Рішення № 55844366, 10.02.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/15444/15-ц

провадження № 2/753/900/16

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" лютого 2016 р. Дарницький районний суд м. Києва у складі головуючого судді Трусової Т.О. за участі: секретаря Косолап Л.П., позивачів ОСОБА_2, ОСОБА_3, представника позивача ОСОБА_4, представника відповідача ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3 до ОСОБА_6 про стягнення боргу спадкодавця та відшкодування витрат на догляд та поховання спадкодавця,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_6 про звернення стягнення на спадкове майно в рахунок погашення боргу спадкодавця ОСОБА_7 в загальному розмірі 56626,77 грн.

Позов обґрунтований такими обставинами. ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_7, який був рідним братом позивачів та батьком відповідача. Після його смерті відкрилася спадщина на 1/3 частину будинку та земельної ділянки за адресою: АДРЕСА_1. На момент смерті ОСОБА_7 мав перед позивачами заборгованість зі сплати податку за землю в сумі 377,62 грн., за електропостачання в сумі 10350,34 грн., за будівельні матеріали, витрачені на ремонт будинку, в сумі 21388,29 грн. та за ремонті роботи в сумі 10600 грн. За життя спадкодавця ці витрати оплачувались тільки позивачами. Також позивачі понесли витрати на поховання брата в сумі 13910,52 грн. Єдиною спадкоємицею ОСОБА_7 є його дочка, до якої позивачі пред'явили свої вимоги, проте їх вимоги вона не задовольнила.

Під час розгляду справи позивачі змінили предмет позову, заявивши до ОСОБА_6 вимоги про стягнення заборгованості за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_7 в сумі 42716,25 грн. та коштів, витрачених на його поховання, в сумі 13910,52 грн.

В судовому засіданні позивачі ОСОБА_2 і ОСОБА_3 та представник позивача ОСОБА_4 позов підтримали. Позивачі пояснили, що приблизно 13 років тому їх брат розлучився з дружиною, після чого повернувся у їх спільний, успадкований від батьків, будинок і до смерті там проживав. Він визнавав свій обов'язок щодо участі в утриманні будинку, сплати комунальних послуг та земельного податку, проте фактично участі у зазначених витратах не приймав. Всі витрати по будинку несли лише вони, а брат постійно обіцяв віддати гроші, але своїх обіцянок не виконував, так як не мав на це коштів. Брат працював у таксі на кредитному автомобілі і змушений був повертати банківський кредит. Окрім того він нераціонально розпоряджався заробленими коштами, витрачаючи їх одразу на себе і своїх друзів, а борги їм не віддавав. Навіть коли він потрапляв до лікарні, вони змушені були оплачувати його лікування, так як брат не мав звички відкладати гроші. На лікування брата та його поховання вони витратили близько 20000 грн. З витрачених коштів 6000 грн. їм компенсувала колишня дружина брата, а решту повинна сплатити відповідач як єдиний спадкоємець усього майна померлого.

Представник відповідача ОСОБА_5 позов не визнав пославшись на їх безпідставність і необґрунтованість. Просив також застосувати позовну давність до вимог, які стосуються витрат, понесених до 14 грудня 2012 р. За міркуванням представника відповідача витрати на утримання

будинку не входять до складу спадщини і їх не можна покладати на дочку спадкодавця, яка в будинку ніколи не проживала. Позивачами не надано доказів, що спадкодавець проживав у будинку і споживав електроенергію та надавав згоду на ремонт будинку. На думку представника невжиття позивачами впродовж останніх 10 років жодних заходів з погашення буцімто існуючої заборгованості свідчить про те, що спадкодавець проживав за іншою адресою. Представник також заявив про фіктивність наданих позивачами письмових доказів пославшись на їх сумнівність і невідповідність вимогам закону. З приводу вимог про стягнення витрат на поховання спадкодавця пояснив, що частина цих витрат в сумі 6000 грн. відповідно до домовленості була відшкодована матір'ю відповідача. Вказав також, що витрати на поминальний обід не відносяться до витрат на поховання.

Заслухавши пояснення позивачів та представників сторін, допитавши свідків і дослідивши письмові докази, суд вважає встановленими такі обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом від 21 жовтня 1981 р. позивачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та їх рідний брат ОСОБА_7 набули у власність в рівних частках будинок АДРЕСА_1 (а.с. 75, 76, 77, 78).

В 2005 р. позивачам та ОСОБА_7 було передано у власність земельну ділянку площею 0,1000 га. за вищевказаною адресою для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд по 1/3 частині кожному (а.с. 79, 80, 81).

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_7 помер (а.с. 6). Після його смерті відкрилася спадщина, до складу якої відповідно до положень статті 1218 ЦК України входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За загальним правилом у спадщину переходять усі цивільні права та обов'язки спадкодавця за винятком тих з них, які є невідчужуваними, нерозривно пов'язані з його особою, а відтак не здатні передаватися іншим суб'єктам.

Так як заповіту щодо розпорядження майном на випадок своєї смерті ОСОБА_7 не залишив, право на спадкування одержала його дочка ОСОБА_6, яка є спадкоємцем за законом першої черги. ОСОБА_6 у встановлений законом шестимісячний строк подала приватному нотаріусу Київського міського нотаріального округу Лисенко О.О. заяву про прийняття спадщини (а.с. 118).

Рідні сестри померлого - позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 97, 98, 99), також подали нотаріусу заяви про прийняття спадщини після смерті брата, проте права на спадкування вони не мають, оскільки відповідно до положень частини 2 статті 1258 ЦК України кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття…

14 серпня 2015 р. позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 відповідно до вимог частини 2 статті 1281 ЦК України через нотаріуса пред'явили до відповідача ОСОБА_6 вимогу про сплату заборгованості по сплаті податку на землю, спожиту електроенергію, будівельні матеріали, ремонті роботи та витрат на поховання спадкодавця в загальному розмірі 56626,77 грн. (а.с. 7-8).

