Рішення № 55839015, 15.02.2016, Ружинський районний суд Житомирської області

Справа № 291/121/15-ц

2/291/2/16

У К Р А Ї Н А

Ружинський районний суд Житомирської області

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

15 лютого 2016 року

Ружинський районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Руденко З.Б.,

за участю секретаря Шахрай Н.П.,

позивачів та відовідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2,

представників позивачі та відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт.Ружині Житомирської області цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до ОСОБА_2

про розподіл спільного майна подружжя,

та за зустрічним позовом

ОСОБА_2

до ОСОБА_1

про визнання майна особистою приватною власністю,

в с т а н о в и в:

В лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя. Свої вимоги обґрунтовував тим, що з 22 листопада 2003р. він перебував з відповідачкою у зареєстрованому шлюбі, під час якого у них народилась донька Крістіна, 10.07.2007р.нар. Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.01.2014р. вказаний шлюб було розірвано. За час шлюбу подружжям набуто у власність нерухоме майно, а саме: житловий будинок з господарськими будівлями, розташований по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Ружинського району Житомирської області.

Зазначене майно відповідачка не погоджується поділити в добровільному порядку, а тому, враховуючи викладене, ОСОБА_1 просив суд задовольнити його позовні вимоги й провести поділ спільного майна подружжя шляхом визнання за ним права власності на 1\2 частку вказаного житлового будинку та виділенням йому в натурі вказаної частки будинку(а.с.1-4).

У процесі розгляду справи ОСОБА_1 просив суд залишити без розгляду позовну вимогу щодо виділення йому 1\2 частки житлового будинку в натурі, в іншій частині позовних вимог свій позов підтримав (а.с.183).

Ухвалою Ружинського районного суду Житомирської області від 20.01.2016р. позов ОСОБА_1 в частині виділення йому в натурі 1\2 частки житлового будинку по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області залишено без розгляду(а.с.184-185).

2

ОСОБА_2 звернулась до ОСОБА_1 із зустрічним позовом про визнання за нею права особистої приватної власності на нерухоме майно, а саме: на житловий будинок по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області. Свої вимоги обгрунтовувала тим, що до 19.07.2007р. на земельній ділянці, яка в послідуючому була передана їй у приватну власність, її батьком ОСОБА_5 був побудований житловий будинок, який був подарований їй. Після передачі їй вказаної земельної ділянки у власність, вони з відповідачем провели лише покращення стану будинку, внаслідок якого його вартість збільшилась, проте на незначну суму. А тому, враховуючи викладене, ОСОБА_2 вважає, що вказаний будинок не є спільним сумісним майном подружжя, і просить суд визнати за нею право особистої приватної власності на нього(а.с.42).

В судовому засіданні ОСОБА_1 свої позовні вимоги підтримав з наведених в позовній заяві підстав, а позовні вимоги за зустрічним позовом ОСОБА_2 не визнав повністю. Пояснив, що дійсно в 2007 році на відведеній на той час його дружині ОСОБА_2 земельній ділянці по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині була недобудована будівля -"коробка" будинку, яка була накрита дахом. Вказану недобудову їм безкоштовно надав батько ОСОБА_2 для потреб їхньої сім'ї. В той же час, його мати - ОСОБА_6 пообіцяла надати для їхньої сім'ї кошти на добудову цієї "коробки". Що нею і було зроблено після отримання земельної ділянки для будівництва житлового будинку, а саме: в будинку було здійснено штукатурку, поставлено вікна та двері, зроблено підлогу тощо. До будинку було проведено газ, побудовано господарські будівлі. Вказане було здійснено переважно за кошти його матері, однак свою працю вкладали як він, так і його дружина та інші їхні родичі. Після народження доньки вони разом перейшли проживати у вказаний будинок, де він проживав до розірвання шлюбу, тобто до 2014 року.

В судовому засіданні ОСОБА_2 свої позовні вимоги підтримала, а позовні вимоги ОСОБА_1 не визнала повністю. Пояснила, що її батько -ОСОБА_7 в 2007 році подарував їй житловий будинок по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області. Вказаний житловий будинок був недобудований і вони не знали як оформити дарування. Крім того мати ОСОБА_1 заперечувала відносно дарування будинку ОСОБА_2, та вказувала, що у випадку оформленні договору даруваня не буде давати коштів на добудову будинку. Тому дарування спірного будинку було проведено так: землю , на якій був розташований житловий будинок, вилучили у батька та надали їй, а потім також надали їй дозвіл на добудову вказаного будинку. Не заперечує, що мати ОСОБА_1 вкладала свої кошти в добудову спірного житлового будинку, однак вважає, що будинок є її особистою власністю і ОСОБА_6 має право лише на відшкодування коштів, витрачених на добудову будинку. У вказаному житловому будинку після добудови вона разом з відповідачем та їхньою донькою проживали до 2014р.

