Ухвала суду № 55840814, 17.02.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 376/255/15-ц Головуючий у І інстанції Коваленко О. М.Провадження № 22-ц/780/701/16 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 22 17.02.2016

УХВАЛА

Іменем України

17 лютого 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Апеляційного Суду Київської області в складі:

головуючого ОСОБА_1суддів: за участю секретаря: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_5 на рішення Сквирського районного суду Київської області від 5 жовтня 2015 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Приватного підприємства «Росава-Агро» про розірвання договору оренди землі , -

В С Т А Н О В И Л А :

В лютому 2015 року позивач пред»явив в суді названий позов посилаючись на те, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку він є власником земельної ділянки площею 6,0384 га, розташованої в межах Сквирської міської ради Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224010100:04:008:0001.

20.05.2008 року між ним та відповідачем, в особі: директора ОСОБА_6, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір укладено терміном на 10 років і зареєстровано Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах 22.09.2008 року за №040834800197.

Відповідно до умов Договору, розмір орендної плати становить 2% від вартості земельної ділянки за рік, яка сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року та складає 1230 грн. від грошової оцінки земельної ділянки, яка складала на час укладання договору 61 388 грн.

ОСОБА_7 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.12.2014 року, її вартість 131524,40 грн. і відповідно розмір орендної плати становить 2630,49 грн., а тому, враховуючи різницю в тому розмірі, який виплачувався позивачу з тим, який мав би виплачувати відповідач становить 1400 грн. Таким чином заборгованість заборгованість з орендної плати за 4 роки складає 5601,96 грн.

Крім того, позивач посилався на те, що на даний час орендарі виплачують 4% від вартості паю, а тому вважав, що річна плата має становити 5260,98 грн., що за 4 роки складає 21043,92 грн.

Відповідач, в порушення умов договору, борг з орендної плати не сплатив і листом від 01.12.2014 року позивач повідомив про розірвання договору, також вказав, що в Договорі містяться непідтверджені виправлення від 22.09.2008 р. про реєстрацію Договору, проте отримав відмову на розірвання договору.

Оскільки відповідач відмовився розірвати договір оренди , позивач просив суд розірвати цей договір.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі позивач ставить питання про скасування рішення суду з підстав порушення судом норм матеріального та процесуального права і ухвалення нового рішення про задоволення позову. Разом із тим, в доводах апеляційної скарги не вказує які норми матеріального та процесуального права порушив суд при ухваленні рішення, а лише викладає суть позову та цитує ст.. 15 Закону України «Про оренду землі» .

Судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши матеріали справи вважає, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку, Серія ЯА №495886, ОСОБА_5 є власником земельної ділянки площею 6,0384 га, розташованої в межах Сквирської міської ради Київської області, призначеної для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, кадастровий номер 3224010100:04:008:0001 (а.с.6)

20.05.2008 року між ОСОБА_5 та відповідачем, в особі: директора ОСОБА_6, укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки. Договір укладено терміном на 10 років і зареєстровано Сквирським районним відділом Київської регіональної філії Державного підприємства «Центр державного земельного кадастру при державному комітеті України по земельних ресурсах 22.09.2008 року за №040834800197 (а.с.7,8).

Відповідно до п. 7 Договору оренди орендна плата у грошовій або натуральній формі вноситься орендарем в розмірі 2% від вартості земельної ділянки, а саме 1230 грн та сплачується один раз на рік до 31 грудня поточного року (а.с.7).

ОСОБА_7 з п. 4 Договору нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 61388 грн. (на час укладання договору) (а.с.7).

ОСОБА_7 з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 01.12.2014 року, її вартість 131524,40 грн. (а.с.10).

В судовому засіданні встановлено, що позивач не звертався до відповідача з питанням щодо зміни умов договору оренди земельної ділянки стосовно підвищення орендної плати у звязку зі зміною грошової оцінки землі.

Позивач звертався до відповідача із заявою від 01.12.2014 року (а.с.11) в якій вказав, що просить відповідача розірвати договір оренди землі від 2008 року, укладений між ним та ПП «Росава-Агро» у звязку з тим, що позивач має бажання та можливість самостійно займатися господарством на своїй земельній ділянці.

Відповідачем на заяву позивача від 01.12.2014 року було надано відповідь щодо відмови в розірванні договору оренди земельної ділянки, оскільки договір є строковим та відповідач не порушує жодних істотних умов договору (а.с.12).

З досліджених в судовому засіданні відомостей видачі орендної плати за земельний пай, копії яких долучено до матеріалів справи, за період з 2008 року по 2014 роки суд першої інстанції встановив, що заборгованість щодо сплати орендної плати перед позивачем з боку підприємства відсутня.

Про відсутність заборгованості зі сплати орендної плати суду повідомила також свідок ОСОБА_8 , яка працює на підприємстві відповідача на посаді головного бухгалтера з 2003 року.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що приватне підприємство "Росава-Агро" належно виконує умови договору оренди землі від 20.05.2008 року, зокрема: внесення, обчислення та виплату, передбаченої договором орендної плати, а позивачем в свою чергу не надано доказів порушення істотних умов договору оренди земельної ділянки з боку відповідача.

Судова колегія погоджується із такими висновками суду виходячи з такого.

ОСОБА_7 з ч. 1 ст. 32 Закону України "Про оренду землі" на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, а також на підставах, визначених ЗК України та іншими законами України.

За умовами ч. 2 ст. 651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Однією з істотних умов договору оренди землі (ст. 15 Закону України "Про оренду землі") є орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, форм платежу, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

Частиною 2 ст. 21 Закону України "Про оренду землі" встановлено, що розмір, форма і строки внесення орендної плати встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Статтею 2 Закону України "Про плату за землю" (в редакції чинній на час спірних правовідносин) передбачено, що використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Грошова оцінка земельної ділянки щороку за станом на 01 січня уточнюється на коефіцієнт індексації, порядок проведення якої визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 23 Закону України "Про оренду землі" орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін.

Судом першої інстанцій встановлено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки, належної позивачу, на 2008 рік визначена у сумі 61 388 грн, а на 01.12.2014 роки - становила 61 388 грн.

У матеріалах справи відсутні докази звернення позивача до відповідача з заявою про зміну умов договору оренди в частині способу проведення виплати орендної плати. Додаткової угоди до договору оренди землі про зміну порядку виплати орендної плати між сторонами укладено не було. .

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідач умови договору виконує. Посилання позивача в позовній заяві на те,що інші орендарі сплачують орендну плату у розмірі 4% не може бути підставою для розірвання договору оренди, який він уклав з відповідачем на погодженими ними умовах.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови в задоволенні позовних вимоги ОСОБА_5, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів про порушення договірних зобов'язань, а також про порушення відповідачем земельного законодавства, і відповідно до ст. ст. 21-25, 27, 32 Закону України "Про оренду землі", ст. ст. 651, 652 ЦК України.

З матеріалів апеляційної скарги та змісту оскаржуваного рішення вбачається, що скарга є необґрунтованою, оскільки викладені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності даного судового рішення. Викладені заявником обставини не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_5 відхилити.

Рішення Сквирського районного суду Київської області від 05 жовтня 2015 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: