВСТАНОВИВ:

02.11.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить:

визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2 132 грн. 30 коп., судового збору 1 791 грн. 32 коп.,

щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року шляхом реалізації будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 106, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності,

щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 шляхом реалізації будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Зеленоградська, 21-а, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності,

щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 шляхом реалізації будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності;

зобов'язати державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2 132 грн. 30 коп., судового збору 1 791 грн. 32 коп.,

фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року та реалізувати будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 106, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності,

фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року та реалізувати будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Зеленоградська, 21-а, на праві приватної власності.

фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року та реалізувати будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, на праві приватної власності.

В обґрунтування вимог посилається на те, що 28.03.2013 року Київським районним судом м. Харкова по цивільній справі видано виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2132 грн. 30 коп., судового Збору 1791 грн. 32 коп. 04.04.2013 року державним виконавцем Київського ВДВС ОСОБА_3 винесено постанову про відкриття виконавчого провадження. З моменту подачі заяв про відкриття виконавчих проваджень пройшло майже два роки, на цей час сторона стягувача не має інформації про те, чи виконано рішення суду. За боржником на праві власності зареєстровані вказане нерухоме майно (три будинки). Однак, державним виконавцем не було вчинено жодних дій щодо реалізації цих будинків в рахунок погашення заборгованості. Державний виконавець не описав і не арештуй вказане майно, не призначив суб'єкта оціночної діяльності, не запропонував стягувачеві здійснити авансування витрат, пов'язаних з реалізацією майна боржника, і не реалізував вказані будинки. Бездіяльність державного виконавця порушує права стягувача.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_4 скаргу підтримала в повному обсязі.

Державний виконавець проти задоволення скарги заперечувала, посилаючись на те, що 04.04.2013 року за заявою стягувача ОСОБА_1 відкрито виконавче провадження щодо стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 У звязку з розшуком автомобіля боржника виконавче провадження 14.08.2015 року було зупинено, отже до поновлення виконавчого провадження виконавчі дії не здійснюються. Звернення стягнення на нерухоме майно боржника можливо лише після реалізації рухомого майна. Тому державний виконавець діяв в рамках ЗУ «Про виконавче провадження».

Зацікавлена особа ОСОБА_2 не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив. Суд вважає причини неявки неповажними. Неявка сторони не перешкоджає розгляду скарги.

Вислухавши пояснення представника скаржника, державного виконавця, перевіривши матеріали справи, суд зазначає наступне.

28.03.2013 року Київським районним судом м. Харкова за результатами розгляду цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення нарахувань за заборгованістю та відшкодування моральної шкоди було видано виконавчий лист №2/640/267/13/06 (2018/11697/2012) про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за договором позики у розмірі 176000 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 2132 грн. 30 коп., судовий збір 1791 грн. 32 коп.

02.04.2013 року представник стягувача звернувся до Київського ВДВС ХМУЮ з заявою про прийняття на виконання вказаного виконавчого листа та відкриття виконавчого провадження.

04.04.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ ОСОБА_3 відкрито виконавче провадження №37399024 за виконавчим листом №2/640/267/13/06 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку за договором позики у розмірі 176000 грн. 00 коп., три відсотки річних у розмірі 2132 грн. 30 коп., судовий збір 1791 грн. 32 коп.

04.04.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення: 179923,62 грн., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу.

11.12.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ приєднано виконавче провадження № 37399024 з примусового виконання виконавчого листа № 2/640/267/13/06 виданого 28.03.2013 року Київським районним судом м. Харкова до зведеного виконавчого провадження № 41200251, яке веде Київський відділ державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції.

11.12.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ зупинено виконавче провадження ВП№37399024, у звязку з тим, що 13.03.2013 року державним виконавцем було винесено постанову, якою оголошено у розшук рухоме майно боржника, а саме: автомобіль MERCEDES-BENZ S450L, 2007 р.в., чорний, №куз. WDD2211841A180795, ДНЗ АХ5353ВН.

22.09.2015 року державним виконавцем оголошено у розшук вказаний автомобіль боржника.

03.02.2016 року постановою державного виконавця Сайченко Я.В. виконавче провадження №37399024 виведено зі зведеного провадження та приєднано 04.02.2016 року до зведеного провадження №49788880.

Статтею 6 Закону України статті 11 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Права і обов'язки державного виконавця визначені у статті 11 Закону.

