Ухвала суду № 55845394, 13.01.2016, Солом'янський районний суд міста Києва

№1-кс/760/2/16

(№760/17102/15-к)

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13. 01. 2016 року слідчий суддя Солом'янського районного суду міста Києва Бобровник О. В., при секретарі Яковенко Н. К., розглянувши, в залі суду, в м. Києві клопотання адвоката Марченко Валентини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - про скасування арешту майна,

В С Т А Н О В И В :

До Солом'янського районного суду м. Києва надійшло клопотання адвоката Марченко Валентини Анатоліївни, яка діє в інтересах ОСОБА_2 - про скасування арешту майна.

Дане клопотання обґрунтоване тим, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року №1-кс-760-7701-15 (№760-17102-15-к) накладено арешт на грошові кошти у гривнях на загальну суму 2 000 000 грн. (два мільйони гривень), вилучені під час обшуку автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, державний номерний знак НОМЕР_1.

Вказана ухвала винесена за клопотанням прокурора відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_3, в рамках проведення досудового розслідування кримінального провадження №32015100110000070 щодо кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 205, ч. З ст. 212 та ст. 227 КК України.

Заявник при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням посилалась на те, що володілець грошових коштів - ОСОБА_2 не була присутня при вирішенні клопотання про накладення арешту.

Заявник посилаючись на необґрунтованість застосування даного виду заходу забезпечення кримінального провадження, просила слідчого суддю: скасувати арешт грошових коштів, які були вилучені під час обшуку в автомобілі марки TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, державний номерний знак НОМЕР_1, білого кольору, а саме: кошти у гривнях на загальну суму 2 000 000 грн. (два мільйони гривень), які були передані на відповідальне зберігання, на депозитний рахунок МГУ ДФС - ЦО з ОВП, що належать ОСОБА_2.

ОСОБА_2 та її адвокат Марченко В. А. в судове засідання не зявились.

Прокурор відділу процесуального керівництва досудовим розслідуванням і підтримання державного обвинувачення Генеральної прокуратури України ОСОБА_3 в судове засідання не з'явився.

Вивчивши та дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Встановлено, що ухвалою слідчого судді Солом'янського районного суду міста Києва від 11.12.2015 року №1-кс-760-7701-15 (№760-17102-15-к) накладено арешт на грошові кошти у гривнях на загальну суму 2 000 000 грн. (два мільйони гривень), вилучені під час обшуку автомобіля TOYOTA LAND CRUISER PRADO 150, державний номерний знак НОМЕР_1.

Заявник при зверненні до слідчого судді з даним клопотанням посилалась на необґрунтованість застосування даного виду заходу забезпечення кримінального провадження, в зв'язку з чим просила слідчого суддю про задоволення скарги, на що слід зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Як зазначено в ч. З ст. 132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що: 1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження; 2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора; 3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 167 КПК України тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них.

Як зазначено в ч. 1 ст. 170 КПК України арешт майна може також передбачати заборону для особи, на майно якої накладено арешт, іншої особи, у володінні якої перебуває майно, розпоряджатися будь-яким чином таким майном та використовувати його.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України слідчий суддя під час судового провадження накладає арешт на майно, якщо є достатні підстави вважати, що вони відповідають критеріям, зазначеним у частині другій статті 167 цього Кодексу.

Таким чином, з огляду на положення ч. 2 ст. 167 та ч. 2 ст. 170 КПК України, майно, яке відповідає критеріям, визначеним кримінальним процесуальним законом, повинно арештовуватися незалежно від того, хто являється його власником, у кого і де воно знаходиться, незалежно від того чи належить воно підозрюваному чи іншій зацікавленій особі, оскільки в протилежному випадку не будуть досягнуті цілі застосування цього заходу - запобігання можливості протиправного впливу (зникнення чи відчуження) на певгіе майно, що, як наслідок, перешкодить встановленню істини у кримінальному провадженні.

Арешт майна з підстав передбачених ч. 2 ст. 170 КПК України по суті являє собою форму забезпечення доказів і є самостійною правовою підставою для арешту майна поряд з забезпеченням цивільного позову та конфіскацією майна та, на відміну від двох останніх правових підстав, не вимагає оголошення підозри у кримінальному провадженні і не пов'язує особу підозрюваного з можливістю арешту такого майна.

При цьому, згідно з ч. 4 ст. 170 КПК України заборона на використання майна, а також заборона розпоряджатися таким майном можуть бути застосовані лише у випадках, коли їх незастосування може призвести до зникнення, втрати або пошкодження відповідного майна або настання інших наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню.

Згідно з ч. 2 ст. 173 КПК України при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати: правову підставу для арешту майна; достатність доказів, що вказують на вчинення особою кримінального правопорушення; розмір можливої конфіскації майна, можливий розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, та цивільного позову; наслідки арешту майна для інших осіб; розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Відповідно до ч. 1 ст. 175 КПК України ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

Відповідно до п. 2 ч. 1 с. 174 КПК України, арешт майна також може бути скасовано повністю чи частково ухвалою слідчого судді під час досудового розслідування чи суду під час судового провадження за клопотанням підозрюваного, обвинуваченого, їх захисника чи законного представника, іншого власника або володільця майна, представника юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, якщо вони доведуть, що в подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Слід зазначити, що під час розгляду клопотання заявником не було доведено та не надано до суду належних доказів що свідчили б про те, що грошові кошти, на які було накладено арешт не були набутими злочинним шляхом, у результаті вчинення кримінального правопорушення.

Окрім того, в процесі розгляду клопотання заявником не було доведено та не надано до суду належних доказів що свідчили б про те, що потреба в арешті грошових коштів відпала, що може бути підставою для скасування арешту.

Враховуючи вимоги ч. 2 ст. 173 КПК України, слідчий суддя приходить до висновку, що клопотання про скасування арешту майна не підлягає задоволенню.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 174, 372 КПК України,-

У х в а л и в :

Відмовити в задоволенні клопотання.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва. Якщо ухвалу слідчого судді було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання копії судового рішення.

Слідчий судя: Бобровник О. В.