Ухвала суду № 55840206, 16.02.2016, Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/11865/15-ц

Провадження № 2/369/415/16

У Х В А Л А

іменем України

16 лютого 2016 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі головуючої судді Ковальчук Л.М., при секретарі Кондратенко М.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду,

В С Т А Н О В И В:

У провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду.

Як вбачається з матеріалів справи до суду в інтересах позивача ОСОБА_1 з даним позовом звернулась представник ОСОБА_4, яка діяла в її інтересах на підставі довіреності, яка видана 21 липня 2015 року нотаріусом 3-го нотаріального бюро м. Паланги Сандра Жинене. За вимогою довірителя текст довіреності з литовської на російську мову здійснений ЗАТ «Маглита», код підприємства 300654266, юридична адреса: Палангське міське управління м. Паланга, Саулетякіо такас, 9-4, перекладач ОСОБА_5. Довіреність перекладена з литовської на російську мову, яку розуміє довіритель, перекладач бюро перекладів UAB «MAGLITA» ОСОБА_5, особистий код 46802121622, особа якої встановлена на підставі виду на проживання в Литовській Республіці Nr.LT7371463, виданого 07.07.2015 року в Клайпеде (60), яка підписалась в присутності нотаріуса.

У судовому засіданні представник третьої особи ОСОБА_3 заявив клопотання про залишення позову без розгляду на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, оскільки позовну заяву було подано особою, яка не має повноважень на ведення справи. До заявленого клопотання представник третьої особи ОСОБА_3 надав копію ухвали колегії суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Київської області від 10 лютого 2016 року.

У судове засідання позивач ОСОБА_1 не зявилась.

У судовому засіданні ОСОБА_4, яка подала позов як представник позивача ОСОБА_1, пояснила, що в даному судовому засіданні вона є лише вільним слухачем та не представляє інтересів позивача ОСОБА_1.

Згідно вимог п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення заяви без розгляду, якщо заяву від імені заінтересованої особи подано особою, яка не має повноважень на ведення справи.

Відповідно до вимог ст. 42 ЦПК України повноваження представників сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, мають бути посвідчені документами, в тому числі довіреністю фізичної особи. Довіреність фізичної особи має бути посвідчена нотаріально або посадовою особою організації, в якій довіритель працює, навчається, перебуває на службі, стаціонарному лікуванні чи за рішенням суду, або за місцем його проживання.

Згідно вимог ч. ч. 1, 3 ст. 44 ЦПК України представник, який має повноваження на ведення справи в суді, може вчиняти від імені особи, яку він представляє, усі процесуальні дії, що їх має право вчиняти ця особа. Підстави і порядок припинення представництва за довіреністю визначається статтями 248-250 Цивільного кодексу України.

Згідно вимог ст. 13 Закону України «Про міжнародне приватне право» документи, що видані уповноваженими органами іноземних держав у встановленій формі, визнаються дійсними в Україні в разі їх легалізації, якщо інше не передбачено законом або міжнародним договором України.

З 22 грудня 2003 року в Україні діє Гаазька Конвенція 1961 року, відповідно до положень якої відмінено вимогу консульської легалізації іноземних документів і змінено цю процедуру шляхом проставлення штампу «апостиль».

Апостиль це спеціальний штамп, який проставляється на офіційних документах, що надходять від держав учасниць Конвенції. Він засвідчує справжність підпису особи під документом і автентичність відбитку печатки або штампа, якими скріплено відповідний документ.

Новий порядок застосовується з боку України лише по відношенню до країн-учасниць Гаазької Конвенції.

Відповідно до вимог статті 3 Гаазької Конвенції від 05 жовтня 1961 року дотримання процедури проставляння апостилю не може вимагатися, якщо закони, правила або практика, чинні в державі, в якій документ представлений, або угода між двома чи декількома договірними державами, скасовують чи спрощують дану формальну процедуру або звільняють сам документ від легалізації.

Україна є учасницею окремих міжнародних договорів, якими скасоване будь-яке додаткове засвідчення офіційних документів, що подаються до установ держав-учасниць такого договору.

На сьогодні між Україною та Литовською Республікою діє Договір про правову допомогу та правові відносини у цивільних, сімейних і кримінальних справах, який був ратифікований постановою ВР № 3737-ХІІ від 17 грудня 1993 року.

Відповідно до ст. 13 Договору про правову допомогу передбачено, що документи, які були на території однієї з договірних сторін, складені або засвідчені судом або офіційною особою (постійним перекладачем, експертом і т.ін.) в межах їх компетенції

та встановленою формою і завірені гербовою печаткою, приймаються на території іншої Договірної Сторони без будь-якого іншого засвідчення. Документи, які на території однієї Договірної Сторони розглядаються як офіційні, користуються і на території іншої Договірної Сторони доказовою силою офіційних документів.

Легалізація та проставлення апостилю не потрібні, якщо міжнародним договором передбачено скасування або спрощення цих процедур. Договір передбачає, що документи, які на території однієї з договірних сторін виготовлені або засвідчені установою або спеціально на те уповноваженим органом в межах їх компетенції і за установленою формою і скріплені офіційною печаткою, не вимагають на території іншої Договірної Сторони якого-небудь посвідчення (легалізації). У відношенні таких документів може вимагатися лише їх нотаріально посвідчений переклад.

Слід також зазначити, що вказана довіреність була надана суду без офіційного її перекладу на українську мову, оскільки відповідно до вимог ст. 7 ЦПК України та ч. ч. 1, 3 ст. 14 Закону України «Про засади державної мовної політики», судочинство в Україні у цивільних, господарських, адміністративних і кримінальних справах здійснюється державною мовою. Сторони, які беруть участь у справі, подають до суду письмові процесуальні документи і докази, викладені державною мовою.

Таким чином, позовну заяву від імені ОСОБА_1 подано особою, яка не має на це повноважень, адже представництво ОСОБА_4 не відбулося на підставі наданої нею довіреності.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду підлягає залишенню без розгляду на підставі вимог п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України.

Керуючись п. 2 ч. 1 ст. 207 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа ОСОБА_3, про виділ частки із спільного майна в натурі для звернення стягнення на неї для примусового виконання рішення суду залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 5-денний строк з дня проголошення ухвали або отримання копії ухвали.

Суддя Л.М. Ковальчук