За змістом цієї норми державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, вправі накладати арешт на майно боржника, передавати його на зберігання та реалізовувати його в установленому законом порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби.

Згідно з ч. 2 вказаної статті Закону, за заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова.

При відкритті виконавчого провадження 04.04.2013 року державним виконавцем накладено арешт на все майно, що належить боржнику.

Відповідно до ч. 3 ст. 57 ЗУ «Про виконавче провадження», копії постанови, якою накладено арешт на майно боржника та оголошено заборону на його відчуження, державний виконавець надсилає органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження.

Враховуючи, що 04.04.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ в рамках виконавчого провадження №37399024 за виконавчим листом №2/640/267/13/06 накладено арешт на все майно, що належить боржнику ОСОБА_2 у межах суми звернення стягнення: 179923,62 грн., та заборонено здійснювати відчуження будь-якого майна, яке належить боржнику лише в межах суми боргу, - однак в інформаційній довідці з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 26.01.2016 року відсутні відомості щодо накладання арешту на нерухоме майно боржника, зокрема, на житловий будинок по вул. Герасимівська, 8, у м. Харкові, то є достатні підстави вважати, що державним виконавцем не була направлена для виконання постанова від 04.04.2013 року органам, що здійснюють реєстрацію майна або ведуть реєстр заборони на його відчуження. В матеріалах виконавчого провадження відсутні будь-які докази направлення та отримання вказаної постанови відповідним органом.

13.03.2013 року постановою державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ в рамках виконавчого провадження ВП№37399024 державним виконавцем було винесено постанову про розшук майна боржника, а саме: автомобіль MERCEDES-BENZ S450L, ДНЗ АХ5353ВН.

Разом з тим, надані державним виконавцем матеріали зведеного виконавчого провадження не містять доказів щодо відправлення та отримання органів внутрішніх справ постанови державного виконавця від 13.03.2013 року про розшук майна боржника, а саме: автомобіль MERCEDES-BENZ S450L, ДНЗ АХ5353ВН.

Оголошення транспортного засобу боржника у розшук не може тривати безкінечно, оскільки фактично це означатиме неможливість виконання рішення суду про стягнення заборгованості.

При цьому, не виконуючи виконавчі дії зі звернення стягнення на нерухоме майно боржника, державний виконавець посилається саме на нездійснення розшуку транспортного засобу боржника.

Про строковість та певну обмеженість у часі щодо тривалості розшуку майна боржника свідчить п. 7 ч. 1 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», згідно з яким виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо майно боржника, розшук якого здійснювався органами Національної поліції, не виявлено протягом року з дня оголошення розшуку.

Таким чином, державний виконавець, який зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, повинен був після одного року з дня оголошення розшуку, тобто з квітня 2014 року, вживати заходів щодо звернення стягнення на інше майно боржника, зокрема, на нерухоме майно.

Однак, як вбачається з матеріалів зведеного виконавчого провадження, в процесі виконання грошові кошти не стягувались взагалі.

Винесення державним виконавцем 22.09.2015 року нової (фактично повторної) постанови про розшук вказаного автомобіля боржника не може вважатися новим (поновленим) строком для розшуку автомобіля боржника, та не може бути єдино. підставою для нездійснення державним виконавцем виконавчих дій зі звернення стягнення на нерухоме майно боржника. Крім того, доказів отримання органами Національної поліції вказаної постанови державного виконавця в матеріалах зведеного виконавчого провадження відсутні.

Згідно з вказаною інформаційною довідкою, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстрований житловий будинок по вул. Герасимівська, 8, у м. Харкові.

Відповідно до ч. 1 ст. 63 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на будинок, квартиру, земельну ділянку, інше нерухоме майно фізичної особи проводиться у разі відсутності в боржника достатніх коштів чи рухомого майна.

Як вбачається з матеріалів зведеного ВП, у боржника відсутні грошові кошти на рахунках в банках, він не отримує заробітну плату, пенсійні виплати тощо, що унеможливлює відповідно звернення стягнення на них.

Звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні та примусовій реалізації (ч. 1 ст. 52 ЗУ «Про виконавче провадження»).

Виходячи зі змісту статті 387 ЦПК, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути допущені порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи. Наприклад, суд може зобов'язати державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби здійснити певні виконавчі дії, якщо він ухиляється від їх виконання без достатніх підстав.

