Ухвала суду № 55848167, 16.02.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 193/1447/15-к Суддя 1 інстанції Вікторович Н. Ю.

Номер провадження 11-кп/774/135/К/16 Суддя-доповідач ОСОБА_1sp; О.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді Пістун А.О.

суддів Русакової І.Ю., Воловик Н.Ф.

при секретарі Горбачевській І.П.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі 16 лютого 2016 року апеляційну скаргу прокурора на ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року про повернення обвинувального акту з додатками у кримінальному провадженні №12013040580000858, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, прокурору для усунення недоліків та проведення необхідних процесуальних дій.

Учасники судового провадження:

прокурор Троцик С.В.

В апеляційній скарзі прокурор просить оскаржувану ухвалу скасувати через істотне порушення судом вимог кримінального процесуального закону, і призначити новий розгляд у суді першої інстанції.

Ухвалою Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2016 рокуобвинувальний акт з додатками у кримінальному провадженні №12013040580000858, за обвинуваченням ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків та проведення необхідних процесуальних дій.

Свої доводи суд мотивував тим, що обвинувальний акт відносно ОСОБА_2 не відповідає вимогам ст.291 КПК України, оскільки виклад в ньому фактичних обставин вчинення кримінального правопорушення не відповідає правовій кваліфікації злочину. Так, зі змісту обвинувачення вбачається, що кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_2 вчинене ним не самостійно, а разом із встановленим досудовим слідством громадянином ОСОБА_3, що згідно положень ст.186 КК України є кваліфікуючою ознакою злочину за попередньою змовою групою осіб. При цьому, при формулюванні кваліфікації кримінального правопорушення дана кваліфікуюча ознака відсутня. Між тим, належних доказів того, що матеріали за обвинуваченням ОСОБА_3 було виділено в окреме провадження, та що існує вирок у відношенні останнього, з якого вбачалося б, що останній скоїв злочин саме разом із обвинуваченим ОСОБА_2 суду прокурором не надано.

Тому, суд першої інстанції прийшов до висновку, що відсутня можливість вирішити питання про призначення кримінального провадження до судового розгляду, у звязку з чим обвинувальний акт повернув прокурору для усунення зазначених недоліків.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги прокурор посилається на незаконність та необгрунтованість ухвали суду. На думку прокурора, підстави, на які послався суд повертаючи обвинувальний акт прокурору є необгрунтованими, та не відповідають ст.291 КПК України, яка визначає загальні вимоги до обвинувального акту. Такі вимоги при складенні обвинувального акту дотримано. При цьому суд, у підготовчому судовому засідання розглядав питання правильності правової кваліфікації, а також дослідження фактичних обставин кримінального правопорушення, доказів, що недопустимо на даній стадії кримінального провадження. На думку прокурора, такого роду питання можливо вирішувати лише під час судового розгляду провадження. Разом з тим, в обвинувальному акті йдеться мова про ОСОБА_3, який під час вчинення злочину був разом з ОСОБА_2, проте, як встановлено слідством, між ними не було попередньої змови, і вони діяли та викрадали речі окремо один від одного, а тому в обвинувальному акті і не зазначена така кваліфікуюча ознака, як попередня змова.

В судовому засіданні, при апеляційному розгляді, прокурор підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, просив колегію суддів задовольнити її в повному обсязі.

Відповідно до ст. 402 КПК України, заперечення на апеляційну скаргу сторонами судового провадження надані не були.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду Дніпропетровської області, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши наведені у апеляційній скарзі доводи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, у підготовчому судовому засіданні суд має право повернути обвинувальний акт, якщо він не відповідає вимогам цього Кодексу.

Відомості, які має містити обвинувальний акт, передбачені ст.291 КПК України.

Аналізуючи, з урахуванням доводів апеляційної скарги підстави, з яких обвинувальний акт відносно ОСОБА_2, обвинуваченого за ст. 186 ч.2 КК України був повернутий прокурору, колегія суддів оцінює їх як такі, що є належними та достатніми для прийняття відповідного процесуального рішення.

Так, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, суд у підготовчому судовому засіданні може прийняти рішення про повернення обвинувального акту у випадку, якщо останній не відповідає вимогам ст. 291 КПК України, зокрема, якщо він містить положення, що суперечать одне одному; у документах наведено недопустиму натуралізацію опису злочину; вони не підписані слідчим (крім випадків, коли прокурор склав їх самостійно) чи не затверджені прокурором; до них не долучено передбачені законом додатки, тощо.

На думку колегії суддів, посилання суду першої інстанції на наявність в обвинувальному акті відомостей стосовно співучасті обвинуваченого ОСОБА_2 разом із ОСОБА_3 під час вчинення кримінального правопорушення, котрі не знайшли свого відображення в правовій кваліфікації кримінального правопорушення є цілком правомірними.

З викладу фактичних обставин кримінального правопорушення, які прокурор вважає встановленими вбачається, що ОСОБА_2 здійснив 20.07.2013 року відкрите викрадення чужого майна, а саме металевої бочки ємністю 200 літрів та металевого саморобного пристрою для чищення взуття, належних ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3, що потребує відповідної правової кваліфікації за ознакою попередньої змови групою осіб, якої наявна в обвинувальному акті кваліфікація кримінального правопорушення не містить.

При цьому, з доданої до апеляційної скарги прокурора копії вироку апеляційного суду Дніпропетровської області від 11 лютого 2014 року вбачається, що ОСОБА_3 зазначеним вироком було засуджено за викрадення належної ОСОБА_4 металевої бочки ємністю 200 л., що мало місце 20.07.2013 року. Із зазначеного вироку вбачається, що злочин вчинено ОСОБА_3 самостійно, з відповідною кваліфікацією дій останнього за ч.1 ст.186 КК України.

Між тим, з фактичних обставин, викладених в обвинувальному акті відносно ОСОБА_2 не вбачається того, що останній та ОСОБА_3 діяли та викрадали речі окремо один від одного, в свою чергу злочинні дії ОСОБА_2 були направлені лише на викрадення саморобного пристрою для чищення взуття, а не металевої бочки, як про це в апеляційній скарзі зазначає прокурор.

Таким чином, відповідно до змісту викладених прокурором фактичних обставин кримінального правопорушення можна зробити висновок, що ОСОБА_2 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, за яке вже було притягнено до кримінальної відповідальності ОСОБА_3, котрий відповідно до вироку суду скоїв кримінальне правопорушення одноособово.

Відповідно до ст.61 Конституції України, ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те ж саме правопорушення. Юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Відповідно до ч.3 ст.2 КК України, ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.

Суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованим і висновок суду першої інстанції, що, у такому разі, неконкретне обвинувачення може бути визнано таким, що порушує право обвинуваченого на захист.

З огляду на наведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку, керуючись положеннями п. 3 ч. 3 ст. 314 КПК України, про необхідність повернення обвинувального акту прокурору, тому доводи апеляційної скарги прокурора не підлягають задоволенню, а ухвала Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2016 рокує законною і обґрунтованою та має бути залишена без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу Дзержинського районного суду міста Кривого Рогу Дніпропетровської області від 11 січня 2016 року, якою обвинувальний акт з додатками, у кримінальному провадженні №12013040580000858, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, повернуто прокурору для усунення недоліків та проведення необхідних процесуальних дій, залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з дня її проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді апеляційного суду

Дніпропетровської області:

ОСОБА_1 ОСОБА_5 ОСОБА_6