Рішення № 55847197, 08.02.2016, Межівський районний суд Дніпропетровської області

Справа № 181/938/15-ц

Провадження № 2/181/34/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" лютого 2016 р. смт. Межова

Межівський районний суд Дніпропетровської області в складі:

головуючого судді Літвінової Л.Ф.,

при секретарі судового засідання Васільєвій І.С.,

з участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області ОСОБА_3,

представника відповідача ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області в особі сільського голови ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с.м.т. Межова цивільну справу за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та зобовязання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність,

В С Т А Н О В И В:

30 грудня 2015 року до Межівського районного суду Дніпропетровської області звернулася ОСОБА_6 з позовом до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та зобовязання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що 10 травня 1996 року помер її рідний брат ОСОБА_7, який сам проживав ІНФОРМАЦІЯ_1. Крім позивача будь-яких родичів у померлого не було, цінного майна також, тому ОСОБА_6 до нотаріуса за прийняттям спадщини не зверталася, а одразу вступила в управління майном, яке складалося переважно з предметів домашнього побуту.

У 2013 році від знайомих ОСОБА_6 дізналася, що її брат мав право на отримання земельної частки (паю) після розпаювання земель КСП «Колос» в с.Преображенка, Межівського району, Дніпропетровської області так як він працював у колгоспі ім.Калініна, який в період з 1985 року по 1996 рік реорганізовано в КСП «Колос».

22 лютого 1996 року було зареєстровано Державний акт на право колективної власності на землю членів аграрно-виробничого товариства «Колос», в списку до нього померлий брат значиться під №295 та мав право на отримання сертифікату на право на земельну частку (пай), розміром 6,91 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області. Отримати сертифікат ОСОБА_7 не зміг, оскільки після розпаювання він помер. Лише восени 2013 року ОСОБА_6 дізналася про включення її брата до списку до Державного акту та будучи юридично необізнаною не знала про права членів КСП. Нотаріусом в усній фірмі було повідомлено, що в звязку з відсутністю правовстановлюючих документів на земельну частку (пай) у ОСОБА_6 захищати права необхідно в судовому порядку.

Позивач за уточнюючими позовними вимогами просить суд поновити строку звернення до суду, визнати за нею право на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та зобовязати надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 підтвердив обставини, які викладені вище при цьому наполягав на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області в особі ОСОБА_3 суду показав, що в звязку з тим, що в документах архівного фонду колгоспу ім.Калініна відомості про прийом в члени колгоспу ім.Калініна в 1974 році та звільнення з членів колгоспу в 1996 році ОСОБА_7 відсутні, позовні вимоги не визнає.

Представник відповідача ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області в особі сільського голови ОСОБА_5 не заперечує проти заявлених позовних вимог.

Свідок ОСОБА_8 в судовому засіданні суду показав, що він з ОСОБА_7 були сусідами, який тривалий час працював в колгоспі і часто зіштовхувався з ним по роботі.

Свідок ОСОБА_9 в судовому засіданні суду показав, що покійний ОСОБА_7 являвся його сусідом, весь час працював у колгоспі. Останній як і свідок зявлялися на загальні збори колгоспу.

Вислухавши доводи сторін, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх наданими доказами, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.

Згідно свідоцтва про народження серії 1-КИ, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Дніпропетровської області 10 липня 2007 року, ОСОБА_10 народилася 18 лютого 1954 року, матірю якої записана ОСОБА_11, а батьком ОСОБА_12. Внаслідок укладення шлюбу з ОСОБА_13 змінила прізвище на ОСОБА_13, що підтверджується свідоцтвом про одруження серії I-АБ №186508, виданого Демуринською селищною радою Межівського району Дніпропетровської області 27 травня 1971 року, актовий запис №11.

Довідкою відділу реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Дніпропетровської області №19/02-67 від 10 липня 2007 року, підтверджується, що ОСОБА_7 народився 26 липня 1958 року, матірю якого записана ОСОБА_11, а батьком ОСОБА_14. Реєстрація проведена відповідно до ст.135 Сімейного кодексу України, актовий запис №25 від 26 липня 1958 року.