Враховуючи ті обставини, що: протягом року (з березня 2013 року) після оголошення у розшук транспортного засобу боржника його до теперішнього часу (майже 3 роки) не знайдено; відсутність коштів у боржника та іншого рухомого майна боржника; посилання державного виконавця як на єдину підставу для нездійснення заходів щодо звернення стягнення на нерухоме майно це відсутність розшукуваного транспортного засобу боржника, то суд вважає, що скарга підлягає задоволенню в частині визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2 132 грн. 30 коп., судового збору 1 791 грн. 32 коп., щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2013 шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на реалізацію нерухомого майна, а саме будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, та зобов'язання державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває вказаний виконавчий лист, фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2013 року шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на реалізацію нерухомого майна, а саме будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Як вбачається з інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження обєктів нерухомого майна від 26.01.2016 року, право власності на житловий будинок за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 106, зареєстровано за ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 15.06.2007 року.

Таким чином, право власності на житловий будинок по вул. Коновалова, 106, не належить боржнику ОСОБА_2, тому не може бути обєктом виконавчого провадження.

У звязку з цим, вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2 132 грн. 30 коп., судового збору 1 791 грн. 32 коп., щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 року шляхом реалізації будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 106, та зобов'язати державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ фактично виконати вказане рішення суду та реалізувати будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Коновалова, 106, - заявлені безпідставно, та задоволенню не підлягають.

Згідно з вказаною інформаційною довідкою, за ОСОБА_2 на праві власності зареєстрований житловий будинок літ. «А-2» по вул. Зеленоградській, 21-А у м. Харкові. Вказаний житловий будинок знаходиться в іпотеці згідно з договором іпотеки від 11.09.2008 року, реєстр. № 1738, з накладанням заборони відчуження (реєстр. №1739), в рахунок забезпечення основного зобовязання у розмірі 195000 доларів США зі строком виконання 11.09.2023 року.

Відповідно до ч. 1 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження», звернення стягнення на заставлене майно в порядку примусового виконання допускається за виконавчими документами для задоволення вимог стягувача-заставодержателя.

Згідно з ч. 3 ст. 54 ЗУ «Про виконавче провадження», для задоволення вимог стягувачів, які не є заставодержателями, стягнення на заставлене майно боржника може бути звернуто у разі: виникнення права застави після винесення судом рішення про стягнення з боржника коштів; якщо вартість предмета застави перевищує розмір заборгованості боржника заставодержателю.

Скаржник ОСОБА_1 не є заставодержателем вказаного житлового будинку, іпотека вказаного нерухомого майна виникла 11.09.2008 року, тобто раніше ніж ухвалено рішення про стягнення заборгованості з боржника ОСОБА_2 на користь скаржника, тому вимоги скаржника ОСОБА_1, який не є заставодержателем, не можуть бути задоволені за рахунок житлового будинку літ. «А-2» по вул. Зеленоградській, 21-А, який перебуває в іпотеці.

У звязку з цим, вимоги скаржника щодо визнання неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176 000 грн., трьох відсотків річних у розмірі 2132 грн. 30 коп., судового збору 1791 грн. 32 коп., щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21 січня 2013 шляхом реалізації будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Зеленоградська, 21-а, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності, та зобов'язати державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ фактично виконати вказане рішення суду та реалізувати будинок, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Зеленоградська, 21-а, - заявлені безпідставно, та задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 388 ЦПК України, судові витрати, пов'язані з розглядом скарги, покладаються судом на заявника, якщо було постановлено рішення про відмову в задоволенні його скарги, або на відділ державної виконавчої служби, якщо було постановлено ухвалу про задоволення скарги заявника.

Розподіл таких судових витрат здійснюється судом незалежно від того, чи оскаржуються рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, оскільки відповідно до частини другої статті 4 Закону України "Про державну виконавчу службу" державний виконавець є представником влади і здійснює примусове виконання судових рішень, постановлених іменем України, та рішень інших органів (посадових осіб), виконання яких покладено на державну виконавчу службу, у порядку, передбаченому законом.

Відповідно до вимог ст. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом судової справи, належать, зокрема, витрати на правову допомогу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 ЦПК України, особа, яка бере участь у справі, має право на правову допомогу, яка надається адвокатами або іншими фахівцями у галузі права в порядку, встановленому законом.

Відповідно до вимог ст. 56 ЦПК України, правову допомогу може надавати особа, яка є фахівцем у галузі права і за законом має право на надання правової допомоги. Особа, яка має право на надання правової допомоги, допускається ухвалою суду за заявою особи, яка бере участь у справі.