Згідно з приписами статті 1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено.

Судом встановлено, що спадкоємець ОСОБА_6 задовольняти вимоги позивачів відмовилась.

Як на одну з підстав своїх вимог позивачі посилаються на положення статті 360 ЦК України, за приписом якої співвласник відповідно до своєї частки у справі спільної часткової власності зобов'язаний брати участь у витратах на управління, утримання та збереження спільного майна, у сплаті податків, зборів (обов'язкових платежів) а також нести відповідальність перед третіми особами за зобов'язаннями, пов'язаними із спільним майном.

Суд погоджується з доводами позивачів, що боргові зобов'язання з приводу участі співвласника в управлінні, утриманні та збереженні спільного майна і сплаті податків не є зобов'язаннями, які нерозривно пов'язані з особою спадкодавця, а отже вони входять до складу спадщини на загальних підставах.

Водночас належних і допустимих доказів, які б підтверджували, що у спадкодавця ОСОБА_7 за життя були борги перед позивачами, суду не надано, а згідно положень статей 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Надані позивачами договори підряду, акти прийому-передачі виконаних робіт, товарні чеки, накладні, квитанції до прибуткових касових ордерів, оплачені рахунки за електроенергію та платіжні квитанції (а.с. 10, 11, 12, 13, 14, 15. 16, 17-19, 20-33, 34-38, 44, 45, 46, 47, 48, 49, 50, 51, 52, 53, 54, 55) лише підтверджують, що співвласники несли витрати на утримання будинку, оплачували комунальні платежі та земельний податок, проте доказом боргових зобов'язань померлого спадкодавця вони не є.

Допитані на прохання позивачів свідки ОСОБА_9 та ОСОБА_10 підтвердили факт проведення ремонтних робіт у будинку по АДРЕСА_1 та складне фінансове становище ОСОБА_7, однак боргові зобов'язання спадкодавця і їх розмір показання свідків не підтверджують.

Окрім того за приписами цивільного законодавства існування боргових зобов'язань та їх розмір показаннями свідків не доводиться.

Суд відкидає як неналежний доказ розрахунок простроченої заборгованості позичальника ОСОБА_7 (а.с. 1'06-107), оскільки цей розрахунок є доказом боргових зобов'язань спадкодавця за кредитним договором, а позивачі не є стороною вказаного договору.

Судові рішення про стягнення на користь позивачів з ОСОБА_7 боргу не ухвалювались, розписки, які б підтверджували боргові зобов'язання останнього перед позивачами, суду не надані.

Враховуючи встановлені обставини, підстав для стягнення з ОСОБА_6 заборгованості за зобов'язаннями спадкодавця ОСОБА_7 в сумі 42716,25 грн. суд не вбачає і відмовляє у позові за недоведеністю вимог.

При вирішенні вимог про відшкодування витрат на догляд та поховання ОСОБА_7 суд керується положеннями частини 1 статті 1232 ЦК України, відповідно до якої спадкоємці зобов'язані відшкодувати розумні витрати, які були зроблені одним із них або іншою особою на утримання, догляд, лікування та поховання спадкодавця.

На догляд за ОСОБА_7 в лікарні позивачі витратили 117,97 грн., а на його поховання, з урахуванням поминального обіду, - 13792,55 грн., що підтверджується накладними та чеками (а.с. 39. 40, 41, 42, 43). Необхідність та розумність зазначених витрат відповідачем не оспорюється.

З огляду на те, що влаштування поминального обіду є багатовіковою традицією українців, суд вважає обґрунтованим віднесення витрат на влаштування такого обіду до витрат на поховання, а відтак і підстав для їх виключення із заявлених позивачами вимог не вбачає.

Та обставина, що колишня дружина спадкодавця, яка є матір'ю відповідача, передала позивачам 6000 грн. значення для вирішення цього спору не має, оскільки відповідач не довела, що зазначена сума була передана від її імені в якості компенсації частини документально підтверджених позивачами витрат на поховання спадкодавця.

Окрім того представник відповідача не оспорював, що фактично позивачі витратили на лікування та поховання спадкодавця понад 19000 грн.

Враховуючи, що до спадкування після смерті ОСОБА_7 закликається лише його дочка ОСОБА_6, вона повинна відшкодувати позивачам у рівних частках (стаття 540 ЦПК України) усі понесені ними витрати на догляд та поховання спадкодавця.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України суд здійснює розподіл судових витрат пропорційно до розміру задоволених позовних вимог та позовних вимог, у задоволенні яких відмовлено.

Оскільки позивачі понесли судові витрати, пов'язані зі сплатою судового збору, в загальному розмірі 566,27 грн., а позов задоволено на ? частину (позов заявлено на загальну суму 56626,77 грн., позов задоволено на 13910,52 грн., а у задоволенні вимог на суму 42716,25 грн. позивачам відмовлено), присудженню з відповідача на користь кожного з позивачів підлягає по 70,78 грн. судових витрат (566,27:4):2).

На підставі викладеного, керуючись статтями 10, 11, 27, 60, 212, 213, 214, 215 ЦПК України суд

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 та ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 витрати на догляд та поховання спадкодавця в сумі 6955 гривень 26 копійок та судові витрати в сумі 70 гривень 78 копійок, а усього 7026 гривень 04 копійки.

Стягнути з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_3 витрати на догляд та поховання спадкодавця в сумі 6955 гривень 26 копійок та судові витрати в сумі 70 гривень 78 копійок, а усього 7026 гривень 04 копійки.

В решті позову відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду м. Києва через Дарницький районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: