Ухвала суду № 55845215, 13.11.2015, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-6860/13

760/25811/13-ц

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

11 листопада 2015 року м. Київ

Суддя Солом'янського районного суду м. Києва Г.О. Козленко, розглянувши матеріали за позовною заявою ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», третя особа: ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та переведення на іншу посаду,-

в с т а н о в и в :

Позивачі через свого представника звернулися до Солом'янського районного суду м. Києва із зазначеним позовом та просили суд:

1)Визнати незаконним звільнення ОСОБА_1 з посади заступника головного бухгалтера з фінансів-начальника фінансового бюро центральної бухгалтерії відповідно до наказу №216/к від 12.10.2015;

2)Визнати незаконним звільнення ОСОБА_2 з посади начальника відділу продажу відповідно до наказу № 203/к від 12.10.2015;

3)Поновити на роботі в ПАТ «НВП «Більшовик» ОСОБА_1;

4)Поновити на роботі в ПАТ «НВП «Більшовик» ОСОБА_2;

5)Перевести на посаду начальника відділу маркетингу ОСОБА_2;

6)Перевести на посаду заступника головного бухгалтера ОСОБА_1

Дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовну заяву необхідно залишити без руху.

Відповідно до ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов'язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Компетенція судів щодо розгляду цивільних справ передбачена ст.15 ЦПК України.

Згідно ч.1 ст.15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо: захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства. Тому суд зобов'язаний встановити наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства.

Позовна заява підписана представником позивачів, яка має повноваження на представництво інтересів кожного з позивачів за окремою довіреністю.

Відповідно до положення ч.2 ст.32 ЦПК України відповідно до якої участь у справі кількох позивачів і (або) відповідачів (процесуальна співучасть) допускається, якщо: 1) предметом спору є спільні права чи обов'язки кількох позивачів або відповідачів; 2) права і обов'язки кількох позивачів чи відповідачів виникли з однієї підстави; 3) предметом спору є однорідні права і обов'язки. З урахуванням викладеного, позивачу слід обґрунтувати підстави звернення до суду з таким позовом в інтересах інших осіб, маючи різні майнові права та обов'язки.

Згідно роз'яснень, викладених у п.15 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» № 2 від 12.06.2009, позовні вимоги кількох осіб до одного й того ж відповідача або позивача до кількох відповідачів можуть бути об'єднані в одне провадження, якщо ці вимоги однорідні, зокрема такі, які нерозривно пов'язані між собою, або від вирішення однієї з них залежить вирішення інших. Таке об'єднання не допускається, коли відсутня спільність предмета позову (наприклад, позови кількох осіб про стягнення зарплати чи про поновлення на роботі).

Однорідними можуть вважатися позовні заяви, які, пов'язані з однорідними позовними вимогами (про стягнення боргу на підставі одного договору (правочину) або декількох договорів (правочинів), які взаємопов`язані між собою) і водночас подані одним і тим же позивачем до одного й того самого відповідача (чи відповідачів) або хоча й різними позивачами, але до одного й того ж відповідача. Однорідними ж позовними вимогами є такі, що виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав і водночас пов'язані між собою одним і тим самим способом захисту прав і законних інтересів.

З урахуванням викладеного, позивачам та їх представнику слід обґрунтувати підстави звернення до суду з таким позовом в інтересах двох позивачів одночасно в одній позовній заяві, враховуючи що позивачі приймалися на роботу в різний час, призначалися різними наказами, перебували у різних трудових відносинах, займали різні посади. При цьому, як вбачається з матеріалів позовної заяви позивачі мають різні права та обов'язки, різні обґрунтування правових підстав позову, які регулюють дані правовідносини, що виключає однорідність позовних вимог в цій заяві, оскільки вони не пов'язані нерозривно між собою та від вирішення одних з них не залежить вирішення інших, не виникають з одних і тих самих або з аналогічних підстав, в позовній заяві відсутня спільність предмета позову, заявлені позивачами вимоги не випливають із спільних прав та обов`язків позивачів, не виникають із однієї підстави та предметом спору є неоднорідні права і обов`язки.

Крім того, спільний розгляд визначених шести позовних вимог, заявлених двома позивачами в межах однієї позовної заяви є не допустимим, як роз'яснив вказаний вище Пленум.

Кожен позивач вправі звернутися до суду з окремим позовом про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та переведення на іншу посаду.

Відповідно до положень ч.2 ст.126 ЦПК України, залежно від обставин справи суддя чи суд мають право постановити ухвалу про роз`єднання кількох поєднаних в одному провадження вимог у самостійні провадження, якщо їх спільний розгляд ускладнює вирішення справи.

Згідно ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь в справі розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

В той же час, суд на стадії відкриття провадження у справі, з урахуванням вимог позовної заяви та обґрунтувань позивачів, позбавлений можливості вирішити питання про роз`єднання поєднаних в одному провадженні вимог у самостійні провадження.

