Рішення № 55851367, 27.01.2016, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/12615/15-ц

н/п 2/640/168/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 січня 2016 року

Київський районний суд м. Харкова:

головуючий - суддя Золотарьова Л.І.

за участю секретаря - Бломберус С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ПАТ «Народна Фінансово-страхова компанія «Добробут» про відшкодування шкоди, завданої внаслідок ДТП, -

ВСТАНОВИВ:

22.07.2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, в якому просить стягнути з відповідача на його користь 35394 грн. 92 коп. відшкодування матеріальної шкоди, витрати на проведення оцінки у розмірі 650 грн., моральну шкоду у розмірі 5 000 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн., судовий збір.

В своїх доводах посилається на те, що 16.10.2012 року внаслідок порушення правил дорожнього руху відповідач, керуючи автомобілем «Додж», здійснив зіткнення з автомобілем «Ніссан» під його керуванням та який йому належить на праві власності. Постановою суду від 06.11.2012 року відповідача визнано винуватим у вчиненні ДТП. В результаті ДТП його автомобілю завдано матеріальні збитки у розмірі 35394 грн. 92 коп. З метою визначення оцінки вартості ремонту його автомобіля він звернувся до субєкта оціночної діяльності, сплативши 650 грн. Відповідач добровільно не відшкодував заподіяні збитки. На місці дорожньо-транспортної пригоди були працівники ДАІ, аварійний комісар страхової компанії ПрАТ «НФСК «Добробут» та комісар страхової компанії, з якою він уклав відповідний договір. Через деякий час після настання страхового випадку він звернувся до філії страхової компанії ПрАТ «НФСК «Добробут», подав відповідну заяву про отримання страхового відшкодування, пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди. Після чого, йому надали лист із зазначенням переліку документів, які він має зібрати для отримання страхового відшкодування. Зібравши усі необхідні документи, він звернувся до працівників філії ПрАТ «НФСК «Добробут» з проханням прийняти їх та зареєструвати, однак їх не було прийнято. В жовтні 2013 року він направив листа на адресу страхової компанії, однак відповіді не отримав. Крім того, діями відповідача йому завдана моральна шкода. На час ДТП його мати знаходилась на лікуванні, її стан здоров'я різко значно погіршився. Всі наявні кошти він потратив на лікування та підтримку здоров,я мати, був вимушений у друзів взяти кошти у борг, які до теперішнього часу не зміг виплатити у повному обсязі. Також він зазнав страждань у зв'язку із пошкодженням свого майна. Автомобіль це єдиний засіб для існування його родини. Це спричинило страждання та викликало значний стрес, який дуже сильно ушкодив стан його здоров'я. Все це повністю змінило спосіб його життя, змусило прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.

В судове засідання представник позивача не зявився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечувала у повному обсязі, зазначила, що цивільно-правова відповідальність відповідача була застрахована на час ДТП, тому вимоги повинні предявлятися до страхової компанії ПрАТ «НФСК «Добробут». Позивач звернувся до страхової компанії з повідомленням про страховий випадок, однак не надав рішення страховика про виплату, чи відмову у виплаті страхового відшкодування. Також не надано належних доказів щодо підтвердження реальних збитків завданих позивачу, та доказів на підтвердження спричинення моральної шкоди. Надала письмові заперечення.

ПАТ «НФСК «Добробут» не зявився, про час та місце судового розгляду повідомлявся своєчасно та належним чином, причини неявки не повідомив.

Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

16.10.2012 року ОСОБА_2, керуючи автомобілем НОМЕР_1, на перехресті вул. Мироносицька та вул. Петровського у м. Харкові, скоїв зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, під керуванням водія ОСОБА_1, внаслідок чого спричинена матеріальна шкода, чим порушив п. 16.11 ПДР України.

Постановою Київського районного суду м. Харкова від 06.11.2012 року ОСОБА_2 визнано винуватим у вчиненні вказаного ДТП (а.с. 8).

Як вбачається з матеріалів справи, легковий автомобіль НОМЕР_3, 2008 року випуску, належить ОСОБА_1

Відповідно до протоколу № 950 огляду транспортного засобу від 01.11.2012 року складеного субєктом оціночної діяльності ОСОБА_3, було здійснено огляд автомобіля НОМЕР_3 та встановлено характер ушкоджень, пошкоджені деталі (а.с. 23-30).