Свідоцтво про народження позивача (а.с.6) та довідка РАЦС про народження (а.с.10) підтверджують, що останні є близькими родичами ОСОБА_7 являється рідним братом позивачу ОСОБА_6 по матері.

Згідно свідоцтва про смерть серії 1-КИ №162767, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Дніпропетровської області 10 липня 2007 року, ОСОБА_11 померла 30 липня 1995 року, актовий запис №12 (а.с.8).

Свідоцтвом про смерть серії 1-КИ №162768, повторно виданого відділом реєстрації актів цивільного стану ОСОБА_2 районного управління юстиції Дніпропетровської області 10 липня 2007 року підтверджується, що ОСОБА_7 помер 10 травня 1996 року, актовий запис №14 (а.с.9).

У відповідності до ч.1 ст. 524 ЦК УРСР - спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом.

Статтею 530 ЦК УРСР передбачено, що при відсутності спадкоємців першої черги або при неприйнятті ними спадщини, а також в разі, коли всі спадкоємці першої черги не закликаються до спадкування, успадковують у рівних частках: брати і сесрти померлого, а також дід та баба померлого, як з боку батька, так і з боку матері (друга черга).

Як вбачається з довідки, виданої виконкомом ОСОБА_4 сільської ради № 608 від 12.11.2013 року, померлий ОСОБА_7 на день смерті проживав один (а.с.13), таким чином за наявності доказів суду єдиним спадкоємцем на майно померлого ОСОБА_7 є його рідна сестра ОСОБА_6.

Слід зазначити, що довідкою відділу Держземаганства в ОСОБА_2 районі Дніпропетровської області №2087 від 05 вересня 2013 року підтверджується те, що ОСОБА_7 внесений до списку громадян членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства, під порядковим номером 295. Даний список додається до державного акту на право колективної власності на землю Серія ДП Мж у акціонерному товариству «Колос» с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області 22 лютого 1996 року (а.с.11).

Розмір земельної частки (паю) по колишньому АТ «Колос» становит 6,91 ум.кад.га., нормативна грошова оцінка якої станом на 2013 рік складає 156023 гривні.

Крім цього мається архівна довідка відділу трудового архіву ОСОБА_2 районної ради Дніпропетровської області №П-385-13 від 07 листопада 2013 року з якої вбачається, що згідно книг обліку розрахунків оплати праці колгоспників Таран ОСОБА_15 в період з 1985 року по 1996 рік працював в КСП «Колос» с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області (а.с.15).

На базі колгоспу ім. Калініна створено аграрно-виробниче акціонерне товариство «Колос» згідно протоколу загальних зборів колгоспників колгоспу ім. Калініна №1 від 29 січня 1993 року і розпорядження Представника Президента України в ОСОБА_2 районі №16 від 27 січня 1994 року.

Аграрно-виробниче акціонерне товариство «Колос» реорганізовано в колективне сільськогосподарське підприємство «Колос» згідно протоколу №4 конференції представників акціонерів акціонерного товариства «Колос» від 23 грудня 1999 року, Указу Президента України від 03 грудня 1999 року №1529/99 «Про невідкладні заходи щодо прискорення реформування аграрного сектора економіки», перереєстрація проведена 21 квітня 2000 року під номером р04052301 ю0030032 ОСОБА_2 райдержадміністрацією.

Згідно довідки преображенської сільської ради Межівського району Дніпропетровської області №608 від 12 листопада 2013 року ОСОБА_7 на день смерті проживав один ІНФОРМАЦІЯ_2.

З повідомлення архівного відділу ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області №М-10 від 15 січня 2016 року, вбачається, що в документах архівного фонду колгоспу ім.Калініна відомості про прийом в члени колгоспу ім.Калініна в 1974 році та звільнення з членів колгоспу в 1996 році ОСОБА_7 відсутні.