10.04.2014 року між ТОВ «Харківський центр правової допомоги» (код ЄДРПОУ 318625) та ОСОБА_1 укладено договір №02-10/04-14 про надання правової допомоги під час звернення до суду та розгляді в суді скарги на незаконні дії та неправомірну бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 за договором позики у розмірі 176000,32 грн.(а.с.102-108)

Згідно з квитанцією до прибуткового касового ордера №02-10/04-14 від 10.04.2014 року ОСОБА_1 сплатив 6820 грн. 80 коп.(а.с. 110)

Наказом Генерального директора ТОВ «ХЦПД» від 10.04.2014 року за № 02-10 Товариство з обмеженою відповідальністю «Харківський центр правової допомоги» для виконання умов Договору № 02-10 від 10.04.2014 року доручив здійснення представництва та захист інтересів ОСОБА_1 під час звернення до суду та розгляду в суді вказаної скарги своєму співробітнику ОСОБА_6 (а.с. 111).

Співробітник ТОВ «ХЦПД» ОСОБА_6 закінчила у 2014 році Національний юридичний університет імені ОСОБА_7 і отримала вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та здобула кваліфікацію юриста, тому має право на захист та представлення інтересів особи у суді (а.с.112).

Згідно з калькуляцією-рахунком витрати на правову допомогу складаються з: ознайомлення з первісним матеріалом (документами) та їх аналіз 3 год. 1461,60 грн.; звернення до відділу ДВС для отримання інформації щодо перебігу виконавчого провадження 6 год. -2923,20 грн; аналіз нормативного матеріалу, пошук і вивчення консультацій, судової практики в аналогічних справах, публікацій науковців, коментарів спеціалістів 3 год. 1461,60 грн.; представництво інтересів замовника в суді першої інстанції без урахування часу, необхідного для явки в судові засідання 2 год. 974,40 грн. (а.с. 109)

В матеріалах справи містяться лише дві заяви представника скаржника (від 18.04.2014 року та 14.09.2015 року) з приводу звернення до ВДВС щодо повідомлення перебігу та стану виконавчого провадження (а.с. 97,98)

У звязку з цим, суд вважає необхідним зменшити витрати в частині звернення до відділу ДВС для отримання інформації щодо перебігу виконавчого провадження, тривалістю 6 годин, та стягнути ці витрати як за 2 години роботи у розмірі 974 грн. 40 коп. (487,20 х 2 = 974,40).

В судовому засіданні у якості представника скаржника приймала участь ОСОБА_4

Враховуючи, що представником ОСОБА_4 не надано доказів, що вона є фахівцем у галузі права, та яка діяла як представник за довіреністю, то витрати на правову допомогу за представництво інтересів замовника задоволенню не підлягають.

Таким чином, витрати на правову допомогу складають 3897 грн. 60 коп. (1461,60 + 1461,60 + 974,40 = 3897,60)

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Враховуючи, що скаржником заявлено шість вимог, з яких задоволено було дві вимоги, то судові витрати у виді витрат на правову допомогу підлягають стягненню з відділу державної виконавчої служби на користь скаржника пропорційно до задоволених вимог у розмірі 1299 грн. 20 коп. (3897,60 / 6 х 2 = 1299,20)

Суд постановляє ухвалу в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками доказів.

Керуючись ст.ст. 12, 56, 60, 79, 209, 212, 214, 386, 387, 388 ЦПК України, ст.ст. 11, 25, 47, 52, 54, 57, 63 Закону України «Про виконавче провадження», суд -

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на неправомірну бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, зацікавлені особа: ОСОБА_2 задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває виконавчий лист №2/640/267/13/06 про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойки за договором позики у розмірі 176000 грн. 00 коп., трьох відсотків річних у розмірі 2132 грн. 30 коп., судового збору 1791 грн. 32 коп., щодо невиконання рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2013 шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на реалізацію нерухомого майна, а саме будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Зобов'язати державного виконавця Київського ВДВС ХМУЮ, в провадженні якого перебуває вказаний виконавчий лист №2/640/267/13/06, фактично виконати рішення Київського районного суду м. Харкова від 21.01.2013 року шляхом вчинення відповідних дій спрямованих на реалізацію нерухомого майна, а саме будинку, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Герасимівська, 8, який належить ОСОБА_2 на праві приватної власності.

Стягнути з Київського ВДВС ХМУЮ на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 1299 (одна тисяча двісті девяносто девять) грн. 20 коп.

В іншій частині вимог відмовити.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом пяти днів з дня її проголошення.

Головуючий -