Рішення № 55841667, 03.02.2016, Шевченківський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Октябрський районний суд м. Полтави)

Дата документу 03.02.2016 Справа № 554/12815/15-ц

Справа №554/12815/15-ц

Провадження №2/554/4021/2015

2/554/494/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 лютого 2016 року м. Полтава

Октябрський районний суд м.Полтави, в складі суду:

головуючої судді Блажко І.О.

при секретарі - Гребенюк С.С.

за участю позивача - ОСОБА_1

представника позивача - ОСОБА_2

відповідача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особи приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_4 про визнання договору дарування недійсним ,-

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом про визнання договору дарування недійсним. В якому прохала: визнати недійсним договір дарування серія ВТО №436414, реєстровий номер 900, виданий 13 грудня 2013 року, видавник ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 В обґрунтування позову зазначила, що в 2004 році вона ОСОБА_1 зробила заповіт на свою доньку ОСОБА_3 В середині грудня 2013 року донька попросила її поїхати до нотаріуса, щоб підтвердити заповіт на новому бланку і поставити на ньому підпис. Оскільки вона ОСОБА_1 має поганий слух, то просила її в нотаріуса назвати своє прізвище, ім'я, по-батькові, а далі мовчати, не перепитувати та кивати головою, що згодна поставити свій підпис на новому заповіті. Про що конкретно говорила нотаріус вона через вади слуху, зору та похилий вік не чула. Вона вірила своїй доньці, що це просто підтвердження старого заповіту на новому бланку. В середині липня 2015 року вона в черговий раз відвідала свою квартиру і в шафі випадково знайшла договір дарування своєї квартири від 13 грудня 2013 року серії ВТО №436414. Коли її з ним ознайомили знайомі, пояснили його суть, то тоді вона зрозуміла, що її ввели в оману. Вона також зрозуміла, що ОСОБА_3 просто обманула і намагається відібрати квартиру ще до її смерті. Крім того, вважає, що договір дарування, укладений обманним шляхом носив мнимий характер, оскільки юридичних наслідків не наступило, вона продовжувала оплачувати комунальні послуги, доглядати за квартирою, оскільки вважала її своєю, тому вона змушена звернутися до суду з даним позовом.

Позивач та представник позивача в судовому засіданні позов підтримали, прохали його задовольнити в повністю.

Відповідач в судовому засіданні позов не визнала, прохала відмовити в задоволенні позову в повному обсязі.

Третя особа ПН Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 в судове засідання 02 лютого 2015 року не з'явилась, надавши суду клопотання про розгляд справи без її участі та заперечення проти позову. В запереченнях зазначила, що сторони звернулись до неї для посвідчення договору дарування квартири №75, розташованої в будинку №9 по бульвару Щепотьєва у м.Полтаві. Вона перевіряла дієздатність, правоздатність та волевиявлення сторін, яке на день посвідчення правочину було вільним і відповідало волі обох учасників правочину. Перед підписанням договору сторони особисто читали проект договору дарування, після того, як всі необхідні питання були з»ясовані договір був посвідчений, а отже її нотаріуса дії при посвідченні договору дарування відповідали чинному законодавству України (а.с.35).

Суд, заслухавши учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи приходить до висновку про відмову у задоволенні позову.

Судом встановлено, що квартира №75 за адресою що знаходиться в м.Полтаві по бульвару Щепот'єва №9 належить на праві приватної власності ОСОБА_3, що підтверджується копією : витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на нерухоме майно №14566018 від 13 грудня 2013 року; договору дарування від 13 грудня 2013 року посвідчений ОСОБА_5, ПН Полтавського міського нотаріального округу та зареєстрований в реєстрі за №900 13 грудня 2013 року (а.с.6, 7).

ОСОБА_1 зареєстрована за адресою ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією паспорта на ім»я ОСОБА_1 (а.с.4).

Згідно ст.717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Договір, що встановлює обов'язок обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру, не є договором дарування.

Згідно ч.1 ст.722 ЦК України, право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття.

Відповідно ч.3 ст.334 ЦК України, право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, виникає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішення суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним.

Таким чином, право власності у обдаровуваного - ОСОБА_3 виникло з моменту нотаріального посвідчення договору дарування.