Окрім цього слід зазначити, що згідно архівної довідки відділу трудового архіву ОСОБА_2 районної ради Дніпропетровської області №П-н-16 від 16 січня 2016 року яка видана по документах ( книги обліку розрахунків по оплаті праці) ОСОБА_7 в період з червня 1974 року по 1985 рік працював в КСП «Колос» с. Преображенка Межівського району Дніпропетровської області.

Таким чином, суд, спираючись на норми ст. 57 ЦПК України, відповідно до котрої доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, які мають значення для вирішення справи, у сукупності та за наявності у справі архівних довідок, якими позивач підтверджує членство у господарстві померлого ОСОБА_7, покази свідків, приходить до переконання, що померлий ОСОБА_7 на момент розпаювання був членом господарства «Колос» і мав право на земельну частку (пай), що і підтверджується відповідною довідкою відділу Держземагенства у ОСОБА_2 районі.

Відповідно до Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям», право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.

П.5 цього Указу передбачено, що видача громадянам сертифікатів на право на земельну частку (пай) єдиного в Україні зразка та їх реєстрація провадяться відповідною районною державною адміністрацією.

Пунктом 11 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику у справах про спадкування" передбачено, що при вирішенні спору про спадкуваня права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифікат на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України 1990 року, Указу Президента України від 8 серпня 1995 року № 720/95 "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємтсвам і організаціям" та відповідні норми ЦК УРСР. У цьому разі слід враховувати, що згідно з п. 17 Перехідних положень Земельного кодексу України від 25 жовтня 2001 року сертифікат на право на земельну частку (пай) є дійсним до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.

Згідно п.24 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення земельної ділянки в натурі (на місцевості) та видачі державного акта про право власності на землю (пункт 17 розд. X "Перехідні положення" ЗК ( 2768-14 ).

Член колективного сільськогосподарського підприємства (далі -КСП), включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами ЦК ( 435-15 ), у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай). Невнесення до зазначеного вище списку особи, яка була членом КСП на час передачі у колективну власність землі, не може позбавити її права на земельну частку.

При неможливості надати такій особі земельну частку (пай) з колективної власності через відсутність необхідної для цього землі остання відповідно до пункту 7 Указу Президента України від 8 серпня 1995 р. N 720/95 ( 720/95 ) "Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям" має бути надана із земель запасу, створеного місцевою радою під час передачі землі у колективну власність.

Позови громадян, пов'язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), можуть бути предметом розгляду судів. Відповідачами в таких справах є КСП, сільськогосподарські кооперативи, районна державна адміністрація, яка затверджувала розмір паю, вирішувала питання про видачу сертифіката, а також виконавчий орган чи орган місцевого самоврядування, що має вирішувати питання про виділення земельної частки (паю) в натурі, тощо.

Про порушене право позивачка дізналась восени 2013 року при тому коли позивачку було повідомлено про наявність у її брата ОСОБА_7 права на отримання земельної частки (паю), тому суд визнає причини пропуску строку позовної давності поважними. В силу ч.5 ст.267 ЦК України порушене право підлягає захисту.

Право на землю гарантується законодавством України і ніхто не може позбавити громадянина цього права інакше як за рішенням суду.

В силу ч.1, п.1 ч.2 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права.

Задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_6, суд вважає позовну заяву обґрунтованою, а також доведені ті обставини, на які позивачка посилалась, як на підставу своїх вимог.

Керуючись ст. ст.212-215 ЦПК України,суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_6 до ОСОБА_2 районної державної адміністрації Дніпропетровської області та ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області про поновлення строку звернення до суду, визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом та зобовязання надати дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність задовольнити повністю.

Поновити ОСОБА_6 строк звернення до суду.

Визнати за ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, право на земельну частку (пай), розмір якої складає 6,91 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області, в порядку спадкування за законом.

Зобовязати ОСОБА_2 районну державну адміністрацію Дніпропетровської області надати ОСОБА_6 дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо передачі земельної ділянки у власність, розмір якої складає 6,91 умовних кадастрових гектарів на території ОСОБА_4 сільської ради Межівського району Дніпропетровської області.

Судові витрати покласти на ОСОБА_6.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: ОСОБА_16