Суд, вислухавши пояснення сторін, свідків, дослідивши письмові докази, встановив наступне.

ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (дівоче прізвище -ОСОБА_7) 22.11.2003 року зареєстрували шлюб, що вбачається з свідоцтва про одруження (а.с.9).

Під час вказаного шлюбу у сторін народилась донька -ОСОБА_8, 10.07.2007р.нар., що стверджується свідоцтвом про її народження (а.с.10).

Рішенням Ружинського районного суду Житомирської області від 15.01.2014р., яке набрало законної сили 27.01.2014р., шлюб сторін було розірвано (а.с.199).

Судом встановлено, та не заперечується сторонами те, що батько відповідачки та позивачки ОСОБА_2 - ОСОБА_5 до 2007 р. на земельній ділянці, яка перебувала в його користуванні та знаходиться за адресою: смт.Ружин, вул.Радянська, 1, провів будівництво незавершеної будівлі.

3

Рішенням виконкому Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області від 19.07.2007р. за №141 було за згодою ОСОБА_5 припинено його право користування земельною ділянкою, наданою для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд та ведення особистого селянського господарства, орієнтовною площею 0.15 га, яка розташована по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Ружинського району Житомирської області.

Цим же рішенням вказана земельна ділянка була переведена до земель запасу Ружинської селищної ради (а.с.224).

Частиною 2 статті 331 ЦК України встановлено, що право власності на новостворене нерухоме майно виникає з моменту завершення будівництва.

Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації.

Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

До завершення будівництва (створення майна) особа вважається власником матеріалів, обладнання тощо, які були використані в процесі цього будівництва (створення майна).

Статтею 1 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Стаття 18 Закону України від 16 листопада 1992 року № 2780-ХІІ "Про основи містобудування" ( в редакції, яка діяла до 16.09.2008р.) передбачає, що закінчені будівництвом об'єкти підлягають прийняттю в експлуатацію в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Експлуатація не прийнятих у встановленому законодавством порядку об'єктів забороняється.

Відповідно до Порядку прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 вересня 2004 року №1243,( яка діяла до 01.01.2009р.) прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об'єктів полягає у підтвердженні державними приймальними комісіями готовності до експлуатації об'єктів нового будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту будівель і споруд як житлово-громадського, так і виробничого призначення, інженерних мереж та споруд, транспортних магістралей, окремих черг пускових комплексів (далі закінчені будівництвом об'єкти), їх інженерно-технічного оснащення відповідно до затвердженої в установленому порядку проектної документації, нормативних вимог, вихідних даних на проектування.

Отже, в 2007 році державній реєстрації підлягало право власності тільки на ті обєкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийняті в експлуатацію у встановленому порядку.

В правовій позиції, висловленій ВС України 27.05.2015р. по справі №6-159цс15 зазначено, що визнання права власності на обєкт незавершеного будівництва, не прийнятого в експлуатацію, в судовому порядку нормами ЦК України чи іншими нормативними актами не передбачено.

ОСОБА_2 - позивачкою за зустрічним позовом не надано суду доказів ( акту про прийняття будинку, завершеного будівництвом, в експлуатацію) , що спірне нерухоме майно - житловий будинок по вул.Радянській, 1 в смт. Ружині Житомирської області до 2007 року було введене в експлуатацію , а також що її батько ОСОБА_9 здійснив його державну реєстрацію і таким чином набув право власності на вказане майно.

На підставі доказів, досліджених в судовому засіданні, встановлено, що вищевказане будівництво по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині ОСОБА_5 не було завершено та в експлуатацію будинок прийнятий не був, що не заперечується сторонами та підтверджується поясненнями самого ОСОБА_5, які він надав суду. А тому права власності на зазначений житловий будинок ОСОБА_5 не набув і, відповідно, не міг відчужити , в тому числі і подарувати, його будь-кому.

4

Рішенням виконкому Ружинської селищної ради Житомирської області від 24.04.2008р. земельна ділянка площею 0.1451 га, яка розташована по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області, була передана у власність ОСОБА_2 для обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (а.с.179-180).

Рішенням виконкому Ружинської селищної ради Ружинського району Житомирської області від 26.06.2008р. за №98 ОСОБА_2 було надано дозвіл на продовження самовільно розпочатого будівництва житлового будинку та будівництво господарсько-побутових будівель на земельній ділянці площею 0.1451 га за адресою: вул.Радянська, 1 смт.Ружин Ружинського району Житомирської області(а.с..181, 225).