Відповідно до положень Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженоїНаказом Міністерства юстиції України від 22.02.2012 року №296/5, зі змінами, яка діяла на час укладення оспорюваних угод, перед підписанням документа нотаріус зобов'язаний забезпечити ознайомлення зі змістом документа сторін (учасників), роз'яснити зміст угод, що посвідчуються і перевірити, чи відповідає змістугод, що посвідчуються, вимогам закону та дійсним намірам сторін. При вчиненні нотаріальних дій, що потребують прикладення власноручного підпису осіб, нотаріус перевіряє справжність підпису цих осіб шляхом здійснення ними підпису у його присутності. Нотаріус зобов'язаний прочитати текст документу у випадку, якщо громадянин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії, є неписьменним або сліпим.

Як слідує із договору, 13 грудня 2013 року ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, що мешкає м.Полтава, бул. Щепотєва, 9, квартира 75 надалі дарувальник та ОСОБА_3,ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, що мешкає АДРЕСА_1 надалі обдаровувана, попередньо ознайомлені з приписаним Цивільного законодавства України щодо недійсності правочинів, перебуваючи при здоровому розумі, ясній пам'яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій та правові наслідки укладеного договору, уклали цей договір про таке :ОСОБА_1 передала, а ОСОБА_3 (донька) прийняла безоплатно у дар двокімнатну квартиру №75 в будинку ЖБК «Кремень», що знаходиться за адресою: м. Полтава, бульвар Щепотьєва,9, житловою площею -29,5 кв.м., загальною площею 47,4 кв.м. Ця квартира належить Дарувальнику на підставі Свідоцтва №376 на право особистої власності на житловий будинок, виданого 12 грудня 1997 року УЖКГ виконавчого комітету Полтавської міської ради, на підставі рішення виконкому Октябрської районної у м. Полтаві ради №466 від 02 грудня 1997 року, зареєстрованого в ПП ПБТІ «Інвентаризатор» 12 грудня 1997 року в реєстрову книгу 135 за реєстровим №17894. Відповідно до ОСОБА_2 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, виданим ОСОБА_5, приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу, як державним реєстратором,13 грудня 2013 року, індексний номер витягу 14552373, реєстраційний номер цього обєкта нерухомого майна 241069453101. Відстуність податкової застави, заборони відчуження, обтяження та арешту нерухомого майна, яке є предметом цього договору, підтверджується витягами, виданими приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5 від 13 грудня 2013 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та з Державного реєстру обтяжень рухомого майна. Оціночна вартість цієї квартири, відповідно до оцінки виконаної субєктом оціночної діяльності ПП «Центр незалежної оцінки та експертизи» станом на 30 жовтня 2013 року, становить 256599 гривень. Дар сторони, оцінили в сумі 256500 гривень. Обдаровувана свідчить, що дарунок приймає. Прийняттям дарунку вважатиметься одержання оригінального примірника цього договору після його нотаріального посвідчення та державної реєстрації права власності. Право власності у Обдаровуваної на квартиру виникає з дня реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності. Дарувальник стверджує, що на момент укладання цього договору, відчужувана квартира нікому не продана, не подарована, не заставлена, не знаходиться в оренді, в судовому спорі, під забороною та в податковій заставі не перебуває, як внесок до статутного капіталу юридичних осіб не передана, самовільних переобладнань, обтяжень, а також будь-яких прав у третіх осіб щодо квартири немає, внаслідок дарування квартири не буде порушено прав та законних інтересів інших осіб, в тому числі неповнолітніх, малолітніх, непрацездатних дітей та інших осіб, яких «Дарувальник» зобовязаний утримувати за цим договором. Відчужуване майно не є обєктом права спільної сумісної власністю, а є особистою приватною власністю «Дарувальника», так як набуте поза шлюбом за особисті кошти, про що нею подано відповідну заяву, зі змістом якої Обдаровувану ознайомлено. Обдаровуваною відчужувана квартира оглянута. Недоліки або дефекти, що перешкоджали б її використанню за цільовим призначенням, тобто для проживання, на момент огляду виявлені не були. При огляді Обдаровувана переконалася у тому, що технічні характеристики обєкта нерухомого майна фактично відповідають тим, які зазначені у технічному паспорті, а також, що самовільних переобладнань, перепланувань,добудов, перебудов, реконструкції щодо обєкта нерухомого майна не виявлено. Сторони ствердили, що не визнані недієздатними чи обмежено дієздатними, а також, що цей правочин не носить характеру удаваного, фіктивного, відповідає їхнім намірам та спрямований на настання правових наслідків, що обумовлені договором, їхнє волевиявлення є вільним, вони однаково розуміють значення, умови правочину та його правові наслідки. Текст договору сторонами, прочитано, умови договору зрозумілі і відповідають їхній волі; у ньому зафіксовано усі істотні умови, що стосуються дарування квартири; вони отримали від нотаріуса всі розяснення стосовно цього договору і жодних зауважень, доповнень до цього договору не мали, про що свідчать їхні особисті підписи на договорі. Всі витрати за складання та посвідчення цього договору Сторони платять порівну. Зміст ст.ст.229, 230, 231, 233-235 (підстави визнання правочинів недійсними), 717, 721,727 (загальні положення про дарування) ЦК України, ст.ст.57, 60-65 Сімейного кодексу України, ст.ст.167,174,179 Податкового кодексу України та ст. 27 ЗУ «Про нотаріат» «Сторонам» за цим договором нотаріусом розяснено. Обдаровуваній розяснено п.7 Правил користування приміщеннями житлових будинків і гуртожитків, затверджених постановою КМУ №572 від 08 жовтня 1992 року в редакції постанов КМУ №45 від24 січня 2006 року та №5 від 14 січня 2009 року. Цей договір складено та посвідчено в двох примірниках, один з яких залишається на зберіганні в справах приватного нотаріуса Полтавського міського нотаріального округу ОСОБА_5, а другий видається Обдаровуваній. (а.с.6).