Згідно з висновком експертного автотоварознавчого дослідження №950 від 13.12.2012 року, вартість матеріального збитку спричиненого володільцю автомобіля НОМЕР_4 становить 35394 грн. 92 коп. (а.с. 10, 11-18)

Згідно з квитанцією №105825 від 14.11.2012 року, за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_4 замовником було сплачено субєкту оціночної діяльності ОСОБА_3 650 грн. (а.с. 9)

Згідно з полісом загальнообовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів №АВ/9896802 від 21.09.2012 року, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 щодо забезпечувального транспортного засобу «Ніссан» д/н НОМЕР_5, застрахована в ПАТ «НФСК «Добробут» з лімітом майнової відповідальності 50000 грн., розміром франшизи 1000 грн. (а.с. 81)

В позовній заяві представник позивача зазначив, що на місці ДТП були працівники ДАІ, аварійний комісар страхової компанії ПрАТ «НФСК «Добробут» та комісар страхової компанії, з якою він уклав відповідний договір. Через деякий час після настання страхового випадку він звернувся до ПрАТ «НФСК «Добробут», подав відповідну заяву про отримання страхового відшкодування, пояснення з приводу дорожньо-транспортної пригоди. Після чого, йому надали лист із зазначенням переліку документів, які він має зібрати для отримання страхового відшкодування. В жовтні 2013 року він направив листа на адресу страхової компанії, однак відповіді не отримав, грошові кошти від страхової також не отримав.

Згідно зі ст. 3 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється як з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди, так і захисту майнових інтересів страхувальників.

До обов'язків страховика, як це передбачено п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України «Про страхування», належить здійснення страхової виплати у разі настання страхового випадку.

Згідно зі ст. 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

За договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору (ст. 979 ЦК України).

З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України "Про страхування" у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку. Наприклад, несвоєчасне повідомлення страхувальником страховика без поважних на те причин про настання страхового випадку (пункт 5 частини першої статті 989 ЦК, пункт 5 частини першої статті 991 ЦК) може бути підставою для відмови у виплаті страхового відшкодування у тому разі, якщо воно позбавило страховика можливості дізнатися, чи є ця подія страховим випадком. При цьому суди також повинні мати на увазі, що порушення страхувальником визначеного договором страхування строку подання документів, що стосуються страхового випадку, не є порушенням визначеного договором строку повідомлення про настання страхового випадку (п. 19 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4).

Отже, позивач одразу після ДПП звернувся до ПАТ «НФСК «Добробут» з повідомленням про страховий випадок.

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні відомості чи було визнано подію ДТП страховим випадком, чи приймалось страховиком ПАТ «НФСК «Добробут» рішення про виплату страхового відшкодування або про відмову у його виплаті, чи включено позивача до реєстру кредиторів страхової компанії, враховуючи, що ПАТ «НФСК «Добробут» перебуває у стані банкрутства (процедура розпорядження майном боржника).

Відповідно до вимог ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Вказані норми ЦПК України закріплюють змагальність та диспозитивність цивільного процесу.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 59 ЦПК України).

Кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень (ч. 1 ст. 60 ЦПК України)

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 4 ст. 60 ЦПК України).

За відсутності вказаних відомостей, враховуючи звернення позивача до страхової компанії, суд позбавлений можливості вирішувати питання щодо стягнення матеріальної шкоди з відповідача (що може призвести до подвійної виплати за спричинену шкоду як страховою компанією, так і відповідачем), при цьому рішення не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд враховує вимоги ч. 3 ст. 27 ЦПК про те, що особи, які беруть участь у справі, зобов'язані добросовісно здійснювати свої права й виконувати процесуальні обов'язки.

Справа перебуває в провадженні суду з 22.07.2015 року, однак, представник в судове засідання не зявився, надав заяву про розгляд справи у його відсутність, не забезпечивши належними та допустимими доказами доведення тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог. Поважні причини ненадання суду цих доказів позивачем відсутні.

Відповідно до п. 16 Постанови Пленуму ВССУ «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» від 01.03.2013 № 4, при пред'явленні позовних вимог про відшкодування шкоди в результаті дорожньо-транспортної пригоди безпосередньо до особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, суд має право виключно в порядку, передбаченому статтею 33 ЦПК, залучити до участі у справі страхову організацію (страховика), яка застрахувала цивільну відповідальність володільця транспортного засобу. Непред'явлення вимог до страховика за наявності підстав для стягнення завданої шкоди саме зі страховика є підставою для відмови в позові до завдавача шкоди у відповідному розмірі.

