Вирок № 55848902, 17.02.2016, Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

Справа № 353/1056/14-к

Провадження № 1-кп/352/17/16

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 лютого 2016 року м. Івано-Франківськ

Тисменицький районний суд Івано-Франківської області

в складі: головуючого судді- Дузінкевича І.М

при секретарі Кукула О.С,

прокурора Вівчарук Л.В.,Богусевича І.М.

адвоката ОСОБА_1Й,

обвинуваченої ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Івано-Франківську кримінальне провадження з обвинувальним актом про обвинувачення ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, українки, уродженки та жительки с. Прибилів, Тлумацького району Івано-Франківської області, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженої, на утриманні двоє неповнолітніх дітей, не працюючої, не судимої, гр. України, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України, суд

в с т а н о в и в:

Обвинуваченій ОСОБА_2 пред»явлено обвинувачення в тому, що вона заволоділа чужим майном шляхом обману, тобто вчинила шахрайство при слідуючих обставинах: 12.01.2012 року, 04.07.2012 року та 02.07.2013 року. ОСОБА_2 для придбання права на отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, яка призначається і виплачується у грошовій формі малозабезпеченим сім'ям, що постійно проживають на території України, мають середньомісячний сукупний дохід, нижчий від прожиткового мінімуму для сім'ї, звернулась із заявою до Управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації. При прийнятті у обвинуваченої вказаних заяв, працівниками Управління праці та соціального захисту населення їй було повідомлено, що в разі зміни обставин які можуть вплинути на отримання соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг, вона зобов'язується повідомити органи праці та соціального захисту населення. Також ОСОБА_2 було попереджено про відмову в призначенні або про припинення виплати призначеної соціальної допомоги та про повернення нарахованих коштів у разі подання недостовірних відомостей чи приховування відомостей про доходи та майновий стан сім'ї, які вплинули або могли б вплинути на встановлення права на соціальну допомогу та визначення її розміру. Після ознайомлення з вищезазначеним, ОСОБА_2 у заявах про призначення усіх видів соціальної допомоги, компенсацій, субсидій та пільг від 12.01.2012 року, 04.07.2012 року, та 02.07.2013 року власноручно проставила свій підпис та дату. Проте в порушення ст.7 Закону України Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям від 01.06.2000 року № 1763-ІІІ та п.10 Постанови Кабінету Міністрів України від 24.02.2003року № 250 Про затвердження Порядку призначення виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, ОСОБА_2 шахрайським способом, знаючи про те, що на момент її звернення до Управління праці та соціального захисту населення її чоловік ОСОБА_3 перебуває на сезонних роботах за межами України і майновий стан її сімї став вищим від прожиткового мінімуму, а також про те, що в наслідок перебування її чоловіка в період з 04.08.2011 року по 08.10.2012 рік та з 06.06.2013 по 25.11.2013 роки на сезонних роботах за межами України, він не здійснює догляд за особою, яка досягла 80 річного віку - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_3, і виплата йому допомоги по догляду за перестарілим проводиться з порушенням п.15 Порядку призначення і виплати компенсації фізичним особам, які надають соціальні послуги, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.04.2004 року № 558, використала недостовірні відомості, які внесла у декларації про доходи та майновий стан особи, яка звернулись за призначенням усіх видів соціальних допомог, та подала відповідні документи (заяви, декларації) до Управління праці та соціального захисту населення які стали підставою для призначення їй соціальної допомоги, як малозабезпеченій сім'ї.

На підставі поданих ОСОБА_2 заяв від 12.01.2012 року, 04.07.2012 року та 02.07.2013 року, наданих довідок про те, що чоловік ОСОБА_3 здійснює догляд за перестарілою ОСОБА_4, декларацій про доходи та майновий стан осіб, які звернулись за призначенням усіх видів соціальних допомог за вищевказаний період проведено безпідставне нарахування та виплату соціальної допомоги за січень-червень 2012 року в сумі 8499,69 грн., за липень-грудень 2012 року в сумі 11291,58 грн., за липень-грудень 2013 року в сумі 13342,99 грн., тобто обвинувачена шахрайським способом, шляхом обману заволоділа бюджетними коштами без законних на те підстав в сумі безпідставно нарахованої та виплаченої соціальної допомоги у розмірі 33134,26 грн.