Відповідно до ст.ст.119, 120 ЦПК України позовна заява повинна містити, зокрема: ім'я (найменування) позивача і відповідача, а також ім'я представника позивача, якщо позовна заява подається представником, їх місце проживання (перебування) або місцезнаходження, поштовий індекс, номери засобів зв'язку, якщо такі відомі, зміст позовних вимог; ціну позову щодо вимог майнового характеру; виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують кожну обставину, наявність підстав для звільнення від доказування; перелік документів, що додаються до заяви. Позивач повинен додати до позовної заяви її копії та копії всіх документів, що додаються до неї, відповідно до кількості відповідачів і третіх осіб.

Як роз'яснено у п.7 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року за №2 «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції», позовна заява подається до суду в письмовій формі і за змістом повинна відповідати вимогам статті 119 ЦПК. У зв'язку з цим суди мають звертати особливу увагу, зокрема, на те, що у позовній заяві повинні не лише міститися позовні вимоги, а й бути викладені обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, і зазначені докази, що підтверджують кожну обставину.

У прохальній частині позивачами фактично заявлено шість позовних вимог.

Відповідно, у позовній заяві почергово повинно бути викладено по кожній позовній вимозі: зміст позовної вимоги, виклад обставин, якими позивач обґрунтовую цю позовну вимогу та зазначення доказів, що її підтверджує, наявність підстав для звільнення від доказування.

Зміст позовних вимог - це певна форма захисту, яку просить позивач від суду. Під підставами позову, як вказує Верховний суд України, слід розуміти обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги. Виклад обставин підстави також необхідний для визначення тотожності позову, захисту відповідача від позову, зміни позову позивачем і, найголовніше - для визначення предмета доказування по даній справі.

Позовні вимоги не мають чіткого визначення взагалі та відповідно норм чинного законодавства.

Так виходячи зі змісту позовної заяви та доданих до неї матеріалів, судом встановлено, що зміст позовних вимог у повному обсязі не конкретизований, а деякі з позовних вимог не є завершенними, а саме:

за першою та другою позовною вимогою - «визнати незаконним…. саме звільнення», або «визнати незаконним наказ про звільнення з роботи у зв'язку зі скорочення штату працівників….», з огляду на те, що звільнення являє собою припинення трудових відносин між працівником і роботодавцем, яке обов'язково виражається у відповідному документі підписаному уповноваженою на це особою, правомірність та законність винесення якого в сукупності з іншими обставинами і перевіряється судом під час розгляду справ про поновлення на роботі;

за третьою та четвертою позовною вимогою - щодо поновлення на роботі, однак представником позивачів не зазначено на якій посаді, з якого часу;

за п'ятою та шостою позовною вимогою - взагалі не викладено, яким чином порушено право позивачів на переведення на іншу посаду, чим обумовлений саме такий захист права, не зазначено посилання на норми законодавства які підлягають застосуванню при вирішенні даної позовної вимоги, не зазначено якими діями відповідача порушене право позивачів в контексті цієї позовної вимоги, з огляду на те, що до суду звертаються за відновленням вже порушених прав, а не з застереження або недопущенням порушення прав позивачів в майбутньому. Чи не є ця позовна вимога байдужою до права?

Зазначення цих обставин за нормами ст.119 ЦПК України є передумовою відкриття провадження у справі, оскільки відповідно до ст.15 цього ж Кодексу суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають саме з правових відносин: цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових, а не з будь-яких суспільних зв'язків.

Тому суд при прийнятті позову зобов'язаний встановити відсутність підстав для повернення позову і наявність передумов для відкриття провадження у справі - наявність правовідносин сторін, що ґрунтуються на нормах чинного законодавства, і пред'явлення вимоги, яка не є байдужою до права.

Зазначені недоліки не дають можливості суду підготувати та розглянути заяву в суді першої інстанції.

Згідно ст.121 ЦПК України суддя встановивши, що заяву подано без додержання вимог ст.119 цього Кодексу, або не сплачено судовий збір постановляє ухвалу, в якій зазначаються підстави залишення заяви без руху, про що повідомляє позивача і надає йому строк на усунення недоліків, який не може перевищувати п'яти днів з дня отримання позивачем ухвали.

Суд вважає за необхідне надати позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Керуючись ст.ст.119-121, 208, 209 ЦПК України,-

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1, ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Науково-виробниче підприємство «Більшовик», третя особа: ОСОБА_3 про визнання звільнення незаконним, поновлення на роботі та переведення на іншу посаду - залишити без руху, надавши строк для усунення недоліків заяви протягом п'яти днів з дня отримання копії даної ухвали, шляхом подачі нових позовних заяв з урахуванням вимог, викладених в ухвалі.

В разі невиконання ухвали суду в зазначений строк, заяву вважати неподаною та повернути позивачу разом з усіма доданими до неї документами.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя- Г.О.Козленко