Як слідує із пояснень в судовому засіданні свідка ОСОБА_5 та з договору дарування (а.с.6 зворот) вбачається, що договір сторонами прочитано, нотаріально посвідчений, підписаний обома сторонами у присутності нотаріуса.

Доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що вона вважала, що право власності на квартиру перейдуть до обдарованого після її смерті спростовуються п.2.2 договору дарування квартири, який передбачає, що право власності у обдарованого виникає з дня реєстрації права власності в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Таким чином, при укладені договору сторони попередньо були ознайомлені з вимогами чинного законодавства щодо недійсності угод, обізнані із загальними вимогами, додержання яких є необхідними для чинності правочину, згідно із вільним волевиявленням, котре відповідає внутрішній волі учасників цього правочину, маючи на меті реальне настання правових наслідків.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.230 ЦК України якщо одна із сторін правочину навмисно ввела другу сторону в оману щодо обставин, які мають істотне значення (частина перша статті 229 цього Кодексу), такий правочин визнається судом недійсним. Обман має місце, якщо сторона заперечує наявність обставин, які можуть перешкодити вчиненню правочину, або якщо вона замовчує їх існування.

Згідно ст.229 ЦК України якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Помилка щодо мотивів правочину не має істотного значення, крім випадків, встановлених законом. У разі визнання правочину недійсним особа, яка помилилася в результаті її власного недбальства, зобовязана відшкодувати другій стороні завдані їй збитки.

Відповідно до розяснень, викладених у п.19 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06 листопада 2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними»,правочин визнається вчиненим під впливом обману у випадку навмисного введення іншої сторони в оманущодо обставин,які впливають на вчинення правочину.На відміну від помилки, ознакою обману є умисел у діях однієї зі сторін правочину. Наявність умислувдіяхвідповідача,істотністьзначення обставин,щодо яких особу введено в оману,і самфактобману повиннадовести особа,яка діяла під впливом обману.Обман щодо мотивів правочину не має істотного значення.

У відповідності до вимог ст.10 ч.3 ст.60 ЦПК України кожна сторона повинна надати суду докази своїх вимог та заперечень.

Згідно ст.57 ЦПК України доказами в цивільній справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких у визначеному законом порядку суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Виходячи із ст.60 ЦПК України кожна сторона зобов'язанна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Позивачкою всупереч вимогам ст.60 ЦПК України, не надано доказів на підтвердження своїх позовних вимог про визнання договору дарування недійсним внаслідок обману.

На підставі викладеного, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову, оскільки волевиявлення ОСОБА_1 на складання договору дарування від 13 грудня 2013 року було вільним і відповідало її волі, а процедура підписання цього заповіту та вимоги щодо його оформлення були дотримані. Доказів на спростування цього позивач суду не надав. Крім того, договір дарування є одностороннім правочином, а тому норми ст.230 ЦК України до нього не застосовуються.

Судові витрати по справі сплачені позивачем при подачі позовної заяви до суду складають 487 грн. 20 коп.

Керуючись ст.ст.10, 57, 60, 88, 209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

У позові ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про визнання договору дарування недійсним відмовити.

Судові витрати у розмірі 487 (чотириста вісімдесят сім) грн. 20 (двадцять) коп. віднести на користь держави.

Складання повного тексту рішення відкладено на 5 (п»ять) робочих днів 09 лютого 2015 року.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Полтавської області шляхом подачі апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом 10 днів з дня отримання рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після спливу строку на подачу апеляційної скарги, якщо така скарга не буде подана.

Суддя І.О.Блажко