В судовому засіданні обвинувачена ОСОБА_2 свою вину в інкримінованому їй кримінальному правопорушенні не визнала. Повідомила, що її чоловік ОСОБА_3 часто перебуває на заробітках, в тому числі і за межами України. Ствердила, що тоді, коли вона подавала заяви на отримання державної соціальної допомоги як малозабезпеченій сім'ї її чоловік перебував на сезонних роботах тільки один раз. Коли чоловік перебував на заробітках, то догляд за перестарілою ОСОБА_4 він не здійснював. Проте, оскільки остання є її рідною бабусею, то цим займалась вона, її матір та інші родичі. Визнала, що вона особисто складала та подавала до Управління праці та соціального захисту населення заяви про призначення соціальної допомоги як малозабезпеченій сімї, декларації про доходи та відповідні довідки, а також була ознайомлена з обовязком повідомити органи праці та соціального захисту населення про обставини, які можуть вплинути на отримання нею соціальної допомоги, компенсації, субсидій та пільг. Ніяких неправдивих даних в заявках на отримання соціальної допомоги вона не вказувала. Вважає, що шахрайства не вчиняла та правомірно отримала соціальну допомогу.

Заслухавши пояснення обвинуваченої, свідків,вивчивши матеріали справи, дослідивши та оцінивши докази у їх сукупності, суд доходить до висновку, що інкриміноване ОСОБА_2 обвинувачення за ч.1ст. 190 КК України, тобто заволодіння чужим майном шляхом обману, не знайшло свого підтвердження та обвинувачена підлягає виправданню у зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення з наступних підстав.

Згідност. 23 КПК України, кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1ст. 91 КПК України, у кримінальному провадженні підлягають доказуванню, серед іншого, винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення. Згідно ч. 1ст. 92 КПК України, обов'язок доказування обставин, передбачених ст. 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого. Обов'язок доказування незалежності та допустимості доказів, даних щодо розміру процесуальних витрат та обставин, які характеризують обвинуваченого, покладається на сторону, що їх подає. Відповідно до ч. 2ст. 84 КПК України, процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.

Відповідно до ст.370 КПК Українисудове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим.

Отже правове регулювання поняття державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, її призначення та виплата регулюються Законом України «Про державну соціальну допомогу малозабезпеченим сім'ям». Порядком призначення і виплати державної соціальної допомоги малозабезпеченим сім'ям, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 250 від 24 лютого 2003 року, та Методикою обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів допомоги (спільний наказ Міністерства праці та соціальної політики України, Міністерства економіки та з питань європейської інтеграції України. Міністерства фінансів України та ін. від 15.11.2001 р. № 486/202/2/524/455/3370).

Вказані нормативно-правові акти не містять прямої заборони щодо отримання доходів особами, які бажають отримувати цю допомогу, членами їх сімей тощо.

Розмір державної соціальної допомоги визначається як різниця між прожитковим мінімумом для сім'ї та її середньомісячним сукупним доходом, який обчислюється за методикою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, але цей розмір не може бути більшим ніж 75 відсотків прожиткового мінімуму для сім'ї.

Для визначення розміру державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, використовуються формули розрахунку доходів, прожиткового мінімуму для сім'ї тощо.

У поданих ОСОБА_2 12.01.2012 року, 04.07.2012 року, 02.07.2013 року в управління праці та соціального захисту населення Тлумацької райдержадміністрації деклараціях про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, вказано, що ОСОБА_3 у ці періоди отримав дохід відповідно 82,80 грн., 83,10 грн. та 83,10 грн. Відповідно, ці дані ОСОБА_2 вказала, виходячи з наданих в управлінні праці документів за останні шість календарних місяців, що передують місяцю звернення за призначенням соціальної допомоги, як це передбачене п.9.1 ОСОБА_5 обчислення сукупного доходу сім'ї для всіх видів.