На підставі викладеного, позовні вимоги щодо стягнення саме з відповідача повного розміру матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП (вартість відновлювального ремонту) задоволенню не підлягають у звязку з недоведеністю цих вимог.

Разом з тим, відповідно до ч. 18 ст. 9 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування.

Згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01.07.2004 р., страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Згідно з ч. 2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Тобто, з вартості матеріального збитку спричиненого автомобілю позивача у розмірі 35394 грн. 92 коп. виключається розмір франшизи у розмірі 1000 грн., який згідно з ч. 2 ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» підлягає відшкодуванню в загальному порядку відповідачем.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача розміру матеріальної шкоди завданої внаслідок ДТП у виді франшизи підлягають частковому задоволенню у розмірі 1000 грн.

Згідно з квитанцією №105825 від 14.11.2012 року, за проведення експертного автотоварознавчого дослідження автомобіля НОМЕР_4 позивачем було сплачено субєкту оціночної діяльності ОСОБА_3 650 грн. (а.с. 9)

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 22 ЦК України, збитками є втрати, яких особа зазнала у звязку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Враховуючи, що позивач для відновлення свого порушеного права вимушений був сплатити за проведення експертного автотоварознавчого дослідження 650 грн., то це є збитками і підлягають відшкодуванню за рахунок винуватої особи.

У звязку з цим, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди у виді витрат на проведення оцінки у розмірі 650 грн. 00 коп. підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Згідно з п. 3 ч. 2 ст. 23 ЦК України, моральна шкода полягає у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна.

Внаслідок ДТП позивачу була завдана моральна шкода, яка полягає в душевних стражданнях у звязку з переживанням нервового потрясіння, пошкодження його майна, позбавлення можливості використовувати пошкоджений автомобіль, в його звичний життєвий уклад були внесені значні зміни. Всі ці обставини порушили звичний спосіб життя позивача та потребували від нього додаткових зусиль для організації своєї життєдіяльності.

При цьому посилання позивача на те, що у звязку з ДТП його мати знаходилась на лікуванні, її стан здоров'я значно погіршився; всі наявні кошти він потратив на лікування - суд не приймає до уваги, оскільки позивачем не надано доказів існування причинно-наслідкового звязку між ДТП, яка сталася 16.10.2012 року, та захворюванням, яке сталося через півроку, крім того відсутні докази на підтвердження спричинення шкоди здоровю, перебування на лікування тощо.

На підставі викладеного, з урахування принципу справедливості та співмірності, суд вважає, що вимоги позивача про відшкодування моральної шкоди підлягають задоволенню частково, у розмірі 1000 грн.

Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Вимоги щодо стягнення витрат на правову допомогу у розмірі 2000 грн. задоволенню не підлягають, оскільки при стягненні витрат на правову допомогу слід враховувати, що особа, яка таку допомогу надавала, має бути адвокатом (стаття 6 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Однак, матеріали справи не містять договору про надання правової допомоги, укладеного між позивачем та адвокатом, не надано розрахунку витрат на правову допомогу, квитанцію про сплату таких витрат.

Враховуючи, що позовні вимоги щодо матеріальної шкоди задоволені частково, то стягненню з відповідача підлягає судовий збір у розмірі 16 грн. 50 коп. (650+1000 = 1650; 1650 х 360,45 /36044,92 = 16,50).

Оскільки позовні вимоги щодо стягнення моральної шкоди задоволені частково, то стягнення підлягає з відповідача судовий збір у розмірі 121 грн. 80 коп. (243,60 /2 = 121,80).

Таким чином, з відповідача підлягає стягненню судовий збір у сумі 138 грн. 30 коп. (16,50 + 121,80 = 138,30)

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 79, 88, 212, 214-216 ЦПК України, ст.ст. 22, 23, 1166, 1167, 1187 ЦК України, ст. 9 ЗУ «Про страхування», ст. 12 ЗУ «Про обовязкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 матеріальну шкоду завдану внаслідок ДТП у виді франшизи у розмірі 1000 грн. 00 коп., витрат на проведення оцінки у розмірі 650 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду завдану внаслідок ДТП у розмірі 1000 грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 138 грн. 30 коп.

В іншій частині вимог відмовити за недоведеністю.

Рішення може бути оскаржено до Апеляційного суду Харківської області через Київський районний суд м. Харкова протягом 10 днів з дня його проголошення. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Головуючий -