На підставі рішенням виконкому Ружинської селищної ради від 18.03.2010р. за №23 25.03.2010р. було проведено державну реєстрацію права власності на житловий будинок та господарські будівлі, розташовані по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області, за ОСОБА_2 (а.с.16-17).

Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Таке ж положення містить і норма статті 368 ЦК України.

Верховний суд України в своїй правовій позиції від 03.06.2015р. по справі № 6-38цс15 роз'яснив, що належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи статтю 60 Сімейного кодексу України та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя

Тобто критеріями, які дозволяють надати спірному набутому майну режим спільного майна є:

1) час набуття такого майна,

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття),

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий режим спільної власності подружжя.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як зазначалось вище, судом встановлено , що права власності на будинок по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині ОСОБА_5 не набув і, відповідно, не міг подарувати його будь-кому. Останній міг розпорядитись лише будівельними матеріалами, витраченими для будівництва.

Однак будь-яких доказів , що ОСОБА_5 в 2007 році подарував ці будівельні матеріали особисто ОСОБА_2 суду не надано.

В той же час, з врахуванням того, що остання станом на 2007 рік вже понад три роки перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, мала з ним від шлюбу малолітню дитину, 2007р.нар., проживала з чоловіком спільною сім'єю та вела спільне господарство, мала намір разом з чоловіком ОСОБА_1 будувати власний житловий будинок, суд приходить до переконання, що ці будівельні матеріали були передані ОСОБА_5 безоплатно на потреби сім'ї дочки.

Вказане вбачається із пояснень самого ОСОБА_5, даних ним в судовому засіданні.

В послідуючому, як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_6, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17ОСОБА_7, в також самих сторін по справі, будівництво будинку по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині було проведено подружжям ОСОБА_6 за рахунок власних коштів, коштів, наданих матір'ю ОСОБА_1 на потреби його сім'ї, а також за рахунок фізичної праці як сторін по справі, так і їхніх родичів.

5

З вказаного суд приходить до переконання, що житловий будинок по вул.Радянській, 1 в смт.Ружині Житомирської області був набутий сторонами в 2010 році , тобто під час перебування ними в зареєстрованому шлюбі. Джерелом набуття вказаного майна були спільна праця подружжя ОСОБА_1 та їхні спільні кошти, а також кошти та майно, надане безоплатно їхніми рідними для потреб їхньої сім'ї.

Метою придбання майна, тобто побудови вказаного житлового будинку, було забезпечення житлом сім'ї ОСОБА_1, що фактично і відбулося, оскільки подружжя ОСОБА_1 перейшло проживати у спірний житловий будинок ще до завершення його побудови - в 2009р. ( були зареєстровані там з 08.12.2009р.) і проживало там до розірвання шлюбу, тобто до 2014 року.

На підставі вказаного, суд приходить до переконання, що зазначений спірний житловий будинок повинен бути визнаний об'єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1.

У силу статей 69, 70 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності. У разі поділу такого майна, частки майна дружини та чоловіка є рівними.

З врахуванням вказаного суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1 повністю і, відповідно, відмовляє в задоволенні зустрічних позовних вимог ОСОБА_2

Посилання представника ОСОБА_2 на те, що вся земельна ділянка, на якій розташований спірний житловий будинок, належить ОСОБА_2 і тому, відповідно, частина будинку не може належати крім неї іншим особам, які не володіють земельною ділянкою, є необгрунтованими, оскільки якщо для обслуговування цього будинку виділена у власність земельна ділянка, то в подружжя, за яким визнається право власності на певну частину будинку, у такій самій частці виникає й право власності на земельну ділянку, необхідну для обслуговування будинку.

Відповідно до ст.88 ЦПК України з відповідачки за первісним позовом ОСОБА_2 на користь позивача за цим позовом ОСОБА_1 підлягає стягненню сплачений по справі судовий збір в сумі 3013 грн. 23 коп. (а.с.1, а.с.52).

Керуючись ст.ст. 21, 60, 61, 63, 68, 69, 70 СК України, ст.ст. 316, 328, 331, 368 ЦК України, ст.ст. 88 ,209, 212, 213, 215 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розподіл спільного майна подружжя задовольнити повністю.

Визнати в порядку розподілу спільного сумісного майна подружжя право власності за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_1, на 1\2 частку житлового будинку та господарських будівель і споруд, розташованого за адресою: Житомирська область, Ружинський район, смт.Ружин, вул.Радянська , 1 (ОСОБА_15).

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю відмовити повністю.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний податковий номер НОМЕР_2, на користь ОСОБА_1 судові витрати по справі в сумі 3013 грн.23 копійки (Три тисячі тринадцять гривень 23 копійки).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку на подання апеляційної скарги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення, а особою, яка не була присутня в судовому засіданні під час проголошення судового рішення протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя З. Б. Руденко.