На підставі наданих ОСОБА_2 документів: заяви, довідки про склад сім'ї,декларації про доходита майно рішенням начальника управління праці та соціального захисту населення від 19.01.2012 р. останній призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї на період з 01.01. 2012 р. по 30.06.2012 року, рішенням від 09.07.2012 року. ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї на період з 01.07.2012 року по 31.12 2012 року, рішенням від 08.07.2013 р. ОСОБА_2 призначено державну соціальну допомогу малозабезпеченій сім'ї на період з 01.07.2013 року по 31.12.2013 рік.

Факт подачі ОСОБА_2 декларації про доходита майновий стан осіб, які звернулися за призначенням усіх видів соціальної допомоги, та факт перебування її чоловіка за кордоном самі по собі не утворюють складу злочину, який їй інкримінується.

Крім того як органом досудового розслідування так і в судовому засіданні не встановлено отримання ОСОБА_2 доходів у розмірах, які б не давали підстав для отримання державної соціальної допомоги малозабезпеченій сім'ї, оскільки дані твердження в обвинувальному акті не знаходять свого підтвердження доказами, які відсутні у матеріалах кримінального провадження та які б вказували на те, що в ОСОБА_2 є додатковий дохід, який не вказаний удеклараціях про доходита майно.

Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_6, ОСОБА_5- працівники Управління праці та соціального захисту населення пояснили, що ОСОБА_2 12.01.2012 року, 04.07.2012 року, та 02.07.2013 року. зверталась із заявами на отримання державної допомоги якмалозабезпеченій сім'ї та подавала необхідні документи, а саме: довідки про склад сім'ї, довідки про те, що чоловік здійснює догляд за престарілою, та декларації. Ніяких неправдивих даних вона в подані декларації не вносила.

Посилання органу попереднього розслідування на те, що ОСОБА_3 виїзджав на сезонні роботи за межі держави впродовж 2011-2013 років, не здійснював догляд за перестарілою та не мав права на відповідну адресну допомогу, оскільки його розмір доходу змінився, не заслуговує уваги, оскільки відсутні будь які дані про отримання ним доходів. Дане посилання грунтується тільки на здогадках.

Клопотання обвинувачення про надання додаткового терміну органу досудового розслідування провести слідчі дії щодо перебування за кордоном ОСОБА_3 для встановлення країни в якій він перебував, характеру роботи, розміру оплати чи отримання доходу відхилено, оскільки у відповідності ст.333 КПК України суд відмовляє в задоволенні клопотання прокурора, якщо він не доведе, що слідчі дії, про проведення яких він просить, не могли бути проведені під час досудового розслідування через те, що не були і не могли бути відомі обставини, які свідчать про необхідність їх проведення. Дані обставини слідству були відомі 18.08.2014 року, після допиту ОСОБА_3 В ході судового розгляду ОСОБА_3 на підставі ст. 63 КК України відмовився давати показання щодо члена сім»ї-дружини ОСОБА_2

Таким чином оцінюючи зібрані по справі та перевірені в ході судового розгляду докази, суд вважає, що обставини, передбачені ст. 91 КПК України ОСОБА_2 не доведені, докази, на підставі яких можливо зробити беззаперечний висновок про винуватість обвинуваченої у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ст.190 ч.1 КК України відсутні. Отже, суд приходить до переконання, що обвинувачену слід виправдати.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 84, 91, 92, 366-371, 373, 374,376, 395 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_2 у предявленому обвинуваченні за ст. 190 ч. 1 КК України визнати невинуватою та виправдати її.

На вирок протягом 30 днів з моменту його проголошення може бути подана апеляційна скарга до судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області через Тисменицький районний суд з підстав, передбачених ч. 3 ст. 394 КПК України.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подачі апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана учасниками провадження у вказаний строк. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Копію вироку суду вручити прокурору, обвинуваченій негайно після його проголошення.

Головуючий І.М.Дузінкевич